Поки працювала з клієнтом, випадково помітила — та сама спідниця COS, яку я купила влітку, досі в наявності. І тут я задумалася: страшно уявити, скільки разів я її вже одягала. Подобається, коли річ не просто «гарна», а реально живе зі мною: на зустрічі, за кавою на бігу, на прогулянках, у подорожі (вона займає мало місця). До чого це я: справжня цінність речі вимірюється не модою чи брендом, а тим, наскільки вона органічно вписується у ваше життя і стає базою для різних образів — тоді гардероб працює на вас, а не ви на нього.

Новина, яку хочеться зберегти й перечитати пізніше: Грейс Коддінгтон випускає третю книгу — Grace: Now. Це фінальна частина її трилогії після Grace: 30 Years of Fashion at Vogue та Grace: The American Years. Вона каже, що книга підсумовує її життя — шалену, винахідливу, сповнену роботи й моди. І, звісно, вже називає її своєю улюбленою. Світовий реліз — жовтень 2026 року. Дуже раджу почати з її попередніх книг.

Розглядаю нову колекцію Serenity | Naked від Papaya і одразу відчувається той самий невимушений шик — легкий, універсальний і без зайвих зусиль.

Надягаєш один і той самий сет зранку і можеш спокійно провести в ньому день: вийти на прогулянку, зайти випити кави, потім несподівано опинитися на побаченні — і нічого не потрібно змінювати. Достатньо просто додати прикраси або трохи пограти з деталями — і образ змінюється під настрій. Сьогодні це про легкість і комфорт, завтра вже про щось більш зібране й вечірнє. І в цьому, мабуть, головне відчуття: одяг не обмежує, а навпаки — дає свободу. Не змушує думати «чи підходить це сюди», бо підходить майже всюди, якщо тобі в цьому добре.

Детальніше ознайомитися з новою колекцією можна тут.

У 2007 році Мері-Кейт написала для New York Times статтю про свою любов до червоної сумки Chanel Jumbo XL flap, і я її розумію.

«У мене є велика червона стьобана сумка Chanel, яку я позичила у своєї сестри Ешлі. Я взяла її на захід і так і не повернула. На щастя, вона вже перейшла на іншу сумку, тож поки що я в безпеці. Я не впевнена, скільки у мене сумок, але, скажімо так, їх кілька. Коли я знаходжу сумку, яка мені подобається, я зазвичай ношу її до зносу, поки не стану одержима іншою. Це, мабуть, трапляється від трьох до п’яти разів на рік. Але я завжди повертаюся до Chanel. Розмір не надто великий, і в ній достатньо витончених деталей, щоб вона залишалася цікавою»

Продовження у коментарях.

Іноді одяг — це не про зйомки й ідеальне світло. А про звичайний день, який просто триває як є.

Український бренд Minnim повернувся після паузи — з новою колекцією джинсів, відтінками та оновленою розмірною сіткою. Цікавіше за все — як це показано. Без глянцю, без «правильних» моделей. Натомість — три дівчини, кожна у своєму звичному середовищі. Пекарня, майстерня, фарби, глина, тісто. У якийсь момент перестаєш дивитися на одяг окремо. Він розчиняється в процесі — у русі, у роботі, у звичних жестах. І, мабуть, у цьому є щось чесне. Коли річ не намагається бути головним героєм, а спокійно живе разом із людиною.

Деталі — на сайті Minnim. Enjoy!