Зазвичай не прошу "лайк, коментар, репост", але в даному випадку вони потрібні. Долучився до відео про те, як Оркостан нищить нашу культурну спадщину. Відео орієнтоване перш за все на західного глядача, але щоб не загубилося в нетрях ютубу, необхідна ваша підтримка.
https://youtu.be/kru9eTeiwAQ?si=4hvT0elVebHc7k1y
___
У відео фрагменти інтерв'ю зі мною - Леонідом Горобцем та істориком Леонідом Марущаком. Зробимо так, щоб на заході думали, що Леонід - найпоширеніше чоловіче ім'я в Україні))

У 2013 році, коли я почав досліджувати рештки птахів, то одним із перших неочікуваних (для мене) результатів були знахідки решток ворон, з'їдених жителем Волині в ХІ столітті. Птахи були точно з'їдені, оскільки в тому місцезнаходженні кістки птахів та звірів було знайдено не на смітнику, а в долівці хати. Сиділа людина в хаті, їла, а кістки на підлогу кидала…
Виникає питання – наскільки це типово для тих часів? В археології варто не забувати те, що я називаю "фактор дурника". Можливо житель хати був пришелепуватим і споживання ворон було його особистим вибриком, а не рисою властивою всім жителям села?
Пізніше виявилася ще одна проблема – виявилося, що твердження "люди полювали на ворон" і "люди їли ворон" не завжди взаємопов'язані.
Відомо, що в Західній та Центральній Європі полюбляли полювати на ворон, використовуючи підсадну сову (сова дратувала ворон, вони втрачали пильність і потрапляли в пастки). Подібну розвагу вважали гідною навіть аристократична верхівка, зокрема син Вільгельма Оранського шаленів від того [1]. Але невже герцог їв тих ворон? Уточнення наведено в польській мисливській книзі:
"Іди в поле, подивися де ворон більше і там постав сітку і посип вівса. Велику сову або пугача прив'яжи біля тієї сітки. А якщо не маєш сови, тоді візьми кішку або сову меншу дістань, але недовго її матимеш, бо ворони заклюють та обскубуть. Спитаєш мене, що мені з цих ворон? Згодуєш соколам та яструбам" [2] Тобто впольованих ворон викидували на корм ловчим птахам.
Як часто люди ворон їли? Наразі маємо розрізнені свідчення з різних регіонів, зокрема:
Щонайменше від 16 століття до 20 на півночі Англії готували пиріг із молодих ворон.
Рецепти приготування ворон інколи трапляються в європейських кулінарних книгах 17 і пізніших століть. Особливо багато записів про поїдання ворон селянами із Сілезії 16-17 ст. (Сілезія нині розділена Німеччиною, Польщею і Чехією)
Після Першої світової війни м'ясо ворон продавали на ринках в країнах Балтики.
В часи Другої світової війни ворон їли у Франції і подавали в ресторанах Кенінгсбергу [3]. За оповідями мисливців, ворон досі їдять в Литві [4]. Також є усні свідчення про споживання ворон на Чернігівщині близько 1900 року.
Тобто ворон їли, переважно селяни і, мабуть, не від хорошого життя. Але подробиці споживання ворон ще потрібно досліджувати.
___
Ілюстрація "Ґави в Києві ділять бургер". Малюнок мій, від ші-картинок мені зле
___
Джерела натхнення
1. Zeiler J.T. (2010) Hunting the hunters: owls and birds of prey as part of the falconers’ game bag/
2. Cyganski M. (1584). Myślistwo ptasze
3. Боев З. (2026) Вкусни ли са враните?
4. Лещинский А. (2007) Воронье жаркое.
5. Усне повідомлення канд. геогр. н. Сергія Романчука, який згадував оповідь свого діда.

🧪 Обговорюємо чуму правильно)
Українці жваво коментують випадок легеневої чуми в Ерхуу (бурятська назва міста, яке колонізатори переіменували в "Іркутск"), та є декілька зауважень:

- Чуму людей викликає бактерія, а не вірус. Віруси спричиняють хвороби які називають чума собак, чумка котів, африканська чума свиней. Але у випадку з людьми збудник бактерія

- Окремі випадки чуми (зокрема легеневої чуми) неодноразово відмічали в ХХІ столітті. Сподіваюся, що помиляюся, але навряд чи в Оркостані буде епідемія чуми. Бажаєте знищення рашки – допомагайте ЗСУ.

- Поширене порівняння чуми як "одного із вершників Апокаліпсису". Чотири вершники із книги "Откровення Івана" – популярний образ про який всі чули та мало хто читав в тексті. Чуми там немає. Вершник на білому коні – загадковий переможець (по багатьох трактуваннях то Ісус Христос), вершник на червоному коні – війна, на вороному коні – голод, на блідому коні – Смерть. Перша достеменно відома епідемія чуми відбулася в VI ст. н.е., тобто через 400 років після написання "Откровення Івана". Відома Афінська чума V до н.е. ймовірно була іншим захворюванням.

- Вислів "Чума на обидва ваші доми" (переклад Василя Мисика, в перекладі Максима Рильського: "Чума на ваші обидві родини") – то проклін помираючого Меркуціо. Не найкращий персонаж для наслідування.

Спонтанно долучився до запису подкасту, обговоривши мою улюблену тему - взаємозв'язки між процесами, які спершу здаються не пов'язаними. Наприклад винахід друкарських машинок та емансипація)
https://www.youtube.com/watch?v=3h1UKLjIVaU

У суботу в Києві відбудеться презентація моєї книги "Чупакабра, дракони та вовкулаки. Чому вимерли істоти які ніколи не жили"
Про чупакабру буде мало, та якщо бажаєте, то щойно виклав запис лекції про монстрів-кровопивців
Інформація щодо презентації:
17 жовтня, 18:00
кав'ярня-книгарня book.ua, вул. Миколи Лисенка 2/1 (Золоті Ворота)
вхід вільний)

Можна зустріти твердження "насправді літаючі дракони існують, це невеликі ящірки, що живуть в Індонезії, Філіппінських островах та Індокитаї". Справді поміж видів родини Агамових є невелика рептилія, яку майже три століття тому Карл Лінней описав під назвою Draco volans, що в дослівному перекладі з латини означає "Дракон летючий" (на малюнку). Це не більш ніж умовна назва, хоч і закріплена в якості наукового терміну. Створення назви не перетворює крихітну ящірку на дракона.
Якщо в Києві і цікавлять інші питання "драконознавства", а також вампірів, вовкулак або інших потворок – заходьте завтра на презентацію моєї книги "Чупакабра, дракони та вовкулаки. Чому вимерли істоти які ніколи не жили".

Час: 17 жовтня (субота), 18:00
Місце: Книгарня-кав'ярня book.ua, вул. Миколи Лисенка 2/1 (Золоті ворота)
Вхід вільний)

🦣 Як давні люди будували житло з кісток?
Побачив ШІ-відео на цю тему. Вкрав, додав декілька коментарів і завантажив на свій канал

Дві новини. Обидві хороші🎉🎊

1) Минулого місяця були деякі проблеми з товарами – на полицях поменшало гречки, макаронів. А в інтернет-магазині Віхоли взагалі розкупили книгу "Чупакабра, дракони та вовкулаки". Поступово повернулася гречка та макарони. І, ось, книги також додрукували. Можна замовляти за посиланням 👉

2) У неділю Віхола, книжкова блогерка Дарина Мозгова та я проведемо публічну розмову "Пазурі, щупальця, крила. Як покохати і покохатись з монстром?" 🐾💕🦑💕🪽

Так, розмова буде про те, що ви подумали 👹💘👰🏻‍♀️
Але ні, я говоритиму не про те що ви подумали😎

Із тизерів – розповім як кохання перетворює чудовисько на людину🥹 Оперуватиму винятково даними біології, жодних емоцій👨🏻‍🏫

🗓Час: 25 жовтня, неділя, о 16:00
🗺 Місце: книгарня Сенс (Хрещатик, 34)
💲Вхід вільний (щодо обмеження по віку ще уточню, але я спробую додати як найбільше біології і як найменше сексу🧐, так що неповнолітнім може бути нудно)
📵 Відеозапису, здається, не буде

У порадниках по медицині кінця ХІХ століття можна прочитати, що температура тіла здорової людини 37°С. Це тому що були інші стандарти чи тому що інші термометри? Ні те ні інше) Це тому що впродовж минулих 150 років температура людей стала нижче. Для сучасників Тараса Шевченка 37 дійсно було нормальною температурою. Про це є дослідження, зокрема Protsiv & al. (2020) Decreasing human body temperature in the United States since the Industrial Revolution

Надруковані книги надсилають бук-блогерам і очікують відгуків. Звісно автору приємно, коли відгуки схвальні. Але як приємно, коли людина з власної ініціативи придбала книгу, сподобалося і написала схвальний відгук. Та ще й це відома перекладачка Ярослава Стріха!

Один з найсимпатичніших нонфікшнів року для мене - “Чупакабра, дракони та вовкулаки. Чому вимерли істоти, які ніколи не жили” Леоніда Горобця. Я велика фанатка автора ще з часів його допису про те, що “оселедець – це сардина, сардина – це анчоус, анчоус – це хамса, а хамса – це кілька” та інші проблеми з ідентичністю плавучих мешканців консерв (а в мене дуже погана пам’ять, є вкрай мало дописів, які я пам’ятала б з 2020 року - ну, крім новин про одну там пандемію), а “Чупакабра етц.” іще ліпшіша. Автор дивиться на несерйозні речі й цілковито серйозним тоном береться пояснювати їхнє (не)можливе біологічне підґрунтя. Вам сюди, якщо хочете дізнатися:
 
* чому реалістичні кровосисі не убивали б своїх жертв (бо висмоктати кров з організму, де зупинився кровообіг, вкрай важко: у біологічно переконливого Дракули мусили би бути дуже м’язисті щоки і дуже маленький мозок);
 
* чому неможливі песиголовці, Мінотавр та інші гібриди на базі людського тіла і звіриних голів (пояснення вкрай несподіване й зумовлене розташуванням потиличного отвору черепа, де головний мозок поєднується зі спинним: у тварин, які пересуваються на чотирьох кінцівках, і тих, що вертикально дибають на двох, він у різних місцях, їх так просто не поєднати);
 
* чому не можна довіряти зображенням динозаврів та інших древніх істот - див. шаржик, як могла би виглядати реконструкція зовнішності голуба і кішки, якби ми знали про них лише за будовою скелета, та й то не все;
 
* чому в летючих криптидів може бути або гребінь, або хвіст, але не обидві приблуди (і заодно про складнощі поєднання передніх кінцівок з крилами);
 
* і нарешті - що люди завжди однакові (див. шарж часів Другої світової про лондонців під час Бліцу і динозавра).
 
Та ще багато-багато іншої чудової всячини! От, скажімо, про гарпій:
 

“У такій конструкції чи не єдиним проявом милосердя творця є можливість без особливих зусиль здійснити самогубство. Достатньо зігнутись - і за кілька годин настане кінець поневірянням. Груднина у гарпії цілком куряча - масивна, загострена […] Курям немає ні потреби, ні можливості згинатись у попереку, вони можуть спокійно порпатися на подвір’ї без жодного ризику. У гарпії ситуації інакша, в неї гнучкий людський поперек. Коли їй остогидне життя (запевняю, це буде за малим часом), достатньо зігнутись - і груднина розітне внутрішні органи”.

 
Між іншим, цієї неділі у Сенсі на Хрещатику Леонід Горобець матиме розмову на тему "Пазурі, щупальця, крила. Як покохати і покохатись з монстром?”, тож, якщо хочете поставити своє монстерфакері в роментезі на наукові рейки, то ви знаєте, куди йти (я збираюся послухати!), зараз поширю допис з інформацією.