👨‍💻Останнім часом що не сяду писати – все критика когось або чогось🧐 А критики і без мене вистачає, раз за разом відкладаю тексти в очікуванні коли випаде нагода написати про щось позитивне. І ось цей день настав! Отримав позитивний результат тесту на кліщовий бореліоз, воно ж хвороба Лайма. Колись вже інфікувався борелією тож можу ділитись враженнями на тему "Як я пережив хворобу Лайма"🤒

🧪Вперше ми зустрілись у 2007 році. Для мене то був рекордний рік на кліщів – впродовж червня зняв 22 особини. Одна (то була самка) залишила по собі бактерій борелій. Не було ніяких жахів, що описують у мережі – гарячки, болю в м'язах, а тим більше ураження нервової системи не було. Лишень розвивалась мігруюча еритема (кільце із пошкодженнями капілярів шкіри), свербіла і потому. Ні, я не заперечую, що в декого вже на ранній стадії зараження буде сім бід лиха. І саме про них напишуть у мережі. Але то буде не в усіх, багато хто також спершу обійдеться чуханням еритеми.
У такому випадку лікування просте – пару тижнів антибіотиків і пробіотиків (препарат для відновлення нормальної мікрофлори після антибіотиків). Подробиць не розголошую, назви препаратів дізнаєтесь у лікаря🧾💊

🏥Що буде, якщо проігнорувати еритему, на щастя, пишу не з власного досвіду. Оповідають, що незабаром вона… зникне. Але бактерії залишаться! Через декілька місяців, а, можливо і років, скоцюрбить так, що світ немилим видасться.

🤨Цього року я навіть не зрозумів коли того кліща підхопив. Один-єдиний раз виїхав на природу і тепер маю що розповідати на запитання "Як справи?"

‼️Узагальнення: пильнуйте, але не бійтесь
❗️НЕ ІГНОРУЙТЕ СИМПТОМІВ, навіть якщо вони легкі, як у моєму випадку.
❗️НЕ БІЙТЕСЬ КЛІЩІВ. Якщо розглядати небезпечних тварин і хвороботворних організмів, то Україна – чудовий край. Щоправда сусіди поторочені💩, але то інше. Гадаю, я впродовж життя зняв із себе більш ніж сотню кліщів. Два із них виявились інфікованими, буває🤷🏼‍♂️ Прийняв, що лікар приписав і забув🥹 Так, можливо в декого вже на ранній стадії симптоми не обійдуться однією еритемою. Але це також лікується. Вірусним енцефалітом в Україні також можете не перейматись, якщо Ви не в Криму, там інколи буває менінгіальна форма цього вірусу. Так чи інак, кліщі значно миліші створіння ніж москалі, повзають собі хеліцерами і лапками ворушать.

🐭До речі про повзання. В якості ілюстрації вирішив не викладати нюдси із своєю еритемою, натомість фото миші лісової, яку впіймав колись у Канівському природному заповіднику. Погляньте - у звірка на лапці повно іксодових кліщів Ixodes ricinus, тих самих, що з нас п'ють кров і заражають. Кліщів зняв, мишу відпустив. ❗️Існує популярна побрехенька, що кліщі на нас з дерев плигають, тому треба панамку одягати. Уявіть – йдете Ви по лісу, кліщ із верховіття якось угледів, стрибає… легенький вітерець і полетів у незвідану далечінь. А тепер уявіть як всі ті кліщі на мишу з гілки стрибнули!
👉Насправді кліщі не лазять по деревах, а тримаються нижніх шарів – листяної підстилки, часом забираються на траву. Їхні основні жертви - тварини, що живуть долі - миші🐀, ящірки🦎, дрозди 🐦‍⬛️(останні порпаються в підстилці у пошуку їжі, де на них нападають кліщі). По нас кліщі також починають шлях знизу догори⬆️ Тож якщо хочете зменшити ризик присмоктування - пильнуйте за ногами та руками, коли обперлись об землю. Можна штані в шкарпетки заправити, тільки не забудьте висмикнути, коли з лісу вийдете🧌 І репелент обприскуйте не хаотично, як від комарів, а по периметру кінцівки, сполука має лягти кільцем навколо гомілки. І не панікуйте, часи такі, що до помиральної ями із кліщем не візьмуть🤗

⌛️228 мільйонів років тому дубів ще не було🌳. Але були динозаври роду Liliensternus і один із них урізав дуба в краях, де нині порубіжжя Німеччини та Польщі. Якись час його труп лежав на мілководді, а довкола плавали рачки-цикліди, нині описані як рід Opolanka. 🌊Незабаром шторм засипе піском і динозавра і циклід. Так розпочнеться їхній шлях перетворення в скам'янілості👉🪨 які колись будуть вивчати палеонтологи⛏️ Щоправда увагу дослідників привернуть рештки динозавра🦴🤗🦖 Цикліди навіть палеонтологів цікавлять не більш ніж торішні бублики🥨👀

🖋Циклід вперше описали у 1834 році. На той час було описано лише два роди динозаврів, але не було навіть слова динозавр, його створять через вісім років. Отож цикліди та динозаври співіснували не тільки в мезозойську еру. Їхні рештки, так би мовити, однолітки в науці, вивчення почалось майже одночасно🤝. Однак доля склалась по різному. Сьогодні щороку публікують більше тисячі статей із дослідженнями динозаврів🦖🦕🦖🦕🦖🦕 (підраховано Tennant J.P. and al., 2018)). Про циклід від 1834 року і до сьогодні навряд чи набереться сотня публікацій📚🔖.До речі у 2023 опубліковане дослідження циклід, яких із нині окупованої Луганщини вивезли до Інституту геології в Київ 💙💛(див. Дернов В.С. Перша знахідка цикліди (Pancrustacea, Multicrustacea) в карбоні Донецького басейну, Україна).

🧐Зрозуміло, чому динозаври популярні, а цикліди ні. Та все ж у цьому розподілі відчувається віддаленість від науки🤔 Вчені мають досліджувати недосліджене, а не примножувати стоси публікацій про одне і те ж🤨

🦕Так, чимало динозаврів були на вершині трофічних пірамід. Однак їхня популярність визначається не лише особливим місцем в екосистемах мезозойської ери. Для прикладу - всесвітньо відомі нині тиранозаври🦖 свого часу шість мільйонів років побродили по західних околицях Північної Америки🌎 та й потому. На більшій частині планети тиранозаври не залишили жодного сліду. До того ж, якщо орієнтуватись на особливе значення в екосистемі, то слід згадувати рослини🌲та гриби🍄‍🟫 – організми, яких не знайдете на сторінках книг "Все про доісторичний світ". Динозаври – перш за все персонажі сучасного міфу, а не об'єкти вивчення палеонтології. Цей міф породжений справді науковим відкриттям таксону Dinosauria, але міф, який спроможний впливати на процес наукового пізнання. Як зауважив німецький філософ Ґюнтер Андерс (1902-1992) "Якщо подія стає важливішою в репродукованій, ніж в оригінальній формі, тоді оригінал має орієнтуватися на власну репродукцію, а подія, отже, має стати просто матрицею власної репродукції. "Справжня" участь у такому "первинному" така ж неприваблива для самого вже перетворенням на копію сучасника, як читача не приваблює відлита матриця книжкової сторінки, або платонівського мешканця печери – ідеї".

💁🗯🦖Тому попит на міф про динозаврів породжує наукові дослідження, головною метою яких є доповнення міфу новими подробицями. Чи розширюються від цього межі нашого пізнання? Здається, що так. Так здається…

Політики на каналі мало, але трішки буде. Натрапив на замітку, яку 106 років тому написав болгарський історик доктор Димитр Страшиміров. Якщо коротко: Україна бореться за свою свободу, європейські країни спершу обнадійливо підтримали, а тепер морозяться. Отакі вони, новини міжнародної політики 1919-го року🧐
Як зумів переклав з болгарської (сподіваюсь без помилок, оригінальний текст ще в старій граматиці, із "малим юсом" і т.п.) 👇

"Питання наших стосунків з Україною сьогодні є питанням совісті для болгарина. Можливо, воно було б не зовсім таким, якби не деякі речі, що сталися раніше. Оскільки мені люб'язно запропонували, то коротко висловлюсь.
Політики — не лише наші, а й загалом, цікаві люди. Після Берестейського миру, незалежність України набула, так би мовити, міжнародного визнання, оскільки вона здобула її зброєю своїх синів. І після Берестейського миру ми почали залицятися до України, як кавалер до красуні в салоні. Звісно, нас також підбадьорювали наші тодішні союзники.
З того часу багато води витекло, а пам'ять на Сході така коротка! Це стосується політиків. Вони замовкли: вони раптово одягли нерухому дипломатичну маску. Те що сталось із нами нагадує темряву в театрі після антракту. Світло раптово погасло. Чути легкий шум за завісою, подібний до гулу підземних машин. Аж, ось, раптово вмикають світло і перед очима постає інший світ. Сцена змінилась. Він одразу припинив свої загравання з Україною.
Зауважте - ми церемоніально та урочисто призначили посла до Києва (і це був наш колишній міністр!) та приймали відомих лідерів іншої сторони послами до Софії. Ми приймали та дарували, обмінювалися сердечними вітаннями. Та ще й якими!
Аж, ось, в одну мить все це здригнулося та зникло у прірві. Сцена миттєво змінилася, ніби на кінематографічній виставі. Як я вже казав, політики ніби як по вказівці одягнули маски байдужості. А співрозмовники - Україна та Болгарія, які ще хвилину тому були друзями, стоять сьогодні один навпроти одного, як і раніше дивляться у вічі, але вже не впізнають один одного. Або, скажімо так, повернулися спиною, ніби за помахом якогось чарівника, і дивляться вперед, торкаючись лише задніми полями капелюхів. Вони стоять один навпроти одного, як застиглі обпалені пеньки посеред згорілого лісу.
Ось що сталося між Україною та нами, саме така ситуація сьогодні. Звісно, можна сказати "Виникли непередбачені обставини. Зрештою, ми повинні враховувати нові умови"…
Так, чому б і ні. Чи винна Україна, що нині гніваємось на неї? Чи винні українці, якщо сьогодні хтось не рятує свою свободу, своє майно?
Але ж це стара невиправна Європа... То ж Європа. А ми що? Болгарія - молода, нова нація, яка спершу сама важила життям, як вона може зрадити себе, як вона може забути родича, сусіда, який на її очах роками виборює право на існування?
І політики повчатимуть нас про нові обставини та умови. Нехай говорять що хочуть, їм нічого не залишається як говорити. Та я наполягаю: питання нашого ставлення до України – це питання совісті для болгарина. Робіть як знаєте, питань немає. Та чи можемо ми, з жахом споглядаючи як розривається завіса рабства, відкрити свої серця народу, який бореться не на життя, а на смерть за свою цілісність і свободу? І якщо цей народ, попри всі пекельні випробування, здобуде перемогу, де буде наша совість, якщо ми відмовимо їм у праві на боротьбу сьогодні? Запитую вас, хочу, щоб ви мені відповіли.
Та все ж я оптиміст. Ми молода, гідна нація. Ми не можемо не любити всі нації світу, будемо друзями всіх, хто виступає за свободу та право у власному домі."
______
📇 Стаття "Украйна и България", опублікована в "Украинско-български преглед“, кн. 1, 15 жовтня 1919 р.
______
😔У перекладі прибрав один невеликий фрагмент. Там якась аналогія з "македонським рабом", вочевидь зрозуміла читачам, та мені не зрозуміла.

У Києві День жалоби
💔Про що мають писати в День жалоби блогери, каналів не пов'язаних із політикою? Є декілька варіантів:
- Нічого (зазвичай обираю його та сьогодні побачив дещо неприйнятне)
- Про черговий злочин мocкoвитiв - хороший варіант, якщо вас читають за кордоном
- Збирати донати на помсту. Я не оголошую зборів особисто від себе, оскільки кожен знає багато кого, кому потрібно задонатити. - Якщо сьогодні цього ще не зробили - варто.
-Писати щось легке, далеке від війни чи політики, що трішки розрадить. Це також потрібно.
❌ Що не повинні писати блогери в День жалоби? Вважаю неприйнятними сороміцькі жарти та чорний гумор. Особливо чорний гумор. Дивлячись на стрічку від деяких блогерів (зокрема тих, що з Києва), складається враження, що оголошення жалоби - звичайнісінька формальність, сигнал адміністраторам закладів приспустити прапор.
Ні, сьогодні знову День жалоби. Багато їх було, але не привід ігнорувати жоден.
__
Ілюстрація більше для привернення уваги. Київ за часів, коли ще не було ні Москви ні, так званої, "Poccii". Над місто летить орлан-білохвіст зі своєю здобиччю - лящем. Що орлани, що лящі були доволі чисельні за тих часів. Малював 11 років тому.
__
💙💛 Не забудьте сьогодні зробити донат

В якості епіграфу три анекдота радянських часів:
1) На іспиті з кулінарії запитують у майбутнього повара:
- Що не вистачає цій котлеті?
- Мʼяса
- Правильно. Що потрібно зробити?
- Додати перцю
Коментар: мʼясо крали, обʼєм заміщали хлібом, хлібний запах маскували перцем

2) Розмова в магазині:
- У вас немає в продажу чоловічих сорочок?
- Ні, у нас немає в продажу взуття. Чоловічих сорочок немає в продажу поверхом вище.

3) Продавець на базарі викликує:
- Продаю шапку! Ондатра!
- Та яка це ондатра, це собаче хутро!
- Так, але собаку звали Ондатра.

Натрапив на оцифрований восьмитомний радянський “Товарний словник” (1956-1960) із детальними оглядами як має виглядати той чи інший товар, з точки зору радянських товарознавців. Звертати увагу на склад немає сенсу (див. анекдот 1), то як текст радянської конституції - написано часом до ладу, але ж анігич не виконувалось. А ось огляд асортименту… Звісно легше було в морі грушок напечерувати, ніж знайти дещицю із перелічених товарів (див. анекдот 2), та все ж асортимент багато про що говорить…
Мені цікаве те що пов'язано із тваринами, тож проглянув асортимент хутра. Виписав декілька клаптиків (даруйте, не перекладаю, щоб відчули “дух епохи”):
____
Крот (…) Крот имеет большое значение в торговле, из него вырабатывают много красивых и дешевых изделий. Используется крот преимущественно на пошив женских манто, жакетов, воротников, шляп и других изделий. Нормы расхода шкурок следующие: манто 400-500, жакет – 200-300, воротник 20-40 (Том IV, ст. 611-613)

Кошка домашняя (…) Согласно ТУ-1914-52 натуральные (некрашенные) шкурки кошки домашней подразделяются на черные, дымчатые, полудымчатые, тигровые, лировидные (темно-серые с темными полосами, образующими "лиру"), жёлтые, белые и пёстрые. Длинноволосые нестриженные шкурки кошки домашней красят в чёрный цвет, а также в коричневый под соболь или норку. Используются шкурки кошки домашней для изготовления пальто, жакетов воротников, муфт, детских пальто и головных уоров. (Том IV, ст. 379-381)

Собака (…) Собака используется на теплую одежду, особенно в районах Севера, мужские пиджаки (расход 12-16 шкур), воротники (1-2 шкуры), шапки, подкладку (низ) под шубы (10-16 шкур), дохи, унты, чулки, ковры. (Том VIII, Ст. 271)

Крыса амбарная – шкурка зверька того же наименования из семейства мышиных, широко распространённого по всему СССР, кроме северных районов Сибири. (…) Шкурка с хорошим волосяным покровом используется для пошива пальто, жакетов, детских пальто. Нормы расхода на изделия следующие: пальто 250-300 шкурок, жакет 150 шкурок, воротник 25-30 шкурок. Шкурки в стадии линьки или покрытый редким, беспуховым волосом идут на изготовление кожевенно-галантерейных товаров. (Том IV, ст.ст. 663-664)
___
Можливо дехто зауважить, що собаче хутро тепле і цінується в деяких країнах. Але то було радянське собаче хутро. Колись моєму батькові (водолазу глибоководнику) такі шуби видали на роботі для зимових виїздів. Дійсно тепле, але ніхто їх не носив, бо смерділи псом за кілометр.
Щодо кротових шкурок, то їх цінували не лише в СРСР, оскільки в крота немає ворсу, шерсть можна зачесати в будь-якому напрямку. Геґрід носить пальто із кротячого хутра, що збережено до в українському перекладі, десь до четвертої книги. Далі перекладач замінив на "боброве хутро", прибравши комічну подробицю. Орієнтуючись на радянські стандарти, я так прикинув, що на триметрового Геґріда потрібно десь дві тисячі кротів замордувати. Чому блокноти називають Moleskin не знаю. Moleskin то і кротова шкіра і назва цупкої бавовняної тканини.
Але стандарт "меха крысы амбарной" – такого в Європі не знали.
____
На ілюстрації радянський плакат, колись кимсь відсканований і викладений у мережу. Першоджерело не знайду