продовження 👉
Юрумі, джурумі, дуурумі – так мовами південноамериканських народів гуарані називають тварину, нам більш відому як мурахоїд. У 1941 році зоолог Джордж Сімпсон зауважив непослідовність в назвах мурахоїдів*. Один рід називаємо "мурахоїд великий", а інший "таманду" – словом із мов гуарані (це стосується як англійської так і української). Сімпсон запропонував в обох випадках послуговуватись місцевими назвами і перейменувати мурахоїда великого в "jurumi" . Ідея не знайшла підтримки, в англійських текстах вкрай рідко зустрінете "jurumi".

Але чимсь назва приглянулась "Свідкам Єгови". Якщо мої пошуки в Ґуґл правильні, то вперше слово "юрумі" в українській з'являється 22 листопада 2002 року у перекладній статті на сайті "Свідків Єгови". Після чого було забуте на десятиліття.

У 2012 році ізраїльський російськомовний поет Алекс Авні (Олексій Жезнов)** використав слово “юрумі” в розробці віршованої зоологічної абетки. Ідею підхопили автори українських абеток. В українській мові слів на літеру Ю не багато, назв тварин поготів обмаль. Дехто заповнює прогалину діалектизмом "юрок", маловідомим динозавром ютораптором або ж взагалі зображує поміж тварин юнгу (як то зробили видавництва Ранок і Пегас). Не дивно, що юрумі дедалі частіше згадують саме в абетках.
__
* Simpson G.G. (1941). Vernacular Names of South American Mammals. Journal of Mammalogy, 22(1), p. 5.
** Алекс Авні народився в СРСР, живе в Ізраїлі пише переважно російською мовою (можливо на івриті також, того не знайшов). Але в публікаціях на сторінці у фейсбуці підтримує Україну у війні розв'язаній Росією, має в доробку щонайменше один вірш українською – "Знову орда", написаний 26 лютого 2022 року. Він російськомовний єврей, а не “хороший русскій”.

🌊Якщо цікаво, хто ж дійсно замешкував глибини, то у 2020 році було отримано знімки хорошої якості із Безодні Челленджера – найглибшої ділянки Маріанської западини. Поміж об'єктів, що потрапили в об'єктив були багатощетинкові черви, рачки-бокоплави, морські огірки, чорний пластиковий пакет, фрагмент білого пластикового пакету, шматок дроту, декілька жмутів оптоволоконного кабелю та бляшанка з під пива. Зовнішнім виглядом тварини нагадували родичів із мілководдя, в бляшанці, дротах і пакетах не виявлено ознак іншопланетних технологій*.

🐟Більш складні організми в таких глибинах відсутні. Наразі максимальна глибина, на якій камера зняла рибу – 8300 метрів**.

Джерела натхнення🔎
* Du M. & all. (2021) Geology, environment, and life in the deepest part of the world’s oceans. The Innovation, 2 (2), p. 8, 9.
** https://www.cbsnews.com/news/snailfish-worlds-deepest-fish-caught-filmed-scientists/

🗓️Не знаю що побачить байбак у неділю, але сьогодні чув у Києві спів чорного дрозда, а донька побачила клопів-солдатиків.

Для порівння:
🐦‍⬛ в 2024 почув чорного дрозда 14 лютого
🐦‍⬛ в 2023 - 26 лютого
🐦‍⬛ в 2022 - 16 лютого

🌤️в 2024 клопів-солдатиків побачила (знову першою донька) 7 лютого
🌥️в 2023 побачив 14 березня

🍃Про всяк випадок нагадаю, що "рання весна" і "тепла весна" не тотожні. Втім, між ними є зв'язок, буду сподіватись😏

🥴Дональд Трамп підписав указ про перейменування Мексиканської затоки в Американську затоку. То не хитре діло слово замінити і тим паче не оригінальне, таких "реформаторів" вже було і ще буде. Але це привід поговорити про пропаганду на географічних картах.
Запрошую на он-лайн лекцію "Негральні карти: пропаганда і географія" на якій поговоримо👇
🌏 чи є карти без пропаганди, зокрема мимовільної?
🌍 основні прийоми нав'язливої пропаганди через карти
🌎 та, звісно, про правильні, неправильні і "правильні" топоніми

📆 Дата: 05 лютого 2025 (середа)
🕰 Початок о 19:00, тривалість 1,5 години
💻 Формат: зум-зустріч. Попередня реєстрація не потрібна, посилання на зум буде в блозі Стромата за 10 хвилин до початку лекції.
🎥 Запис буде, відео буде завантажено на ютуб
💵 Участь безкоштовна, за бажання можете допомогти школі Майбутні зібрати на комплектуючі матеріали дронів для підрозділу, яким керує вчитель школи Андрій Кобалія. Уроки в школі надихнули мене на тему лекції. Банка тут💙💛

📝Нагадаю, що сьогодні о 19:00 проведу он-лайн лекцію на тему "Негральні карти. Пропаганда і географія". Посилання буде в блозі о 18:50, запис буде, відео на ютуб буде.

🗺️А поки що без пропаганди. Зліва - карта світу виконана монахом Фра Мавро у 1459 році. Праворуч для порівняння вид на Землю від The Blue Marble (серія високоякісних супутникових знімків, об'єднаних разом).
Так, більшість давніх карт світу не вирізняються точністю. Власне вони не слугували для орієнтації, то були схеми. Часом схеми на яких показані землі грифонів або однооких велетнів. Та не варто думати, що в давнину всі вірили лише в пласку Землю. Форма планети та її розміри більш-менш добре були відомі з пізньої античності. Зауважте наскільки точно Фра Мавро зобразив регіони відомі європейцям – від Каспійського моря до Іспанії. Далі – так, лінії схематичні, помилок чимало. Але європейці про ті краї лише чули. В межах відомого світу точність передачі вражаюча🌍

Джерело зображення тутечки

🗺 Відео "Негральні карти: географія і пропаганда"
На жаль, у зв'язку із набігом "тролів" в он-лайн довелось перезаписати без учасників.
Зате маю поради ютьюберам-початківцям від ютьюбера-початківця)) щоб не повторювати моїх помилок:
- не викладайте посилання на зум у вільний доступ, робіть попередню реєстрацію;
- модератор - це добре))

Вчора прочитав матеріал на Українській правді про угоду з США щодо «рідкісноземельних металів». Прочитав і… здивувався низькому рівню статті - автори геть не розуміють що таке «рідкісноземельні метали». Насичення тексту термінами наводить на думку, що основним співавтором є ШІ, але то лише моє припущення. Факт - стаття імітаційна, а не інформаційна.
Хотів написати про метали (і не рідкісноземальні) на які претендує країна-підписант Будапештського паперу, але відверто - моїх знань геології недостатньо для цього. Сьогодні побачив статтю написану більш якісно. Можливо геологи помітять неточності, але принаймні авторка розбиралась в темі, а не просто видавала текст.

👨🏻‍🏫Чув від вчителя географії, що "географія – то наука про карту". Насправді ні. Географія – наука про взаємозв'язки на планеті і є вкрай важливим предметом.
Та припустимо, що "наука про карту". Так вивчимо ту карту! На фото карта із "Чому нації занепадають", видання 2024 року.
🖍Помилки:
🇨🇿Чеська республіка – з 2022 року Чехія.
🇲🇰Македонія – з 2019 року Північна Македонія
🇬🇧Великобританія – калька з московитської. Правильно - Велика Британія. І розуміти, що коли кажете Велика Британія, то не враховуєте територію Північної Ірландії. Щоб було разом із нею, то вже Сполучене Королівство.

Багато країн мають офіційні назви на кшталт Французька республіка, Данське королівство тощо. Більшість ними не заморочується, найбільше, здається переймається Сербія, яка просить називати їх Республіка Сербія. На фото Сербією позначено Адріатичне море. Водночас прибрали кордон між Сербією, Чорногорією та Косово. Останню країну Україна офіційно не визнала, хоч Косово, на відміну від Сербії, підтримує Україну🇺🇦🇽🇰

На фото Чандра Бахадур Дангі. Поміж усіх людей, про чий зріст відомо достеменно, Чандра був найнижче – 54,6 см. Ознака непересічна, однак впродовж десятиліть про нього знали лише жителі декількох непальських сіл. В інтернеті ця інформація з'явилась лише у 2012 році, на 72-му році життя Чандри. Через три роки чоловік помер. Була ймовірність, що ми б ніколи не дізнались про його існування.

Для мене цей випадок показовий як приклад наскільки мало ми знаємо про жителів деяких регіонів. Ми звикли послуговуватись словом "людство", та що таке "людство"?
Ми єдині хіба що походженні, внаслідок чого маємо більш-менш однакову фізіологію та анатомію. Та аж ніяк не єдині в поглядах.
"Людство переселяється у міста", "Людство бореться з глобальним потеплінням", "Людство досліджує космос" і так далі… Ці та подібні речення не про людство, а про групи людей. Деякі налічують мільйони або й мільярди, та все ж не охоплює все людство. Завжди існували групи людей, які нічичирк не знають про проблеми "людства".

Фото Krish Dulal

Завітав на подкаст Василя Байдака. Маю гарну новину. Коли коміки не лише дотепні, а й розумні, то не все так погано в суспільстві, як інколи здається💙💛
Премʼєра о 17:00

🤫Ні слова про політику, напишу про доісторичних тварин. Наприклад про морську лілію Зеленського (Ausichicrinites zelenskyyi) та морського їжака Трампа (Tetragramma donaldtrumpi). Обидві істоти належать до типу Голкошкірі, який не згаданий в шкільній програмі хоч це доволі відомі тварини (морських зірок на картинці впізнаєте? от вони також Голкошкірі)

Тіло морських лілій складається із стебла що підтримує розширену частину – чашечку. Від чашечки відходять видовжені вирости, які назвали руками. Це рекордсмени в розмірах поміж Голкошкірих, деякі вимерлі види досягали 40 метрів. Лілія Зеленського була поменше, ймовірно метр або щось біля того. Та навіть такі розміри більше ніж у морських їжаків. Наприклад їжак Трампа ледь досягав 5 см.

Голкошкірі існують на планеті вже понад півмільярда років, від початку палеозойської ери. За прадавніх часів вони заклали основу стабільності в світі. Впродовж мільярдів років дно океану було замуленим. У тілі Голкошкірих багато твердих пластинок які після смерті тварини осідають і формують твердий субстрат. Поява основи приваблює інших Голкошкірих та тварин із твердим скелетом, які згодом також відмирають, поступово збільшуючи твердість морського дна. До кінця палеозойської ери (252 мільйоноліття тому) цю місію було виконано і Голкошкірі виконували менш амбітні завдання, втім, також важливі.

Морська лілія Зеленського та морський їжак Трампа жили в мезозойську еру - лілія 150 мільйоноліть тому, їжак - 110. Так, вони ніколи не зустрічались - природа влаштована мудро!
За часів мезозойської ери і дотепер основним завданням морських лілій є фільтрація води. У цій справі лідери двостулкові молюски, морські лілії на помічних ролях. Морські їжаки споквола повзають по дну. Багато з них, зокрема морський їжак Трампа, бачать своє призначення в “drill baby drill” - в пошуках їжі вгризаються в тверде дно, роблять в породах отвори. Перфорації сприяють поселенню інших морських мешканців (то колись океанічному дну не вистачало твердості, нині не завадить покришити верхній шар)

Голкошкірі повільні тварини, та завдяки доброму захисту непроста здобич. Морські лілії мало кому по зубам, хоч багато намагаються їх кусьнути. У цих тварин висока здатність до регенерації, можна часто побачити руки, які виросли на місці відкушених. До речі поміж відомих науці знахідок, морська лілія Зеленського - найбільш давній представник, який зазнав нападу, але вистояв і відновився.
Щодо морського їжака Трампа то особливих рекордів не відмічено. Відомо лише, що це представник ряду Фимосоматоїди, які якщо чим вирізняються то хіба що дуже великим перипроктом (простіше кажучи- дупою).

Археолог Євген Синиця на своїй ФБ-сторінці із подивом процитував якогось невігласа "Сподіваюсь, ви розумієте, що положення, захищені на захисті дисертації, стають визнаними науковими фактами." Людина (маю підозру, що власник диплому про науковий ступінь) не розуміє, що наукові знання не є абсолютною істиною. Навіть навпаки, будь яке наукове твердження можна піддати сумніву. І саме завдяки цій можливості вони є науковим.

Припустімо, що якись історик стверджує: "1 вересня 988 року київський князь Володимир з'їв яблуко". Це може бути правдою? Так, може. Нічого надзвичайного немає – яблука у вересні поспіли, вказано рік коли князь Володимир дійсно жив і певно яблука він інколи їв, харчові алергії з'явились лише наприкінці ХХ століття [1]. А це може бути неправдою? Цілком, ми також не щодня їмо яблука. Немає жодної можливості перевірити інформацію, літописання в Києві з'явилось пізніше, та й побутові дрібниці в хроніках не згадано. Отже, попри те що твердження може бути правдивим, воно не є науковим, оскільки не може бути ні доведене ні спростоване. В нього можна лише повірити.

Лише та інформація є справді науковою, яку отримано методом, що можна піддати сумніву. За бажання сумнівайтесь у будь-якому висновку науковців – наявності атомів, побудові піраміди Хуфу єгиптянами або еволюції в'юрків на Галапагоських островах. Для кожного прикладу на сторінках наукових публікацій можна простежити шлях, як саме його отримано. Можливо наведені дані вас не переконають. Але якщо і надалі дотримуватись наукового підходу (або просто бути чесним перед собою), то незгода має бути аргументованим запереченням, а не голослівним викликом "Хлусня!".

Чимало із записаного в наукових публікаціях було спростовано. Так, вчені можуть помилятись. Це не катастрофа, а звична річ. Можливість перевірити будь-яке судження часом змушує відкинути деякі твердження, і водночас підвищує цінність висновків, які неодноразово успішно витримали критику. Якщо в науковій роботі виявлено помилку, а не свідому фальсифікацію, редакції журналів залишають статтю на сторінках наукових видань. Завдяки цьому кожен бажаючий може з'ясувати в чому саме була помилка. Якби статті із недостовірними висновками знищували, подекуди мали б місце зловживання – під виглядом "боротьби за правду" прибирали роботи наукових опонентів, противників політичного режиму або просто коханців дружини ректора.

Наведу декілька прикладів помилок вчених. Розпочну із себе, щоб не склалось враження, буцімто помічаю хиби лише за колегами. На об'єктивну критику не спроможусь - помилки краще помітні з боку, та все ж один суттєвий огріх знаю в своїй публікації. Якось я описав кістку курки із трипільського поселення Городське (Житомирська область) як найбільш давню знахідку курей на території України [2]. Статтю писав у співавторстві, але даний висновок зроблено мною. Пізніше процитував результат у науково-популярній книзі "Зоологічна екскурсія супермаркетом". Сьогодні вимушений недовіряти власному висновку. Сумніви породжені питанням: Якщо кури дійсно існували в наших краях ще за часів трипільської культури, то куди вони зникли потім? Вдруге їхні рештки в археологічних пам'ятках Східної Європи з'являються через 2,5 тисячі років – у поселеннях античних греків-колоністів. Подібні загадки відмічено в інших регіонах. Прояснило ситуацію дослідження, зроблене колективом учених декілька років тому. Використовуючи метод радіовуглецевого датування встановили, що кістки курей, знайдені поміж стародавніх артефактів є не такими древніми як супутні знахідки [3]. Причин тому може бути чимало –зміщення ґрунтів при оранці, недогляд в написанні етикетки або й просто собака колись закопав. Кістка із Городського не залучена до датування, але маю переконання що я поспішив із проголошенням її "першою куркою в Україні". Неправильне датування є чи не єдиним поясненням загадки переховування курей впродовж 2,5 тисяч років від часів трипільської культури до прибуття греків-колоністів.