Отже, друзі, що ми постійно вам пояснюємо?

Те, що будь-які питання, починаючи від захисту міста від загроз, теплопостачання та укриттів мають максимально відверто обговорюватися.

Що вам намагаються згодувати тимчасовці всіх рівнів та їхні посіпаки й обслуга? Що це ж секретна інформація, ні в якому разі не можна щось обговорювати, вони професіонали і вони знають краще, що і як робити.

Що виходить на практиці? На практиці у містах України ставляться укриття, які не витримують навіть удару дрона, а людина, яка перебуває в такому укритті майже гарантовано гине.

Проте у випадку вашої загибелі рідним скажуть, що двері в укритті мали бути, без них ніяк не можна, що на нього є сертифікат і воно пройшло всі необхідні випробування. Тобто дупа можновладців буде прикрита.

Однак, якби перед встановленням місцеві журналісти, експерти і громада мали можливість вивчати весь існуючий ринок укриттів і впливати на рішення, що купувати і як саме встановлювати, то ризик вашої персональної загибелі різко знизився б.

Олег Зіник роз'яснює:

Чи здатні мобільні блоки врятувати від прямого удару?

Вартість одного наземного залізобетонного модуля в Україні коливається від 700 000 до 1,5 млн грн.

Проте технічні розрахунки свідчать, більшість таких об’єктів належать до категорії найпростіших укриттів і розраховані виключно на захист від вибухової хвилі та дрібних уламків на дистанції від 5–10 метрів.

За прямого контакту з бойовою частиною БПЛА плита завтовшки 20–25 см зазнає наскрізного пробиття. Вибуховий тиск у замкненому просторі не лише руйнує армування, але й деформує коробку, внаслідок чого металеві двері клинить намертво, блокуючи вихід назовні.

Понад 80% таких споруд не мають внутрішнього антиосколкового покриття, що під час руйнування перетворює фрагменти самого бетону на додаткові вражаючі елементи.

Реальний захист від прямого удару вимагає монолітної товщини від 40–50 см або заглиблення конструкції в ґрунт.

Оскільки останніми днями в медіа знову почали говорити про вибори, то саме час згадати, що з цього приводу зауважує Олесь Доній, бо хто, як не він здатен повернути людей від порожніх балачок до реальності.

У суспільстві чомусь часто гадають, що він навмисно епатує публіку, але зараз достатньо просто говорити правду, щоб здаватися максимально шокуючим.

P.S. До речі, ведучій програми професіонал своєї справи, це особливо помітно в другій половині розмови. Саме таким і має бути діалог між поколіннями.

Про темну сторону Харкова, яку не враховують сумчани, ми вже писали, тепер розповідаємо про світлий бік Харкова:

По-перше, в Харкові влада не призначена згори групою осіб, а обрана містянами. Там міський голова, а не тимчасово виконуючий обов'язки. І це ключове, бо влада в Харкові сформована не на пагорбах Печерську, не в Офісі, а набагато більше залежить від інтересів звичайних харків'ян. Сумська ж влада це частина зеленої вертикалі;

По-друге, хоча харківська влада і краде набагато більше, ніж сумська за рахунок масштабів, але вона завжди керується правилом: «краде, але ж і робить». Якщо влада Харкова реконструює парк, то харків'янин отримує не лише розкрадання грошей платників податків, а й сучасний парк, якому можуть позаздрити і в ЄС.

Ідей вкрасти майже все, зруйнувати зелену зону в центрі міста, заклавши її плиткою, знищити одну з чаш фонтану, поставити замість радянського всесезонного китайський літній фонтан і щороку додатково брати гроші на його монтаж/демонтаж у Харкові не виникає;

По-третє, в Харкові не прикривають власну безпорадність «безпековою ситуацією», як у Сумах. Їхній міський голова часто особисто розповідає який саме житловий будинок зруйнував ворог.

У Сумах про це не говорять навіть тоді, коли це вже не має жодного безпекового значення для рятувальників, чи відновлення, тобто, не говорять узагалі, в принципі, і через день, і через тиждень. Такого маразму в Харкові і близько нема;

По-четверте, інформування харків'ян щодо заходів, які впроваджуються у рамках влаштування розподіленої генерації, резервного теплопостачання, укриттів, водопостачання тощо, досить докладне. Там, звісно, не кажуть, що вони поставили резервну котельню, чи газовий генератор за такою-то адресою, але про сам факт їхнього встановлення звітують.

Таким чином, харків'яни в десятки разів більше обізнані про те, що робиться і мають можливість висловити свої критичні зауваження прямо по факту робіт, наприклад, про те, чи накриють цю споруду бетонним захистом, чи її розіб'є перший же безпілотник, і де саме щось варто ставити, а де ні, такі обговорення досить жваво ведуться в Харкові на відміну від Сум;

По-п'яте, харківська влада намагається закуповувати і передавати всі новинки для захисту міста, які навіть ще лише випробовуються, тобто в цьому питанні є в авангарді країни;

По-шосте, в Харкові добре пам'ятають і шанобливо ставляться до тези Гєпи: «сучий пес, я тебя умножу на ноль». Це політтехнологічне рішення означає, що вище керівництво міста завжди демонструє турботу про громадян за рахунок своїх підлеглих.

Там справді все показово митимуть, прибиратимуть, ремонтуватимуть, бо кожен директор КП перебуває під страхом звільнення та показової публічної розправи. Наскільки це ефективне управлінське рішення, така демонстрація порядку та сильної руки можна дискутувати, але харків'яни, якщо вже дісталися до керівництва міста зі скаргами, без уваги не залишаються;

Отже, висновок — харківська обрана, а не призначена влада набагато більше залежна від містян, має вищий рівень професіоналізму, виконавської дисципліни всередині команди, менше приховує складні питання і має кращий зворотний зв'язок, не перекладаючи власну безпорадність і непрофесійність на секретність і війну.

Питають, а чого Мінаєва постійно цькують, буквально на кожну його публікацію накидаються посіпаки можновладців, а, наприклад, Бобиренка, який набагато більше глузує з нікчемності нинішньої влади, навіть не помічають. Чим узагалі зумовлюється такий вибірковий підхід.

Усе елементарно, друзі. Обслуга влади насправді завжди дуже лінива, їм головне демонструвати начальству, що вони щось роблять, працюють, «бдят и не пущают крамолу»

📌 Тому їхній моніторинг обмежується двома основними загончиками для населення — насамперед фейсбуком і телеграмом.

Присутність у цих мережах для них добре видна, але щойно людина йде в ютуб, тікток, або, навіть, прости Господи, якийсь тредс, або Х, колишній твіттер, то негайно випадає з їхнього поля зору.

Це як у телеграмах дресирована місцева публіка боїться зайвий раз написати вулицю надзвичайної події, щоб не бути негайно заблокованою і зацькованою самопроголошеними цензорами, а в тіктоці у той же самий час мало не прямі репортажі з цих же вулиць з'являються.

Бобиренко у якийсь момент пішов з фейсбуку та телеграму і залишився винятково у ютубі. Тобто, посіпакам треба було додавати в моніторинг ще одну мережу.

Мало того, це відеоконтент, а не текстовий, тобто ухопити поглядом за дві секунди, що Мінаєв знову письмово возить мордою об стіл величне керівництво за відсутність балістики це легко, не потребує жодних зусиль, а от відеоролик треба, як мінімум, подивитися, або послухати що ж там сказано, це набагато складніше.

✅ До речі, таким самим прийомом користуються і офіційні медіа, тому зараз найвідвертіші новини в Україні на радіо, бо їх найскладніше відслідковувати.

А ще журналісти добре знають, що більшість публіки не ходить далі коротких текстових анонсів на фейсбуці, або в телеграмі, тому багато чого цікавого розповідають у другій половині відеоматеріалів, куди переважна частина населення, включно з посіпаками, взагалі ніколи не дістається.

Проте від учора Бобиренко повернувся в усі тіктоки, фейсбуки й телеграми, таким чином поставивши себе в однакові умови щодо моніторингу з іншими.

Прекрасний допис Геннадія Мінаєва. Посіпакам можновладців уже слід починати битися в істериках, тупотіти ніжками та верещати про ІПСО.

Для тих, хто незнайомий з абревіатурою: ОЗУ — це організоване злочинне угруповання.

На окремі питання правильна відповідь приходить лише згодом, через кілька років.

Якщо в 2024 році ми дивувалися, що у деяких державних банках замість оформлення дебетних карток просто посилають клієнтів подалі, маючи на увазі банк Sense і тому основне навантаження лягає на Ощад, але вважали, що це відбувається, бо зарплата працівників не залежить від результатів роботи, то нині, у 2026 році, завдяки плівкам НАБУ, виявилося, що можновладці просто перетворили цей банк на особисту фінансову скарбничку для легалізації коштів.

Цілком зрозуміло, що жодні звичайні клієнти там узагалі непотрібні, мережа відділень скорочена до мінімуму, а на випадкових відвідувачів начальницькі синекурист(к)и* дивляться як на комах.

*Синекурист(ка) — людина, що обіймає синекуру.

Синекура (від лат. sine cura — «без турботи») — добре оплачувана посада, що не вимагає напруженої роботи, чи значних зусиль попри видимість якоїсь діяльності.

Періодично читаємо різні дописи, де їхні автори скаржаться, що вони, мовляв, зверталися в різні місцеві медіа, пабліки фейсбуку й телеграми з суспільно-важливими питаннями, які стосуються не їх особисто, а всіх мешканців Сум і їм не те, що не допомогли, а й навіть нічого не відповіли.

І на наших обличчях з'являються широкі посмішки, бо відчувається, що у цих людей це взагалі одна з перших спроб, перший досвід якоїсь реальної громадської діяльності, вони погано собі уявляють як тут усе влаштовано, особливо після початку широкомасштабного вторгення.

Хоча ми це іноді, коли буває натхнення, пояснюємо, але, як кажуть, не в коня корм.

Закарбуйте собі на носиках, друзі. Немає, не існує тут ніяких незалежних інформаційних структур із великою аудиторією. Усі вони залежні та підконтрольні. У когось дахом виступає місцевий кримінал, який хоче впливати на розподіл тендерів, у інших — силовики, яким треба проводити інформаційну політику начальства, у третіх — Київські структури, яким потрібно мати свої представництва в Сумах і так далі.

Ваші ілюзії, що, мовляв, просто небайдужі хлопці й дівчата зібралися та самі щось роблять — це дитяче белькотіння в пісочниці. Зібралися деякі з них і самі свого часу, але працюють виключно під дахом і чітко виконують вказівки та забезпечують потрібну інформаційну політику.

Тому абсолютно не дивно, що на ваші прохання та звернення ніхто не зважає. Дивно інше, що ви підписалися на них свого часу і довіряли, оце справді дивно, наскільки українське суспільство залишається по-дитячому наївним.

Дивись, ви ще й умовного Федорова президентом оберете, з такими життєвими підходами, а потім знову будете верещати: «хто ж знав, такий же прогресивний хлопчик був, завжди вітався».

Чимало великих сумських пабліків фейсбуку, телеграму та вайберу написали вчора про непрацююче Сільпо у Сумах уже після двох дописів Геннадія Мінаєва на цю тему, причому деякі з них прямо вкрали фото його читачів із коментарів без жодної вказівки першоджерела.

Але нам стало цікаво, хто з читачів цих пабліків бачив дописи самого Мінаєва (у якого аудиторія телеграму — близько трьох тисяч переважно сумчан), тобто бачив початкове джерело, тому ми прочитали всі коментарі під цими дописами.

Результат виявився навіть гіршим, ніж ми очікували. Таких коментарів, які б прямо вказували на те, що люди раніше бачили його дописи на цю тему, виявилося буквально декілька штук, причому всі вони від тих, хто якось пов'язаний із медіа в Сумах.

Тобто населення обирає собі абсолютно підконтрольні джерела для отримання інформації та сидить на них роками, дедалі більше деградуючи і не отримуючи жодної альтернативної точки зору.

📌 Бо ж ці джерела максимум згадають про подію — вони ніколи не скажуть, унаслідок чого вона сталася і хто саме винен, як, наприклад, той же Мінаєв, а отже люди не починають думати, залишаючись у матриці, підконтрольній нинішнім можновладцям.

Фіксенята, для продовження нормального та ефективного функціонування цього каналу нам дуже потрібна деяка технічна допомога.

📌 Ті, хто знайомий з адміністраторами і мають натхнення та можливість її надати, можуть звертатися до нас особисто.

Звичайні читачі, які особисто з адмінгрупою не знайомі, можуть не турбуватися.

✅ Але якщо вони теж хочуть взяти участь, то можуть допомогти вподобайками цього та інших дописів і підпискою своїх друзів на канал.

Знаходимо для фіксенят найцікавіші коментарі на теренах фейсбуку. 🙃

Хто готовий контролювати підготовку до зими в енергетичній і тепловій сферах, а також допомогу новітнім обладнанням захисникам?

Якщо дивитися на публічно доступну інформацію, то сумські медіа в цьому участі взагалі не беруть, бо ванни з чиновниками на кшталт інтерв'ю з Васюніним — то взагалі не про контроль, а дещо про інші жанри.

Простіше кажучи, майже всі ЗМІ скурвилися, а хто не скурвився, той просто нездатний робити те, що треба.

Отже, поки залишаються деякі пабліки в соцмережах, які справді щось роблять у цьому напрямку, але на них треба дивитися з пересторогою, бо все це явно політичні, а іноді кримінальні проекти.

Серед нардепів у сфері оборони Сум певну активність проявляв Антон Швачко: не лише публічно задав питання Федорову, а й дещо необхідне передавав захисникам. Щодо контролю підготовки до зими, тут засвітилися Ігор Васильєв і Олександр Качура. Наскільки щиро і, головне, послідовно Качура це робить, є певні сумніви, бо складається враження, що не результат, а піар на першому місці, але, як кажуть, інших контролерів поки не проглядається.

Картина сумна, але фіксуємо те, що є.

В ідеалі медіа мали б звертатися до нардепів, щоб вони контролювали той чи інший аспект, який просідає, створили парламентську комісію задля ефективності контролю та допомоги, але ЗМІ у нас замість цього продовжують займатися казна-чим.

Після першої декади цього місяця спостерігаємо, що новини та статті принаймні у двох місцевих виданнях пишуться зовсім початківцями, від яких поки не варто очікувати висвітлення серйозних тем на пристойному рівні.

Також за ними спостерігається облизування в новинах тих чиновників, яких ці редакції взагалі раніше майже не згадували, грубий рерайт новин, які ці ж самі чиновники і продукують на публіку, без жодної критичної оцінки та доданої вартості цих матеріалів. Мабуть і слідкувати за якістю цих матеріалів теж особливо нема кому.

А основний склад редакцій або зовсім нічого не пише, або пише щось на теми, які зараз малоактуальні для викликів прифронтового міста.

З цього можна зробити висновок, що ці люди або ж перебувають у відпустках, або вже, як модно казати, «релокувалися», або ж редакційна політика раптом докорінно змінилася не на користь містян.

Журналісти, ви там подавайте якісь сигнали, якщо вас тримають «у заручниках», або взагалі потікали з міста, бо читати цю всю полову під виглядом адекватних медіа нема жодних сил. Ми це поки ще робимо суто за інерцією з огляду на колишні заслуги.

Транспортний експерт Віктор Загреба інформує, що з 30 нових американських тепловозів General Electric, які особливо важливі для прифронтових регіонів, нині працюють лише близько 16-ти, переважна більшість інших вибула через вкрай погане обслуговування.

Оскільки жодного спростування цієї інформації від «Укрзалізниці» не відбулося (а ми спеціально вичекали певний час, щоб поглянути на реакцію), то наведена експертом картина, очевидно, цілком відповідає дійсності.

‼️ Це досить традиційна картина для більшості транспортних депо України, обслуговування чого це б не стосувалося, чи то дефіцитних і вкрай потрібних нині тепловозів, чи звичайних тролейбусів. Те, що в ЄС та США справно служить по 25—40 років (залежно від експлуатаційного терміну виробу), в Україні не тримається і десятка років.

Причина всюди одна і та сама: або обслуговування взагалі не проводиться, а гроші на нього просто розкрадаються керівництвом, або ж проводиться вкрай незадовільно — кваліфікація майстрів депо низька.

Культура ж запрошення задля проведення обслуговування представників заводу-виробника взагалі відсутня, бо тоді ж не вийде вкрасти гроші платників податків, виділені на обслуговування.

💡 Таке запрошення відбувається лише у виняткових випадках тоді, коли працівники депо знову щось «уграють», а громадськість зчиняє галас, щоб врятувати транспорт.

У цій війні чимало неочевидних аспектів. Наприклад, на початку широкомасштабного вторгнення у 2022 році Суми змогли уникнути масштабних руйнувань, у тому числі і завдяки позиції Індії, чиї іноземні студенти на той час перебували на території міста до евакуації.

Цей факт настільки збурив російських пропагандистів, що вони потім знімали в Індії фільм, де брехали, що нібито студентів утримували у Сумах силою, щоб вплинути на громадську думку населення та політичне керівництво Індії.

А чи помічаєте ви, що, як тільки про нелюдські руйнування КАБами Сум починають детально вголос розповідати авторитетні міжнародні медіа, то це на певний час призупиняється? Щойно замовкають, то починають закидувати з іще більшим озвірінням.

✅ З цього випливає, що місцевим очільникам варто безперервно тримати Суми в центрі уваги міжнародних медіа, бо це прискорює допомогу реальними засобами, через реакцію західних виборців, а зважаючи на те, що були прильоти і по польсько-китайському бізнесу Sinsay у Сумах, на цьому слід акцентувати увагу вже Китаю.

Це все — інший геополітичний контур можливостей із захисту міста, який не менш важливий, ніж військовий, і який треба вміти використовувати.

📌 Насправді навіть залучення «Української Правди» для докладного висвітлення уже б могло мати певний вплив на ситуацію.

Але для всіх цих речей нинішньому керівництву слід усвідомити власну суб'єктність, яка не зводиться до виконання команд згори.

Катерина Коберник, співзасновниця «Бабелю», інформує про затримання військового Олександра Ширшина, який стверджує, що йому підкинули наркотики.

Сумчанам ця історія має бути цікавою, бо, очевидно, що він був джерелом інформації про ситуацію на нашому напрямку не лише для «Бабеля», а й для низки інших видань.

▪️У серпні 2025 року Ширшин пішов з посади командира батальйону 47 ОМБр «Магура».

Перед цим він розповів, що під час боїв на Курщині неодноразово зіштовхувався з «приреченими на провал» завданнями, що наражали його бійців на ризик невиправданих втрат.

Генштаб тоді пообіцяв перевірку, а опісля Ширшина назвали «недисциплінованим» і звинуватили в поширенні службової інформації в соцмережах.



Ще один цікавий прийом з колекції езопової офіційної журналістики: написати, або сказати те, що від неї вимагають, або очікують згори, але... проілюструвати свій матеріал таким фото, або відеорядом, що свідчить абсолютно про протилежне. 😉

Занепокоєння громадськості щодо навмисного знищення історичної спадщини у Сумах на Покровській, 18 не залишилося поза увагою.

Паблік Sumy One оперативно опублікував матеріал. Частини: перша, друга, третя, четверта, п'ята.

Далі вийшла публікація на Цукрі.

У таких випадках завжди не вистачає ще телебачення, або відеоматеріалів, бо текстом складно передати реакції сторін і одразу ж на камеру поставити додаткові запитання. Тим більше, що тут левова частина журналістської роботи вже зроблена, лишаються лише кілька завершальних штрихів.

Мешканці глибоко підконтрольних фейсбуку й телеграму відкривають для себе тредс, скрінять звідти дописи і тягнуть їх до себе на сторінки з криками: «що ж вони там пишуть, як вони посміли».

Так буває, коли живеш у штучно створеній інформаційній бульбашці та гадаєш, що всі навколо роблять так само.

Насправді всі максимально докладні відповіді вам були дані на більшість питань ще в попередні роки.

І коли ви обговорюєте ту, чи іншу прохідну подію, як от останні обшуки у судді Дашутіна, то варто лише перейти за цитованим угорі дописом, подивитися дату та переконатися.

Питають, чого ми зараз не пишемо так докладно, як тоді. Ну, бо є величезне розчарування у здатності суспільства рухатися в правильному напрямку.