Поки більшість підконтрольних можновладцям телеграмів і медіа разом з «опозиціонером» Акпєровим роблять вигляд, що тариф на воду не підвищився, не було такої події, а якщо і була, то так і треба, адекватні люди прямо висловлюються з цього приводу.

Як визначити, хто перед тобою — чесна людина чи посіпака можновладців?

Порядні люди в темні часи свавілля не мовчать, незалежно від того, чують їхній голос чи ні.

Дякуємо радіо NV, що почало ставити запитання про Суми гостям, яких воно запрошує.

🤡 Звісно, чути відповіді деяких з них, що складно кругом, тож не варто акцентувати увагу окремо на Сумах — максимально неприємно і свідчить лише про те, що вони просто не володіють ситуацією, щоб докладно відповісти.

✅ Але принаймні їхні журналісти пробують, і це вже маленький крок уперед від тотального замовчування — ми це цінуємо.

📻 Радіо NV варто слідкувати за тим, як відбувається ретрансляція їхнього сигналу в Сумах: передачі останнім часом знову постійно перериваються на декілька хвилин, потім відновлюються. Ще гірша ситуація і з трансляцією Radio ROKS.

Усі наші друзі відзначають, що українське суспільство дедалі більше живе в двох абсолютно різних паралельних реальностях.

В одній потяги взагалі перестають ходити, а люди зайвий раз остерігаються виходити з приміщення, щоб не потрапити під дрон або КАБ, а в іншій запускають модернізовані поїзди з повивальними столиками та кондиціонерами.

Чи є взагалі справа мешканцям однієї до іншої, чи знають вони чим вона живе, та й чи цікаво їм це?

Що мали б робити сумські журналісти, якби вони працювали системно?

1⃣ Щойно вони дізналися інформацію про жахливу ситуацію з обслуговуванням тепловозів, то мали б звернутися за коментарем до керівництва «Укрзалізниці», а отримавши його, взяти додатковий коментар у транспортного експерта, який і підняв цю проблему.

Навіщо? Бо це саме ділянка біля Сум неелектрифікована, і саме на нас прямо впливає брак тягачів.

2⃣ Довідавшись інформацію про чергове ураження дронами локомотивів та вагонів на Сумській ділянці, вони мали б звернутися до військової адміністрації: а що саме конкретно вона робить для захисту рухомого складу, чи таки вважає це суто проблемою Укразалізниці?

3⃣ Варто було б і депутатам Верховної Ради від Сум ці питання поставити, щоб вони теж щось робили, а не лише користувалися перевагами довічного депутатства.

Так мали б діяти журналісти, які не вважають себе обслугою та посіпаками можновладців.

✅ І якби сумські журналісти весь час діяли на випередження, усвідомлюючи, що лише громадський контроль і розголос здатні щось змінювати за нинішнього монархічно-феодального безвиборного типу правління, то Суми б менше опинялися в таких ситуаціях.

📌 Якби подібний підхід став частиною їхньої редакційної політики.

Але вони здебільшого мовчать, а кожну нову проблему суто «Українською Правдою» не вирішити. Та й, відверто кажучи, тим, хто не надто прагне інформаційно допомагати своїй громаді самотужки, не дуже хочуть допомагати й інші, всеукраїнські медіа.

До кумедії щодо вручення підозри директору НАБУ від генпрокурора щойно приєднався і директор Укрпошти Смілянський, який тепер з'ясовуватиме, чи має Укрпошта правові підстави його доставляти та вручати.

Усе це виглядає неймовірно жалюгідно. Спочатку якась невідома особа без оприлюднення жодних документів з офіційної сторінки Офісу Генпрокурора спростовує заяву відстороненого Генпрокурора Кравченка і вилучає відмітки в ЄРДР, а тепер уже Укрпошта думатиме, чи доставляти щось.

Незалежно від того, чи спостерігачі на боці НАБУ, чи на боці Кравченка, чи взагалі вболівають за обидві команди одночасно, є розуміння, що подібне має мало спільного з правом і залежить виключно від політичної волі.

А шоу, тим часом, триває, бо у цього жанру свої закони.

Таки не всі журналісти нас розчаровують, далеко не всі. 🙃

Те, що ми хотіли побачити, а саме — розбір двох звинувачень Кравченка на адресу Кривоноса — зробило видання «Бабель».

Власне, такого ж уїдливого фактологічного підходу очікуємо і від сумських медіа.

Важливих тем — вагон і маленький візочок. Одну лише каламутну історію з підвищенням тарифу на воду можна розписати дуже докладно.

Ресурси у кількох медіа є, адекватні та розумні журналісти теж, а от натхнення, очевидно, не вистачає.

Те, що рф битиме і по об'єктах розподіленої генерації, сумським експертам та й всім адекватним людям було зрозуміло давно.

Так само було зрозуміло, що проблеми, пов'язані з будівництвом цих об'єктів, а саме повну їхню незахищеність від більшості загроз, слід обговорювати ПУБЛІЧНО, до їхнього будівництва, а не постфактум, бо їхнє знищення — пряма плата за замовчування.

А так це — звичайна схема з освоєння грошей.

На жаль, максимум, на що здатні місцеві залякані медіа, — це передруковувати повідомлення про знищення чергового об'єкта.

А ось свідчення людей із прикордоння, зокрема з Ворожби.

Зверніть увагу на дуже показовий момент, описаний у дописі: яка основна реакція на такі повідомлення? Заблокувати сторінки, закрити рота.

Це інформаційна політика тимчасовиків: максимально замовчувати, якщо ж замовчати не виходить, то заблокувати непідконтрольні ресурси.

Як сумчани після чергового бомбардування КАБами реагують на спроби підконтрольних розмовляючих голів в ефірах постійно применшувати наслідки та загрози для Сум.

Немає жодних сумнівів, що це абсолютно спланована інформаційна тактика.

Суми мають зникати тихо, не порушуючи спокій інших співгромадян.

Українські медіа люблять кепкувати над російськими, які замість слова «вибух» вживають слово «хлопок», а замість «пожежі» — «задимлення», але не помічають за собою такої ж тактики.

📌 Зверніть увагу, що майже не вживається вираз «бомбардування КАБами», замість нього пишуть і кажуть «приліт КАБів», бо ж бомбардування в масовій свідомості означає щось жахливе, а приліт КАБів у більшості співвітчизників, які ніколи не бачили його наслідків, означає щось незначне, цілком буденне явище.

Думай...те, друзі.

Сумчани люблять тішити себе ілюзіями, але реальність і сподівання відрізняються.

✅ Якби при владі в області та місті зараз були адекватні люди, то вони б працювали з кожним магазином із Мануфактури, підшуковуючи йому інше місце, переконуючи не залишати Суми, а працювати хоча б у форматі точки видачі.

‼️ Усі ТРЦ від Мануфактури до Епіцентру, де інвесторами був капітал всеукраїнського формату, з'явилися в місті завдяки Геннадію Мінаєву, який буквально переконував їх зайти в Суми, куди ніхто не хотів іти, та проводив усю підготовчу роботу від міста.

За його наступників у Суми більше не зайшов ЖОДЕН всеукраїнський ТРЦ. Не було побудовано жодного спортивного об'єкта навіть за державними програмами.

📌 У той час, коли інші міста отримували аквапарки та льодові палаци, Суми через бездіяльність можновладців отримували лише порожні обіцянки та нездійсненні сплагіачені «стратегії розвитку» міста.

Наступники розглядали інвесторів як дійних корів і вважали, що сумчанам буде цілком достатньо «Нашого супермаркету».

Ще нас у цій ситуації дивує (насправді ні), що єдиним місцевим медіа, яке хоча б поцікавилося планами деяких магазинів із Мануфактури, виявилося лише Суспільне Суми.

Щоправда, це лише невелика частина магазинів, яку їм поки вдалося опитати, але це, мабуть, єдине ЗМІ в місті, у якого хоча б видно рух у правильному напрямку і якесь тактичне мислення.

Здавалося б, зовсім інше медіа (не будемо показувати пальцем) позиціонує себе як таке, що пише про різні бізнеси в Сумах, але...

Ще одним моментом є те, що рівень нинішніх тимчасовиків такий, що вони реально можуть не розуміти, а навіщо оце пробувати залишити в Сумах мережеві магазини з цього ТРЦ, розосередивши їх містом у форматі точок видачі, адже є ж Нова пошта, наприклад.

📌 Тобто те, що водіїв Нової пошти в Сумах уже загинуло чимало і що кожен із мережевих магазинів, котрий залишається, має свою службу доставки, свій невеликий непримітний бусик, який мінімум раз на тиждень продовжуватиме їздити до міста, а це ще один окремий ланцюжок зв'язності з іншими областями, і таких ланцюжків чим більше, тим краще для прифронтового міста, до начальницьких голів якось не доходить.

У їхніх головах побутує уявлення, що приватний бізнес має думати сам і жодної допомоги не потребує, а вільні приміщення можна на сесіях міськради і далі дерибанити своїм людям, приватизуючи за копійки без жодного медійного контролю.

І от саме завдяки таким керуючим головам ми маємо і відсутність потягів із Києва, і купу інших супутніх проблем.

Люди, яким раніше не довірили б і управління громадським туалетом, нині вирішують долі міст і країни.

Бо всі ми з вами, друзі, стрімко деградуємо, раз таке допустили.

З моменту, як одне місцеве видання стало ілюструвати свої новини фотками особи, яка переслідувала активістів Євромайдану, питань до цього медіа стало менше.

Схоже, з позицією вони визначилися. Просто ретельно миємо очі та руки після відвідування їхніх сторінок.

Суто задля об'єктивності перевірили, а як же діє, наприклад, Суспільне Суми в аналогічному випадку.

Виявилося, що воно ставить фото цієї ж особи лише коли новина її прямо стосується, ну тобто буквально в тих одиничних випадках, коли цю особу кудись призначили чи обрали.

В усіх інших випадках, коли це просто стосується діяльності місць, де дана особа перебуває, фото не ставиться.

Тобто у Суспільному Суми прекрасно знають і нюанси біографії особи (була навіть окрема програма), і що таке прихований піар, і як його уникати.

Отже, там, очевидно, існує чітка редакційна політика для таких моментів, на відміну від інших місцевих медіа, яких питання джинси, моралі та токсичності не цікавлять.

Журналісти Данкору провели справді цікаве дослідження на тему, хто отримує гроші платників податків на так зване «інформування громади».

Гадаємо, реальним журналістам Сум буде про що дізнатися з їхнього матеріалу.

Ще цікавішою була б картина, якщо б з'явилося розслідування, хто платить низці сумських телеграм-каналів і як саме їх контролюють, — це був би справжній інформаційний вибух. Але оскільки такі платежі не проходять «вбілу» через тендери, то зробити таке розслідування набагато складніше.

Проблема «Данкору» традиційна для багатьох місцевих медіа. Деякі їхні справді цікаві статті, як, наприклад, ця, не отримують достатнього охоплення саме через соцмережі.

Над збільшенням охоплення треба ретельно працювати, бо в місті існує абсолютно ненормальний перекос впливу на користь телеграмів, більшість із яких абсолютно підконтрольна та провладна.

Майже повна відсутність публічної реакції з боку, зокрема, нардепів, на чергове жахливе бомбардування Сум КАБами нагадує нам, що
пункт 5⃣ нашого допису досі не виконаний...

📌 Не забувайте, що захист забезпечити можливо, але над цим треба працювати.

А в тому, що така системна робота справді ведеться, є сумніви, бо рішення, пов'язані з технічною іноземною допомогою, повинні постійно артикулюватися.

Проте ми щоденно чуємо насамперед про захист від дальнобійних ракет, але не про КАБи.

Нагадуємо, що незабаром канал припинить оновлюватися. Це не станеться одразу, ми продовжуватимемо скільки зможемо, але є низка технічних питань, які унеможливлять роботу.

Читаючи черговий набір сьогоднішніх прокльонів і голосіння з приводу підлості супротивника, що вбиває дронами цивільних у Сумах, просто нагадаємо:

📌 Друзі, ми можемо вам розповісти і про те, як в інших містах організовується боротьба проти оптоволоконних дронів...

⚡️Сильно це питання когось зацікавило та цікавить? За цей час лише одне медіа спробувало щось робити в цьому напрямку.

🙈Усі інші живуть за принципом: «поки грім не вдарить». Та й навіть щоденні удари з повітря не змушують вміст голів ставати на місце.

💡А може хтось із вас контактував із «Українською Правдою» на предмет правдивого висвітлення ситуації у Сумах?

🤝А може хоча б хтось від імені сумчан подякував їхній журналістці за торішній матеріал?

Ні? Ну, то й не нарікайте на ситуацію.

Після кожного зальоту оптоволоконних дронів у спальні мікрорайони (а тим більше з трагічними наслідками у вигляді вбивств людей — «сафарі») має проводитися аналіз події:

📌 Чи присутні на напрямку засоби механічного або термічного пошкодження оптоволокна,
яка їхня ефективність, яку площу вони покривають, де неприкриті місця, «коридори»?

Кожен непроведений аналіз подій, а також медіа, що не ставлять відповідних питань, майже гарантують їхнє повторення.

Задача журналістів не лише розповідати про трагедії, а й забезпечувати громадський контроль їхнього уникнення в подальшому.

На всеукраїнському рівні медіа та журналісти, які розуміють ці принципи, вже з'явилися — на сумському, на жаль, навпаки, дедалі стають обслугою можновладців.