Занепокоєння громадськості щодо навмисного знищення історичної спадщини у Сумах на Покровській, 18 не залишилося поза увагою.

Паблік Sumy One оперативно опублікував матеріал. Частини: перша, друга, третя, четверта, п'ята.

Далі вийшла публікація на Цукрі.

У таких випадках завжди не вистачає ще телебачення, або відеоматеріалів, бо текстом складно передати реакції сторін і одразу ж на камеру поставити додаткові запитання. Тим більше, що тут левова частина журналістської роботи вже зроблена, лишаються лише кілька завершальних штрихів.

Мешканці глибоко підконтрольних фейсбуку й телеграму відкривають для себе тредс, скрінять звідти дописи і тягнуть їх до себе на сторінки з криками: «що ж вони там пишуть, як вони посміли».

Так буває, коли живеш у штучно створеній інформаційній бульбашці та гадаєш, що всі навколо роблять так само.

Насправді всі максимально докладні відповіді вам були дані на більшість питань ще в попередні роки.

І коли ви обговорюєте ту, чи іншу прохідну подію, як от останні обшуки у судді Дашутіна, то варто лише перейти за цитованим угорі дописом, подивитися дату та переконатися.

Питають, чого ми зараз не пишемо так докладно, як тоді. Ну, бо є величезне розчарування у здатності суспільства рухатися в правильному напрямку.

Бачили твердження, що 1+1 є найбільшим пропагандистом марафону.

Видно, що ті аналітики, які це розповідають, востаннє дивилися марафон пару років тому.

Ми ж дивимося марафон не менше одного разу на два тижні по кілька годин поспіль, особливо підсумкові випуски в кінці тижня, бо нам треба точно знати, чим саме годують народ.

То ж з упевненістю можемо стверджувати, що на першому місці за абсолютно кондовою дупополірувальною пропагандою є телеканал ICTV, де неконтрольована потужність лізе з усіх щілин, а зовсім не 1+1, який на його тлі виглядає навіть збалансованим.

До речі, Суми на марафоні іноді представлені навіть якісніше, ніж у суто місцевих медіа, завдяки кореспондентці Юлії Зайцевій із каналу Інтер. Але її докладні репортажі виходять не так часто, в основному після масштабних трагедій.

— Ало, це пральня?
— Ху*льня. Це Міністерство культури!

Дзвінок у пральню:
— Ало, це Міністерство культури?
— Зовсім ні. Дозвольте припустити, що ви були неуважні під час набору номеру.
— Так, справді бачу, що вийшла помилка...

До інших інтернет-видань, які пишуть про знищення будинку на Покровській 18, приєдналося «Кордон Медіа», зробивши анонс своєї публікації з відеопідводкою, який одразу ж поширили великі телеграми та пабліки.

Тобто в плані розповсюдження все зроблено грамотно, як кажуть, «по уму».

Натомість «Цукр» свою публікацію не згадав ані в переліку матеріалів за день, ані у тижневому відео. Так само ми не помітили жодних поширень їхньої статті іншими медіа чи телеграмами.

І це вкупі з зупиненням їхньої чудової роботи про щомісячні обстріли та ситуацію навколо Сум (а звіт за неймовірно кривавий липень так і не вийшов) викликає певне нерозуміння.

Складається враження, що редакція власними силами обмежує охоплення своїх же серйозних матеріалів і всіляко намагається продемонструвати, що вони взагалі не про суспільно-важливі для більшості Сум речі, а винятково про безконфліктні статті щодо культури, мовляв, наша аудиторія потребує лише цього — інше її не цікавить.

Наслідки подібної політики передбачити нескладно.

Київські журналісти цькують одне одного за фото порожніх полиць у супермаркетах.

Одні журналісти такі фото викладають, як уже згаданий на скріншоті Казанський, а інші набігають їх хейтити, кричати, що вони хайпують, накручують собі охоплення, а ситуація геть не така, як її зображують.

✅ Що тут можна сказати. У них там у Києві якась нечувана свобода слова. І перекладення теплотраси вони вже обговорюють із можновладцями, бо вона зачепила вікові дерева, а саму вирубку припинили, і фотки порожніх полиць цілком вільно собі викладають, супроводжуючи це міркуваннями про голодомор.

📌 От у інших містах у інфопросторі усе тихо і спокійно, суто як на кладовищі, а все навколо мовчить, бо ж благоденствує та й порядок кругом, то у них у Києві аномалія якась.

🙃 Чи може це і є нормальне здорове суспільство без штучних заборон і тиску, яким воно і має бути, а аномалія таки десь не там?!

Бомбосховище розподільчого центру Rozetka у Броварах врятувало життя 92 працівників під час руйнівного російського обстрілу трьома балістичними ракетами в ніч проти 5 серпня 2026 року.

Усі люди, які знаходилися всередині, залишилися неушкодженими після прильоту 3 балістичних ракет та 7-годинної пожежі.

Сховище розраховане на 600 людей.

«У сучасній Україні фактично немає власних будівельних норм щодо укриттів — лише оновлені стандарти з радянських часів.

У цьому питанні ми пішли далі: додали туди вентиляцію, яка захищена від вибухів, плюс механічні приводи до вентиляції, встановили систему димовидалення. Таким чином, якщо не буде енергопостачання, бомбосховище буде працювати — людям буде чим дихати, і вони можуть у ньому знаходитися досить довго.

Бомбосховище обладнане необхідною кількістю туалетів.

Там зберігається певний запас їжі та води. Є дублююче резервне живлення - генератор, який знаходиться на поверхні, та ще один всередині.

Також є кімната для зберігання пального, вона відокремлена від бомбосховища.

Крім того, приміщення обладнано пандусами, і ним можуть скористатися маломобільні люди — для них під землею облаштовані навіть туалети.

Є обігрів, тобто взимку там не буде холодно, і люди зможуть перебувати там тривалий час», - розповів керівник компанії Владислав Чечоткін.

Рятувальники, які прибули гасити пожежу на склад, вже не покидали територію, бо у наявності було укриття. Під час повторних тривог вони заходили до бомбосховища, перечікували небезпеку, а потім виходили і гасили полум’я далі.

Будівництво підземного сховища коштувало компанії 60 мільйонів гривень. Збудували його дуже швидко — майже за 5 місяців.


✅ Наочний приклад, як можна робити, якщо робити для себе, а, отже, при цьому не красти.

Скільки бомбосховищ хоча б рівня стандартного радянського протирадіаційного укриття було збудовано в Сумах із моменту початку Курської операції? У які терміни?

Що саме завадило їх масово побудувати — відсутність коштів, відсутність мізків, чи щось інше?

Ось цими питаннями мали б цікавитися сумські журналісти: писати запити, звернення, знімати сюжети, а не втікати від реальності та обслуговувати нікчем.

Сумські медіа дуже люблять себе хвалити: хлібом не годуй, а лише дай розповісти, які вони незалежні, збалансовані, популярні й цілком самодостатні.

Але от у чому штука: коли нам потрібно отримати повну картину дня і бути впевненими, що ми нічого не пропустили, то ми йдемо читати на Дебати.

Поспілкувалися з місцевими відомими журналістами, то вони теж неохоче, крізь зуби, але визнають, що читають новини там.

Тобто, з одного боку, в місцевому журналістському середовищі заведено публічно ставати в позу і розповідати, що це продажне, токсичне і незбалансоване видання, яке використовує чужі матеріали, а з іншого — всі, що так кажуть, самі ходять туди читати, щоб бути в курсі.

Виникає питання, а чого ж ніхто інший не спромігся закрити просту нішу звичайного дайджесту сумських новин, продемонструвати, так би мовити, майстер-клас, щоб і збалансовано, і з дотриманням стандартів, і щоб коротка, не сильно перевантажена зайвим шумом картина дня, що ж заважає?!

Є дві версії.

Перша: вони це роблять навмисно, з метою політичної розкрутки Терехова;

Друга: вони просто тупі.

2. Коли клан Дашутіних, включно з міністром спорту, назавжди втратить свій вплив і буде змушений продати все утримуване ним майно, зокрема, комерційну нерухомість.

Коли надбудови до універмагу «Київ» будуть демонтовані, а сам універмаг проданий.

Дехто радіє, що на тлі виходу з Сум виробництв та інших магазинів в універмазі відкрилося «Сільпо».

Чому ви радієте, що орендні платежі і далі будуть збагачувати клан Дашутіних, а сумчани і далі будуть щоденно
перебувати під ризиком руйнування даху парковки?

Громаді було б вигідніше, аби цей клан збанкрутував, ніж отримав свого міністра спорту і посилився. Якби «Фоззі Груп» викупило цей ганебний гнидник у центрі міста і навело там лад і безпеку.


Паблік Sumy One вирішив детально нагадати сумчанам про фігуранта нашого переліку ознак змін на краще на Сумщині — клан Дашутіних.

Уже близько місяця спостерігаємо в соцмережах цілеспрямоване цькування багатьох всеукраїнських незалежних журналістів і медіа з боку позитивних блогерів, громадських діячів і навіть деяких провладних журналістів, яке постійно посилюється.

Раніше цю роль виконували всілякі добре відомі загалу петрови та подібні персонажі, а зараз пул цих атакуючих настільки строкатий і різноманітний, що про абсолютну більшість персонажів ми дізнаємося вперше, коли бачимо їх ролики та дописи.

Але ця пропаганда добре організована в плані отримання охоплень, вилазить в усіх соцмережах, і ми бачимо там чимало вподобайок і коментарів цілком реальних сумчан.

Видно, що творці цих кампаній не орієнтуються на молодь, а прагнуть здебільшого охопити людей старшого віку.

Сумські журналісти такою увагою з боку влади та цілеспрямованим цькуванням похвалитися не можуть, що добре демонструє їхнє місце.

От коли питають: а хто — незалежне видання чи журналіст у Сумах або блогер? А ті, кого цькують і дискредитують. Якщо нікого не дискредитують і не цькують, значить, їх просто нема вже — всіх поставили під контроль, або у всіх самоцензура.

Останніми місяцями багато цькували Мінаєва, отже, він і є представник незалежної журналістики Сумщини. У попередні роки цей список був набагато довшим. У нього входили і Цукр, і Суспільне, і Данкор.

Геннадій Мінаєв відмічає те, про що сумчанам добре відомо, але про що місцеві медіа не говорять: методично знищувати Суми КАБами — це не ескалація — тут міністр Сибіга мовчить, — а от вдарити по будівлі СБУ в Києві — це вже ескалація, яка вимагає рішучих відповідей, неприйняття дипломатії та мирних зусиль.

Укотре Геннадій Минаєв риторично цікавиться: де ж балістика?

Але якщо про проблему балістики та пов'язану з цим корупцію центральні медіа говорять досить відверто, особливо в аудіоформатах...

Українське Радіо, наприклад, присвячує цьому великі програми на півгодину та більше, де детально розкриває всі аспекти.

...то про знищення Сум, окрім місцевих медіа, сказати нема кому.

Але, як бачимо, медіа вперто мовчать, бо перелік руйнувань і жертв за день — то не публіцистика. Проте дійшло до того, що навіть на сукупний місячний звіт руйнувань та атак вони вже не готові.

Якщо медіа не можуть сказати самі, то вони б могли хоча б посилатися на Мінаєва, на інших, але вони мовчать.