«Суспільне Суми» таки з третьої спроби, не без допомоги громадськості, нарешті повністю встановило хід подій у маршрутці і він саме такий, як ми і припускали раніше.

Нагадуємо, що захисники брехливих перевізників стверджували, що ніякої жінки, яка надавала допомогу, взагалі ніколи в природі не існувало, що це атака ботів і неприпустимі спекуляції.

Але хлопець виявився не лише сміливою, але й порядною людиною, яка не стала комусь підігравати, а чесно розповіла як усе було, на відміну від інших учасників подій.

✅ Тож справедливість відновлена.

Неприємно лише, що в цій історії активну участь брало лише «Суспільне», інші ж, так звані, пробачте на слові, «окремі Сумські медіа і телеграми», просто розповсюджували проплачену брехню і категорично відмовлялися робити будь-які спростування, чи уточнення.

Це добре показує на які помийки перетворилися деякі колись шановані громадою Сумські видання.

Якби не «Суспільне», то, звісно, ніхто б добровільно так і не відмовився від брехливої версії подій.

Один із важливих прийомів при спілкуванні з місцевими чиновникам запитами, чи зверненнями полягає в тому, щоб не пхати всі свої питання в один документ, а на кожне питання створювати окремий.

Бо коли ви отримаєте відповідь, то побачите, що вона надана лише на деякі з ваших питань, а не на всі.

🤡 Щоправда, коли ви робите декілька запитів з окремими питаннями, то чиновники застосовують контрприйом — якісь із цих запитів реєструють, а деякі пропускають на тій підставі, що вони їх, нібито, «не помітили» в пошті.

‼️ Тому завжди слід перетелефоновувати і брати реєстраційні номери на кожен свій відправлений запит.

У притомних установах вам і так одразу напишуть, мовляв, ваші запити отримали та зареєстрували під такими-то номерами.

Але ж ми тут не про притомні установи, а про наш багатий досвід листування і спілкування саме з Сумськими чиновниками, який може стати в нагоді і вам, якщо ви хочете отримати від них відповідь.

Якщо раніше на фразу:

«а що ви, Суми, тягнете ковдру на себе, всі страждають, уся Україна!»

сумчани пробували проводити якусь роз'яснювальну роботу, то зараз, здебільшого, одразу починають зосереджено і мовчки товкти пику.

Сьогодні був свідком “Маршу жінок” на Хрещатику. Він був вперше від початку повномасштабної війни. Головні вимоги — перегляд скандального законопроєкту про Цивільний кодекс, захист прав жінок-військовослужбовиць та підтримка українок, які перебувають у російському полоні. Було там і суто феміністична та ліберальна повєсточка, але в цілому марш про конкретні вимоги. І я їх підтримую. Зокрема проти змін до Трудового кодексу. Сам марш - це потужний сигнал про те, що навіть у час війни питання рівності та прав жінок залишаються на порядку денному.

Інша подія, хоч і від «Української правди», але не менш символічна. 24 березня УП втретє вручатиме премію «УП 100: Сила жінок by LOVARE» під гаслом «Квітує одна – квітує вся країна». Цьогоріч проєкт об'єднав медіа, бізнес та громадянське суспільство, щоб розповісти історії жінок, які щодня тримають країну — на фронті, у тилу, в бізнесі, волонтерстві та громадах. Партнерами виступили компанія «Мономах» (бренд LOVARE), яка системно допомагає Силам оборони та цивільній обороні, Національна оперета України та спільнота ветеранок VETERANKA. Про “Мономах” окремо - у компанії постійно діє волонтерська програма «Чай для Героїв» – вже безоплатно передали на фронт понад 110 мільйонів порцій чаю; коли був холодомор на Троєщині саме “Мономах” привезли чай нашим волонтерам. А ми зверталися до багатьох компаній.

Як правило я не пишу пафосно схвальні пости. В нас вистачає персонажів, які облизуватимуть УПшочку та рухатимуть чергову “незламність”. Але “Марш жінок” і «УП 100: Сила жінок by LOVARE» - це про силу духу, Любов та жіночність. І це мені подобається!

Сьогоднішнім зашкваром дня для нас стало те, що деякі місцеві політики за допомогою штучного інтелекту згенерували привітальні фото з 8 березня зі своїм обличчям, але їхня аудиторія взагалі нічого не помітила.

Цей явний треш не став ані предметом жартів, ні обговорень.

Ми живемо у світі постправди. Публіці можна «продати» все що завгодно, а факти цікавлять винятково спеціалістів.

Розумові здібності тих, хто сьогодні запекло критикує Сергія Флеша під публікацією «Суспільного Суми», не дозволяють знайти оригінали його дописів на фейсбуці та писати свої відгуки вже безпосередньо там. 🙃

Може воно і на краще. 😂

По сьогоднішній день у багатьох коментаторів Живицький керує областю і навіть містом, не знімаючи червоних штанів. 🙃

Оце суб'єктна людина була, прізвищ наступників і не знають, незважаючи на купу фінансів у піар. 😂

Масово розганяють по медіа наратив, що рф не наступає на Суми та Харків, а просто створює собі буферну зону.

Це погана історія, бо люди будуть втрачати фокус, менше будуть донатити, менше вимагати активніших дій із захисту.

Місцеві політики і топчиновники і так язики в дупах тримають, а відтепер, тим більше, на претензії будуть відповідати: заспокойтеся, то просто буферну зону роблять.

У мене в кімнаті є от такий девайс для плювків. І з ним на задньому тлі я часто записую відео і навіть верифікуюсь в тому ж "Монобанку". Не дай Боже, мене теж на цьому впіймає котрий співробітник банку і перекриє кисень з рахунком!))

Це в сенсі, що ситуація, м'яко кажучи, неоднозначна. Передусім з правового пункту зору: фото для верифікації не розраховане на публічність. Ну і Гороховський явно просто не хоче вибачатись за провтик, визнати як мінімум помилку (з тим же словенським прапором; добре, що таких триколорів тільки три на планеті - ще в Словаччини).

Деякі журналісти зрозуміли, що це вже переходить межі та почали писати до Нацбанку.

📌 Але «пізно пити боржомі, коли нирки відвалилися».

Масове толерування порушення банківської таємниці та права на приватність і призвело до таких наслідків.

Бо «простий народ» (читай — охлос) насправді цікавить не руйнування правової держави, а винятково відносно кого ці злочини здійснюються. Якщо, наприклад, ця дівчина справді мала на стіні прапор рф, то, на їхню думку, все зроблено правильно, якщо ж — ні, то, ну, помилилися, буває, треба думати, на тлі чого виходиш в ефір і до яких наслідків це може призвести.

А розповсюдження приватних даних, то, для більшості співгромадян, абстракція, бо для них дані «поганих» людей розповсюджувати можна, а «хороших» — ні.

От тільки право визначати, хто «хороший», а хто «поганий» вони віддали навіть не суду, а самопроголошеним новим «комісарам» гороховським і уявлення не мають, що й самі у будь-який момент можуть опинитися в ролі «поганих», бо ж «а нас-то за що?»