Поки обслуга тимчасовців у вигляді місцевих медіа та різних корисних ідіотів поширює наративи, що все йде потужно та чітко за планом, а на запитання розумних людей, як саме він виконується, що вже зроблено, починає накидатися з істериками, що це все секретна інформація і її плебсу знати абсолютно ні до чого, Денис Шмигаль, добре розуміючи наслідки, трохи відчинив народу вікно в реальність.

Ще б ці горе-медіа поговорили з профільними експертами, що таке цей обсяг додаткової потужності та скільки реально треба, виходячи з реалій сьогодення, хоча б для власного розуміння, а не для читачів/глядачів. Як то кажуть, у плані самоосвіти. Але то ми вже забагато хочемо.

Ще непогано було б повторити курс математики за середню школу, задачки всілякі: якщо до дати Х треба виконати 💯 відсотків плану, а відомо, що на дату Y виконано стільки-то, то скільки залишилося виконати і якою має бути інтенсивність робіт...

Про політичну вагу Сумщини в державі.

Уряд виділив Харківській області 627 млн грн дотації вирівнювання — це найбільше по Україні, а Сумській області 206,8 млн.грн

Але тут треба дивитися не лише на абсолютні цифри, а й на кількість бюджетів у цій дотації. Для Харківщини це склало — 34 бюджети, а для Сумщини — 24 бюджети.

Чому так відбувається? Ну, бо нема суб'єктності. Призначені, а не обрані тимчасовці, нікчемні обслуговуючі перелякані медіа, квола та безсила громадськість — закономірний результат.

Потім питаєте, звідки у Харкова береться те, береться се, чому у нас такого нема, ну, тому, що їх заливають грошима по всіх напрямках, це лише один приклад.

Таких сюжетів навіть Подерев'янський не змальовував, бо це вже був би цілком новий жанр — сюрреалістична сатира.

Але це реальність життя у Сумах.

На цьому повсякденному тлі хотілося б гострих, їдких, сатиричних матеріалів сумських журналістів, бо такого не побачиш ніде в світі, але їхні клавіатури та язики або все так само, навіть ще старанніше, полірують дупи нікчемних місцевих можновладців, або остаточно обирають ескапізм із рожевими поні.

Д — деграданти.

Хтось в курсі: «Цукр» припинив свої щомісячні звіти щодо наслідків атак по Сумщині та Сумах?

Бо зазвичай вони їх розміщували числа до десятого, а зараз уже половина місяця минула — і нічого.

Якщо ще готують матеріал, то це нормально: робота складна, а якщо вирішили припинити, то варто було б пояснити читачам, з яких причин.

Сумський журналіст Олександр Бабуров, неодноразово винагороджений за свої досягнення в журналістиці, дивується тому контенту, що показують на Суспільному.

Ми ж цих сюжетів не бачили, тому оцінювати не  можемо, бо не дивимося ані центральне Суспільне, ні, тим більше, Суспільне Львів. Усе це зараз не серед наших медійних пріоритетів.

📌 Серед каналів Суспільного ми читаємо і дивимося винятково Суспільне Суми. І читати та слухати, що патякає там, наприклад, Васюнін без жодного гострого, критичного та уточнюючого питання від журналістки, це, звісно, кров з очей, бо, як кажуть, «зима близько».

📌 Друзі, ми можемо вам розповісти і про те, як в інших містах організовується боротьба проти оптоволоконних дронів і реактивних шахедів, але питання знову залишається те саме, чи ви зі свого боку сприяєте нормалізації ситуації, чи просто спостерігаєте, або ж поширюєте ідіотські беззмістовні звернення популістів, на кшталт «Врятуйте Суми», замість того, щоб робити те, що потрібно?!

— Так. Какие же меры вы приняли, чтобы поймать этого убийцу? — тут врач повернулся и бросил взгляд женщине в белом халате, сидящей за столом в сторонке. Та вынула лист и стала заполнять пустые места в его графах.

— Меры вот какие. Взял я на кухне свечечку...

— Вот эту? — спросил врач, указывая на изломанную свечку, лежащую на столе рядом с иконкой перед женщиной.

— Эту самую, и...

— А иконка зачем?

— Ну да, иконка... — Иван покраснел, — иконка-то больше всего и испугала, — он опять ткнул пальцем в сторону Рюхина, — но дело в том, что он, консультант, он, будем говорить прямо... с нечистой силой знается... и так его не поймаешь.

Санитары почему-то вытянули руки по швам и глаз не сводили с Ивана.

✅ Ми неодноразово докладно пояснювали, як і завдяки чому «Українська Правда» торік допомогла Сумам і спонукала вище керівництво ухвалити необхідні рішення.

❓Як саме ви скористалися цією інформацією? Зателефонували, чи написали в «УП» з проханням розповісти про Суми і в році нинішньому, допомогли виданню з контактами, що готові свідчити? Які дії від вас були?

Тут абсолютно та сама проблема, що і в попередньому дописі — люди за захистом своїх прав звертаються не туди.

Якби у нас було б натхнення покарати якогось перевізника, то відділ транспорту СМР був би останнім місцем куди б ми звернулися. Ні, ми б, звісно, написали туди звернення, але лише для того, щоб отримати письмову формальну відписку, на кшталт: «проведена бесіда з водієм», яка б слугувала доказом бездіяльності та вже точно не стали б вести з ними жодних усних розмов, усе винятково в письмовому вигляді.

А оці дописи в фейсбуці робляться людьми винятково для випуску пари через власне безсилля.

✅ Основна проблема людей в тому, що вони погано розуміють, як саме влаштовані суспільні відносини і пробують вирішувати питання не так, як їх слід вирішувати насправді, а виходячи зі свого геть хибного уявлення, як це треба робити.

🙃 Як каже народна приказка: «знає кішка, чиє сало з'їла».

📌 Але це кістка, кинута внаслідок розголосу і запитань медіа.

✅ Правильним рішенням було б оштрафувати перевізника, як це робила наша команда, але для цього слід ходити правильними шляхами, а не лише скаржитися на фейсбуці

🙃 Сьогодні, що якесь єврейське свято, чи шо?

Зайшли на фейсбук — там купа дописів про те, як гнобили євреїв у російській імперії.

Увімкнули Громадське радіо, а там про каяття за єврейські погроми розповідають.

Цікаво, якщо в ізраїльський фейсбук зайти — там усе про допомогу Україні буде та російські злочини, чи ні?

Медіа, якщо ви пишете, що хтось загинув, наприклад, чоловік в авто в центрі міста внаслідок удару дрона, то варто потім уточнювати, хто це був, чим займався, тим більше, що інформація про це є в соцмережах, але, бачимо, що мало хто зі ЗМІ потім робить доповнення.

І так по кожному загиблому, чи загиблій, бо у вас виходить якийсь щоденний безіменний мартиролог тіней, про яких відома лише стать і вік. Це дуже погано і знецінює жертви.

📌 Примусьте тимчасовців працювати і оперативно надавати вам інформацію хоча б із цього приводу, якщо вже на щось суттєвіше вони нездатні та все інше безпідставно секретять.

Це так, таблетка для пам'яті, у нас їх багато на каналі для кожного випадку про те, що було і що є нині.

От тільки натхнення писати що далі буде уже нема жодного, бо населення вперто не бажає ні вчитися, ні робити правильні висновки, це вже на рівні патології.

Хто ще трохи повертає віру в адекватність, так це деякі місцеві журналісти — імена загиблих знайшли, оприлюднили, не дали залишитися невідомими.

Але робити це повинні можновладці-тимчасовці, у яких є всі можливості.

Зрозуміло, що вірити анонімним «асоціаціям перевізників» зі штучно згенерованим голосом і текстами це себе не поважати. Але ступінь нахабства винятковий, тобто навіть не кинули кістку постраждалій, а лише задекларували.

Віктор Бобиренко поділився своїми враженнями від обговорення щодо перспектив опалювального сезону в Сумах, ініційованого одним мережевим громадсько-політичним проєктом.

📌 Що тут ключове? На відміну від багатьох місцевих журналістів, які геть нічого не розуміють у теплозабезпеченні, але дозволяють собі робити абсолютно безграмотні інтерв'ю з тепловиками, фактично виступаючи їхніми адвокатами і влаштовуючи їм теплі пропагандистські ванни, він одразу чесно зізнається, що в цій сфері не розбирається, а прогнози від експертів чув різні, аж до апокаліптичних, хоча хоче бути оптимістом, сподіваючись на теплу зиму.

💡Цілком зрозуміло чому так відбувається: бо реальне інформування громади та чесне і відкрите обговорення давно замінене пропагандою під соусом «безпекової ситуації».

Ніколи не розуміли оцього захоплення Харковом як звичайних сумчан, так і окремих місцевих політиків:

«У Харкові те, у Харкові — се, краса, порядок, який успішний приклад для всієї України».

Тьху, на вас.

По-перше, Харковом завжди керувала гопота і кримінал, починаючи від Допи і Гєпи і закінчуючи нинішнім очільником;

По-друге, Харків ніколи не платив за рахунками. Тобто вів себе як типовий фуфлижник, перекладаючи борги міста на бюджет країни. За такої крисячої тактики можна не лише безоплатний проїзд, а й політ на Марс організувати, вашим же коштом;

По-третє, жодної демократії та повноцінної громадської участі громадян в управлінні містом там ніколи не було. Лише вузьке коло наближених;

По-четверте, корупцію в Харкові не порівняти з Сумами. Там не просто крадуть, а крадуть так, що й онукам вистачить за рахунок масштабу;

По-п'яте, обсяг міжнародної допомоги Харкову в десятки разів вище, ніж Сумам, враховуючи масштаби. Їх взагалі не можна навіть порівняти;

По-шосте, допомога Харкову з бюджету України також в рази вище, ніж Сумам, навіть з урахуванням масштабів міст, про жодну пропорційність тут і близько не йдеться;

По-сьоме, нинішня зелена влада свідомо робить ставку на протиставлення Київа, у якому б вона хотіла б захопити владу, але не вдається і Харкова, щодо якого таких амбіцій не має. Тому «поганий» Кличко буде змушений піднімати проїзд до 30 грн, а «хороший» Терехов влаштує безоплатний проїзд, бо вони свідомо, задля пропагандистського ефекту, поставлені в різні умови.

Усе це елементарні і дуже нескладні речі. Але, на жаль, люди як не хотіли думати, так і не хочуть.

Транспортно-вечірнє.

Юний папарацці вирішив познімати бухих провідників забацаного поїзда з Хмельницького, за що був миттєво викинутий на перон, але його мамка встигла добігти до начальника поїзда і без роботи залишилися вже самі працівники вагону «высокой культуры быта».

‼️ Що характерно, громадський діяч Олег Нестеренко так само регулярно намагається знімати порушення в Сумському транспорті. За що не менш регулярно на нього накидаються працівники цього самого транспорту. Але біда полягає в тому, що їх ніхто не звільняє. Тобто Укрзалізниця виходить явно адекватнішою за Сумську міську раду.

✅ А взагалі це все через брак класичної освіти. От слухала б дитина мініатюри Вєрки Сердючки про тяжку роботу залізничників, то хіба прийшло б їй у голову наставляти на них телефон? Жодної поваги до приватного життя!

«Воно дитина, не понімає, що папі тяжело».

Понавиховували покоління стрінгерів, це ж добре, що він із мамкою був, а якби сам?!

«Про наслідки можливі хтось подумав?»

Отже, друзі, що ми постійно вам пояснюємо?

Те, що будь-які питання, починаючи від захисту міста від загроз, теплопостачання та укриттів мають максимально відверто обговорюватися.

Що вам намагаються згодувати тимчасовці всіх рівнів та їхні посіпаки й обслуга? Що це ж секретна інформація, ні в якому разі не можна щось обговорювати, вони професіонали і вони знають краще, що і як робити.

Що виходить на практиці? На практиці у містах України ставляться укриття, які не витримують навіть удару дрона, а людина, яка перебуває в такому укритті майже гарантовано гине.

Проте у випадку вашої загибелі рідним скажуть, що двері в укритті мали бути, без них ніяк не можна, що на нього є сертифікат і воно пройшло всі необхідні випробування. Тобто дупа можновладців буде прикрита.

Однак, якби перед встановленням місцеві журналісти, експерти і громада мали можливість вивчати весь існуючий ринок укриттів і впливати на рішення, що купувати і як саме встановлювати, то ризик вашої персональної загибелі різко знизився б.