До інших інтернет-видань, які пишуть про знищення будинку на Покровській 18, приєдналося «Кордон Медіа», зробивши анонс своєї публікації з відеопідводкою, який одразу ж поширили великі телеграми та пабліки.

Тобто в плані розповсюдження все зроблено грамотно, як кажуть, «по уму».

Натомість «Цукр» свою публікацію не згадав ані в переліку матеріалів за день, ані у тижневому відео. Так само ми не помітили жодних поширень їхньої статті іншими медіа чи телеграмами.

І це вкупі з зупиненням їхньої чудової роботи про щомісячні обстріли та ситуацію навколо Сум (а звіт за неймовірно кривавий липень так і не вийшов) викликає певне нерозуміння.

Складається враження, що редакція власними силами обмежує охоплення своїх же серйозних матеріалів і всіляко намагається продемонструвати, що вони взагалі не про суспільно-важливі для більшості Сум речі, а винятково про безконфліктні статті щодо культури, мовляв, наша аудиторія потребує лише цього — інше її не цікавить.

Наслідки подібної політики передбачити нескладно.

Київські журналісти цькують одне одного за фото порожніх полиць у супермаркетах.

Одні журналісти такі фото викладають, як уже згаданий на скріншоті Казанський, а інші набігають їх хейтити, кричати, що вони хайпують, накручують собі охоплення, а ситуація геть не така, як її зображують.

✅ Що тут можна сказати. У них там у Києві якась нечувана свобода слова. І перекладення теплотраси вони вже обговорюють із можновладцями, бо вона зачепила вікові дерева, а саму вирубку припинили, і фотки порожніх полиць цілком вільно собі викладають, супроводжуючи це міркуваннями про голодомор.

📌 От у інших містах у інфопросторі усе тихо і спокійно, суто як на кладовищі, а все навколо мовчить, бо ж благоденствує та й порядок кругом, то у них у Києві аномалія якась.

🙃 Чи може це і є нормальне здорове суспільство без штучних заборон і тиску, яким воно і має бути, а аномалія таки десь не там?!

Бомбосховище розподільчого центру Rozetka у Броварах врятувало життя 92 працівників під час руйнівного російського обстрілу трьома балістичними ракетами в ніч проти 5 серпня 2026 року.

Усі люди, які знаходилися всередині, залишилися неушкодженими після прильоту 3 балістичних ракет та 7-годинної пожежі.

Сховище розраховане на 600 людей.

«У сучасній Україні фактично немає власних будівельних норм щодо укриттів — лише оновлені стандарти з радянських часів.

У цьому питанні ми пішли далі: додали туди вентиляцію, яка захищена від вибухів, плюс механічні приводи до вентиляції, встановили систему димовидалення. Таким чином, якщо не буде енергопостачання, бомбосховище буде працювати — людям буде чим дихати, і вони можуть у ньому знаходитися досить довго.

Бомбосховище обладнане необхідною кількістю туалетів.

Там зберігається певний запас їжі та води. Є дублююче резервне живлення - генератор, який знаходиться на поверхні, та ще один всередині.

Також є кімната для зберігання пального, вона відокремлена від бомбосховища.

Крім того, приміщення обладнано пандусами, і ним можуть скористатися маломобільні люди — для них під землею облаштовані навіть туалети.

Є обігрів, тобто взимку там не буде холодно, і люди зможуть перебувати там тривалий час», - розповів керівник компанії Владислав Чечоткін.

Рятувальники, які прибули гасити пожежу на склад, вже не покидали територію, бо у наявності було укриття. Під час повторних тривог вони заходили до бомбосховища, перечікували небезпеку, а потім виходили і гасили полум’я далі.

Будівництво підземного сховища коштувало компанії 60 мільйонів гривень. Збудували його дуже швидко — майже за 5 місяців.


✅ Наочний приклад, як можна робити, якщо робити для себе, а, отже, при цьому не красти.

Скільки бомбосховищ хоча б рівня стандартного радянського протирадіаційного укриття було збудовано в Сумах із моменту початку Курської операції? У які терміни?

Що саме завадило їх масово побудувати — відсутність коштів, відсутність мізків, чи щось інше?

Ось цими питаннями мали б цікавитися сумські журналісти: писати запити, звернення, знімати сюжети, а не втікати від реальності та обслуговувати нікчем.

Сумські медіа дуже люблять себе хвалити: хлібом не годуй, а лише дай розповісти, які вони незалежні, збалансовані, популярні й цілком самодостатні.

Але от у чому штука: коли нам потрібно отримати повну картину дня і бути впевненими, що ми нічого не пропустили, то ми йдемо читати на Дебати.

Поспілкувалися з місцевими відомими журналістами, то вони теж неохоче, крізь зуби, але визнають, що читають новини там.

Тобто, з одного боку, в місцевому журналістському середовищі заведено публічно ставати в позу і розповідати, що це продажне, токсичне і незбалансоване видання, яке використовує чужі матеріали, а з іншого — всі, що так кажуть, самі ходять туди читати, щоб бути в курсі.

Виникає питання, а чого ж ніхто інший не спромігся закрити просту нішу звичайного дайджесту сумських новин, продемонструвати, так би мовити, майстер-клас, щоб і збалансовано, і з дотриманням стандартів, і щоб коротка, не сильно перевантажена зайвим шумом картина дня, що ж заважає?!

Є дві версії.

Перша: вони це роблять навмисно, з метою політичної розкрутки Терехова;

Друга: вони просто тупі.

2. Коли клан Дашутіних, включно з міністром спорту, назавжди втратить свій вплив і буде змушений продати все утримуване ним майно, зокрема, комерційну нерухомість.

Коли надбудови до універмагу «Київ» будуть демонтовані, а сам універмаг проданий.

Дехто радіє, що на тлі виходу з Сум виробництв та інших магазинів в універмазі відкрилося «Сільпо».

Чому ви радієте, що орендні платежі і далі будуть збагачувати клан Дашутіних, а сумчани і далі будуть щоденно
перебувати під ризиком руйнування даху парковки?

Громаді було б вигідніше, аби цей клан збанкрутував, ніж отримав свого міністра спорту і посилився. Якби «Фоззі Груп» викупило цей ганебний гнидник у центрі міста і навело там лад і безпеку.


Паблік Sumy One вирішив детально нагадати сумчанам про фігуранта нашого переліку ознак змін на краще на Сумщині — клан Дашутіних.

Уже близько місяця спостерігаємо в соцмережах цілеспрямоване цькування багатьох всеукраїнських незалежних журналістів і медіа з боку позитивних блогерів, громадських діячів і навіть деяких провладних журналістів, яке постійно посилюється.

Раніше цю роль виконували всілякі добре відомі загалу петрови та подібні персонажі, а зараз пул цих атакуючих настільки строкатий і різноманітний, що про абсолютну більшість персонажів ми дізнаємося вперше, коли бачимо їх ролики та дописи.

Але ця пропаганда добре організована в плані отримання охоплень, вилазить в усіх соцмережах, і ми бачимо там чимало вподобайок і коментарів цілком реальних сумчан.

Видно, що творці цих кампаній не орієнтуються на молодь, а прагнуть здебільшого охопити людей старшого віку.

Сумські журналісти такою увагою з боку влади та цілеспрямованим цькуванням похвалитися не можуть, що добре демонструє їхнє місце.

От коли питають: а хто — незалежне видання чи журналіст у Сумах або блогер? А ті, кого цькують і дискредитують. Якщо нікого не дискредитують і не цькують, значить, їх просто нема вже — всіх поставили під контроль, або у всіх самоцензура.

Останніми місяцями багато цькували Мінаєва, отже, він і є представник незалежної журналістики Сумщини. У попередні роки цей список був набагато довшим. У нього входили і Цукр, і Суспільне, і Данкор.

Геннадій Мінаєв відмічає те, про що сумчанам добре відомо, але про що місцеві медіа не говорять: методично знищувати Суми КАБами — це не ескалація — тут міністр Сибіга мовчить, — а от вдарити по будівлі СБУ в Києві — це вже ескалація, яка вимагає рішучих відповідей, неприйняття дипломатії та мирних зусиль.

Укотре Геннадій Минаєв риторично цікавиться: де ж балістика?

Але якщо щодо проблеми балістики та пов'язану з цим корупцію центральні медіа говорять досить відверто, особливо в аудіоформатах...

Українське Радіо, наприклад, присвячує цьому великі програми на півгодини та більше, де детально розкриває всі аспекти.

...то про знищення Сум, окрім місцевих медіа, сказати нема кому.

Але, як бачимо, медіа вперто мовчать, бо перелік руйнувань і жертв за день — то не публіцистика. Проте дійшло до того, що навіть на сукупний місячний звіт руйнувань та атак вони вже не готові.

Якщо медіа не можуть сказати самі, то вони б могли хоча б посилатися на Мінаєва, на інших, але вони мовчать.

Суспільне Суми також висвітлило знищення історичного будинку на Покровській, 18.

✅ І це одна з небагатьох тем останнім часом, де місцеві медіа діють максимально злагоджено, одне за одним. Якби кожну резонансну тему висвітлювали всі разом, а особливо ті питання, які стосуються бездіяльності можновладців, то, повірте, місто б поступово почало рухатися в потрібному напрямку.

‼️ Злагодженість, послідовність і системність сумських ЗМІ — це ключ до сильної громади та підконтрольної влади. Ось чому можновладці різними методами намагаються тримати медійну спільноту в розпорошеному, заляканому стані, а бажано ще й провокувати конфлікти.

Щодо самого сюжету Суспільного, то з нього ми бачимо, що власниця будинку почувається досить впевнено, незважаючи на всі порушення.

Її розповіді про відтворення автентичної архітектури не мають нічого спільного з реальністю, бо, як добре відомо, для цього, як мінімум, слід було провести процедуру оцифровування будинку.

Розповіді про безхатьків, які проживали в будинку, взагалі зайві, бо утримання будинку без сторонніх осіб і є обов'язком його власника. До питання руйнування будинку це не має жодного стосунку і є маніпуляцією, спробою власниці якось виправдатися.

Низка юридичних питань, на яких наголошує спільнота небайдужих архітекторів, залишається ще нез'ясованою, тобто потребує подальшого висвітлення.

Але складно сказати, чи буде продовження теми, бо у сумських медіа є звичка рідко повертатися до розпочатих тем, внаслідок чого сумські читачі та глядачі часто перебувають у стані фрустрації, тому найулюбленіший їхній коментар: «І що далі?».

Наскільки можлива зворотня ситуація: ну, наприклад, обмеження в'їзду та пересування в Назареті, чи Вифлеємі незареєстрованими там ізраїльтянами через прибуття українських паломників?

Або ж прибуття туди українських поліцейських для посилення охорони порядку під час Благовіщення?

Для розуміння суті речей завжди корисно віддзеркалити ситуацію.

Чому ми кажемо, що у Сумах зараз фактично відсутні медіа?

Ви, що всерйоз гадаєте, що в місті нема, наприклад, таких самих функціонерів кропив, які попризначали собі пенсії?

Звісно є, але ви про них нічого не знаєте і не дізнаєтеся (за винятком чергового переділу посад, коли таку інформацію зливають сторони протистоянь), бо місцеві медіа про це не пишуть і цілеспрямовано не шукають такі випадки, тобто не ведуть жодних розслідувань.

Натомість вас годують якимись виставками, майстер-класами, історичними замальовками, тренінгами і тому подібними речами, які не мають відношення до реального функціонування та утримання влади.

А отже, ніяких змін не передбачається.
Місцева феодальна корупційна система продовжує існувати в чудових тепличних умовах за сприяння сумських медіа.

Колишній журналіст-розслідувач, а нині ветеран російсько-української війни Володимир Бойко інформує:

«...ВАКС обирає запобіжний захід одній з фігуранток «справи Карфеген» – Івахненко Єлизаветі Олександрівні, 2002 року народження, яка разом із заступником начальника департаменту Офісу Генпрокурора Сергієм Кропивою підозрюється НАБУ в організації шахрайських кол-центрів.

Так ось, люди брешуть, що Єлизавета Олександрівна – це співробітниця того самого благодійного фонду «Східна Євпропа» (ЄДРПОУ 35142329), який забронював ексміністра оборони України Михайла Федорова.
....

і на додаток – фотографія співробітників фонду «Східна Європа» та пані Єлизавети».

💡 Якби ми не знали, що саме представляють собою більшість грантоотримувачів України, то інформація пана Бойка нас би, мабуть, здивувала. Але, оскільки, ми чудово знаємо, що отримання гранту нерозривно пов'язане з наданням відкату українським представникам іноземного грантодавця, зокрема в медичній сфері, то тут нема нічого дивного.

Ото аби причепитися. 🙃

До честі працівників Сумської міської ради — торік саме вони перші після наших дописів на цьому каналі почали чесно інформувати, скільки будинків ще без опалення.

А тим часом медіа з Суспільним Суми включно спочатку просто розповсюджували побрехеньки тепловиків, аж поки Київське керівництво не дало вказівку на висвітлення. Ну, вони хоча б згодом почали і далі висвітлювали всю осінь і зиму. Про деякі інші медіа соромно і згадувати: поки люди мерзли в оселях, вони робили вигляд, наче все в порядку.

Та сама історія, схоже, знову повторюється і цього року щодо висвітлення підготовки до опалювального сезону, бо крім піару тепловиків, жодного правдивого матеріалу.

Так, що помилки бувають у всіх — головне їх виправляти.

Цукр зробив відео на фб щодо будинку на Покровській, 18 і аносував, що буде продовжувати цю тему. І це добре.

Але забув поставити посилання на свій матеріал. Ні в тексті, ні в коментарях його нема. І це погано.

Спочатку роблять один з найкращих текстів на цю тему, але чомусь ніяк його не просувають, далі таки роблять відео, але не ставлять посилання на публікацію, потім, мабуть, почнуть робити аналіз охоплення своїх матеріалів і дійдуть глибокодумного висновку, що їхній аудиторії це нецікаво.

Неподобство. 🙃

Допис Костянтина Каріха з натяком на особливості висвітлення ударів по Сумах, а простіше кажучи нічим невиправдане замовчування і цензурування, порівняно з висвітленням подій в інших містах, зібрав десятки вподобайок сумських журналістів і ось такий коментар Геннадія Мінаєва.

Відчувається, що медійну спільноту ця інформаційна політика вже явно дістала.

Куди тікають різноманітні міндічі з України, коли їх викривають на корупції, або зраді?

Деякі в рф, часто в Австрію, але найчастіше в Ізраїль. І вони абсолютно впевнені, що їх ніхто і ніколи не видасть. Варто трохи замислитися, чому так відбувається.

Сумчани у фейсбуці порівнюють реальність із тим, як про неї інформували...

Колишній журналіст-розслідувач, а нині ветеран російсько-української війни Володимир Бойко з притаманним йому почуттям гумору інформує:

«Під рубрикою «Безсмертний полк».

Фронтове братерство навіки поріднило Сергія Кропиву, Сергія Жадана та Вахтанга Кіпіані. 6 березня 2025 року, отримавши короткострокові відпустки, сержанти Національної гвардії України Жадан і Кіпіані на кілька днів покинули позиції під Покровськом і прибули до свого бойового побратима Кропиви.

На той час Кропива їбав королеву та крав мільйон на посаді заступника голови Одеської обласної державної адміністрації. Тому Жадан і Кіпіані привезли Сергію Васильовичу подарунок з фронту – механічну «собаку Жадана», яку можна використовувати в разі відсутності королеви.

Сподіваюсь, цей собака зараз стане Сергію Кропиві в пригоді в тюремній камері.

Разом до Перемоги!»

📌 До речі, для написання такого допису достатньо лише уважно промоніторити відкриті джерела та зіставити факти, жодних зливів не треба. Але більшість журналістів нездатні і на це.

У зв'язку зі згадуванням теми кол-центрів купа людей заходилися писати дописи в соцмережах, що їм теж хтось дзвонив і що це така проблема, така проблема, що аж жах.

І це максимально дивно. Є певні професії, де люди змушені спілкуватися з купою незнайомого народу, який може подзвонити їм в будь-який момент, типу вчителів, чи лікарів. Але переважна більшість людей має наперед визначене коло спілкування.

Яка проблема встановити безгучний режим на всі дзвінки, окрім своїх контактів і хай телефонують хоч цілодобово.

Якось нам трапився перевипущений номер з кредитною історією, то на нього дзвонили колектори кілька років щодня. То це було навіть кумедно: взяти слухавку і пояснити, що борги віддають лише боягузи, особливо коли навколо знайомі, і вони гадають, що це наші борги, подивитися на їхній вираз обличчя. 😂

Люди надто переймаються соціальними умовностями: що слухавку обов'язково слід брати, що оточення якось не так про них подумає та ще купою маловагомих речей.

✅От те, що у нас нерозвинуте громадянське суспільство, нема контролю можновладців, а бовдури визначають стратегічний курс — реальні, невигадані проблеми.

А кол-центри це — проблема людей з деменцією, яким вже важко усвідомлювати, що вони роблять. Для всіх інших притомних осіб має бути соромно окреслювати це як проблему.

Цукр відновив публікації хронік атак по Сумщині, дещо змінивши формат. Штучний інтелект проаналізував спільне та відмінне у двох останніх публікаціях:

Обидві публікації — частини однієї «Мапи обстрілів» Цукру. Вони спираються на подібні джерела (щоденні зведення Сумської ОВА, моніторингові канали, коментарі військових), але різняться масштабом, жанром і глибиною висновків.

Липнева стаття — місячний звіт червня: фіксація фактів за 30 днів.

Вереснева стаття — квартальний аналітичний огляд (з червня по серпень) плюс прогноз на осінь; попередній випуск не вийшов, тому три місяці звели в один матеріал.

Що спільного

— Документування цивільних втрат і типів зброї (БпЛА, FPV, КАБ, артилерія, РСЗВ);

— Візуалізації: обстріли на добу, загиблі/поранені, категорії об’єктів;

— Локальна прив’язка: Суми, прикордонні громади, конкретні удари (Нова пошта, АЗС, школи, тролейбус).

Липнева стаття

«Росіяни роблять ставку на виснаження»

Сильні сторони:

1. Дрібна фактографія. Є поіменний і погромадський перелік загиблих за днями, вік жертв, окремі епізоди (немовлята 1,5 місяця, багатодітна родина в Зноб-Новгородській, водій тролейбуса). Це сильніше як хроніка воєнного злочину;

2. Окремий акцент на інфраструктурі. Школи (11 ударів), медзаклади, церкви, АЗС (щонайменше 13), пошта, транспорт — з датами й громадами. Легко побачити системність ударів по всьому цивільному;

3. Порівняння з травнем і з офіційними цифрами ОВА. Автор  фіксує розбіжність (33 vs 32 загиблих, 337 vs 325 поранених) і пояснює методологію. Це підвищує цінність;

4. Зрозуміліший «зріз місяця». Тривалість тривог, максимум/мінімум обстрілів за добу, години ППО — зручно для читача, який хоче отримати картину червня.

Вереснева стаття

«КАБи на Суми, FPV на оптоволокні й тактика випаленої землі» + прогноз на осінь

Сильні сторони:

1. Порівняльна аналітика за три місяці. Таблиці «днів застосування зброї», загиблі за типом. Це головна перевага: добре видно не подію, а тенденцію;

2. Зміна тактики названа прямо:

— КАБи системно по Сумах, а не лише по прикордонню;

— Реактивні «Шахеди» (500–600 км/год, висота 6–7 км, пікірування);

— FPV на оптоволокні в межах міста (згадки в моніторингу: 3 → 14 → 25), РЕБ не працює, дальність уже до ~50 км.

— Зсув з РСЗВ на авіацію й дрони;

3. Ширша експертна лінія. Саранцев (14 корпус), Волошин (8 корпус ДШВ), Жирохов, Коваленко. Це не лише зведення, а й інтерпретація.

Слабші сторони:

1. Менше «людського архіву». Жертви зведені в агрегати й кілька резонансних кейсів.  Поіменна хроніка червня сильніша як документ пам’яті.

2. Оскільки липень «пропущений» як окремий випуск, то частина липневої деталізації (щоденність, громади) розчинена в загальних трендах.

3. Обсяг і щільність. Три місяці + тактика + осінь у одному тексті; читачеві важче швидко витягти «що відбулося в серпні», ніж у суто місячному форматі.

Висновки:

Стаття подій за червень сильніша як репортаж-реєстр: точніше фіксує конкретні злочини, громади, дітей, розбіжність з ОВА. Вереснева сильніша як аналіз: показує зсув з «щоденного набору зброї» на КАБи по місту, оптоволокно, реактивні дрони, логіку подій та додає прогноз.

Разом вони працюють як серія: одна дає щільність фактів, остання — рамку й тренд. Якщо оцінювати окремо, для розуміння тактики ворога виграє вереснева; для документування подій червня — липнева.