‼️Маю дві криптозоологічні новини
🧟‍♀️ Вчора з надр інтернету знову випірнула "волинська акула з озера Сомин".
🦈Вперше про неї написали в червні 2007 року:
"Учені припускають, що в Сомині живе доісторична прісноводна акула. Вона нібито пережила льодовиковий період. На користь цієї версії свідчать археологічні знахідки, каже радник Інституту археології НАН України Валентин Волонтай. Волинські селяни часто викопують на городах закам"янілі зуби і кістки древніх риб. А в селі Дуліби Турійського району знайшли майже цілий скелет доісторичної прісноводної акули." (https://surl.li/evbbld )

🦈Вчорашня новина:
" Вчені припускають, що в Сомині живе доісторична прісноводна акула, яка пережила льодовиковий період. На користь цієї версії свідчать археологічні знахідки, каже радник Інституту археології НАН України Валентин Волонтай. Волинські селяни часто викопують на городах закам'янілі зуби і кістки древніх риб. А в селі Дуліби Турійського району знайшли майже цілий скелет доісторичної прісноводної акули." (https://surl.li/koiiui)

В обох матеріалах – і 2007-го і 2025-го вказано:
"Востаннє тварюку зі зміїною головою і тілом крокодила бачили 30 років тому"🤔

Перш ніж шукати монстра озера Сомин, спробуйте знайти хоч одну реальну людину з прізвищем Волонтай👣🔍👀

🧟 Наступна криптозоологічна новина:
📕Сьогодні з видавництвом Віхола погодили назву моєї книги:
"Чупакабра, дракони, вовкулаки. Чому вимерли істоти, які ніколи не жили"
Сподіваюсь, що в першій половині 2026-го року буде надрукована😏

Як всі тепер знають, перед парадом у Пекіні Пуйло та Сі Цзіньйло теревенили на тему подовження життя. Нічого неочікуваного, цілком зрозуміла тема для розмови між тими, кого давно чорти зачекались. Та мене здивували фантазії Пуйла про перспективи трансплантації: "органи можна буде постійно пересаджувати, люди зможуть жити все довше і довше, і навіть досягнути безсмертя".
Не потрібно бути лікарем, щоб розуміти – трансплантація є шансом продовження життя лише в тих випадках, коли власні органи відмовляють. Чужі органи на те й чужі органи, що пересадження завжди супроводжується численними проблемами для здоров'я. Підтримати життєдіяльність трансплантація може, але що за марення про омолодження?

Аж потрапив мені радянський підручник з біології для медичних училищ. Видання 1953-го року, того самого коли сконав ще один великий друг КНР та мрійник про безсмертя. У підручнику окрема глава так і називається "Трансплантація", де читаємо:
"Великий інтерес з погляду вивчення організму становить пересаджування тканин – трансплантація. Метод пересаджування тканин – це до деякої міри метод вегетативної гібридизації у рослин. Завдяки роботам Мічуріна, добре вивчено взаємний вплив підщепи і прищепи.
У медицині на основі методики трансплантації тканин розроблено спеціальний розділ хірургії – відновну, або пластичну хірургію. (…)
Досліди пересадження тканин і органів показують, що пересаджена тканина й орган зберігають свою специфіку – виконують властиву їм функцію, але, взаємодіючи з іншими частинами організму, стають частиною цілого організму. Безумовно, і тут є взаємовплив, інакше спільне життя було б неможливим. У всіх випадках пересадження тканин трансплантант впливає на організм, відновлюючи здорові тканини, тобто підвищує регенераційні властивості живого організму, прискорюючи загоювання ран" (ст.312-314)

і, в тій главі, трішки далі: " У радянський період медицина стала у нас на шлях діалектичного матеріалізму, на шлях указаний Марксом і Енгельсом, Леніним і Сталіним. Це визначило її плодотворний розвиток" (ст. 316).
_
Маю підозру, що десь у московських інститутах хтось здмухнув пил із "перспективних розробок" і пішов з цим товаром до нового кремлівського упиря. Гуталінщик* – єдиний правитель СРСР, якого Пуйло поважає, про інших не високої думки. Гадаю йому можна продати цей лежалий товар із коментарями: "товаріщ Сталін майже отримав секрет омолодження, аж трикляті вороги вкоротили віку. А ми продовжимо, дайте гроші". Врахуйте, що віра в "чудову радянську освіту" і "першокласну радянську науку" досі популярна навіть поміж тих, хто не бажає відновлення совка**. Переконаний, що Пуйло поготів у полоні таких переконань і спроби омолодитись шляхом трансплантації десь таки проводять.
__
* Гуталінщик – прізвисько Йосифа Джугашвілі. Сама себе потвора називала Сталін.
** Будь ласка без коментарів "а сьогоднішня освіта, що краще?". Сьогоднішня освіта погана. І не лише в Україні. Але проблеми вітчизняної освіти не роблять совкову освіту хорошою.

📖Минулого тижня в Journal of Paleontology опублікували дослідження, яке хоч і не переверне уявлення про доісторичний світ, та все ж вартує згадки більше ніж опис кровоносних судин у ребрі тиранозавра, з яким уже місяць по наук-поп блогам носяться як із писаною торбою🦖👀
🐧Як виявилось, 3 мільйони років тому по південному узбережжю Нової Зеландії тупцялись пінгвіни роду Королівський пінгвін (Aptenodytes) - того самого до якого належать сучасні королівський та імператорський пінгвіни. За тих часів температура довколишніх вод була на 10-20°С вище ніж вода в якій нині плавають пінгвіни цього роду🏝 Отже крижаний холод не є обов'язковою вимогою Королівських пінгвінів до світу, у теплі їм також недренно. Що ж примусило їх полюбити скипень❄️? Дослідники вказують, що десь у той час на островах з'явились орли Хааста – величезні хижі птахи, із розмахом крил 2,5-3 метра (для порівняння в беркутів розмах крил до 2,3 м). Відомо що орли Хааста полювали переважно на моа – великих нелітаючих птахів. З точки зору хижака що моа, що пінгвіни – з однієї печі хліб. Цілком можливо, що саме орли Хааста виперли королівських пінгвінів із теплих країв🐧🦅

🍽Подальші події розвивались за схемою, яку описав відомий український дослідник харчових ланцюгів Іван Котляревський:
Лев роздирає там вовка в куски,
Тут же вовк цапа скубе за виски,
Цап на городі капусту псує,
Всяк із другого дере за своє.

🦅Витуривши пінгвінів, орли Хааста жирували на моа, аж доки на острови не приплили предки маорі і відправили землю їсти і орлів і моа. Мине ще декілька віків, припливуть європейці і тоді вже маорі заспівають підскоцької. Хто прийде наступним?.. Цікаво, що за часів, коли в Новій Зеландії жили Королівські пінгвіни, навколишні води були тепліші ніж нині🌡. За розрахунками знову вони прогріються не раніше ХХІІ століття. Хто зна, може наступними будуть знову Королівські пінгвіни? Можна буде знімати епопею: "Пінгвін", "Кінець пінгвіна", "Пінгвін повертається" та "Помста пінгвіна"🎬
_
Джерела натхнення
Tennyson A.J.D. & all. (2025) Emperor penguin’s fossil relatives inhabited subtropical waters
Колаж із сайту https://news.sustainability-directory.com/ . Красивий і водночас дозволений для некомерційного використання. За що їм дяка.

Якось так склалося, що день вчителя я не святкую і сьогодні весь день провів за розробкою уроку «Вплив релігій на сільське господарство». Завдяки чому зʼявилась нагода розповісти за що люблю роботу вчителем)) За те, що це стимул навчатися самому і дізнаватись нове. Так і сьогодні допоки робив урок зробив для себе невелике відкриття.

Виявилось, що мусульмани споживають відносно мало яловичини, хоч вона в ісламі халяль, тобто дозволена. Для сценарію уроку виписав ТОП-10 країн із поголівʼям великої рогатої худоби, виробництва яловичини та виробництва молока та молочної продукції. Також виписав ТОП-10 країн по кількості населення із міркуванням – де багато людей там споживають багато їжі (у кількісних показниках), зокрема м'яса та молока. Розклав ці 10, найбільш чисельні країни по діаграмі із рейтингами худоби/молока. Отримав один результат, який очікував – Індія в лідерах за поголів'ям худоби і виробництвом молочної продукції, але відсутня в ТОП-10 по виробництву м'яса. Вочевидь то результат впливу індуїзму. Неочікувано але цілком закономірно, що Мексика виявилась в лідерах за поголів'ям і м'ясом, але не за молочною продукцією. М'ясо в Латинській Америці люблять більше ніж сир чи айран. Але що здивувало – жодна мусульманська країна із ТОП-10 по населенню не увійшла в інші рейтинги! І це не пояснити лише кліматом, Пакистан і Бангладеш різняться умовами, а в Індонезії поготів знайдеться місце коровам. У Ніджерії християн та мусульман приблизно порівну та в даному випадку країна приєдналась до мусульманських країн.

Почав серфити по мусульманських сайтах, виявилось – так, яловичини вони споживають менше. Халяльне м'ясо визначається не лише видом тварини, але й способом забою. Необхідно убити одним ударом ножа, попереднє ошелешення довбнею чи забій струмом заборонені. Із великою рогатою худобою це здійснити важко, тому мусульмани віддають перевагу дрібнішим тваринам – вівцям, козам та курам. Звісно, більшість дивиться на халяльні правила крізь пальці, але тих хто дотримується достатньо, щоб вплинути на ринок.

Ось, власне за таке я люблю вчителювання – кожен день приносить нові відкриття. А те що один із днів названо днем вчителя, то умовність, яка не заважає всім охочим відсвяткувати))
_
Якщо зацікавило що ж то предмет такий, то це курс за вибором Географія релігій, що впроваджуємо в закладах Кривого Рогу та деяких інших міст спільно із проєктом ГО Криця та фондом SavED.
Також розробляю курси Географія ресурсів, Географія і суспільство та Клімат та історія. Останній виходить найбільш цікавим, сподіваюсь колись вдасться масштабувати.

"Бережіть природу" – пустопорожнє гасло, якщо не має наукового підґрунтя. Що саме берегти? Природоохоронні заходи мають орієнтуватись на збереження або відновлення того, що сформувалось без впливу людини. Насадження або випуск в природу чужорідних видів є не збереженням, а навпаки шкодою. Тож важливо знати історію екосистем і розрізняти види які з'явились на певній території природним поширенням та види, поява яких є результатом людської діяльності. Розрізнення одних від інших видається простим та насправді потребує окремих досліджень.
Нещодавно з колегами (Титом Волинським, Миколою Книшом та Олександром Ковальчуком) дослідили історію розповсюдження куроподібних птахів в Україні. Результати вчора опубліковано в журналі Boreas . Стаття наявна у відкритому доступі, якщо коротко, то виявилось наступне:

Види куроподібних, які спокон-віку існували на території України це: сіра куріпка, перепілка, тетерук, глушець та орябок. Із них сіра куріпка та перепілка завжди були широко розповсюджені. Ареал тетерука суттєво скоротився. У минулому вид був навіть у Кримських горах та пониззі Дніпра, сьогодні, бідолаха, тримається переважно Полісся та Карпат. Нестатки притиснули глушця, поширення якого доходило Черкащини. Сьогодні також обмежене Поліссям та Карпатами.
У минулому в наших краях жили білі куріпки (по всій території) та тундряні куріпки (були щонайменше в Криму) – види на сьогодні зниклі з території України. Всі знахідки кісткових решток білих і тундряних куріпок датовані віком понад 8.4 тисячі років, ймовірно з тих пір їх у нас не виділи. Щоправда є повідомлення про білих куріпок наприкінці ХІХ-ХХ столітть, але сліди ведуть не до орнітологів, а мисливців, людей відомих цікавими спостереженнями.

Були неодноразові спроби записати до природи України фазанів, кекликів та навіть диких курей. В усіх випадках основним аргументом були знахідки давніх кісткових решток. Курей спростували ще раніше, ми лише додали нових аргументів. А ось із фазаном і кекликом ситуація залишалась непевною. Фазанів буцімто знаходили у відкладах різних часів. Ми повторно дослідили знахідки і виявили, що кістки із часів палеоліту Криму, яких вважали фазанячими, належали соколу та качці. Фазан із античних поселень Ольвії насправді був куркою. Кістки, описані із середньовічних відкладів замку Нялаб (Закарпаття) могли бути чим завгодно тільки не фазаном. Отож, зооархеологія не підтверджує існування цього виду на території України. Найдавніше достовірне повідомлення про вітчизняних фазанів датоване 1849 роком. Птахів розмножувались в селі Демидівка (Полтавщина) на садибі місцевого шляхтича, деякі тікали в природу. Пізніше в Україну завозили фазанів із Близького Сходу, Німеччини, Кавказу, Центральної Азії та інших регіонів. Сучасні фазани – їхнє ґодло, а не споконвічні представники фауни України.
Також ми оновили дані про кекликів, або, як їх інколи називають, "гірських куріпок" (на фото). Наприкінці ХІХ – впродовж ХХ століть їх випускали в Кримських горах в якості мисливських видів. У ХХІ столітті точилась дискусія з приводу появи кекликів у Криму. Одна точка зору – цей вид віддавна був на півострові. В якості доказів вказували на знахідки кісток, датованих палеолітом. Опоненти вважали, що давні, "природні" кеклики могли зникнути і через декілька тисячоліть люди запустили нових. Згідно із результатами нашого дослідження, ніяких давніх кекликів в Криму не було, то помилкове визначення. А раз так, то гіпотеза про природнє поширення кекликів в Україні є безпідставною. Цей вид у вітчизняній фауні з'явився завдяки, тому що його завезли люди.
__
Вартість публікації в журналі Boreas становить 2'500 $. Але для нас, як колективу науковців з України безкоштовно. Звісно, краще, щоб не було приводу допомагати українцям. З іншого боку, видавництво могло б тихенько відмовчатись. Натомість пішли на зустріч, за що їм дяка.
__
На фото кеклик у діорамі "Кримські гори" Національного науково-природничого музею НАН України. Діорами природничого музею – окремі витвори мистецтва, які варто побачити.

Сьогодні на уроці з учнями 145-го ліцею згадав про міксин, що спроможні їсти шкірою. Міксини то такі морські істоти, яких інколи називають "рибоподібними". Ззовні вони схожі на гібрид вугра і хробака, але є цілком самостійною групою тварин. Та ще й хребетні, тобто наша рідня хоч і далека.

Так ось, щонайменше за одним видом міксин помічено здатність живитися, поглинаючи амінокислоти шкірою не згірше ніж кишкою. Міксина занурюється в труп мертвих тварин і всмоктує поживні речовини чим може – і крізь рот, а потім кишку і крізь шкіру. У нас так не буде, що на краще. Звісно, цікаво помацати якийсь продукт у магазині, а потім подивитися чесними очима на продавця із словами: "Та я ж лише потрогав". А з іншого боку - ще десь вступиш не в те що треба і тут вже милом не відітрешся. До речі мило з такою суперсилою також краще до рук не брати.

Чому вирішив це винести із шкільного класу в блог? Бо це не лише цікавий факт, а й показовий приклад того як наукові відкриття проникають на широкий загал або шкільні підручники. Погано проникають, гірше ніж амінокислоти крізь шкіру міксин. Відкриття цікаве, відкриття відносно давнє (2011-го року). Чому про нього особливо мало пишуть? Натомість науково-популярні блоги завалено копіями одних і тих же новин – відкрили черговий вид динозавра (про якого читачі за годину забудуть), відкрили чергову екзопланету на якій можливо щось живе, але це не точно. У рейтингах дивугідних тварин неодмінно нещасна риба-крапля та "безсмертна медуза". Хоча риба крапля виглядає погано лише коли її дістануть із рідного середовища – морських глибин. Опинись би там хтось із нас, то виглядав би гірше ніж на фото в паспорті. А безсмертна медуза хоч і не має біологічної смерті, живе не так вже й довго. Якщо можете прочитати цей текст, то вже прожили більше пересічної "безсмертної медузи".
Відкриття, які справді змінюють уявлення про природу, зазвичай проходять непоміченими як для блогів так і для підручників.
____
Джерело натхнення: https://royalsocietypublishing.org/doi/full/10.1098/rspb.2010.2784

По українських ресурсах поширюють новину, що "Науковці назвали новий вид метеликів - Iryna’s Azure на честь 23-річної українки Ірини Заруцької, яку наприкінці серпня вбили у США".
Дріб'язкове зауваження: не науковці, а науковець – Гаррі Павулаан. Він є вільним дослідником без наукового ступеню і афіліації з науковими установами. Дехто це вважає суттєвою хибою, особисто я не бачу нічого надзвичайно, лишень зауважу, що мова про науковця-одинака, а не науковців.

Суттєвіше зауваження – чимало людей не вміє читати наукові назви. Гадаю, то явище світове, але в Україні помилки частіше оскільки ми послуговуємось кирилицею і часом вважаємо, що будь яка назва написана латиницею є науковою. Iryna’s Azure – тривіальна назва нового виду англійською мовою. Використання такої назви в тексті українською мовою, все одно, що написати "на галявину вибігла mouse переслідувана fox". Українська тривіальна назва– Синявець Ірини.

Справжня наукова назва не має апострофів, дефісів або діакритичних знаків. У науковій назві виду з великої літери пишуть перше слово, друге завжди з маленької. Вочевидь, Iryna’s Azure не є науковою назвою.

Наукова назва – Celastrina iryna.
Якщо бажаєте вказати повну наукову назву, то
Celastrina iryna Pavulaan, 2025
, де:
Celastrina – родовий іменник – рід Celastrina (Синявець), його пишуть курсивом
iryna – видовий прикметник, в даному випадку вшановано пам'ять Ірини Заруцької. Видовий прикметник також пишуть курсивом.
Pavulaan – прізвище першовідкривача виду, без курсиву.
2025 – рік опису.
__
Звісно, виправлення – дрібниця на тлі трагедії Ірини Заруцької. Але Гаррі Павулаан вирішив увіковічнити пам'ять про неї, назвавши вид саме Celastrina iryna. Коли в публікації на сайті новин не згадують наукову назву виду то цим самим діють всупереч задуму науковця.

У черговий блекаут вирішив експромтом записати роздуми "Чому деякі тварини стали популярними?"
Якщо маєте пропозиції щодо інших тем - пишіть у коментарях, спробую записати. Бо ж блекаути ще будуть
https://youtu.be/qWpIi_Khgl4

👹У першому півріччі 2026 року має вийти моя книга "Чупакабра, дракони та вовкулаки. Чому вимерли істоти, які ніколи не жили?" (видавництво Віхола)
🥹Але то буде пізніше. А наразі відео про монстрів на каналі Поза формулами👉
https://youtu.be/EuybXenTiYE

⛪️Минулого тижня провів у Київській православній богословській академії лекцію про теорію еволюції🪿⬅️🦖⬅️🐊⬅️🐟⬅️🦠
Запис 👉 за посиланням

👻 Чи безпечно торкатись предметів, над якими здійснено замовляння?
Перевірено – так, безпечно)))
🫣Пригадав, що минулого року з антропологічного інтересу розгорнув чорну шматину із сіллю, що її залишили під деревом🌳🧂🧙🏻‍♀️. Вочевидь, що це якийсь ритуал із замовляннями солі. Вдруге таке бачив, і якось нагуглив, що може бути обряд для списання боргів (але не гарантую, що саме так). Розгортав замовлений вузлик руками🤲 (бо ж ногами взагалі незручно🦶). Хоч "знаючі люди"🧙‍♂️ кажуть, що таких предметів краще не торкатись, бо буде лихо😱. Минуло більше року, можна підводити підсумки. На здоров'я та заробітки нарікань не маю (ще й грант отримав від KSE Foundation #TalentsForUkraine). Із лекціями Science Kids з'їздив до Запоріжжя, потрапив на диво спокійний день між двома днями із обстрілами🇷🇺=💩. З'їздив до Харкова, за півдня до приїзду в квартирі де поселився хвилею від Іскандера вибило вікно, на мій приїзд було тихо. Ще книжку дописав👨‍💻 про чупакабру (sic!). Три роки писав, нарешті у видавництві😌
Бог знає, як воно далі буде, але, оглядаючись на рік, що минув від препарування замовленого вузлика, гарантую – можна торкатись, розв'язувати, викидувати до смітника))

🎥📙Читаю книгу Антоніо Лукіча "Мої думки про кіно. Як перекласти життя на сценарій?". Митець згадує: "Під час роботи над "Моїми думками тихими" мені довелося трішки зануритись в тему орнітології. Ми вивчали пташку, яку шукав Вадим, і багато часу проводили у природничому музеї, де місцеві орнітологи, здається, на мене трохи образилися за те, що замість купи справжніх прекрасних птахів, ми вигадали неіснуючого рахівського крижня".
🦆Оскільки я був орнітологом, що надав для зйомок кістки "рахівського крижня", то запевняю – не образився та ще й із задоволенням подивився стрічку. З Лукічем не бачився, до мене підійшла співробітниця зоологічного відділу, розмова була приблизно такою:
- На вихідних у музеї зніматимуть кіно про хлопця, що записує звуки тварин. Не міг би дати для зйомок кістки якої качки?
-Якої качки?
-Будь-якої.
Не маючи більш конкретної інформації вирішив, що все це вкрай дивно. Але аж ніяк не образливо. П'ять років тому навіть брав інтерв'ю в актора, що зіграв "рахівського крижня". Опублікую ще раз. В наступному пості 👉

(продовження попереднього посту)
Ексклюзивне інтерв'ю із головним персонажем "Мої думки тихі"
Прокат стрічки майже завершився, тож для багатьох вже не секрет хто був головним персонажем. Звісно ж, рахівський крижень! Хоча він у титрах не зазначений, Стромата з'ясувала хто ж виконав роль рахівського крижня у сцені в природничому музеї. Ним виявився експонат ІКНДВП-R4 №40-30-19 із остеологічної колекції Національного науково-природничого музею НАН України. Він погодився відповісти на декілька запитань.
Σ.: Доброго дня! Розкажіть, будь ласка, про себе.
К.: Доброго. В 1950-х роках я був качуром, тобто самцем домашньої качки, мешкав у господарстві під Києвом. Якось професор Михайло Анатолійович Воїнственський запросив до себе на вечерю і запропонував перейти до музею. З тих пір, вже майже як 70 років, працюю в природничому музеї експонатом порівняльної остеологічної колекції.
Σ.: А що собою являє остеологічна колекція?
К.: Це зібрання кісток сучасних тварин, яких залучають до різних наукових досліджень, а потім повертають до шафки. Ось, і в кіно знадобився.
Σ.: Ваша акторська гра була неперевершеною
К.: Дякую
Σ.: Глядачі ні на мить не сумнівались, що перед ними справжній рахівський крижень, а не домашній качур. Як Ви оцінюєте гру інших акторів?
К.: Загалом теж непогано зіграли.
Σ.: А рахівський крижень дійсно існує в природі?
К.: Ні, то вигадка сценариста. Птахи зазвичай мають широке розповсюдження, лише на океанічних островах є види, поширення яких вкрай обмежене. В Європі ж не буває, щоб якийсь вид птахів мешкав виключно на одному озері.
Σ.: Чому на зйомки запросили саме Вас, а не звичайну качку з магазину?
К.: Я перейшов до музею в дорослому віці і мої кістки повністю сформовані. В магазинах продаються виключно каченята, в їх кістках лише центр завершив розвиток, краї ще не рівні.
Σ.: Каченята? Але ж вони великі!
К.: Їх підгодовують так, щоб прискорити ріст. Насправді, в магазинах всі птахи дуже молоді.
Σ.: Тобто, коли в супермаркеті продається, наприклад, "Курка домашня" і "Курча домашнє", то…
К.: Саме так, вони обидва курчати. Різниця між магазинною "куркою" і "курчам" не у віці, а в розмірах.
Σ.: Повертаючись до стрічки "Мої думки тихі". Яка, на Вашу думку, основна ідея фільму?
К.: Качки класні!
Σ.: Є таке. На екрані Вас показано у вітрині. Насправді Ваше робоче місце в кімнаті 204, куди відвідувачів не пускають.
К.: Це одна із кімнат музейних фондів.
Σ.: Навіщо вона, якщо в неї не заглянеш?
К.: Музейні експонати виконують декілька завдань. Частину розміщено у вітринах. Їх мета просвітницька та естетична, відвідувачі можуть познайомитись із різноманіттям тварин, поглянути особливості будови тощо. Але це лише незначна частина музейної колекції, більшість експонатів зберігається у музейних фондах і, як я вже зазначав, їх за потреби залучають до наукових досліджень.
Σ.: В яких наукових проектах Ви брали участь?
К.: Нас, домашніх качок, запрошують переважно зооархеологи, коли визначають кісткові рештки із давніх поселень. На відміну від курей, домашні качки і гуси майже не змінилися впродовж тисячоліть. Тому знайшовши на розкопках кістки качки, важко сказати кому саме вони належали: домашній птиці чи добутому на полюванні крижню? А птахівництво і полювання - це ж зовсім різні стратегії господарювання! Щоб знайти відповідь необхідно порівнювати давні знахідки з великою кількістю кісток сучасних птахів, як домашніх так і диких.
Σ.: Ви неодноразово брали участь в наукових дослідженнях, тепер у кіно… Але Вас не згадують ні в співавторах публікацій, ні в титрах. Не здається, що Вас просто використовують?
К.(посміхається): Така доля.
Σ.: Ви фаталіст?
К.: З моєю біографією важко ним не бути.
Σ.: Дякую за інтерв'ю, успіхів у науці та творчої наснаги!
К.: Дякую.

🐟 Долучаюсь до аналітики міжнародних новин. У Болгарії🇧🇬, неподалік Варни виявлено псевдокаринкса зубатого (Pseudocaranx dentex) – вид риб родини Ставридові, розповсюжених в Індійському та Атлантичному океанах, а також у Середземному морі. Але в Чорному морі її досі далі Босфору не виділи, а тут аж у Варні! Це нагадує, що триває процес меридіоналізації, тобто проникнення видів Середземного моря до Чорного моря🌊

💙💛Джерелом інших важливих міжнародних подій є ЗСУ, допомагаємо їм, особливо якщо кортить розпочати обговорення Трампа🤢

👉Повідомлення про знахідку опубліковано в Nature Conservation
📸Автор фото Silver Trevally (дозволено для некомерційного використання)

🤬От не очікував, що падлюки можуть таку користь із війни отримати…
👨🏻‍🔬👩🏼‍🎓У науковому світі запроваджене цитування інших робіт. Це корисно для розуміння про що пишуть. Але дехто зробив із цитування фетиш. Особливо полюбляють дивитись на цитування чиновники в науці, які вирішили, що це є показником значимості роботи. Насправді ні, але при оформленні на роботу, подачі грантів і т.д. дивляться перш за все скільки разів вас процитували. Навіть якщо процитували у форматі "той недоумок (Імярек, 2024) стверджує протилежне та ніхто в здоровому глузді з таким не погодиться". Якщо так згадають – вже маєте плюс одне цитування і зростання поваги з боку адміністратора установи.

😎Шахраї винайшли спосіб збільшити кількість цитувань. Створюють фейкове дослідження, публікують у журналі із високим імпакт-фактором та насичують цитатами кого треба. Проблема – стаття в журналі з високим імпакт-фактором часто коштує чималих грошей. Можна це врахувати в ціні послуг від тих кого цитуєте (а це десятки клієнтів). А можна… прикинутись українцями🤬
Ось приклад, виявлений експертами Pubpeer👇

Трійко "львівських вчених" – Драводрі Петренко, Маріка Золотов та Іванова Дремовіч опублікували в поважному науковому виданні статтю, наситивши цитатами якихсь Абдулкадхіма, Джанг, Джао, Гао, Абд-Алгані та інших мудил (китайців найбільше, вітання "передовій китайській науці!"👋🇨🇳🟰💩).

Чому саме "українські" вчені? Тому що деякі наукові журнали в 2022 році надали українцям право публікуватись безкоштовно. Сам нещодавно з колегами скористався в журналі Boreas, це допомагає заощадити пару тисяч євро🫶. Однак, схоже, що незабаром ця можливість зникне. І не через завершення війни, а таких "Драводрі Петренко", щоб їм кишка випала😡
___
Джерело
https://pubpeer.com/publications/48D7950C586FF3AA9C24547113D5EA

На каналі Поза формулами вийшло продовження розмови про монстрів. Записували два місяці тому, за цей час дещо змінилось - виявив для себе, що Спілберг більш глибокий режисер, ніж здавалось. При нагоді передивлюсь Парк Юрського періоду, який востаннє дивився чверть століття тому🦖

👨🏻‍🏫Розробив навчальну гру "Київ крізь віки" – дітям пропонується набір об'єктів (тварини, рослини, будинки, інвентар тощо) із завданням зробити колажі: територія Києва в часи палеоліту, територія Києва в часи мезоліту і т.д. У процесі гри і розмові дізнаються що було в минулому і якщо чогось не було, то чому не було? З вересня проводжу гру в молодших класах школи Майбутні (діти семи років).

Сьогодні зробив семестровий тест – перевіряв як запам'ятали назви тварин.
Перше місце очікуване: із 12 учнів усі впізнали на картинці кабана🐗
Не дивно, що 11 із 12 впізнали бобра🦫
А ось далі…
На третьому місці, із десятьма правильними відповідями, юрмляться волохатий носоріг, рись, сом та бабак🤔
75% запам'ятали вола. Тоді як тура запам'ятало лише двоє дітей😧
Половина – шестеро дітей запам'ятали мартина (саме мартина, того, якого багато хто з дорослих називає чайкою), коропа та міногу. Ви знаєте як виглядає мінога? А діти чомусь запам'ятали саме її😉
П'ятеро запам'ятали щуку та чаплю.
Три дитини запам'ятало білу куріпку, стільки ж запам'ятало північного оленя. А ось благородного оленя не запам'ятав ніхто.

Аутсайдери для мене цілковита загадка. Дві дитини запам'ятало осетра і лише одна окуня. Чому так? Розумію, що кияни сьогодні не часто їдять окунів (тих що просто окуні, не морські), але ж це звичайнісінький вид нашої фауни і навіть дитячих абеток😟
Ніхто не запам'ятав журавля. З цим видом як пороблено – що дорослі що діти вперто називають журавля лелекою. І ніхто не запам'ятав лиску. Хоча, поміж запропонованих видів, лиска чи не єдина, кого бачили всі. Не треба виїжджати з міста, просто приходимо до озера і дивимось що там плаває🏞 Якщо то не крижень, то скорше за все лиска. Парадоксально, але факт – кого часто бачимо, того не помічаємо🤷🏻‍♂️
____
☝️Зауважте, що впродовж року ми не зубрили лише цей перелік тварин, було багато інших об'єктів. Діти ні секунди не готувались до тесту, що знали те і відповіли
На ілюстрації приклад колаж із Києвом часів палеоліту🦣

📹 Записав подкаст із деякими міркуваннями щодо того, якою буде подальша еволюція Homo sapiens👣
Звісно, що повної відповіді не дав. У цьому питанні процес роздумів важливіше кінцевих висновків