Десь півроку, як уникаю стрічки Фейсбук, оскільки її завалено… науково-популярними дописами. А що ж поганого, чи це не те чим я займаюся і що подобалося читати?
Ні, оскільки настала пора генерації контенту ШІ.

Якщо тезово, то:
1) ШІ - хороший інструмент в розумовій роботі, але це лише допоміжний інструмент, а не замінник.
2) Основним мотивом писати науково-популярні статті має бути цікавість, бажання самому зрозуміти щось нове про світ. ШІ не замінить автора, оскільки в нього немає цікавості. Його мета - не дізнатися, а згенерувати контент.
3) Навіть у наукпоп чимало блогерів мотивовані писати не цікавістю, а бажанням привернути увагу до себе та/або монетизувати блог.
4) Часте використання ШІ розбещує. Кожній, навіть найцікавішій наукпоп публікації передує марудна робота з текстом. ШІ дає змогу швидко і отримати дещо наукоподібне.
5) З появою ШІ блогери для яких у пріоритеті увага та/або гроші спроможні хоч декілька разів на годину видавати пости будь якої довжини. Засмічення соцмереж згенерованими статтями зменшує помітність блогів, в яких слідкують за якістю. Та ще й привчає читачів споживати соковитий непотріб і називати “ШІ” справді оригінальний контент.

Поясню на прикладі. Ілюстрація - згенерована ШІ картинка про птахів, знайдених при розкопках в печері Киїк-Коба. Взяв в одному із наукпоп блогів, де подібного контенту чимало. Ілюстрація виглядає пристойно, наукоподібно, пізнавально. Так, хто знається на птахах, то зауважить що співочий дрізд насправді помітно менше слукви (на картинці використано синонім вальдшнеп), а біла куріпка зазвичай дещо більша за тундрову тай птахи показані в різні сезони... Знавець викопних тварин, зауважить, що в печерного лева не було таких грив, на ілюстрації африканський лев. Втім, то все помилки, які трапляються в блогах, буває… Око чіпляє, ніби як розширює знання, от і добре.

Але справжній розбір помилок буде значно нудніший. Тому що реальний науковий пошук це не заглядування в мікроскоп, як то показано у фільмах, і не розкопки ідеально збережених скелетів динозаврів. Це кропітка робота, для більшості людей вкрай нудна. Значно простіше згенерувати із ШІ чергову картинку. Якщо все ж хочете дізнатися нудні пояснення, що не так з цією картинкою, то читайте в продовженні👇

Отож, нудний аналіз чому ця картинка неправдива.

У 1937 році російський палеорнітолог А.Я. Тугарінов прийшов до висновку, що в минулому на території Криму мешкало два близьких види птахів - альпійська галка та клушиця.
У 1938 році археолог Г.А. Бонч-Осмоловський дослідив печеру Киїк-Коба і описав звідти зокрема два вказані види птахів. Де ті рештки зараз ніхто не знає, сам Гліб Анатолійович був фахівцем із доісторичної людини, я б не довіряв його результатам визначення птахів.
У 1960-х роках палеорнітолог Михайло Воїнственський дослідив нові знахідки із Киїк-Коби і описав звідтіля: клушицю без альпійської галки), сіру куріпку, слукву, дрозда співочого, дрозда чорного, кам’янку звичайну, боривітра звичайного, голуба сизого та… курку! Всіх знайдено в рівній кількості - по одній кісточці.
Вже виникає питання: чим керувався блогер, що генерував картинку, додаючи на неї одні види але ігноруючи інші види? Гадаю нічим, просто так згенерувалося і підписники будуть раді - що ще треба?
Далі гірше. Знахідка курки в Киїк-Кобі свого часу дала підставу Воїнственському зробити помилкову гіпотезу, що одомашнення курей почалося в Україні. Насправді та курка потрапила в печеру значно пізніше. Сьогодні знахідки із Киїк-Коби зберігаються в Національному науково-природничому музеї, можна помітити, що рештки курей вирізняються по кольору. І ще це натякає, що геологічні шари в печері були подекуди змішані. Знахідка всіх названих птахів в одній печері не означає, що вони співіснували. Хоча саме це намагається донести блогер через згенеровану картинку.
Мої дослідження декількох тисяч решток птахів із іншої кримської печери - Еміне Баїр Хосар, показують, що дрозди та інші лісові види в Кримських горах з’являються пізніше, коли альпійські галки зникають. Що очікувано, оскільки для них потрібні інші умови.
І наостанок - в Криму ніколи не було клушиць. Там літали лише альпіські галки, особливого підвиду, нині вимерлого - Pyrrhocorax graculus vetus.
90 років Тугарінов з якогось дива описав у Криму два види птахів роду Pyrrhocorax. Як їх розрізнити - задача із зірочкою, до того ж у Тугарінова була вкрай мала порівняльна колекція. Однак, попри відсутність аргументації, більшість дослідників викопних решток Криму прийняли висновок Тугарінова і в подальшому спокійно описували два види. Щоб зрозуміти, що маємо справу з одним видом мені довелося більш ніж пів року повторно аналізувати збори! Жоден ШІ не допоміг, оскільки ШІ неспроможний: знайти необхідні матеріали в музейних фондах; співвіднести знайдені кістки із описами в публікаціях ХХ століття; взяти в руки штангенциркуль і з точністю до 0,1 мм виміряти всі кістки і т.д. Це все робота яку робили люди і будуть робити люди! Після півроку подібної діяльності я, з колегами, приступив до написання статті, яку так і назвали “One or Two: How Many Species of the Genus Pyrrhocorax Inhabited the Crimea During the Late Pleistocene?”. Опублікована в 2023 році в науковому журналі Zoodiversity, є в мережі у вільному доступі.

Розумію, що для більшості людей проміри кісток, і визначення кількості видів нудні і нецікаві. Але ж цікаві картинки в наукпоп блогах? А без кропіткого дослідження дріб’язкових подробиць ці картинки лише імітують науку. Бігме краще в стрічці бачити фото справжніх котиків, ніж згенеровані ілюстрації, які описують те, чого не було. Втім, то лише моє судження. Так звані “наукпоп блогери” продовжать необдумано використовувати ШІ, завалюючи мережу вражаючими, однак беззмістовними, матеріалами.
_____
Для розгляду я обрав одну картинку із певного “наукпоп” блогу. Блог нічим не гірше за решту блогерів, просто цей приклад мені аналізувати найлегше - знаю де шукати першоджерела для виправлення помилок. Більшість нинішніх “наукпоп” блогів також “піс оф ШІ”

Книга "Чупакабра, дракони та вовкулаки. Чому вимерли істоти, які ніколи не жили" доступна в електронному форматі. Замовити можна за посиланням https://www.vikhola.com/e-books
А нижче один із фрагментів книги 👇

"Як здибаєте вівцю чи козу, то погляньте їй в очі й зауважте незвичайну будову зіниць – не круглі (як у людей), не вертикальні (як у котів), а горизонтальні. З такими очима зручно оглядати краєвид перед собою, а не дивитися вгору. Вівці, кози, антилопи, олені та багато інших тварин не цікавляться спогляданням неба. Люди інакші, вони полюбляють удивлятися в небеса. Вираз "ніколи вгору глянути" означає крайню межу зайнятості. Ще люди проявляють інтерес до всього, що летить у високості. Навіть якщо це здійнятий вітром брудний поліетиленовий пакет – і той поглядом проведемо і подумаємо: "Красиво летить…". А якщо це метелик, зграя птахів, повітряна куля чи літак, то тим паче. Хоча здавалося би, чого витрішки продавати – невже ніколи літаків не бачили? Коли ж у небесах не видно нічого, окрім хмар, то починаємо в них вдивлятися в пошуках знайомих обрисів. Учені кажуть: "То парейдолія – бачення образів у беззмістовних об'єктах". Так, але парейдолією можна розважатися з будь-чим – кавовою гущею, візерунком сукні чи розлитим на пісок пивом. Чому більшість людей обирає хмари? Бо нам цікаві об'єкти в небесах.

Здатність до польоту – рідкісна властивість у світі тварин. Водне середовище, в якому за прадавніх часів з'явилося життя, для багатьох істот залишається домівкою. Чимало видів опанувало суходіл і лише дехто зумів здійнятися в повітря. Якщо не брати до уваги польотів згори вниз на обмежені відстані, то впевнено в повітрі почуваються лише комахи, птахи, кажани та вимерлі птерозаври. Комахи тепер маленькі, їх видно лише зблизька. Для спостереження за птахами частенько потрібен бінокль. Кажани літають переважно в темряві. Птерозаври перевелись. Тож не дивно, що люди приймають на себе місію заповнення повітряного простору, запускаючи вгору кульки, кулі, повітряних зміїв, кільця диму і самих себе. А коли ж беруться за вигадування, то примушують літати геть усе: мітли, килими, автомобілі, будинки і, звісно, тварин. Байдуже, що навіть мікрохвилівка має кращі аеродинамічні властивості, ніж дракон із крильцями – ці летючі ящери міцно ввійшли в сучасні міфи."

7 серпня 1995 року чупакабра вперше показалася людям…
Принаймні так стверджує Мадалена Толентіно – домогосподарка із Пуерто-Ріко, яка власне вигадала чупакабру. Жарти жартами, але вигадка жительки далекого острова стала одним із найвідоміших сучасних міфів, вартий огляду. Тож проведу науково-популярну лекцію
«Монстри-кровопивці – чому хочеться вірити у вигаданих створінь?»

На фото прообраз чупакабри. Як так сталося буде пояснено на лекції. Або можна прочитати в книзі "Чупакабра, дракони та вовкулаки. Чому вимерли істоти які ніколи не жили"

Для Вашої зручності, лекція відбудеться в суботу – 8 серпня, о 15:00
Лекція розрахована на людей від 12 до 120 років.

Вартість участі квиток до музею + вартість лекції:
- повний квиток 200 грн. + 100 грн. = 300 грн.
- пільговий квиток 150 грн. + 100 грн. = 250 грн.

Місце проведення заходу: 4й поверх, конференційна зала музею.
Реєструватися на лекцію https://forms.gle/Gh6iNN5DkN6f33xg6

🏛 Якщо нецікаві чупакабри, на сторінці Національного науково-природничого музею є інші пропозиції))

📘 Якщо зацікавила книга "Чупакабра, дракони та вовкулаки", то можна придбати
паперову bit.ly/4xkjDWz
електронну bit.ly/4wCfSvF
або можна придбати на лекції)

Українськими мережами шириться новина з Болгарії - Дунай обмілів, на дні знайдено рештки "мамонта"!
Попросив прокоментувати колегу - болгарського палеонтолога, професора Златозара Боєва. Його відповідь:
"За мамута – много шум за нищо. Намериха и тур, но по долната му челюст са го „определили“ като кон …"
(Щодо мамута - багато галасу ні про що. Також знайшли тура, але його нижню щелепу "визначили" як коня..)

Додам коментарі від себе:
- У болгарській, як і більшості європейських мов, назва доісторичного велетня "мамут". Мамонтом називають лише в москальській та, часто, в українській. Чому краще використовувати "мамут" - нещодавно написала палеонтологиня Аліна Ступак (її блог , посилання на наукову статтю )
- Дилетантські визначення, як то "визначення" тура конем - проблема не лише українська, в Болгарії, та й загалом по світу, таких "експертів" хоч гатку гати.

- Мамути увійши в масову культуру, пересічна знахідка декількох маслаків у Болгарії дає привід писати про них в Україні. У нас також часто знаходять мамутів, щоправда більшість знахідок йде на чорний ринок.

- І наостанок до новин з Болгарії, про які справді треба знати українцям. Ні, не про заліт дрона. Тих зальотів дронів було і ще буде...

Наш співвітчизник Олег Невзоров розпочав будівництво біля Варни і, без жодних дозволів вирубав 10 гектарів заповідного лісу. Коли почалося розслідування, Невзоров втік... на автомобілі Посольства України в Болгарії! Не лісами тікав і не в ящику помідорів у фурі трясся, а виїхав у зручній Тойоті, яка у власності народу України!
Є питання до посолки України в Болгарії Олесі Ілащук? Є, і не лише щодо Невзорова. Тому що:
Олеся Ілащук до того як очолити посольство в країні, відносини з якою вкрай важливі для України, торгувала ювеліркою та працювала гештальт-психологинею і консультанткою із сексології.
Пасинка Олесі Ілащук у грудні затримано у Відні за підозрою вбивства сина заступника мера Харкова. Одне золоте молодятко спалило живцем у машині інше інше золоте молодятко. Не випадково, гроші не поділили.
Олеся Ілащук у 2024 році вручила почесну грамоту і медаль Верховної Ради України болгарському мафіозі Деляну Пеєвському.
А тепер Ілащук надала злочинцю Невзорову авто, а проросійським болгарським політикам привід тицяти пальцями на Україну.

Хотілось би, щоб кістки мамута на дні Дунаю справді були для українців найважливішою новиною з Болгарії. Але допоки посольство очолює Ілащук, а державу очолює чергове покоління крадіїв, новини про мамутів не на часі. 

📕 У журналі Куншт опубліковано мою статтю про один із пропагандистських прийомів радянських підручників - підбір "класиків" (на прикладі підручників з біології). Стаття довга, але є можливість послухати в аудіоформаті🎶

Даруйте, часом буду постити новини чупакабрознавства. Хіба що якщо наклад книжки "Чупакабра, дракони та вокулаки" розкуплять, то зупинюся)
Цього разу інтерв'ю виданню LB

Якщо ви вже вийшли з того віку, коли можна сподіватися на лист із Гоґвортсу і тепер міркуєте де навчатися на палеонтолога, то запитуйте)
Але спершу подивіться відео 👉 https://www.youtube.com/watch?v=mpLuTDT5DNQ&t=195s

Вимерлий птах із вимерлого українського села

Нещодавно польські палеонтологи описали новий вид вимерлих птахів - Jamninkaornis kencampbelli.
Родова назва – ямнінкаорніс, тобто птах із струмка Ямнинка, що протікає поблизу місця знахідки – села Ямна Долішня. Вимерлого село, чи, точніше, знищеного предками тих, хто нині піниться на українців словами "Волинська різня, УПА, Бандера".

Село існувало щонайменше із 14 століття. З 1918 року було в складі ЗУНР, але в 1919 році окуповане Польщею. Перед Другою світовою у Ямні Долішня жило 1150 людей, з яких 1130 – українці. У 1939 році окуповане СРСР, в 1941 окуповане Німеччиною, в 1944 знову окуповане СРСР, в 1945 передано Польщі. Тоді ж поляки розпочали спроби виселення і знищення села. Завдяки опору УПА вдалося не відразу, а лише до середини 1950-х. З тих пір села Ямна Долішня не існує. Залишилися лише руїни каплички і, ось, в 21 столітті хоч увіковічнили в назвах викопних птахів Jamna szybiaki та Jamninkaornis kencampbelli.
Обидва види належать до ряду Горобцеподібних і жили в епоху олігоцену (27-23 мільйоноліття тому). Лише в різні часи - Jamna пурхало на початку епохи, а Jamninkaornis наприкінці.

Це сьогодні горобцеподібні – найчисельніша група птахів. В епоху олігоцену їхнє різноманіття лише формувалося. Ймовірно історія зародження горобиних розпочалася десь в Австралії, звідкіля поширювалися по світу – Азію, Європу, а потім Африку та Америки. Дослідження олігоценових горобцеподібних Європи необхідні для розуміння ранньої еволюції цих птахів. Робота тільки-но розпочалася. На сьогодні в олігоценових відкладах Європи знайдено лише 5 видів горобцеподібних. Із них два поблизу знищеного українського села Ямна Долішня…

P.S. Особисто знайомий із головним автором опису видів – доктором Збіґневом Бохенським. Він із тих поляків, які підтримують Україну. Звісно, він не спроможний посунути кордон чи відродити знищене село. Та все ж, якщо говорити, що літало на території України в олігоцені, то можна впевнено казати про Jamna та Jamninkaornis. Хоч фактичне місце знахідки сьогодні знаходиться в 10 кілометрах від державного кордону України, для птахів то не відстань. Безперечно, що вони літали значно далі, зокрема і по наш бік кордону.

Опис виду 👉 тут

Найкраще викладання біології в радянській школі передано в п'єсі Подерв'янського "Цікаві досліди"
Та якщо бажаєте із конкретними фактами, то їх наведено в моїй статті "Школа, біологія, Сталін", опублікованій на сторінках видання Куншт

Отримав критичне зауваження на книгу: “Я прийшла сюди за чупакаброю. Чому я читаю про форель?”
Дійсно, чупакабра в назві згадана, зокрема, для привертання уваги. А також тому, що вважаю її символом тварин із сучасних міфів. Різноманіття міфічних тварин чимале, більше ніж нам здається. Моя улюблена міфічна тварина – олень. Не знаю чому. Подобаються олені та й годі.

Олень не міфічна, а реальна тварина?
Протиставлення "міфічний-реальний" хибне. Міфічна істота – не вигадана, а та, що присутня в міфі – поясненні світу. Я маю певні міфи, ви маєте, всі мають. В когось простіше, в когось складніше. Міфи створюють не для того щоб обманути себе. Уявляєте: сидить людина і думає "А ну вигадаю якусь побрехеньку і повірю в неї". Ні, міфи створюють для опису світу.

У міфах неминуче присутні тварини. В деяких міфах це форель, олені і жирафи, в деяких форель, олені, жирафи, дракони та вовкулаки.
Не варто думати що міфічна тварина обов'язково нереальна. Для того, хто вірить у драконів вони такі ж реальні як для вас олені.
Та й чи правда, що олені реальні?
Не існує такої тварини – олень. Це збірний образ. У нашому міфі олень – рогата тварина, зазвичай більше кози і завжди менше лося. Цим словом називаємо різноманітних тварин.
Що їсть олень? Міфічний олень їсть листя. Насправді не всякий те робить і не всяке листя спроможний їсти. Чорнохвостий олень їсть листя трави ще рідше ніж ви. Олень Давида влітку споживає водяні рослини і сухостій прибережних кущів узимку. В раціоні північного оленя переважає лишайник (ягель), наявні гриби, а коли зима сувора, то їсть навіть лемінгів (це гризуни).

Олень від оленя відрізняється тілобудовою. Для прикладу два види роду Odocoileus: білохвостий олень та чорнохвостий олень, що замешкували Північну Америку. Хоч і називаємо їх оленями, вони ближча рідня лосю та маленькому безрогому пуду, ніж представнику нашої фауни - благородному оленю. З назв можна подумати що в білохвостого оленя хвіст білий, а чорнохвостого - чорний. Насправді в білохвостого оленя лише нижня частина хвоста біла, верхня коричнева. Тоді як у чорнохвостого оленя хвіст білий, лише кінчик чорний. Та не в хвостах різниця.
Потривожений білохвостий олень біжить навпростець галопом. Надзвичайно швидко, але погано маневруючи. Біг потривоженого чорнохвостого оленя є радше стрибками - він відриває всі чотири кінцівки, штовхаючи тіло не лише вперед, але й вгору. Завдяки цьому завиграшки долає перешкоди (валуни, чагарники), а в разі чого може задіяти передню чи задню пару ніг для удару копитами по нападнику. По опису просто, у реалізації складно. Так пересуватися спроможні лише чорнохвості олені, і ніякий інший олень. Навіть якщо в гібридної тварини в роду буде ⅞ чорнохвостих оленів і лише на ⅛ білохвостий олень (тобто один прадідусь чи прабабця іншого виду) - гібрид не спроможний відтворити біг стрибками.
Тому для науки олень - це спрощене малоінформативне узагальнення. А для нашої міфічної картини світу цілком звична істота.

Та все ж, мабуть, є різниця між вигаданим драконом і справжніми видами? Такими як Олень білохвостий (Odocoileus virginianus), Олень благородний (Cervus elaphus) та інші види, що мають науковий опис. Ніби як так… так має бути. Але поки що до цього далеко. В природі існують види цілком реальні, але ще не описані. Наприклад рід динозаврів Dracorex вважався реальним і встиг проникнути в гру “Jurassic World Evolution”. Згодом виявилося, що цей рід описали помилково, насправді то були молоді Pachycephalosaurus. Деякі назви то зникали, то з’являлися із наукової картини світу. Наприклад бронтозаврів науковці спершу описали, потім визнали помилкою, а потім знову проголосили реальними. Із сучасними видами також не все відомо. Зокрема мені в університеті розповідали, що ті їжаки, яких ми всі бачили, то їжак європейський. Тепер зоологи стверджують, що в Україні цього виду немає, а ми бачили представників виду їжак білочеревий.
Наука прямує до опису реальної картини світу. Але ми лише на початку шляху і поки що недалеко відійшли від міфічної картини. Наразі олені, форель та чупакабра ближче до міфу.
__
На малюнку лань) малюнок мій

Якщо орієнтуватися на кордони, визнані ООН, то третина всіх наземних кордонів світу пролягає в Африці. Тоді як у Міжнародному суді ООН дві третини справ по територіальним конфліктам із Африки. Це дуже складний регіон, там багато роботи для ООН. Якби воно справді було організацією спроможною щось зробити. Натомість що зробило ООН? Карту перемалювало! (щей оприлюднило у варіанті де Крим за рашкою).
І по новинах понеслася радість – правильна карта, тепер буде правильна карта!
Не буде. Ніколи не буде правильної карти світу, її неможливо створити. Неможливо тривимірну кульку розгорнути на двовимірний листок не порушивши пропорцій. Це закони геометрії. В даному випадку ООН влаштувало свято запропонувавши проєкцію в якій Африка велика. Але пропорції на карті також змінено, тільки на інших регіонах.
Пізнавально й те, хто був ініціатором такого "проривного" рішення ООН. Республіка Того…

Республіка Того - псевдодержавне утворення, що є рекордсменом Африки по утриманню влади однією родиною. З 1965 по 2005 регіоном заправляв Еядема Гнассінгбе. Точніше Етьєн Ейадема. Французьке ім'я Етьєн він змінив на місцеве Гнассінгбе не з патріотичних міркувань, а з метою посилення своїх "магічних властивостей". Він неодноразово підкреслював свою "магічну" владу і в країні навіть продавали "магічний амулети" з ним. Зокрема електронний годинник на якому кожні 15 секунд з'являвся портрет вождя. У подорожах Гнассінгбе спроводжував ансамбль із тисячі жінок, які прославляли "великого правителя". І не тільки. По різним даним від Гнассінгбе народилося щонайменше 50 дітей (дехто нараховує 84). Не всім в Того подобався Гнассінгбе, та протестувати важко. В 1991 його прислужники убили 28 демонстрантів. Коли в 1998 році диктатор сфальсифікував вибори, були масові вбивства протестувальників (лік йшов на сотні). Загалом кількість убитих незгодних йде на тисячі.
У 2005 році Еядема здox, владу підхопив його син - Фор Гнассігбе. Нічого не змінилося. Тільки в 2025 році, щоб не фальсифікувати чергові перевибори, Фор Гнассігбе пішов з посади президента на пост премьєр-міністра, попередньо перекинувши повноваження глави держави. І править досі. Звісно, що дружить з рашкою. В 2025 році уклали договір про військове співробітництво Того і РФ. В Україні були помічені найманці з Того, за неофіційними даними в Того є військові бази того, що залишилося від "Вагнера".
І ось така недодержава, в якій 60 років немає законного правителя, в якій населення загнано в стан підневільних, виходить з ініціативою затвердити нову проєкцію карти світу. Уявіть, що це була б ініціатива рашки – ви б підтримали? Республіка Того таке саме злочинне угрупування, як рашка, Ісламська республіка Іран, Ісламський емірат Афганістан, Палестинська держава, КНДР. Можливо вони щось вирішують в ООН та навіщо підтримувати їхні ініціативи.
____
На малюнку карта світу в проєкції "шкірка апельсину". Вона, принаймні красива. Пропорції спотворює, але менше ніж більшість карт.
____
Вже отримав звинувачення в "прихованому расизмі". У відповідь просто баню. Мені байдуже на колір шкіри людей, не вважаю що він корелює із розумовими здібностями (расисти, ваші коментарі також йдуть в бан разом з профілем). У деяких регіонах світу владу тримають покидьки і ми не повинні їх приймати.

Українська мова таки складна)
Змалку знав слово "чвалати" (повільно йти – "він нарешті причвалав". І лише сьогодні дізнався значення слова "чвал". Це - галоп - найшвидший алюр коня або іншої чотириногої тварини. Тобто "кінь перейшов на чвал" означає, що тварина біжить якнайшвидше, "він почвалав" – вказує на повільний рух.
Гадаю сталося так, що іронічне значення набуло більшого поширення ніж слово з якого його утворено.

Що нагадало інший приклад – вонь. Багато хто, бувши в Чехії, відмічав, що чеське "vůně" означає "приємно пахнути". Тим хто знає московитську потішно, бо нагадує "вонь", тобто сморід. Фраза "Ти гарно пахнеш" чеською – "Voníš moc pěkně" (воніш моц пекне). Однак саме в чеській збереглося первісне значення слов'янського слова. Вонь – так називали приємний аромат. Зокрема в тропарі на погребіння Христа співається "плащани‌цею чи‌стою обви‌въ, и҆ во‌ньми во гро‌бѣ но‌вѣ покро‌венъ положи‌" ("плащаницею чистою обвив і з пахощами в гробі новому поклав"). Схоже, що деякі слов'янські народи щоб не казати "смердить" перейшли на евфемізм "воняє" (тобто приємно пахне). А згодом евфемізм відірвався від свого кореню і поширився у новому значені.
До речі, теж відбулося в англійській із словом stink. Відомі навіть роки – середина ХІ століття. До цього часу "стінк" означало або просто пахнути, або "приємно пахнути" . В англо-саксонському глосарії 725 року слово stincendi є перекладом латинського flagrans, тобто приємного аромату. На початку ХІ ст. Ельфрік з Ейнштейма писав “Ic stince swote” ("Я солодко пахну"). Далі сморід почали приховувати ввічливим "stink" (аромат) і незабаром воно стало смородом.
___
На фото кизяк коня. Скам'янілий, йому понад 10 тисяч років. Знайшов колись на намивних пісках неподалік Києва. Він давно не воняє (у жодному значенні) і кінь той вже не чвалає. Він просто привертає увагу до посту)

68 років тому - 9 вересня 1958 року опубліковано статтю про Charnia masoni (на фото)
Тварина жила 570-550 мільйоноліть тому, тобто до палеозойської ери. За тих часів переважна більшість істот не мала скелетних утворів (мушель🐚, панцирів🦀, кісток🦴), відповідно у викопному стані зберігалась вкрай рідко. Поміж вчених навіть панувала думка, що багатоклітинних тварин тоді не існувало, всі вони ледь не раптово з'явились на початку палеозою. Завдяки відкриттю Charnia masoni встановлено, що багатоклітинні тварини були, тільки м'якотілі.
⚒️Назву - Charnia masoni дано на спомин про місцевість де її знайдено – Чарнвуд (Англія) та Роджера Мейсона – юнака, який в 1957 році знайшов рештки істоти і показав науковцям🧏‍♂️. Роком раніше цю скам'янілість помітила 15-річна Тіна Негус🧏‍♀️. Вона також зацікавилась знахідкою, про що повідомила вчительку. Та відповіла, що геологічні товщі в Чарнвуді древніше палеозою, отже там немає решток тварин🤷‍♀️. Якщо орієнтуватись на тогочасні підручники, то правильно відповіла, але… Тіна втратила пріоритет першовідкривача🤦‍♀️. Через рік вона повернулась до Чарнвуду, однак відбитку вже не було, його забрали геологи за ініціативи Роджера🤷‍♂️.
Більш ніж пів мільярда років ця скам'янілість лежала нікому не потрібною. Аж ось менш ніж за рік - серпні 1956-го та квітні 1957-го зацікавила двох людей🪨
___
📘до речі - написав із колегами підручник "Біологія. 9 клас" (видавництво Астон), який нині проходить у школах випробування. В усіх підручниках нашої лінійки є персонаж-помічник. Для 7 класу - аксолотль, для 8 класу - вигаданий Кардарик (від слова cardium - серце). Для 9 класу - Чарнія - приклад того, як школярі можуть посприяти вирішенню складних наукових проблем😀

Цієї суботи в Івано-Франківську говоритимемо про вигаданих істот.
Я приїду з книжкою "Чупакабра, дракони та вовкулаки" (видавництво Віхола), модеруватиме Євгенія Дарменко - авторка тг-блогу "Книжкова екосистема", ви приходьте із будь-якими запитаннями))