🍽️🦗Це нагадало, що на Строматі колись була підбірка про ентомофагію, тобто поїдання комах. Минуло 5 років, тож ціни на вовчка інші, ніж на фото, та як і раніше не дешеві.
🦋🥄Можливо вам здається, що смажені таргани - то або з азійської кухні, або щось новомодне "протеїново-білкове" для хіпстерів. Але аж ніяк не традиційне європейське.
Насправді в минулому європейці їли комах. І, схоже, будемо їсти в майбутньому. То нам випало жити в ДЕСЯТИЛІТТЯ, коли в Європі вже перестали з голоду хрущів їсти, але ще не перейшли на виготовлення батончиків із цвіркунів. Куштував один такий німецького виробництва – гидота. Не така, як консервовані лялечки шовкопряда, та все ж не смачні. Мені куди ліпше була наша українська дибка смажена.
🐝 До речі, від одного продукту з комах ми і досі не відмовляємося – від меду. Так, мед на зубах не хрумкотить хітиновими панцирами, але за походженням то не просто нектар, який бджілка лапцями зібрала. Нектар стає медом у шлунково-кишковому тракті комахи і лише потім виділяється до стільників (виділяється через рот, якщо то Вас заспокоїть).
На ілюстраціях – декілька цікавих свідчень про споживання продуктів із комах жителями Європи та Близького Сходу. То лише дещиця,при бажанні можна віднайти значно більше прикладів.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍40🔥5❤1
У Києві День жалоби
💔Про що мають писати в День жалоби блогери, каналів не пов'язаних із політикою? Є декілька варіантів:
- Нічого (зазвичай обираю його та сьогодні побачив дещо неприйнятне)
- Про черговий злочин мocкoвитiв - хороший варіант, якщо вас читають за кордоном
- Збирати донати на помсту. Я не оголошую зборів особисто від себе, оскільки кожен знає багато кого, кому потрібно задонатити. - Якщо сьогодні цього ще не зробили - варто.
-Писати щось легке, далеке від війни чи політики, що трішки розрадить. Це також потрібно.
❌ Що не повинні писати блогери в День жалоби? Вважаю неприйнятними сороміцькі жарти та чорний гумор. Особливо чорний гумор. Дивлячись на стрічку від деяких блогерів (зокрема тих, що з Києва), складається враження, що оголошення жалоби - звичайнісінька формальність, сигнал адміністраторам закладів приспустити прапор.
Ні, сьогодні знову День жалоби. Багато їх було, але не привід ігнорувати жоден.
__
Ілюстрація більше для привернення уваги. Київ за часів, коли ще не було ні Москви ні, так званої, "Poccii". Над місто летить орлан-білохвіст зі своєю здобиччю - лящем. Що орлани, що лящі були доволі чисельні за тих часів. Малював 11 років тому.
__
💙💛 Не забудьте сьогодні зробити донат
💔Про що мають писати в День жалоби блогери, каналів не пов'язаних із політикою? Є декілька варіантів:
- Нічого (зазвичай обираю його та сьогодні побачив дещо неприйнятне)
- Про черговий злочин мocкoвитiв - хороший варіант, якщо вас читають за кордоном
- Збирати донати на помсту. Я не оголошую зборів особисто від себе, оскільки кожен знає багато кого, кому потрібно задонатити. - Якщо сьогодні цього ще не зробили - варто.
-Писати щось легке, далеке від війни чи політики, що трішки розрадить. Це також потрібно.
❌ Що не повинні писати блогери в День жалоби? Вважаю неприйнятними сороміцькі жарти та чорний гумор. Особливо чорний гумор. Дивлячись на стрічку від деяких блогерів (зокрема тих, що з Києва), складається враження, що оголошення жалоби - звичайнісінька формальність, сигнал адміністраторам закладів приспустити прапор.
Ні, сьогодні знову День жалоби. Багато їх було, але не привід ігнорувати жоден.
__
Ілюстрація більше для привернення уваги. Київ за часів, коли ще не було ні Москви ні, так званої, "Poccii". Над місто летить орлан-білохвіст зі своєю здобиччю - лящем. Що орлани, що лящі були доволі чисельні за тих часів. Малював 11 років тому.
__
💙💛 Не забудьте сьогодні зробити донат
❤52🤔1😢1
В якості епіграфу три анекдота радянських часів:
1) На іспиті з кулінарії запитують у майбутнього повара:
- Що не вистачає цій котлеті?
- Мʼяса
- Правильно. Що потрібно зробити?
- Додати перцю
Коментар: мʼясо крали, обʼєм заміщали хлібом, хлібний запах маскували перцем
2) Розмова в магазині:
- У вас немає в продажу чоловічих сорочок?
- Ні, у нас немає в продажу взуття. Чоловічих сорочок немає в продажу поверхом вище.
3) Продавець на базарі викликує:
- Продаю шапку! Ондатра!
- Та яка це ондатра, це собаче хутро!
- Так, але собаку звали Ондатра.
Натрапив на оцифрований восьмитомний радянський “Товарний словник” (1956-1960) із детальними оглядами як має виглядати той чи інший товар, з точки зору радянських товарознавців. Звертати увагу на склад немає сенсу (див. анекдот 1), то як текст радянської конституції - написано часом до ладу, але ж анігич не виконувалось. А ось огляд асортименту… Звісно легше було в морі грушок напечерувати, ніж знайти дещицю із перелічених товарів (див. анекдот 2), та все ж асортимент багато про що говорить…
Мені цікаве те що пов'язано із тваринами, тож проглянув асортимент хутра. Виписав декілька клаптиків (даруйте, не перекладаю, щоб відчули “дух епохи”):
____
Крот (…) Крот имеет большое значение в торговле, из него вырабатывают много красивых и дешевых изделий. Используется крот преимущественно на пошив женских манто, жакетов, воротников, шляп и других изделий. Нормы расхода шкурок следующие: манто 400-500, жакет – 200-300, воротник 20-40 (Том IV, ст. 611-613)
Кошка домашняя (…) Согласно ТУ-1914-52 натуральные (некрашенные) шкурки кошки домашней подразделяются на черные, дымчатые, полудымчатые, тигровые, лировидные (темно-серые с темными полосами, образующими "лиру"), жёлтые, белые и пёстрые. Длинноволосые нестриженные шкурки кошки домашней красят в чёрный цвет, а также в коричневый под соболь или норку. Используются шкурки кошки домашней для изготовления пальто, жакетов воротников, муфт, детских пальто и головных уоров. (Том IV, ст. 379-381)
Собака (…) Собака используется на теплую одежду, особенно в районах Севера, мужские пиджаки (расход 12-16 шкур), воротники (1-2 шкуры), шапки, подкладку (низ) под шубы (10-16 шкур), дохи, унты, чулки, ковры. (Том VIII, Ст. 271)
Крыса амбарная – шкурка зверька того же наименования из семейства мышиных, широко распространённого по всему СССР, кроме северных районов Сибири. (…) Шкурка с хорошим волосяным покровом используется для пошива пальто, жакетов, детских пальто. Нормы расхода на изделия следующие: пальто 250-300 шкурок, жакет 150 шкурок, воротник 25-30 шкурок. Шкурки в стадии линьки или покрытый редким, беспуховым волосом идут на изготовление кожевенно-галантерейных товаров. (Том IV, ст.ст. 663-664)
___
Можливо дехто зауважить, що собаче хутро тепле і цінується в деяких країнах. Але то було радянське собаче хутро. Колись моєму батькові (водолазу глибоководнику) такі шуби видали на роботі для зимових виїздів. Дійсно тепле, але ніхто їх не носив, бо смерділи псом за кілометр.
Щодо кротових шкурок, то їх цінували не лише в СРСР, оскільки в крота немає ворсу, шерсть можна зачесати в будь-якому напрямку. Геґрід носить пальто із кротячого хутра, що збережено до в українському перекладі, десь до четвертої книги. Далі перекладач замінив на "боброве хутро", прибравши комічну подробицю. Орієнтуючись на радянські стандарти, я так прикинув, що на триметрового Геґріда потрібно десь дві тисячі кротів замордувати. Чому блокноти називають Moleskin не знаю. Moleskin то і кротова шкіра і назва цупкої бавовняної тканини.
Але стандарт "меха крысы амбарной" – такого в Європі не знали.
____
На ілюстрації радянський плакат, колись кимсь відсканований і викладений у мережу. Першоджерело не знайду
1) На іспиті з кулінарії запитують у майбутнього повара:
- Що не вистачає цій котлеті?
- Мʼяса
- Правильно. Що потрібно зробити?
- Додати перцю
Коментар: мʼясо крали, обʼєм заміщали хлібом, хлібний запах маскували перцем
2) Розмова в магазині:
- У вас немає в продажу чоловічих сорочок?
- Ні, у нас немає в продажу взуття. Чоловічих сорочок немає в продажу поверхом вище.
3) Продавець на базарі викликує:
- Продаю шапку! Ондатра!
- Та яка це ондатра, це собаче хутро!
- Так, але собаку звали Ондатра.
Натрапив на оцифрований восьмитомний радянський “Товарний словник” (1956-1960) із детальними оглядами як має виглядати той чи інший товар, з точки зору радянських товарознавців. Звертати увагу на склад немає сенсу (див. анекдот 1), то як текст радянської конституції - написано часом до ладу, але ж анігич не виконувалось. А ось огляд асортименту… Звісно легше було в морі грушок напечерувати, ніж знайти дещицю із перелічених товарів (див. анекдот 2), та все ж асортимент багато про що говорить…
Мені цікаве те що пов'язано із тваринами, тож проглянув асортимент хутра. Виписав декілька клаптиків (даруйте, не перекладаю, щоб відчули “дух епохи”):
____
Крот (…) Крот имеет большое значение в торговле, из него вырабатывают много красивых и дешевых изделий. Используется крот преимущественно на пошив женских манто, жакетов, воротников, шляп и других изделий. Нормы расхода шкурок следующие: манто 400-500, жакет – 200-300, воротник 20-40 (Том IV, ст. 611-613)
Кошка домашняя (…) Согласно ТУ-1914-52 натуральные (некрашенные) шкурки кошки домашней подразделяются на черные, дымчатые, полудымчатые, тигровые, лировидные (темно-серые с темными полосами, образующими "лиру"), жёлтые, белые и пёстрые. Длинноволосые нестриженные шкурки кошки домашней красят в чёрный цвет, а также в коричневый под соболь или норку. Используются шкурки кошки домашней для изготовления пальто, жакетов воротников, муфт, детских пальто и головных уоров. (Том IV, ст. 379-381)
Собака (…) Собака используется на теплую одежду, особенно в районах Севера, мужские пиджаки (расход 12-16 шкур), воротники (1-2 шкуры), шапки, подкладку (низ) под шубы (10-16 шкур), дохи, унты, чулки, ковры. (Том VIII, Ст. 271)
Крыса амбарная – шкурка зверька того же наименования из семейства мышиных, широко распространённого по всему СССР, кроме северных районов Сибири. (…) Шкурка с хорошим волосяным покровом используется для пошива пальто, жакетов, детских пальто. Нормы расхода на изделия следующие: пальто 250-300 шкурок, жакет 150 шкурок, воротник 25-30 шкурок. Шкурки в стадии линьки или покрытый редким, беспуховым волосом идут на изготовление кожевенно-галантерейных товаров. (Том IV, ст.ст. 663-664)
___
Можливо дехто зауважить, що собаче хутро тепле і цінується в деяких країнах. Але то було радянське собаче хутро. Колись моєму батькові (водолазу глибоководнику) такі шуби видали на роботі для зимових виїздів. Дійсно тепле, але ніхто їх не носив, бо смерділи псом за кілометр.
Щодо кротових шкурок, то їх цінували не лише в СРСР, оскільки в крота немає ворсу, шерсть можна зачесати в будь-якому напрямку. Геґрід носить пальто із кротячого хутра, що збережено до в українському перекладі, десь до четвертої книги. Далі перекладач замінив на "боброве хутро", прибравши комічну подробицю. Орієнтуючись на радянські стандарти, я так прикинув, що на триметрового Геґріда потрібно десь дві тисячі кротів замордувати. Чому блокноти називають Moleskin не знаю. Moleskin то і кротова шкіра і назва цупкої бавовняної тканини.
Але стандарт "меха крысы амбарной" – такого в Європі не знали.
____
На ілюстрації радянський плакат, колись кимсь відсканований і викладений у мережу. Першоджерело не знайду
🤯24👍18❤5🔥5🤨2
🦕🦖🦣Загублений світ у природничому музеї👇
🏛У залах Національного науково-природничого музею, що в Києві, чимало цікавинок. Деякі з них привертають увагу кожного😲, деякі залишаються непоміченими відвідувачами🫥 Поміж останніх справжній загублений світ – модель палеонтологічного парку🦕 У 1960-ті з'явилась ідея – зробімо в Києві окремий палеонтологічний музей і довкола "палеонтологічний парк", тобто парк із повнорозмірними скульптурами доісторичних істот. Діло не дійшло далі моделі, яка досі стоїть на другому поверсі природничого музею, під скелетом кита🐋
🤔Гадаю не обійшлось без радянської колоніальної політики (даруйте за цей, нині вульгаризований вислів, але вже як є😔). Експозицію в Києві робили в 1966-1969 роках. А в 1968-му затвердили проєкт нової будівлі палеонтологічного музею в Москві – одного з найбільших природничих музеїв світу і либонь найбільшого поміж палеонтологічних. Будівництво колосальної споруди мало не лише просвітницьку мету, але й пропагандистську😳 Щоб кожен приїжджаючий до столиці імперії був вражений – оце масштаб, оце вони можуть! Навіть по мірках 1970-х, коли нафта була в ціні і казна СРСР наповнювалась, московський музей потребував чимало ресурсів. Розпочали будівництво лише у 1973, а завершили аж у 1987 р. Звісно, що про палеонтологічний парк у Києві вже ніхто й не згадував🥲
❓ Який сьогодні сенс від моделі нереалізованого київського проєкту? По-перше нагадування. Нехай не сьогодні, не через десять років, не саме в такій формі і можливо не в Києві, а скажімо, в Херсоні. Але палеонтологічний парк вартий втілення🦣🦕🦖
🖼По-друге, модель стала самостійним об'єктом палеоарту. Так називають мистецтво реконструкції зовнішнього вигляду вимерлих істот. Палеоарт з'явився майже одночасно з палеонтологією, у 1780 році. Тривалий час цей напрямок розвивався лише в межах науки. До речі вихід у масову культуру стався саме через побудову палеонтологічного парку [1]. У 1852-1854 роках у лондонському парку довкола Crystal Palace встановили скульптури, що зображали рептилій мезозойської ери. Як на сучасне око виглядають вони недолугими, однак їх досі реставрують і зберігають. Вони показують якими уявляли доісторичних тварин у ХІХ столітті, що також пізнавально.
🦖🦕Особливої популярності палеоарт набуває у 1960-х роках [2] і тренд триває досі. Зв'язок із наукою зберігається, у шанованих наукових журналах статті часто супроводжують ілюстраціями, виконаними на високому художньому рівні. Але з'явилось чимало робіт, що викликають критику науковців. І справа не лише в непрофесіоналізмі, помилки наявні у реконструкціях як аматорів, так і вправних митців. Сприяє поширенню помилок "культура копіювання", така часта в палеоарті. Це має пояснення – палеоарт знаходиться осторонь сучасного мистецтва. Роботу з доісторичними тваринами важко продати навіть за десяток тисяч доларів, про мільйонні гонорари мова не йдеться, відповідно справжніх майстрів привабити важко. Водночас палеоарт популярний, в світі мільйони людей, які хочуть бачити такі картини. Попит заповнюється переважно роботами дилетантів, які не стільки творять, скільки копіюють попередників [3]. Пошук першообразів подекуди відсилатиме до наукових публікацій та частіше приводитиме до робіт 1950-1960х років. Поміж яких модель палеонтологічного парку, що приховалась під кістяком кита у👉 Національному науково-природничому музеї
Джерела натхнення:
1) Witton M.P. & al. (2014). State of the Palaeoart. Palaeontologia Electronica, 17(3), 5E, p.2.
2) Górnicki S. (2017) Czym jest paleosztuka? Przegląd Geologiczny, 65(3), р.163
3) Witton M.P., Naish D., Conway J. (2014) State of the Palaeoart. Palaeontologia Electronica, 17 (3), 5E, p.4.
😊Окреме джерело натхнення - протирання пилу в закутках природничого музею
🏛У залах Національного науково-природничого музею, що в Києві, чимало цікавинок. Деякі з них привертають увагу кожного😲, деякі залишаються непоміченими відвідувачами🫥 Поміж останніх справжній загублений світ – модель палеонтологічного парку🦕 У 1960-ті з'явилась ідея – зробімо в Києві окремий палеонтологічний музей і довкола "палеонтологічний парк", тобто парк із повнорозмірними скульптурами доісторичних істот. Діло не дійшло далі моделі, яка досі стоїть на другому поверсі природничого музею, під скелетом кита🐋
🤔Гадаю не обійшлось без радянської колоніальної політики (даруйте за цей, нині вульгаризований вислів, але вже як є😔). Експозицію в Києві робили в 1966-1969 роках. А в 1968-му затвердили проєкт нової будівлі палеонтологічного музею в Москві – одного з найбільших природничих музеїв світу і либонь найбільшого поміж палеонтологічних. Будівництво колосальної споруди мало не лише просвітницьку мету, але й пропагандистську😳 Щоб кожен приїжджаючий до столиці імперії був вражений – оце масштаб, оце вони можуть! Навіть по мірках 1970-х, коли нафта була в ціні і казна СРСР наповнювалась, московський музей потребував чимало ресурсів. Розпочали будівництво лише у 1973, а завершили аж у 1987 р. Звісно, що про палеонтологічний парк у Києві вже ніхто й не згадував🥲
❓ Який сьогодні сенс від моделі нереалізованого київського проєкту? По-перше нагадування. Нехай не сьогодні, не через десять років, не саме в такій формі і можливо не в Києві, а скажімо, в Херсоні. Але палеонтологічний парк вартий втілення🦣🦕🦖
🖼По-друге, модель стала самостійним об'єктом палеоарту. Так називають мистецтво реконструкції зовнішнього вигляду вимерлих істот. Палеоарт з'явився майже одночасно з палеонтологією, у 1780 році. Тривалий час цей напрямок розвивався лише в межах науки. До речі вихід у масову культуру стався саме через побудову палеонтологічного парку [1]. У 1852-1854 роках у лондонському парку довкола Crystal Palace встановили скульптури, що зображали рептилій мезозойської ери. Як на сучасне око виглядають вони недолугими, однак їх досі реставрують і зберігають. Вони показують якими уявляли доісторичних тварин у ХІХ столітті, що також пізнавально.
🦖🦕Особливої популярності палеоарт набуває у 1960-х роках [2] і тренд триває досі. Зв'язок із наукою зберігається, у шанованих наукових журналах статті часто супроводжують ілюстраціями, виконаними на високому художньому рівні. Але з'явилось чимало робіт, що викликають критику науковців. І справа не лише в непрофесіоналізмі, помилки наявні у реконструкціях як аматорів, так і вправних митців. Сприяє поширенню помилок "культура копіювання", така часта в палеоарті. Це має пояснення – палеоарт знаходиться осторонь сучасного мистецтва. Роботу з доісторичними тваринами важко продати навіть за десяток тисяч доларів, про мільйонні гонорари мова не йдеться, відповідно справжніх майстрів привабити важко. Водночас палеоарт популярний, в світі мільйони людей, які хочуть бачити такі картини. Попит заповнюється переважно роботами дилетантів, які не стільки творять, скільки копіюють попередників [3]. Пошук першообразів подекуди відсилатиме до наукових публікацій та частіше приводитиме до робіт 1950-1960х років. Поміж яких модель палеонтологічного парку, що приховалась під кістяком кита у👉 Національному науково-природничому музеї
Джерела натхнення:
1) Witton M.P. & al. (2014). State of the Palaeoart. Palaeontologia Electronica, 17(3), 5E, p.2.
2) Górnicki S. (2017) Czym jest paleosztuka? Przegląd Geologiczny, 65(3), р.163
3) Witton M.P., Naish D., Conway J. (2014) State of the Palaeoart. Palaeontologia Electronica, 17 (3), 5E, p.4.
😊Окреме джерело натхнення - протирання пилу в закутках природничого музею
❤40🔥8👌5🥰2👍1
На малюнку скелет сфінкса, згідно із баченням Еріка Хадспета – автора відомої книги "Воскреситель" (оскільки використання оригіналу заборонене авторським правом наводжу власний малюнок, що відтворює ідею Хадспета). У верхньому правому кутку череп і шийні хребці лева
Химеру зроблено шляхом поєднанням трьох з половиною істот: компонентів скелета лева, скелетів птаха та людини. Половинку додає карпометакарпус із міжп'ястним відростком, що вказує на куроподібного птаха, тоді як інші компоненти крила запозичено не в куроподібних. Поєднання частин тіла різних тварин породжує нефункціональну модель. Плечові пояси лева і птаха розташовані поруч і під час руху лапами або крильми заважатимуть один одному. У тварин, які мають горизонтальне розташування тіла, на шийних хребцях наявні відростки, що допомагають підтримувати голову. Сфінкс із шиєю людини понурить голову при народженні і більше не розгинатиме. Гнучкий поперек лева незручний при польоті – тіло вихилятиме на всі боки. Подарунок милосердного творця – поєднання гнучкого попереку лева із грудниною птаха, що полегшує самогубство. Коли сфінксу остогидне життя (а це буде скоро) достатньо скрутитись в калачик і груднина розітне нутрощі.
Якщо вам цікаво обговорити поневіряння інших химер і ви в Києві – приходьте наступного вівторка до Книголенду, що поблизу метро Олімпійська на захід: "Наука чи фантастика: розбираємось у кентаврах і драконах"
Учасники: ви, я (Леонід Горобець) та Наталя Заруднюк – авторка фентезі "Вовчі землі". Модеруватиме Валерія Савотіна, авторка чотирьох книг у жанрі фантастики.
Вхід вільний
Час: 19 серпня о 19:00
Місце: Книголенд, вулиця Жилянська 5/60
Подробиці на сторінці заходу у Фейсбуці
Химеру зроблено шляхом поєднанням трьох з половиною істот: компонентів скелета лева, скелетів птаха та людини. Половинку додає карпометакарпус із міжп'ястним відростком, що вказує на куроподібного птаха, тоді як інші компоненти крила запозичено не в куроподібних. Поєднання частин тіла різних тварин породжує нефункціональну модель. Плечові пояси лева і птаха розташовані поруч і під час руху лапами або крильми заважатимуть один одному. У тварин, які мають горизонтальне розташування тіла, на шийних хребцях наявні відростки, що допомагають підтримувати голову. Сфінкс із шиєю людини понурить голову при народженні і більше не розгинатиме. Гнучкий поперек лева незручний при польоті – тіло вихилятиме на всі боки. Подарунок милосердного творця – поєднання гнучкого попереку лева із грудниною птаха, що полегшує самогубство. Коли сфінксу остогидне життя (а це буде скоро) достатньо скрутитись в калачик і груднина розітне нутрощі.
Якщо вам цікаво обговорити поневіряння інших химер і ви в Києві – приходьте наступного вівторка до Книголенду, що поблизу метро Олімпійська на захід: "Наука чи фантастика: розбираємось у кентаврах і драконах"
Учасники: ви, я (Леонід Горобець) та Наталя Заруднюк – авторка фентезі "Вовчі землі". Модеруватиме Валерія Савотіна, авторка чотирьох книг у жанрі фантастики.
Вхід вільний
Час: 19 серпня о 19:00
Місце: Книголенд, вулиця Жилянська 5/60
Подробиці на сторінці заходу у Фейсбуці
❤26👍14😁5
🎉У Стромати вже понад 10 тисяч читачів у Фейсбуці, тож є привід написати пост-знайомства про блог, блогера і блогерство
"Стромата" – грецьке слово, що означає "клаптикову ковдру". У своєму блозі я по клаптику збираю нотатки про життя, Всесвіт і все інше.
Звати мене Леонід Горобець, науковець, вчитель, автор науково-популярних книг, співавтор шкільних підручників з біології. Працюю в Національному-науково природничому музеї. Зі сторони робота виглядає як перебирання кісточок мертвих птахів, тому в журналістських матеріалах представляють як палеонтолога, зооархеолога або орнітолога. То лише спрощення. Науковці (і я поміж них) вибудовують цілісну картину світобудови. Переміщаючись по мережі наукових знань можливо прийти від колоїдної хімії до етнографії. Тому визначення наукового напрямку вченого зазвичай є умовністю. Навіть якщо людина поклала життя на дослідження стегнового суглобу ігуанодона, то її можна назвати біологом, морфологом, анатомом, палеонтологом, зоологом та герпетологом. Коли ж коло інтересів хоч трішечки ширше, кількість можливих визначень піде на десятки. Сам себе можу визначити лише як науковця – учасника спільноти, що вибудовує цілісну картину світобудови.
Популяризація науки для мене також є спробою побачити цілісність Світу. Занотовую клаптики інформації – спершу для себе, а що краще викладаю в публічний простір. Деякі теми розвиваються в науково-популярні книги. Звісно, науково-популярні тексти вирізняються стилем від наукових і є менш аргументованими. Та все ж вони науково-популярні, а не лишень популярні.
Переконаний, що популяризатор науки повинен створювати виключно оригінальні тексти. Не можна виправдовувати плагіат словами "це не наукова стаття". Так, пост у блозі – не наукова стаття, його прочитає значно більше людей. Понад те – вузьке коло читачів наукової публікації скорше виявить плагіат, ніж широка читацька аудиторія блогу. І тому плагіат у популяризації неприпустимий. Коментаторів, що пишуть під постами Стромати "скопіпащено з англомовних сайтів" або "текст згенеровано ШІ" блокую відразу. Всі тексти Стромати оригінальні, більшість має посилання на джерела натхнення, ілюстрації також переважно авторські або дозволені для використання.
Щодо ШІ. Це чудовий інструмент, якщо потрібен нудний текст, який ніхто не читатиме – програма курсу БЖД, інструкція до зубочисток і т.п. Все інше потрібно писати самостійно – від дипломної роботи та дисертації до постів у блог. Якщо не цікаво писати самостійно – не пишіть самі і не відволікайте ШІ.
Наостанок про гроші) Я їх люблю давно і щиро хоч і не завжди любов взаємна. Але Стромата не має і не матиме прямих форм підтримки. Справа не лише в тому, що в часи війни є куди донатити. Переконаний, що блог може претендувати на донати, якщо відповідає принаймні одній вимог: 1) введення блогу є основною роботою блогера (або команди); 2) введення блогу потребує додаткових витрат (оренда студії, техніки, оплата поїздок тощо). Стромата не підпадає під жодну, тож донатів не потребує. Якщо бажаєте підтримати саме діяльність Стромати – купуйте мої науково-популярні книги:
📖"Слідуй за розбитим черепом: історія еволюції скелета"
паперова http://bit.ly/4oCxmo2
електронна http://bit.ly/3JkIndB
📖"Зоологічна екскурсія супермаркетом. Невідома історія відомих продуктів"
паперова http://bit.ly/4oD9dxB
електронна http://bit.ly/4fODZQo
Пропозиції рекламних постів вітаються, якщо тема дотична до науки чи освіти. Щоправда досі ніхто не звертався😒
Окрім блогу у фейсбуці маю сторінки:
Ютуб https://youtube.com/@стромата (поки що мало відео, але багато заплановано)
Інстаграм @paleornithologist http://bit.ly/3UAI7JU (не стільки наукове, як особисте)
Тредс @paleornithologist https://bit.ly/45SvrUZ (нещодавно почав наповнювати короткими замітками переважно про тварин, далі буде)
сторінки в журналі Куншт https://www.kunsht.com.ua/author/leonid-horobets (тут все поважні довгочити)
Якщо цікавлять саме наукові статті, то вони осьдечки http://bit.ly/3HCii9q
Підписуйтесь, недарма ж дочитали до кінця))
"Стромата" – грецьке слово, що означає "клаптикову ковдру". У своєму блозі я по клаптику збираю нотатки про життя, Всесвіт і все інше.
Звати мене Леонід Горобець, науковець, вчитель, автор науково-популярних книг, співавтор шкільних підручників з біології. Працюю в Національному-науково природничому музеї. Зі сторони робота виглядає як перебирання кісточок мертвих птахів, тому в журналістських матеріалах представляють як палеонтолога, зооархеолога або орнітолога. То лише спрощення. Науковці (і я поміж них) вибудовують цілісну картину світобудови. Переміщаючись по мережі наукових знань можливо прийти від колоїдної хімії до етнографії. Тому визначення наукового напрямку вченого зазвичай є умовністю. Навіть якщо людина поклала життя на дослідження стегнового суглобу ігуанодона, то її можна назвати біологом, морфологом, анатомом, палеонтологом, зоологом та герпетологом. Коли ж коло інтересів хоч трішечки ширше, кількість можливих визначень піде на десятки. Сам себе можу визначити лише як науковця – учасника спільноти, що вибудовує цілісну картину світобудови.
Популяризація науки для мене також є спробою побачити цілісність Світу. Занотовую клаптики інформації – спершу для себе, а що краще викладаю в публічний простір. Деякі теми розвиваються в науково-популярні книги. Звісно, науково-популярні тексти вирізняються стилем від наукових і є менш аргументованими. Та все ж вони науково-популярні, а не лишень популярні.
Переконаний, що популяризатор науки повинен створювати виключно оригінальні тексти. Не можна виправдовувати плагіат словами "це не наукова стаття". Так, пост у блозі – не наукова стаття, його прочитає значно більше людей. Понад те – вузьке коло читачів наукової публікації скорше виявить плагіат, ніж широка читацька аудиторія блогу. І тому плагіат у популяризації неприпустимий. Коментаторів, що пишуть під постами Стромати "скопіпащено з англомовних сайтів" або "текст згенеровано ШІ" блокую відразу. Всі тексти Стромати оригінальні, більшість має посилання на джерела натхнення, ілюстрації також переважно авторські або дозволені для використання.
Щодо ШІ. Це чудовий інструмент, якщо потрібен нудний текст, який ніхто не читатиме – програма курсу БЖД, інструкція до зубочисток і т.п. Все інше потрібно писати самостійно – від дипломної роботи та дисертації до постів у блог. Якщо не цікаво писати самостійно – не пишіть самі і не відволікайте ШІ.
Наостанок про гроші) Я їх люблю давно і щиро хоч і не завжди любов взаємна. Але Стромата не має і не матиме прямих форм підтримки. Справа не лише в тому, що в часи війни є куди донатити. Переконаний, що блог може претендувати на донати, якщо відповідає принаймні одній вимог: 1) введення блогу є основною роботою блогера (або команди); 2) введення блогу потребує додаткових витрат (оренда студії, техніки, оплата поїздок тощо). Стромата не підпадає під жодну, тож донатів не потребує. Якщо бажаєте підтримати саме діяльність Стромати – купуйте мої науково-популярні книги:
📖"Слідуй за розбитим черепом: історія еволюції скелета"
паперова http://bit.ly/4oCxmo2
електронна http://bit.ly/3JkIndB
📖"Зоологічна екскурсія супермаркетом. Невідома історія відомих продуктів"
паперова http://bit.ly/4oD9dxB
електронна http://bit.ly/4fODZQo
Пропозиції рекламних постів вітаються, якщо тема дотична до науки чи освіти. Щоправда досі ніхто не звертався😒
Окрім блогу у фейсбуці маю сторінки:
Ютуб https://youtube.com/@стромата (поки що мало відео, але багато заплановано)
Інстаграм @paleornithologist http://bit.ly/3UAI7JU (не стільки наукове, як особисте)
Тредс @paleornithologist https://bit.ly/45SvrUZ (нещодавно почав наповнювати короткими замітками переважно про тварин, далі буде)
сторінки в журналі Куншт https://www.kunsht.com.ua/author/leonid-horobets (тут все поважні довгочити)
Якщо цікавлять саме наукові статті, то вони осьдечки http://bit.ly/3HCii9q
Підписуйтесь, недарма ж дочитали до кінця))
❤67👍24🏆4🥰3🎉1
🐧 Пінгвіни чи не найбільш популярні дикі птахи, у культурі поміж пернатих поступаються хіба що орлам у геральдиці. Та навіть у цій царині відмітились, позують на гербах Південної Джорджії і Південних Сандвічевих Островів, гербі сера Едмунда Персівалля Гілларі – альпініста, що першим піднявся на Еверест🏔 та ще деяких. В інших проявах культури ці птахи (які навіть літати не вміють!) випереджають всіх. Зображення пінгвінів бачимо на упаковках морозива🍦 та іншої замороженої продукції❄️, декораціях ковзанок⛸, у мультфільмах🎞, одягу👕, та, звісно, операційної системи Лінукс💻 Канадський парфюмерний дім Zoologist Perfumes випустив духи "Пінгвін" (щоправда пахнуть ялівцем та сандаловим деревом, а не птахом). Попри таку славу, знаємо про пінгвінів мало.
🐻❄️🤝🐧Донедавна багато хто був переконаний, що пінгвіни живуть бік-о-бік із білими ведмедями, хоч насправді вони населяють різні півкулі планети і в природі не зустрічаються. Сьогодні цей міф витіснено іншим, також помилковим – мовляв, ведмеді живуть на Північному полюсі, а пінгвіни на Південному. Насправді ці тварини є в полярних зонах планети, але не на полюсах. Білого ведмедя спостерігали в 25 кілометрах від Північного полярного полюсу, пінгвіни уникають південного полярного полюсу на сотні кілометрів. Ба більше – пінгвіни лише на упаковках з морозивом є відданими шанувальниками криги🌞 Поширення цих птахів значно ширше, охоплює всі узбережжя південної півкулі – Антарктиди, Південної Америки🌎, Африки🌍, Австралії🌏, Нової Зеландії. Галапагоський пінгвін тримається однойменних островів на екваторі і навіть на пів лапки заступає у північну півкулю.
Зоологи знають за пінгвінами ще один секрет. Спершу пінгвінами називали… безкрилих гагарок – знищених людьми мешканців арктичних скель, родичів кайр та тупиків👀 Наукова назва гагарок Pinguinus impennis, власне пінгвінів у науці іменують Spheniscus. У минулому слово "пінгвін" означало гагарок не лише в зоології, а й у побутовій мові. Відомий роман Анатоля Франса "Острів пінгвінів" ("L’Île des Pingouins") про людей із гагарок, а не пінгвінів📘. Не враховуючи цього факту неможливо відчути деяких нюансів сюжету, зокрема пояснення зникнення гагарок. Щоправда його давно сприймають як острів пінгвінів, що відображено на обкладинках навіть мовою оригіналу (на малюнку). Легко знайти обкладинку із пінгвінами, з гагарками вкрай рідкісні (в центрі обведено червоним обкладинку з гагаркою).
👨🏻🏫Інформація що "пінгвіни" спершу були гагарками маловідома на широкий загал, але добре знана орнітологам. Оскільки дослідження птахів є моїм фахом, то також був у курсі. Принаймні так гадав, доки не заглянув до першоджерел. Цілком вірогідно, що європейські мореплавці⚓️ дійсно колись вигадали слово "пінгвін" для позначення гагарки. Та про це можна лише здогадуватись, оскільки записів не залишили. За даними французького Національного центру текстових та лексичних ресурсів, вперше слово "pinguyn" записано у 1598 році в книзі голландського мандрівника Віллема Лодевейкса. В інтернеті є копія цього стародрука, проглянув із впевненістю, що зараз прочитаю про гагарку. Але Лодевейкс описує пінгвінів, як чисельних птахів, що вкрили риф поблизу… Мису Голкового, що на півдні Африки🌍😲 Це регіон проживання пінгвінів, а не гагарки! Ось так буває – багато років вважаєшся орнітологом, пишеш про птахів дисертації, статті… І з подивом дізнаєшся, що в першій письмовій згадці про пінгвінів описано таки пінгвінів🙁🙃🫢
🐻❄️🤝🐧Донедавна багато хто був переконаний, що пінгвіни живуть бік-о-бік із білими ведмедями, хоч насправді вони населяють різні півкулі планети і в природі не зустрічаються. Сьогодні цей міф витіснено іншим, також помилковим – мовляв, ведмеді живуть на Північному полюсі, а пінгвіни на Південному. Насправді ці тварини є в полярних зонах планети, але не на полюсах. Білого ведмедя спостерігали в 25 кілометрах від Північного полярного полюсу, пінгвіни уникають південного полярного полюсу на сотні кілометрів. Ба більше – пінгвіни лише на упаковках з морозивом є відданими шанувальниками криги🌞 Поширення цих птахів значно ширше, охоплює всі узбережжя південної півкулі – Антарктиди, Південної Америки🌎, Африки🌍, Австралії🌏, Нової Зеландії. Галапагоський пінгвін тримається однойменних островів на екваторі і навіть на пів лапки заступає у північну півкулю.
Зоологи знають за пінгвінами ще один секрет. Спершу пінгвінами називали… безкрилих гагарок – знищених людьми мешканців арктичних скель, родичів кайр та тупиків👀 Наукова назва гагарок Pinguinus impennis, власне пінгвінів у науці іменують Spheniscus. У минулому слово "пінгвін" означало гагарок не лише в зоології, а й у побутовій мові. Відомий роман Анатоля Франса "Острів пінгвінів" ("L’Île des Pingouins") про людей із гагарок, а не пінгвінів📘. Не враховуючи цього факту неможливо відчути деяких нюансів сюжету, зокрема пояснення зникнення гагарок. Щоправда його давно сприймають як острів пінгвінів, що відображено на обкладинках навіть мовою оригіналу (на малюнку). Легко знайти обкладинку із пінгвінами, з гагарками вкрай рідкісні (в центрі обведено червоним обкладинку з гагаркою).
👨🏻🏫Інформація що "пінгвіни" спершу були гагарками маловідома на широкий загал, але добре знана орнітологам. Оскільки дослідження птахів є моїм фахом, то також був у курсі. Принаймні так гадав, доки не заглянув до першоджерел. Цілком вірогідно, що європейські мореплавці⚓️ дійсно колись вигадали слово "пінгвін" для позначення гагарки. Та про це можна лише здогадуватись, оскільки записів не залишили. За даними французького Національного центру текстових та лексичних ресурсів, вперше слово "pinguyn" записано у 1598 році в книзі голландського мандрівника Віллема Лодевейкса. В інтернеті є копія цього стародрука, проглянув із впевненістю, що зараз прочитаю про гагарку. Але Лодевейкс описує пінгвінів, як чисельних птахів, що вкрили риф поблизу… Мису Голкового, що на півдні Африки🌍😲 Це регіон проживання пінгвінів, а не гагарки! Ось так буває – багато років вважаєшся орнітологом, пишеш про птахів дисертації, статті… І з подивом дізнаєшся, що в першій письмовій згадці про пінгвінів описано таки пінгвінів🙁🙃🫢
❤35👍12😁5❤🔥3🔥3
👨🏻🏫🐴На світлині сцена як Карл Кралл навчає коня письму.
Згідно з Вікіпедією Карл Кралл був "німецьким піонером психології тварин", який на схилі літ – у 1924 році захопився окультизмом. Не розумію що мається на увазі під назвою "психологія тварин", але при побіжному прочитанні скидається на якусь науку. Насправді Кралл був ювеліром та ще замолоду захопився псевдонауковими ідеями. Принаймні коней він навчав не заради "психології", а щоб довести можливість "міжвидової телепатії". Із наукоподібного в нього був хіба що певний скепсис до медіумів, які стверджували, що спроможні читати думки тварин. Натомість Кралл вирішив досліджувати тварин, що читали думки людей [1]. Розпочав із десятка коней, двох віслюків та слона! У 1912 році опублікував міркування про успіхи у навчанні коней у книзі Denkende Tiere (Мисляча тварина) [2]. Більшість науковців залишили монографію без уваги. Щоправда були й похвали від іменитих вчених, зокрема від невідомо чому відомого Ернста Геккеля [3]. Через дев'ять років Краллу таки вдалось пробитись до наукових кіл і прочитати дві лекції в Мюнхенському психологічному товаристві – колисці німецької психології. Примітно, що одна лекція була про найбільш відомого учня – коня на прізвисько Розумний Ганс. На той час Ганса не було в живих, його відправили на фронт ще в Першу світову, де чи то встрелили, чи наогул з'їли [4]. Це головне, що треба знати щодо уявлення людей про розумних тварин.
Виступи Кралла були схвально зустрінуті психологами, але схоже вони його перестали цікавити. Кралл дедалі більше спілкувався із медиумами, телепатами, екстрасенсами і подібною публікою. Придбав віллу на узбережжі Ізару, яку переобладнав на "інститут", названий його іменем, де намагався навчати коней, котів, папуг, слонів, пацюків, мишей і навіть комах [1]. Все здавалось таким чудовим, аж допоки в 1927 році Кралл не помер від пневмонії. А за пару тижнів помер його наступник й "інститут" пішов совам на кублицю.
Та й людство, схоже, втратило інтерес до спілкування з тваринами. Ні, відчуття самотності і пошук співрозмовників не зникли. Мине декілька десятиліть від смерті Кралла і ми розпочнемо куди більш амбітний проєкт – спроби налагодити контакт із позаземними цивілізаціями. Роками відсилатимемо сигнали у космічну безодню і марно чекатимемо відповіді. Тепер і це призабулось, наразі бесідуємо із ШІ. Чи надовго вистачить? Коні, іншопланетяни, ШІ… хто наступний в черзі вислухати людську балаканину?
Джерела натхнення:
1. De Sio F. & Marazia Ch. (2014). Clever Hans and his effects: Karl Krall and the origins of experimental parapsychology in Germany. Studies in History and Philosophy of Biological and Biomedical Sciences, 48, р.94-102.
2. Книга є у вільному доступі, нудота неймовірна, парапсихологічні наміри автора поки що завуальовані, але світлини і гравюри коней красиві.
3. Ніколай Кольцов наводить цитату із листа Геккеля 10.03.1912 (журнал "Природа" №9, 1913, ст. 1050). На жаль вимушений цитувати по росіянину. Лист реальний і без тексту згаданий на порталі присвяченому Геккелю. 16 березня Кралл надішле Геккелю лист з подякою за підтримку
4. Samhita L. & Gross H.J. (2013). The “Clever Hans Phenomenon” revisited. Communicative & Integrative Biology, 6, 13.
Згідно з Вікіпедією Карл Кралл був "німецьким піонером психології тварин", який на схилі літ – у 1924 році захопився окультизмом. Не розумію що мається на увазі під назвою "психологія тварин", але при побіжному прочитанні скидається на якусь науку. Насправді Кралл був ювеліром та ще замолоду захопився псевдонауковими ідеями. Принаймні коней він навчав не заради "психології", а щоб довести можливість "міжвидової телепатії". Із наукоподібного в нього був хіба що певний скепсис до медіумів, які стверджували, що спроможні читати думки тварин. Натомість Кралл вирішив досліджувати тварин, що читали думки людей [1]. Розпочав із десятка коней, двох віслюків та слона! У 1912 році опублікував міркування про успіхи у навчанні коней у книзі Denkende Tiere (Мисляча тварина) [2]. Більшість науковців залишили монографію без уваги. Щоправда були й похвали від іменитих вчених, зокрема від невідомо чому відомого Ернста Геккеля [3]. Через дев'ять років Краллу таки вдалось пробитись до наукових кіл і прочитати дві лекції в Мюнхенському психологічному товаристві – колисці німецької психології. Примітно, що одна лекція була про найбільш відомого учня – коня на прізвисько Розумний Ганс. На той час Ганса не було в живих, його відправили на фронт ще в Першу світову, де чи то встрелили, чи наогул з'їли [4]. Це головне, що треба знати щодо уявлення людей про розумних тварин.
Виступи Кралла були схвально зустрінуті психологами, але схоже вони його перестали цікавити. Кралл дедалі більше спілкувався із медиумами, телепатами, екстрасенсами і подібною публікою. Придбав віллу на узбережжі Ізару, яку переобладнав на "інститут", названий його іменем, де намагався навчати коней, котів, папуг, слонів, пацюків, мишей і навіть комах [1]. Все здавалось таким чудовим, аж допоки в 1927 році Кралл не помер від пневмонії. А за пару тижнів помер його наступник й "інститут" пішов совам на кублицю.
Та й людство, схоже, втратило інтерес до спілкування з тваринами. Ні, відчуття самотності і пошук співрозмовників не зникли. Мине декілька десятиліть від смерті Кралла і ми розпочнемо куди більш амбітний проєкт – спроби налагодити контакт із позаземними цивілізаціями. Роками відсилатимемо сигнали у космічну безодню і марно чекатимемо відповіді. Тепер і це призабулось, наразі бесідуємо із ШІ. Чи надовго вистачить? Коні, іншопланетяни, ШІ… хто наступний в черзі вислухати людську балаканину?
Джерела натхнення:
1. De Sio F. & Marazia Ch. (2014). Clever Hans and his effects: Karl Krall and the origins of experimental parapsychology in Germany. Studies in History and Philosophy of Biological and Biomedical Sciences, 48, р.94-102.
2. Книга є у вільному доступі, нудота неймовірна, парапсихологічні наміри автора поки що завуальовані, але світлини і гравюри коней красиві.
3. Ніколай Кольцов наводить цитату із листа Геккеля 10.03.1912 (журнал "Природа" №9, 1913, ст. 1050). На жаль вимушений цитувати по росіянину. Лист реальний і без тексту згаданий на порталі присвяченому Геккелю. 16 березня Кралл надішле Геккелю лист з подякою за підтримку
4. Samhita L. & Gross H.J. (2013). The “Clever Hans Phenomenon” revisited. Communicative & Integrative Biology, 6, 13.
🔥24❤11🤯5👏3👍1😁1
🎉Українські науковці підготували дещо, чого ніхто раніше не робив😍 тішусь, що і я долучився, хоч моя участь була незначною, основну роботу зробив аспірант Тит Волинський та доктор Олександр Ковальчук
📕У журналі International Journal of Osteoarchaeology опубліковано атлас-визначник скелетних елементів осетрових риб Європи (до речі для інших частин світу подібних робіт немає). Це дає змогу визначати осетрів по рештках, знайдених на археологічних розкопках і, відповідно, розуміти який саме вид було спожито. Подібні дослідження цікавлять не лише археологів, але й біологів та природоохоронців оскільки допомагають відтворити поширення осетрів у минулому. Що важливо, адже всі європейські осетрові сьогодні потребують заходів по збереженню. Ще тиждень тому зооархеологи світу визначали осетрів просто – зазвичай писали "Accipenser sp." (тобто осетер) і потому. Який саме вид осетрів не визначали або й гірше – визначали навмання, керуючись радше інтуїцією ніж об'єктивними критеріями. Тепер… Атлас щойно опубліковано, а його вже використали і процитували японські вчені🥹
🏛Для підготовки Атласу було створено порівняльну колекцію скелетних елементів осетрових риб, що зберігається в Національному науково-природничому музеї НАН України. Це найбільша колекція осетрових у музеях Східної Європи та, ймовірно, найбільша колекція в Європі.
Атлас опубліковано тутечки 👉 https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1002/oa.70035
Дослідження здійснено в рамках роботи " #Цінні_види тварин фауни України за археологічними матеріалами: таксономічний склад, динаміка чисельності та просторове розповсюдження" від Національної академії наук України
📕У журналі International Journal of Osteoarchaeology опубліковано атлас-визначник скелетних елементів осетрових риб Європи (до речі для інших частин світу подібних робіт немає). Це дає змогу визначати осетрів по рештках, знайдених на археологічних розкопках і, відповідно, розуміти який саме вид було спожито. Подібні дослідження цікавлять не лише археологів, але й біологів та природоохоронців оскільки допомагають відтворити поширення осетрів у минулому. Що важливо, адже всі європейські осетрові сьогодні потребують заходів по збереженню. Ще тиждень тому зооархеологи світу визначали осетрів просто – зазвичай писали "Accipenser sp." (тобто осетер) і потому. Який саме вид осетрів не визначали або й гірше – визначали навмання, керуючись радше інтуїцією ніж об'єктивними критеріями. Тепер… Атлас щойно опубліковано, а його вже використали і процитували японські вчені🥹
🏛Для підготовки Атласу було створено порівняльну колекцію скелетних елементів осетрових риб, що зберігається в Національному науково-природничому музеї НАН України. Це найбільша колекція осетрових у музеях Східної Європи та, ймовірно, найбільша колекція в Європі.
Атлас опубліковано тутечки 👉 https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1002/oa.70035
Дослідження здійснено в рамках роботи " #Цінні_види тварин фауни України за археологічними матеріалами: таксономічний склад, динаміка чисельності та просторове розповсюдження" від Національної академії наук України
❤53🔥16❤🔥5👍3
😿Є два-три види, що надзвичайно численні в неволі, але знищенні в дикій природі.
🐂Перший це – тур. Велика рогата худоба надзвичайно чисельна на фермах. Остання представниця дикого виду, схоже, що вбита в 1627 році.
🐎Другий кінь. Сьогодні коні не часті на фермах та все ж не рідкість. Диких видів винищено невідомо коли (оповіді про тарпанів ХІХ століття не мають підтвердження).
🐹Можливо до них можна додати ще один вид… Хом'яка сирійського. Ви його певно бачили, вони дуже часті в зоомагазинах. Всі одомашнені звірки цього виду є нащадками одного самця і його двох сестер. У 1930 році їх відібрали у природі для розмноження в якості лабораторних тварин при дослідженнях захворювання лейшманіоз🔬🧪 Згодом почали використовувати в інших експериментах, а також розмножувати в якості домашнього улюбленця🧸
На сьогодні вчені знають про сирійського хом'яка майже все – імунологічні, фізіологічні, поведінкові особливості тощо👩🏻🔬. Залишається невідомим одне… чи ще живі хом'яки сирійські в дикій природі? Були підстави припускати вимирання виду, тому у 1997 та 1999 роках здійснено дві експедиції до околиць міста Алеппо (Сирія), які підтвердили – таки живі хом'яки (Gattermann R. & all. 2001. Notes on the current distribution and the ecology of wild golden hamsters). З тих пір у регіоні сталось чимало змін – громадянська війна в Сирії, знищення Алеппо мocкoвитcькoю авіацією🤬, наступ джихадистів😖 Знову набуває актуальності питання – чи існують популяції хом'яка сирійського в природі?
____
📷Фото вікі-автора Tortinoo, дозволено для не комерційного використання
🐂Перший це – тур. Велика рогата худоба надзвичайно чисельна на фермах. Остання представниця дикого виду, схоже, що вбита в 1627 році.
🐎Другий кінь. Сьогодні коні не часті на фермах та все ж не рідкість. Диких видів винищено невідомо коли (оповіді про тарпанів ХІХ століття не мають підтвердження).
🐹Можливо до них можна додати ще один вид… Хом'яка сирійського. Ви його певно бачили, вони дуже часті в зоомагазинах. Всі одомашнені звірки цього виду є нащадками одного самця і його двох сестер. У 1930 році їх відібрали у природі для розмноження в якості лабораторних тварин при дослідженнях захворювання лейшманіоз🔬🧪 Згодом почали використовувати в інших експериментах, а також розмножувати в якості домашнього улюбленця🧸
На сьогодні вчені знають про сирійського хом'яка майже все – імунологічні, фізіологічні, поведінкові особливості тощо👩🏻🔬. Залишається невідомим одне… чи ще живі хом'яки сирійські в дикій природі? Були підстави припускати вимирання виду, тому у 1997 та 1999 роках здійснено дві експедиції до околиць міста Алеппо (Сирія), які підтвердили – таки живі хом'яки (Gattermann R. & all. 2001. Notes on the current distribution and the ecology of wild golden hamsters). З тих пір у регіоні сталось чимало змін – громадянська війна в Сирії, знищення Алеппо мocкoвитcькoю авіацією🤬, наступ джихадистів😖 Знову набуває актуальності питання – чи існують популяції хом'яка сирійського в природі?
____
📷Фото вікі-автора Tortinoo, дозволено для не комерційного використання
❤26😢13👍9❤🔥2🤯2
‼️Маю дві криптозоологічні новини
🧟♀️ Вчора з надр інтернету знову випірнула "волинська акула з озера Сомин".
🦈Вперше про неї написали в червні 2007 року:
"Учені припускають, що в Сомині живе доісторична прісноводна акула. Вона нібито пережила льодовиковий період. На користь цієї версії свідчать археологічні знахідки, каже радник Інституту археології НАН України Валентин Волонтай. Волинські селяни часто викопують на городах закам"янілі зуби і кістки древніх риб. А в селі Дуліби Турійського району знайшли майже цілий скелет доісторичної прісноводної акули." (https://surl.li/evbbld )
🦈Вчорашня новина:
" Вчені припускають, що в Сомині живе доісторична прісноводна акула, яка пережила льодовиковий період. На користь цієї версії свідчать археологічні знахідки, каже радник Інституту археології НАН України Валентин Волонтай. Волинські селяни часто викопують на городах закам'янілі зуби і кістки древніх риб. А в селі Дуліби Турійського району знайшли майже цілий скелет доісторичної прісноводної акули." (https://surl.li/koiiui)
В обох матеріалах – і 2007-го і 2025-го вказано:
"Востаннє тварюку зі зміїною головою і тілом крокодила бачили 30 років тому"🤔
Перш ніж шукати монстра озера Сомин, спробуйте знайти хоч одну реальну людину з прізвищем Волонтай👣🔍👀
🧟 Наступна криптозоологічна новина:
📕Сьогодні з видавництвом Віхола погодили назву моєї книги:
"Чупакабра, дракони, вовкулаки. Чому вимерли істоти, які ніколи не жили"
Сподіваюсь, що в першій половині 2026-го року буде надрукована😏
🧟♀️ Вчора з надр інтернету знову випірнула "волинська акула з озера Сомин".
🦈Вперше про неї написали в червні 2007 року:
"Учені припускають, що в Сомині живе доісторична прісноводна акула. Вона нібито пережила льодовиковий період. На користь цієї версії свідчать археологічні знахідки, каже радник Інституту археології НАН України Валентин Волонтай. Волинські селяни часто викопують на городах закам"янілі зуби і кістки древніх риб. А в селі Дуліби Турійського району знайшли майже цілий скелет доісторичної прісноводної акули." (https://surl.li/evbbld )
🦈Вчорашня новина:
" Вчені припускають, що в Сомині живе доісторична прісноводна акула, яка пережила льодовиковий період. На користь цієї версії свідчать археологічні знахідки, каже радник Інституту археології НАН України Валентин Волонтай. Волинські селяни часто викопують на городах закам'янілі зуби і кістки древніх риб. А в селі Дуліби Турійського району знайшли майже цілий скелет доісторичної прісноводної акули." (https://surl.li/koiiui)
В обох матеріалах – і 2007-го і 2025-го вказано:
"Востаннє тварюку зі зміїною головою і тілом крокодила бачили 30 років тому"🤔
Перш ніж шукати монстра озера Сомин, спробуйте знайти хоч одну реальну людину з прізвищем Волонтай👣🔍👀
🧟 Наступна криптозоологічна новина:
📕Сьогодні з видавництвом Віхола погодили назву моєї книги:
"Чупакабра, дракони, вовкулаки. Чому вимерли істоти, які ніколи не жили"
Сподіваюсь, що в першій половині 2026-го року буде надрукована😏
🔥61😁15🥰3😍2❤1👍1