У Франції науковець вигадав премію і нагородив сам себе))
Слідство триває, та схоже на те що у 2015 році філолог Флоран Монтеклер вигадав "Золоту медаль філології", якою буцімто нагороджує Міжнародне філологічне товариство (також вигадане) при якомусь університеті (університет також вигадано). Підійшов до справи відповідально – створив сайт універистету та за 250 євро замовив у ювеліра блискучу медаль. Нагородив себе і у місцевій газеті опублікував статтю з гарною звісткою – француз нарешті отримав премію, яку можна порівняти із Нобелівською премією у філології! Свого часу цю премію отримав Умберто Еко! Радості було!

Ба більше, месьє Монтеклер продовжив дарувати радість світові. Наступного року оголосив переможцем не свого кума, а відомого лінгвіста Ноама Хомскі. Дідусь на радощах із США прилетів і ощасливив промовою зібрання з двох сотень поважних гостей. У 2018 році Монтеклер вирішив нагородити румунського вченого Євгена Сіміона, та румунські журналісти почали аж занадто прискіпливо розбирати – а що ж це за премія така? Бігме треба було і далі лауреатів шукати в США, ніхто б і не почухався. А так підозріло – румуну, світова премія?...

Та найбільшою помилкою Монтеклера була спроба з цією нагородою попроситися на підвищення до рівня "associate professor" (середня ланка, як наш доцент чи щось таке). Ось тут взялися за нього на повну. Пошана, виступи, аплодисменти – усе це можна. Але ось так взяти і податися на доцента… Таке в університетах не вітається (запевняю з власного досвіду). Почалося розслідування, відсторонили бідолаху. А дарма, він стільком людям міг ще подарувати радість нагородження медалькою…

Кажуть – брехун, підробив нагороду. Хоча чому підробив? Створив. У світі немає іншої "Золотої медалі філології". Якщо добре копнути, то хто зна, можливо то єдина премія в якій організатори ніколи не отримувало хабарів від лауреатів. А те що нахвалював статус премії в пресі, то що тут такого? Зокрема я не розумію чому носяться із Нобелівською премією, а багато хто про неї високої думки. І що, хіба від цього промова Ноама Хомскі стала менш цінною? Слухачам було цінно що говорить доповідач чи в яких обставинах говорить?

Я, як науковець, якому не світять жодні премії, щиро запевняю – усілякі акції з нагородженням "найкращих" є особистою справою фундаторів премій та лауреатів. Якщо хтось хоче комусь дати гроші – чом би й ні? (якщо все ж таки дадуть, то я також прийму))) Однак до науки це не має відношення, то лише шоу. Наукові дослідження можна поділити на декілька категорії на кшталт "Вау, це змінить хід історії!", "Так, про це варто писати в підручниках" і "Це цікаво, піду поїм". Але не більше. Спроби виокремити більш значимі роботи від менш значимих вказують на цілковите нерозуміння що таке наука.

Тож вболіватиму за месьє Монтеклера, сподіваюся його не сильно цькуватимуть. Дискредитація "наукових премій" – за таке варто нагородити премією))

111 років тому, у травні 1915 році Київське орнітологічне товариство започаткувало "Курси з підготовки керівників для введення екскурсій з дітьми в природу". Відкриваючи курси, зоолог Володимир Артоболевський сказав:
"Ми маємо пам'ятати, що діти нашого часу опинилися у винятково складних обставинах. Ця війна, занадто довга, занадто напружена, роковим чином відображається на нервово-психічній організації наших дітей, незалежно від їхнього віку. […]
У сутності ми взагалі не знаємо що відбувається в нинішній час в дитячій душі. Чужа душа загалом загадка, а тим більше душа дитини для дорослої людини. Але безумовно те, що діти переживають у нинішній час щось цілком своєрідне. Війна створила у дітей нові стимули, достатньо могутні, щоб розривати попередні зв'язки.
Якщо ми взагалі морально зобов'язані турбуватися про виховання наших дітей, якщо ми взагалі повинні намагатися до зближення наших дітей із природою з метою благодатного впливу її, то особливо потрібно нам звернути на це увагу тепер і в найближчі наступні роки. Занадто тяжко нинішнім дітям дається дитинство, занадто складні задачі стануть перед ними у майбутньому.
Спробуємо самі стати ближче до природи і поведемо туди наших дітей, щоб в тихому спілкуванні з нею міцніла та розвивалася дитяча душа. І зазвучать в ній, дитячій душі, у відповідь на музику листя, назустріч співу птахів, цвірчанню комах дружнім акордом найкращі пісні, і буде рости і кріпнути нова людина, майбутній громадянин, майбутній будівник життя".


І це Київ був у сотнях кілометрах від фронту, і шахеди та ракети не літали, тривоги не вили! А вплив війни на розвиток дітей вже викликав занепокоєння у людей, що думали про майбутнє. Цілком поділяю думку, що знайомство дітей із природою корисне в усі часи, а в часи війни особливо.
На фото одна із екскурсій Курсів.
Текст (перекладено) та фото із книги:
Курсы по подготовке руководителей для ведения экскурсий с детьми в природу, устроенные в Киеве с 28-го апреля по 15-ое мая 1915 г. Киевским Орнитологическим Обществом имени К. Ф. Кесслера.
/ ред. В. М. Артоболевский. Киев : Типография А. И. Гросман, 1915. 84 с. Репринт з передм. О. В. Василюка, В. В. Пархоменка.Чернівці : Друк Арт, 2021. 216 с.

👹Скучили за новинами про чупакабру? Тоді тримайте навіть не новину, а цілу книжку про чупакабру, вовкулак, драконів та інших потворок. І відразу спойлер – їх не існує)
❗️Оголошено передзамовлення моєї нової книги «Чупакабра, дракони та вовкулаки. Чому вимерли істоти, які ніколи не жили»
🫴Оформити можна на сайті видавництва Віхола, буде надруковано орієнтовно наприкінці липня

Журналістка видання bioGraphic запитала: Наведіть приклад чогось справді унікального, що зберігається у вашому музеї? (тобто Національному науково-природничому музеї НАНУ)
Важливого і видовищного чимало. Звісно це стародавні житла із кісток мамутів (в експозиції копії, оригінальні кістки крихкі, зберігаються окремо), скелети доісторичних тварин (у більшості справжні, а не муляжі). Та справді унікальні експонати не привертали увагу відвідувачів, а тепер взагалі будуть непомітні, оскільки переміщені у сховища. Це голотипи – експонати, по яким вперше було описано вид. Голотипи  надзвичайно цінні для науки, вони основа розрізнення одного виду від іншого. Знайдуть дослідники щось, що  здається новим видом – як пересвідчитися, що то справді нове? Перш за все порівнюють із раніше описаними голотипами. Збереження голотипів – важливе завдання національних природничих музеїв світу.
 
Поміж численних голотипів, що зберігаються в нашому музеї, відповідаючи на питання журналістки, вказав на череп стародавнього носорога – Хілотерія сарматського. Вік поважний, понад 10 мільйонів років. Та більш важливо, що це найдавніша знахідка хілотеріїв у Європі. Вона ключ до розуміння коли ці носороги проникли до Європи, якими шляхами, якою була їхня екологічна ніша тощо. У подальшому хілотерії розселяться по Європі, утворять декілька видів, щоб розібратися в спорідненості між ними потрібно досліджувати предка. Додає унікальності й те, що Хілотерія сарматського є лише одна достовірна знахідка – та, що зберігається в нашому музеї. Знайдено неподалік Берислава Херсонської області, годі сподіватися, що в місцині найближчим часом будуть палеонтологічні розкопки. Більше цей вид ніде в світі не знаходили. Тож не нарікайте, що експонат прибрано із експозиції музею і переміщено до сховища.

На днях опублікована стаття в про наш музей і хілотерія сарматського зокрема. Журналістка не порадившись змішала разом декілька історій, вийшло занадто драматично. Мені аж на хвильку стало шкода того музейника Горобця, поки не зрозумів, що то я)) Втім, західному читачу трішки драматизму не завадить.
Стаття ось-до https://www.biographic.com/the-lonely-race-to-save-ukraines-past/

В інтернеті чимало підбірок на кшталт "10 дивовижних тварин", втім тексти схожі один на одного, як студентські реферати з БЖД. Задумав скласти свою підбірку та затримка вийшла вже із першим претендентом - хробаком Caenorhabditis elegans. Лише про нього одного можна навести 10 вражаючих фактів!
Черв мікроскопічний, а перелік цікавинок про нього зайняв чимало місця, тож запропонував опублікувати на сторінці Куншт.
Ідею підбірки не покинув, незабаром частинами публікуватиму власне бачення "100 дивовижних тварин", підписуйтесь)

🎉Видавництву Віхола виповнилося 6 років!

З нагоди свята оголошено великий розпродаж із чималими знижками. Навряд чи коли небудь буде така низька ціна на книгу мого авторства "Слідуй за розбитим черепом. Історія еволюції скелета". Наклад завершується. В майбутньому планую "видання 2-ге, спотворене і доповнене". Але то буде років через двадцять, не раніше)
Замовити можна за посиланням 👉

❗️Сьогодні о 15:05 спробую в прямому ефірі Радіо Культура розповісти правду про чупакабру. Чи то пак про мою книгу “Чупакабри, дракони та вовкулаки. Чому вимерли істоти які ніколи не жили?”
Спробую, тому що у випадку тривоги запишемо не в прямому ефірі, а у записі. В такому випадку ніхто не зможе додзвонитися в студію і сказати “Ви все брешете!!!” Але будемо оптимістами, сподіваюся на прямий ефір і обурене виття вовкулак🐺

📻 Радіо Культура онлайн можна слухати тут

📘 Зробити передзамовлення книги на сайті видавництва Віхола

Це - чотакабра. Або, якщо бажаєте, чупакабра.
Як так сталося в наступному дописі 👇

Chotacabras – так іспанською називають птахів, в українській відомих як дрімлюги. Українська назва відображає поведінкову особливість цих нічних тварин. Удень вони сидять вздовж гілок (саме вздовж, не в поперек, як більшість птахів) і зазвичай не злітають допоки не підійдете впритул. Може здатися, що дрімають.

Іспанська назва дрімлюги перегукується із назвами в багатьох європейських мовах: англійським “goatsucker”*, італійським “succiacapre”, латинським “сaprimulgus”, болгарським “козодой” та ін. Всі вони походять від давньогрецького “αἰγοθήλας” – “той, що висмоктує кіз”. Мовляв птахи вночі залітають до хлівів і висмоктують молоко кіз.

Невідомо коли і де з’явився цей міф, найдавніший письмовий запис наведено в Аристотеля (“Історія тварин”, Кн. 9). Пізніше оповідь повторено у Плінія Старшого, а цих двох авторів достатньо для подальшого поширення Європою і навіть далі. Вочевидь іспанські завойовники привезли назву chotacabras на острови Карибського моря. Місцеві види дрімлюг там були і до європейців, а ось козосмоктання аборигени вочевидь не могли самотужки вигадати по причині відсутності кіз.

Я іспанською не володію, довірюся поясненню від ШІ. В назві птахів сhotacabras використано давньоіспанське слово “chotar” - “смоктати”. В сучасній іспанській кажуть “chupar” . Тому на чопакабру можна казати чупакабра. Як власне подекуди й кажуть, зокрема на острові Пуерто-Ріко. Саме там проживає Моделіна Толентіно – пані, що запустила чупакабру у масову культуру. У 1995 році вона подивилася фільм Species (в українському перекладі «Особина») про іншопланетну монстресу Сіл і надихнулася на створення чупакабри. Як то сталося - описано в книзі Бенджаміна Редфорда "Tracking the Chupacabra" та, побіжно, в моїй книзі "Чупакабра, дракони та вовкулаки". Назву пані схоже, що взяла від птахів. Той що з того що чупакабра-дрімлюга мала б смоктати молоко, а чупакабра-монстр смокти кров? Чоловік пані Толентіно взагалі підмітив, що чупакабра акуратно відтинає козлам сім’яники. Якби він першим проголосив про спостереження потвори, то певно назвав би не чупакаброю, а якась кастраціокаброю.

Незабаром людиноподібна чупакабра із спостережень Толентіно перетворилася на собакоподібну потвору, яка стала звичайною в сюжетах телепередач. А починалося все із милої пташки…

Власне повернімося до птахів. Міф про смоктання дрімлюгами молока породив інший міф. Мовляв, у хлівах багато комах і дрімлюги часто залітають в пошуку здобичі. Зокрема, як описує Чарльз Вотертон в книзі «Мандри Південною Америкою» (1839 рік), дрімлюги часто пролітають під козами, сідають їм на живіт, ноги або вим’я. Ось так, пояснює автор, і з’явився міф про смоктання молока. Оскільки Вотертон поважний натураліст, а дрімлюги справді полюють на комах, пояснення прижилося і у дотепер у вжитку. Ми взагалі таке любимо – знайти давній міф, вигадати йому раціональне (також помилкове) і казати “А насправді…”
А насправді якщо колись дрімлюги і залітали до хлівів, то це були рідкісні випадки, жоден із яких не трапився в присутності дослідників цих птахів. Ми не знаємо, чому в греків з’явився міф про висмоктування молока. Ця і більшість інших спроб віднайти раціональне пояснення міфу призводить до появи нового міфу.

Наостанок про чотокабру на фото. На острові Пуерто-Ріко мешкає чотири види “чотокабр”. Для фото я обрав найрідкіснішу Antrostomus noctitherus. Це ендемік, тобто вид має дуже вузьке поширення, замешкував лише південо-західну частину Пуерто-Ріко. Вид описано у 1888 році по одному екземпляру. Потім їх ніхто не бачив. Вважали, що воно взагалі вимерло. А Пуерто-Ріко відносно невеликий острів, його площа трішки більше Чернівецької області (найменшої в Україні)! І лише в 1961 році встановили, що вид існує досі.
Зауважте: у 1888 році зоологи вид описали, у 1961 році встановили, що вид справді існує на планеті. Для порівняння наскільки відрізняються темпи розвитку різних наук: у 1888 році фізики відкрили радіохвилі, у 1961 році радіохвилі використовували в забезпеченні польоту людини в космос. Далебі, зоологія лише робить перші кроки, ще буде багато нових відкриттів. Щоправда чупакабра-монстр так і залишиться нематеріальною))
___
Нагадую, що незабаром у видавництві Віхола вийде моя книга "Чупакабра, дракони та вовкулаки. Чому вимерли істоти які ніколи не жили". Там не буде про дрімлюг, але буде багато іншого) Хто придбає за передзамовленням, отримає з автографом
Замовити за посиланням


Примітка:
* У сучасній англійській nightjar – нічний щебетун. Однак традиційна народна назва “goatsucker”

Жарти жартами, та коли намагаєшся жартувати на навколонаукову тему то варто знати предмет)
У даному випадку натякається, що Аріель встромляє яйцеклад у "клоаку" Еріку, але… але…
Яйцеклад є у самок комах. У риб буває в гірчака (такі маленькі рибки наявні у нашій фауні, їх також називають синькою або пукасиком). Аріель не схожа ні на комаху ні на пукасика.

Наявність у самки яйцекладу не привід вводити його вводити в самця. Вводити копулятивний орган в самця доволі рідкісна практика. Поміж описаного мільйону з гаком видів комах лише самки декількох видів роду Neotrogla вводять в самців "жіночі пеніси". Але то не яйцеклади, то інше.

Клоаки властиві різним групам хребетних тварин, немає лише у плацентарних ссавців і кісткових риб немає. Клоака є у хрящових риб, але рівнолопатевий плавець Аріель вказує, що її нижня половина із кісткових, а не хрящових. Груди, волосся і губи вказують, що верх із плацентарних ссавців. Тобто Аріель зібрано саме із тих тварин, в яких немає клоаки!

Тому мене цей наукоподібний жарт не насмішив. А ось в кого справді смішні жарти на наукову тематику – це у блозі Довколаботаніка. Автор - Олексій Коваленко саме збирає донат для 46-ї Окремої аеромобільної бригади, де служить його брат. Я зі свого боку пропоную в підтримку купити на аукціоні малюнки "чупакабри" (допис вище). Сьогодні о 20:00 аукціон припиняється, у вас лише година, а на площі Франка мобільний інтернет слабкий. Тож поспішайте)
Наразі максимальна ставка 2500 гривень