Чимало великих сумських пабліків фейсбуку, телеграму та вайберу написали вчора про непрацююче Сільпо у Сумах уже після двох дописів Геннадія Мінаєва на цю тему, причому деякі з них прямо вкрали фото його читачів із коментарів без жодної вказівки першоджерела.

Але нам стало цікаво, хто з читачів цих пабліків бачив дописи самого Мінаєва (у якого аудиторія телеграму — близько трьох тисяч переважно сумчан), тобто бачив початкове джерело, тому ми прочитали всі коментарі під цими дописами.

Результат виявився навіть гіршим, ніж ми очікували. Таких коментарів, які б прямо вказували на те, що люди раніше бачили його дописи на цю тему, виявилося буквально декілька штук, причому всі вони від тих, хто якось пов'язаний із медіа в Сумах.

Тобто населення обирає собі абсолютно підконтрольні джерела для отримання інформації та сидить на них роками, дедалі більше деградуючи і не отримуючи жодної альтернативної точки зору.

📌 Бо ж ці джерела максимум згадають про подію — вони ніколи не скажуть, унаслідок чого вона сталася і хто саме винен, як, наприклад, той же Мінаєв, а отже люди не починають думати, залишаючись у матриці, підконтрольній нинішнім можновладцям.

Фіксенята, для продовження нормального та ефективного функціонування цього каналу нам дуже потрібна деяка технічна допомога.

📌 Ті, хто знайомий з адміністраторами і мають натхнення та можливість її надати, можуть звертатися до нас особисто.

Звичайні читачі, які особисто з адмінгрупою не знайомі, можуть не турбуватися.

✅ Але якщо вони теж хочуть взяти участь, то можуть допомогти вподобайками цього та інших дописів і підпискою своїх друзів на канал.

Знаходимо для фіксенят найцікавіші коментарі на теренах фейсбуку. 🙃

Хто готовий контролювати підготовку до зими в енергетичній і тепловій сферах, а також допомогу новітнім обладнанням захисникам?

Якщо дивитися на публічно доступну інформацію, то сумські медіа в цьому участі взагалі не беруть, бо ванни з чиновниками на кшталт інтерв'ю з Васюніним — то взагалі не про контроль, а дещо про інші жанри.

Простіше кажучи, майже всі ЗМІ скурвилися, а хто не скурвився, той просто нездатний робити те, що треба.

Отже, поки залишаються деякі пабліки в соцмережах, які справді щось роблять у цьому напрямку, але на них треба дивитися з пересторогою, бо все це явно політичні, а іноді кримінальні проекти.

Серед нардепів у сфері оборони Сум певну активність проявляв Антон Швачко: не лише публічно задав питання Федорову, а й дещо необхідне передавав захисникам. Щодо контролю підготовки до зими, тут засвітилися Ігор Васильєв і Олександр Качура. Наскільки щиро і, головне, послідовно Качура це робить, є певні сумніви, бо складається враження, що не результат, а піар на першому місці, але, як кажуть, інших контролерів поки не проглядається.

Картина сумна, але фіксуємо те, що є.

В ідеалі медіа мали б звертатися до нардепів, щоб вони контролювали той чи інший аспект, який просідає, створили парламентську комісію задля ефективності контролю та допомоги, але ЗМІ у нас замість цього продовжують займатися казна-чим.

Після першої декади цього місяця спостерігаємо, що новини та статті принаймні у двох місцевих виданнях пишуться зовсім початківцями, від яких поки не варто очікувати висвітлення серйозних тем на пристойному рівні.

Також за ними спостерігається облизування в новинах тих чиновників, яких ці редакції взагалі раніше майже не згадували, грубий рерайт новин, які ці ж самі чиновники і продукують на публіку, без жодної критичної оцінки та доданої вартості цих матеріалів. Мабуть і слідкувати за якістю цих матеріалів теж особливо нема кому.

А основний склад редакцій або зовсім нічого не пише, або пише щось на теми, які зараз малоактуальні для викликів прифронтового міста.

З цього можна зробити висновок, що ці люди або ж перебувають у відпустках, або вже, як модно казати, «релокувалися», або ж редакційна політика раптом докорінно змінилася не на користь містян.

Журналісти, ви там подавайте якісь сигнали, якщо вас тримають «у заручниках», або взагалі потікали з міста, бо читати цю всю полову під виглядом адекватних медіа нема жодних сил. Ми це поки ще робимо суто за інерцією з огляду на колишні заслуги.

Транспортний експерт Віктор Загреба інформує, що з 30 нових американських тепловозів General Electric, які особливо важливі для прифронтових регіонів, нині працюють лише близько 16-ти, переважна більшість інших вибула через вкрай погане обслуговування.

Оскільки жодного спростування цієї інформації від «Укрзалізниці» не відбулося (а ми спеціально вичекали певний час, щоб поглянути на реакцію), то наведена експертом картина, очевидно, цілком відповідає дійсності.

‼️ Це досить традиційна картина для більшості транспортних депо України, обслуговування чого це б не стосувалося, чи то дефіцитних і вкрай потрібних нині тепловозів, чи звичайних тролейбусів. Те, що в ЄС та США справно служить по 25—40 років (залежно від експлуатаційного терміну виробу), в Україні не тримається і десятка років.

Причина всюди одна і та сама: або обслуговування взагалі не проводиться, а гроші на нього просто розкрадаються керівництвом, або ж проводиться вкрай незадовільно — кваліфікація майстрів депо низька.

Культура ж запрошення задля проведення обслуговування представників заводу-виробника взагалі відсутня, бо тоді ж не вийде вкрасти гроші платників податків, виділені на обслуговування.

💡 Таке запрошення відбувається лише у виняткових випадках тоді, коли працівники депо знову щось «уграють», а громадськість зчиняє галас, щоб врятувати транспорт.

У цій війні чимало неочевидних аспектів. Наприклад, на початку широкомасштабного вторгнення у 2022 році Суми змогли уникнути масштабних руйнувань, у тому числі і завдяки позиції Індії, чиї іноземні студенти на той час перебували на території міста до евакуації.

Цей факт настільки збурив російських пропагандистів, що вони потім знімали в Індії фільм, де брехали, що нібито студентів утримували у Сумах силою, щоб вплинути на громадську думку населення та політичне керівництво Індії.

А чи помічаєте ви, що, як тільки про нелюдські руйнування КАБами Сум починають детально вголос розповідати авторитетні міжнародні медіа, то це на певний час призупиняється? Щойно замовкають, то починають закидувати з іще більшим озвірінням.

✅ З цього випливає, що місцевим очільникам варто безперервно тримати Суми в центрі уваги міжнародних медіа, бо це прискорює допомогу реальними засобами, через реакцію західних виборців, а зважаючи на те, що були прильоти і по польсько-китайському бізнесу Sinsay у Сумах, на цьому слід акцентувати увагу вже Китаю.

Це все — інший геополітичний контур можливостей із захисту міста, який не менш важливий, ніж військовий, і який треба вміти використовувати.

📌 Насправді навіть залучення «Української Правди» для докладного висвітлення уже б могло мати певний вплив на ситуацію.

Але для всіх цих речей нинішньому керівництву слід усвідомити власну суб'єктність, яка не зводиться до виконання команд згори.

Катерина Коберник, співзасновниця «Бабелю», інформує про затримання військового Олександра Ширшина, який стверджує, що йому підкинули наркотики.

Сумчанам ця історія має бути цікавою, бо, очевидно, що він був джерелом інформації про ситуацію на нашому напрямку не лише для «Бабеля», а й для низки інших видань.

▪️У серпні 2025 року Ширшин пішов з посади командира батальйону 47 ОМБр «Магура».

Перед цим він розповів, що під час боїв на Курщині неодноразово зіштовхувався з «приреченими на провал» завданнями, що наражали його бійців на ризик невиправданих втрат.

Генштаб тоді пообіцяв перевірку, а опісля Ширшина назвали «недисциплінованим» і звинуватили в поширенні службової інформації в соцмережах.



Ще один цікавий прийом з колекції езопової офіційної журналістики: написати, або сказати те, що від неї вимагають, або очікують згори, але... проілюструвати свій матеріал таким фото, або відеорядом, що свідчить абсолютно про протилежне. 😉

Занепокоєння громадськості щодо навмисного знищення історичної спадщини у Сумах на Покровській, 18 не залишилося поза увагою.

Паблік Sumy One оперативно опублікував матеріал. Частини: перша, друга, третя, четверта, п'ята.

Далі вийшла публікація на Цукрі.

У таких випадках завжди не вистачає ще телебачення, або відеоматеріалів, бо текстом складно передати реакції сторін і одразу ж на камеру поставити додаткові запитання. Тим більше, що тут левова частина журналістської роботи вже зроблена, лишаються лише кілька завершальних штрихів.

Мешканці глибоко підконтрольних фейсбуку й телеграму відкривають для себе тредс, скрінять звідти дописи і тягнуть їх до себе на сторінки з криками: «що ж вони там пишуть, як вони посміли».

Так буває, коли живеш у штучно створеній інформаційній бульбашці та гадаєш, що всі навколо роблять так само.

Насправді всі максимально докладні відповіді вам були дані на більшість питань ще в попередні роки.

І коли ви обговорюєте ту, чи іншу прохідну подію, як от останні обшуки у судді Дашутіна, то варто лише перейти за цитованим угорі дописом, подивитися дату та переконатися.

Питають, чого ми зараз не пишемо так докладно, як тоді. Ну, бо є величезне розчарування у здатності суспільства рухатися в правильному напрямку.

Бачили твердження, що 1+1 є найбільшим пропагандистом марафону.

Видно, що ті аналітики, які це розповідають, востаннє дивилися марафон пару років тому.

Ми ж дивимося марафон не менше одного разу на два тижні по кілька годин поспіль, особливо підсумкові випуски в кінці тижня, бо нам треба точно знати, чим саме годують народ.

То ж з упевненістю можемо стверджувати, що на першому місці за абсолютно кондовою дупополірувальною пропагандою є телеканал ICTV, де неконтрольована потужність лізе з усіх щілин, а зовсім не 1+1, який на його тлі виглядає навіть збалансованим.

До речі, Суми на марафоні іноді представлені навіть якісніше, ніж у суто місцевих медіа, завдяки кореспондентці Юлії Зайцевій із каналу Інтер. Але її докладні репортажі виходять не так часто, в основному після масштабних трагедій.

— Ало, це пральня?
— Ху*льня. Це Міністерство культури!

Дзвінок у пральню:
— Ало, це Міністерство культури?
— Зовсім ні. Дозвольте припустити, що ви були неуважні під час набору номеру.
— Так, справді бачу, що вийшла помилка...

До інших інтернет-видань, які пишуть про знищення будинку на Покровській 18, приєдналося «Кордон Медіа», зробивши анонс своєї публікації з відеопідводкою, який одразу ж поширили великі телеграми та пабліки.

Тобто в плані розповсюдження все зроблено грамотно, як кажуть, «по уму».

Натомість «Цукр» свою публікацію не згадав ані в переліку матеріалів за день, ані у тижневому відео. Так само ми не помітили жодних поширень їхньої статті іншими медіа чи телеграмами.

І це вкупі з зупиненням їхньої чудової роботи про щомісячні обстріли та ситуацію навколо Сум (а звіт за неймовірно кривавий липень так і не вийшов) викликає певне нерозуміння.

Складається враження, що редакція власними силами обмежує охоплення своїх же серйозних матеріалів і всіляко намагається продемонструвати, що вони взагалі не про суспільно-важливі для більшості Сум речі, а винятково про безконфліктні статті щодо культури, мовляв, наша аудиторія потребує лише цього — інше її не цікавить.

Наслідки подібної політики передбачити нескладно.

Київські журналісти цькують одне одного за фото порожніх полиць у супермаркетах.

Одні журналісти такі фото викладають, як уже згаданий на скріншоті Казанський, а інші набігають їх хейтити, кричати, що вони хайпують, накручують собі охоплення, а ситуація геть не така, як її зображують.

✅ Що тут можна сказати. У них там у Києві якась нечувана свобода слова. І перекладення теплотраси вони вже обговорюють із можновладцями, бо вона зачепила вікові дерева, а саму вирубку припинили, і фотки порожніх полиць цілком вільно собі викладають, супроводжуючи це міркуваннями про голодомор.

📌 От у інших містах у інфопросторі усе тихо і спокійно, суто як на кладовищі, а все навколо мовчить, бо ж благоденствує та й порядок кругом, то у них у Києві аномалія якась.

🙃 Чи може це і є нормальне здорове суспільство без штучних заборон і тиску, яким воно і має бути, а аномалія таки десь не там?!

Бомбосховище розподільчого центру Rozetka у Броварах врятувало життя 92 працівників під час руйнівного російського обстрілу трьома балістичними ракетами в ніч проти 5 серпня 2026 року.

Усі люди, які знаходилися всередині, залишилися неушкодженими після прильоту 3 балістичних ракет та 7-годинної пожежі.

Сховище розраховане на 600 людей.

«У сучасній Україні фактично немає власних будівельних норм щодо укриттів — лише оновлені стандарти з радянських часів.

У цьому питанні ми пішли далі: додали туди вентиляцію, яка захищена від вибухів, плюс механічні приводи до вентиляції, встановили систему димовидалення. Таким чином, якщо не буде енергопостачання, бомбосховище буде працювати — людям буде чим дихати, і вони можуть у ньому знаходитися досить довго.

Бомбосховище обладнане необхідною кількістю туалетів.

Там зберігається певний запас їжі та води. Є дублююче резервне живлення - генератор, який знаходиться на поверхні, та ще один всередині.

Також є кімната для зберігання пального, вона відокремлена від бомбосховища.

Крім того, приміщення обладнано пандусами, і ним можуть скористатися маломобільні люди — для них під землею облаштовані навіть туалети.

Є обігрів, тобто взимку там не буде холодно, і люди зможуть перебувати там тривалий час», - розповів керівник компанії Владислав Чечоткін.

Рятувальники, які прибули гасити пожежу на склад, вже не покидали територію, бо у наявності було укриття. Під час повторних тривог вони заходили до бомбосховища, перечікували небезпеку, а потім виходили і гасили полум’я далі.

Будівництво підземного сховища коштувало компанії 60 мільйонів гривень. Збудували його дуже швидко — майже за 5 місяців.


✅ Наочний приклад, як можна робити, якщо робити для себе, а, отже, при цьому не красти.

Скільки бомбосховищ хоча б рівня стандартного радянського протирадіаційного укриття було збудовано в Сумах із моменту початку Курської операції? У які терміни?

Що саме завадило їх масово побудувати — відсутність коштів, відсутність мізків, чи щось інше?

Ось цими питаннями мали б цікавитися сумські журналісти: писати запити, звернення, знімати сюжети, а не втікати від реальності та обслуговувати нікчем.

Сумські медіа дуже люблять себе хвалити: хлібом не годуй, а лише дай розповісти, які вони незалежні, збалансовані, популярні й цілком самодостатні.

Але от у чому штука: коли нам потрібно отримати повну картину дня і бути впевненими, що ми нічого не пропустили, то ми йдемо читати на Дебати.

Поспілкувалися з місцевими відомими журналістами, то вони теж неохоче, крізь зуби, але визнають, що читають новини там.

Тобто, з одного боку, в місцевому журналістському середовищі заведено публічно ставати в позу і розповідати, що це продажне, токсичне і незбалансоване видання, яке використовує чужі матеріали, а з іншого — всі, що так кажуть, самі ходять туди читати, щоб бути в курсі.

Виникає питання, а чого ж ніхто інший не спромігся закрити просту нішу звичайного дайджесту сумських новин, продемонструвати, так би мовити, майстер-клас, щоб і збалансовано, і з дотриманням стандартів, і щоб коротка, не сильно перевантажена зайвим шумом картина дня, що ж заважає?!