Важко уявити, як зміниться світ, якщо ресурси нафти буде вичерпано. А подібні попередження лунають давно. Дуже давно…
Так давно, коли ще Пантелеймон Куліш не завершив "Чорну раду", а Чарльз Дарвін "Походження видів". У 1855 році нафтовидобувна компанія Kier's Rock Oil закликала купувати нафту попереджаючи: "Поспішайте, допоки цей чудовий продукт не вичерпано в лабораторії Природи!" [1]. Відтоді і на подальші віки, прогнозисти щодо запасів нафти поділились на два табори – оптимістів та песимістів (у фаховому середовищі їх часом називають прихильниками теорій "ріг достатку" та "небо падає"). Втім, сьогодні навіть песимісти частенько не стверджують, що нафта вичерпується, лише констатують, що нафти не вистачає [2]. (Щоб відчути, що мається на увазі уявіть різницю між ситуаціями "в мене гроші закінчуються" і "мені не вистачає грошей для всіх потреб")

Прихильники прогнозів "небо падає" не такі вже й далекі від істини, їхні аргументи мають підґрунтя. Та не враховують одного чинника – наукового прогресу. Розрахунки запасів оглядаються на методи видобутку, що наявні в певний історичний період. Час від часу з'являються нові методи і те що нещодавно було "камінням" раптово стає нафтовидобувним регіоном.

Одним із таких винаходів була розробка у 1947 році фрекінгу, або гідравлічного розриву пласта. Існують суперечки, щодо його впливу на довкілля, та чомусь не обговорюють вплив на історію. Без фрекінгу людство давно відчуло ДУЖЕ велику нестачу нафти.

У гідравлічних розривах пласту використовується гуарова камедь – згущувач, що видобувають із гуарових бобів (Cyamopsis tetragonoloba). У дикій природі гуарові боби невідомі, вчені схиляються до думки, що їхнім предком є африканський вид Cyamopsis senegalensis. Десь так між ІХ-ХІІІ століттями нашої ери, арабські торгівці почали використовувати рослину на корм коням. І задля цього принесли її із Сенегалу до Пакистану [3]. А це не блигомий світ – від Атлантичного океану до Індійського! Десь на теренах Пакистану та Індії люди вивели гуарові боби.

А тепер те, що особисто мене вражає найбільше. Знову згадуємо значення нафти в житті кожної сучасної людини. Згадуємо, що справа не лише в бензині та поліетиленових пакетах. А також металопластикових вікнах, ізоляції дротів, комплектуючих вашої техніки, лінолеуму/ламінату/або паркетному лаку підлоги та інших речах довкола, включно із резинкою в трусах.

Нафта доступна, тому що винайшли фрекінг.
Фрекінг ефективний, тому що існує гуарова камедь.
Гуарова камедь існує, тому що араби добрались до Сенегалу (теоретично це могли зробити європейці, які годують коней вівсом і не звернули увагу на предка гуарових бобів)
Гуарова камедь існує тому що якомусь арабу спало на думку вигодовувати нею домашніх коней.
Домашні коні існують, тому що комусь спало на думку їх приручити. Теоретично люди могли їх просто з'їсти, як це зробили предки індіанців в Америці. Або знищити як зробили жителі Євразії із дикими кіньми (тарпан та кінь Пржевальського мали/мають багато генів дикого предка та все ж мають трохи від домашніх).

Приберіть хоча б один із цих чинників і не було б ніякого фрекінгу. Була б шалено дефіцитна нафта. Резинка в трусах також була б. Але не нова, а підштопана, успадкована від діда.
_______
Джерела натхнення
1. Porter E.D. (1995) Are We Running Out of Oil? American Petroleum Institute Policy Analysis And Strategic Planning Department. Discussion Paper #081. див. епіграф до Chapter 1
2. Balaban O. & Tsatskin A. (2010) The paradox of oil reserve forecasts: The political implications of predictingoil reserves and oil consumption. Energy Policy, 38, р.1340.
3. Santonoceto C. & all. (2019) Morpho-agronomic characterization and genetic variability assessment of a guar germplasm collection by a novel SSR panel. Industrial Crops and Products, 138 (5), p. 1.

Подтверждаю - чистейшая правда. Серпетнологи оманьівать не будут. Гадюки с отрицательньім генезисом. В правому зубе яд кураре, в левом - стрихнин. Чешуя из обогащенного урана, прикосновение смертельно опастно для русских. Чтобьі избежать встречи с гадиной напишите на лбу древний заговор - ПТН ПНХ

🤔Буває так, що живе собі страус, яйця відкладає. Живе-живе і здохне. А минуть мільйони років і його скамʼянілі маслаки🦴 та яйця🥚почнуть задля пропаганди використовувати📢. Подробиці 👉 в моїй статті для Куншт

😼ЧИ ПЕРЕДБАЧАЮТЬ ТВАРИНИ МАЙБУТНІ ЛИХА?

Від початку війни причин турбуватись про завтрашній день в українців хоч глетом глитай. Анексія Криму, шабаш “народних республік”, падіння курсу гривні, пандемія, повномасштабне вторгнення…😬😡 Звісно, що в таких обставинах кортить заглянути в майбутнє🫣 якщо не на рік, то хоч би день, а інколи на годинку і дізнатись що буде і що куди летить. Останні пару років українці почали більш активно цікавитись картами таро, астрологією та іншою хєромантією🀄️ [1], забуваючи настанову професора Дамблдора🧙🏻‍♂️: “Передбачення - дуже непевна частина магії”.
Певну частку в “передбаченнях” віддано домашнім тваринам. Мабуть кожен чув оповіді про “кота, що врятував господарів від ракети🙀📢🚀” або “собаку, що попереджає бійців про обстріл🐶📢💥”.
Щодо порятунку - заперечень не маю. Дійсно рятують. Тим же робом, як один з учасників мітингу врятував Дональда Трампа. Прийшов із транспарантом, на хвильку привернув увагу, Трамп повернув голову і куля пройшла повз. 🤨Врятував? Так. 🧐Але чи передбачив? Звісно ні. Тож якщо в когось котик почав нявчати (а коти це діло люблять) і цим самим посприяв переміщенню господарів у безпечне місце незадовго до вибуху - то можна його чухати за вушком і називати рятівником😻. Та немає підстав стверджувати, що передбачив😼

❓А чи спроможні тварини передбачити лихо?

❗️Спершу розділимо передбачення на дві групи, які назвімо “передбачення-висновок” та “передбачення-откровення”.
У передбаченнях-висновках майбутнє відоме завдяки знанню про події, які ВЖЕ відбулись. Складність може бути різною від побутового передбачення запізнення🤷🏻 на основі інформації про дорожній трафік до неймовірно складних макроекономічних передбачень📊 Але в обох випадках для прогнозу майбутнього треба дещо знати про минуле🕐🔜🕔
Передбачення-откровення не має жодних попередніх даних, майбутнє відоме, тому що відоме ◼️🕔

❗️Який би різновид передбачень не проголошували властивим тваринам, слід пам’ятати про теорію еволюції. Пам’ятати, що ознака стає притаманною істотам у тому випадку, коли підвищує шанси на розмноження. Якщо властивість дуже корисна, то виникає багаторазово в різних груп (наприклад здатність до польоту🕊🐝). Якщо властивість дуже-дуже корисна, то природний добір підхоплює її за прадавніх часів і зберігає у численних нащадків (наприклад зір - здатність сприймати світлові промені певної довжини хвилі👀).

😦На жаль, наведені постулати забувають в дослідженнях та оповідях про передбачення від тварин. Скажімо публікація відомого етолога (дослідника поведінки тварин) Мартіна Вікельські із співавторами, в якій показано здатність тварин передбачати землетрус [2]. Це передбачення-прогноз, вчені вказують на необхідність передвісників землетрусу, які відчують тварини🙀🔊🆘. Знаний науковець🧑🏻‍🎓, престижний журнал📔, красиві графіки📈, але… автори нехтують теорією еволюції. Вони просто споглядали за животинками і будували графіки. У результаті спостережень за шістьма коровами🐄, п’ятьма вівцями🐑 та двома собаками🐕, десятеро дослідників🧑🏻‍🎓👩🏼‍🔬👩🏼‍🎓🧑🏾‍🔬 прийшли до висновку, що собаки чутливі до землетрусів, корови так-сяк, а на поведінку овець можна зважати не більш, ніж на торішні хмари💨

😲І жодного пояснення, як же це так еволюція закрутила. Як чутливість до землетрусів впливала на репродуктивний успіх предків собак? Більшість із них жила далеко від сейсмічно активних регіонів🤨. А потім були тисячі років співжиття із людьми, коли селекція більше йшла по здатності вихиляти хвостом, ніж попереджати про землетруси. Від кого можна було б очікувати чутливості, так це від овець. Їхні предки - муфлони Близького Сходу. Навряд чи вони занадто потерпали від землетрусів, та принаймні бачили, що таке буває🙁

Чи можливе передбачення-висновок артилерійського обстрілу чи ракетного удару? Відразу запитання навіть не на мільйон, а на мільярди доларів - яка природа попереджуючого сигналу? Якими органами чуття їх сприймати? Це було б дійсно важливо дізнатись з метою розробки пристроїв, що попереджають про небезпеку. Однак… немає в тварин таких органів чуття. Невідомі.

😜Трішки вийдемо за межі науки і припустимо, що тварини передбачають приліт не органами зору, слуху, нюху, смаку чи дотику, а якимсь невідомим шостим (сьомим, восьмим, двадцять п’ятим) органом чуття. Згадуємо про еволюцію - щоб таке чуття існувало, необхідно, щоб воно впродовж поколінь збільшувало репродуктивний успіх❗️ Яким чином передчуття прильоту ракети збільшувало виживання котів? Ця зброя з’явилась пів століття тому 🙀

🤪Зайдемо ще далі від науки - припустимо існування невідомого органу чуття, який невідомо як передчуває будь-яку небезпеку. Так би мовити, “погану енергетику в інформаційному полі Землі”, даруйте за псевдонаукове словоблуддя🧌. Дуже корисна властивість, але чому вона не виникла в інших тварин? Кожного року мільйони тварин гинуть від природних катаклізмів - в ураганах, піщаних бурях, селевих потоках, паводках та інших приключках⚡️💥🌨. Чому дикі тварини не передчувають лиха, а домашні улюбленці мають відчувати приліт ракет?

🤔Ті ж самі питання щодо передбачення-откровення. Але в даному випадку окрім науки (чи то пак її відсутності) додається суттєва моральна проблема😇. Припускаємо, що тварина передчуває майбутнє, без жодної прив’язки до подій в минулому. На момент передбачення ланцюжок подій ще не почався, однак тварина вже турбується🙀🔜🆘. В такому випадку десь на передовій починає скавчати песик, тому що передчуває, що незабаром русскій Льоха💩 отримає наказ до обстрілу українських позицій і приступить до реалізації. Льоха💩 про це ще не знає. Аж ось отримує наказ. У нього є вибір: 1) виконати злочинний наказ; 2) напитись, заснути і дивитись сни про рідну Сизрань; 3) усвідомити помилки і спробувати здатись ЗСУ. Звісно, на останній варіант надії мало, але такий вибір є. І саме тому Льоха💩, почавши обстріл, є співучасником злочину. Якби в нього не було вибору, то відповідальність за вбивства не більше ніж у буревію чи холерної палички. Коли допускаємо, що скавчання песика є 100% передбаченням обстрілу, цим самим мимовільно знімаємо відповідальність із русского Льохі💩. А що він? Стріляв, тому що світ так влаштовано, в нього не було вибору, он песик підтвердить🤷🏻‍♂️
🤔Я не хочу жити в світі, в якому люди не відповідають за свої вчинки. Саме тому, не вірю в здатність тварин до передбачень-откровень. В здатність до передбачень-висновків готовий повірити, якщо будуть докази. Поки що їх не знаю, зокрема аналіз передбачень тваринами землетрусу не має достовірних підтверджень [2].
_____
Джерела натхнення
1. Конкретних досліджень не знайшов, скористався інструментом Google Trends. Пошукові запити “карти таро” та “астрологія” стали більш популярні наприкінці лютого 2022 року. Щоправда цікаво, таро досі стабільно зростає, в астрології шалений пік на початку вторгення. З інтересом почитав би детальну роботу на цю тему.
2. Wikelski M. & al. (2020) Potential short-term earthquake forecasting by farm animal monitoring. Ethology, 126 (9).
3. Woith, H., Petersen, G., Hainzl, S., Dahm, T. (2018). Review: Can Animals Predict Earthquakes? - Bulletin of the Seismological Society of America, 108, 3A, p. 1031.

🦅На фото рештки орла степового, знайденого в скіфському похованні поблизу села Біленьке (Запорізька область). Це одна із знахідок, що використана для нашого дослідження, опублікованого нещодавно "Хижі птахи в історичному минулому Східної Європи: свідчення на кістках". Посилання на статтю осьдечки, нижче знайдете інформацію про результати 👇

В основі роботи дослідження знахідок 241 кістки хижих птахів в археологічних пам'ятках від неоліту до 19 століття.
241 – це мало, чи не так? На сьогодні у фондах Національного науково-природничого музею записано понад 17 тисяч решток птахів. Частина з регіонів далеких від України (Чукотка, Кавказ, Прикаспій тощо). Більшість знахідок – рештки домашніх птахів, все ж таки курей та гусей з'їдено чимало. Загалом від неоліту до 19 століття музею дісталось 2913 кісток диких видів птахів. Так мало? Менше трьох тисяч знахідок за період більш ніж 7 тисяч років?! Як казала відома дослідниця історії мистецтв Хелен Кантор пор знахідки кераміки: "Свідчення, які із плином часу дійшли для нас, складають лише малу частку того, що існувало колись. Кожна імпортована посудина уособлює десятки зниклих". Із зооархеологічним знахідками та ж ситуація, з поправкою, що за кожною знайденою кісточкою тисячі зниклих. Вкрай низька ймовірність, що якийсь птах один-єдиний раз залетів у наші краї і його кістки були знайдені археологами. Дослідження кісток, як і у випадку із знахідками кераміки, монет або зброї, ґрунтується на припущенні, що це не поодинокий випадок, а свідчення більш масових процесів та явищ. Звісно, допоки не доведено протилежне, виняткові знахідки також трапляються.

Отож, 241 кістка хижого птаха – це понад 8% від загальної кількості решток диких птахів, що не так вже й мало, беручи до уваги, що качок або куріпок люди вбивали/ловили значно частіше. Розклавши кістки по історичним періодам (такий собі "зооархеологічний пасьянс") вдалось виявити речі, раніше не помітні.

Такі як інтерес людей неоліту-бронзового віку до сов. Їх знаходять навіть у маленьких вибірках. Наприклад в неолітичному поселенні на Шулаївому острові знайдено 11 пташиних кісток, з яких одна пугача, одна сови сірої. У трипільському поселенні Бернова Лука знайдено лише сім пташиних кісток із яких дві совині. У трипільському поселенні Поливанів Яр виявлено лише одну пташину кісточку і та сови довгохвостої. Щось люди надумали про сов таке, що стимулювало на них полювати. До слова згадаймо трипільські статуетки жінок із обличчям сови.

За часів Залізного віку інтерес до сов суттєво впав. Це помітно не лише на кістках, відсутність сов у мистецтві скіфів раніше відмічала українська дослідниця античності Оксана Ліфантій. Натомість зросла зацікавленість у денних хижих птахах. Кістки шулік, канюків, лунів, а особливо орлів знайдено не лише в античних колоніях, але й поселеннях скіфів та вельбарської культури (перші століття н.е.). Можливо потяг до денних хижаків прийшов від Середземномор'я, загальновідома любов римлян до орлів. Та є більш суттєве питання на яке не маю відповіді – з чим пов'язана зацікавленість совами у давніші часи і зменшення інтересу в античності? Впевнений, що за цією зміною "кісткового набору" археологічних знахідок приховані переміни в міфах, у світогляді. Але які саме?.. Не знаю.

У Ранньому Середньовіччі в наших краях схоже, що дикими птахами мало цікавились. У ранніх слов'ян не те що хижих птахів, а й навіть диких качок знайдено не багато. Здебільше кури та й кури. Натомість за часів Русі інтерес знову повертається. Знайдено різні види: беркута, скопу і навіть сипа білоголового в давньоруській фортеці Воїнь. Та найбільше виявлено яструбів і соколів – більше ніж в будь яку іншу епоху. Загадки немає – то був розквіт полювання з ловчими птахами. Схоже, що його практикували як заможні люди так і широкі верстви. З тією різницею, що простолюд більше використовував яструбів ніж соколів. В процесі роботи над публікацією знайшов у науковій літературі для себе цікаву інформацію. Полювання з птахами було відоме в Азії давно, за часів античності так певно. Але римляни не поспішали переймати цю забавку і вочевидь не з турботи про тварин. В Колізеї влаштовували видовища куди більш криваві ніж полювання з яструбом на качку. Для них хижі птахи асоціювались із божествами, використання їх у повсякденні було святотатством. Поширення християнства зняло цю перепону і від Середньовіччя ловчі соколи та яструби популярні в Європі. Це один із багатьох прикладів мимовільних взаємозв'язків між різними історичними процесами. В самому християнстві немає нічого про ловчих птахів. Але християнізація зробила можливою соколине полювання в Європі.
По занепаду Русі інтерес до хижих птахів зникає. В пам'ятках 15-19 століть знайдено рештки лише трьох видів – беркута в Житомирі та канюка і пугача у фортеці Меджибіж. Цілком можливо, що це були рештки птахів, убитих без певної мети, лишень заради безглуздої розваги. Загалом в сучасній культурі значеннях хижих птахів стало куди менше ніж у минулому. То й на краще, що з них ні амулетів не роблять, ні пір'я на прикраси не вискубують. На жаль, подекуди пропонують туристам сфотографуватись із замученим соколом або яструбом, сподіваюсь ви не підтримуєте цей бізнес? Попри мою зацікавленість у пташиних кістках, найбільше краси в птаху, що летить в небесах.
________
Наукове дослідження виконано в рамках проєкту " #Цінні_види тварин фауни України за археологічними матеріалами: таксономічний склад, динаміка чисельності та просторове розповсюдження" від Національної академії наук України

Наводячи лад на музейному горищі, надибав цікавий експонат – череп ховраха, добутий 17 вересня 1941 року поблизу села Рингач в Чернівецькій області. Вирує друга світова війна, а хтось (на жаль мені невідомий) ховрахів збирає для музейних колекцій… І добре робив. Це тоді ховрах європейський був чисельним видом Поділля, Буковини та Закарпаття, вважався "шкідником народного господарства". Сьогодні цей вид зник на території України. Все. В нас нема, хочете побачити ховраха – їдьте до Румунії. Тому кожен екземпляр ховрахів із України має цінність для природничих колекцій.
Ця знахідка дає відповідь на два запитання.
1) Що має зберігатись в музеях?
Все. Сьогодні воно здається чисельним, а завтра його лизнем злиже.
2) Коли варто збирати музейні колекції?
Будь-коли. Війна не привід зупинятись.

Тим же трибом малювали для експозиції марабу та урміорніса. Вирішили – марабу він і в Африці марабу. От і зобразили так, ніби то не викопний птах, знайдений в Одесі, а сучасний африканський марабу. Урміорніса тоді вважали страусом, тільки худосилим. Тож намалювали страусом. Сьогодні виявилось, що то дуже і дуже унікальний… журавель.
Сучасні реконструції від Пьотра Грица цікаві. Звісно, вони не точні як портрети. Чекати в палеоарті точних реконструкцій, то все рівно що у вагітної дівоцтва питати. Але вони добре передають враження. Чим був урміорніс? Дивним-предивним журавлем. От те і бачимо на малюнку. Чим був марабу пліоценовий. По формі марабу, по оперенню відмінним від сучасного марабу. На малюнку теж.
Коли ж бажаєте не реконструкцій, а в живі очі кісточки урміорніса та марабу побачити – вони є в експозиції Національного науково-природничого музею НАН України.

На фото корейський смаколик – лялечки шовкопряда🇰🇷🥢
Приніс їх на урок до школи Майбутні, де обговорювали вплив тварин на історію...
дивись далі👇

Якщо орієнтуватись на інформацію із шкільних підручників, історія видається вервечкою війн, а правителі вважаються ледь не основними рушіями перебігу подій. Насправді колесо історії обертають не лише вінценосні особи та багнети. Перелік всього, що мало вплив надзвичайно довгий: кліматичні зміни, захворювання, винаходи, виверження вулканів, сільськогосподарські рослини і багато іншого. Зокрема шовкопряд.

У Східній Азії цих метеликів почали одомашнювати щонайменше 5 тисяч тому. Від тих пір комаха настільки змінилась, що є окремим видом, відмінним від дикого предкового виду. Виробництво шовку було важливим в економіці деяких регіонів Східної Азії. Та головне – воно посприяло формуванню торгівельних відносин на далекі відстані, відомому як Великий шовковий шлях. Це була не суцільна дорога, подібна трасі Київ-Одеса, а мережа із різними початками і кінцями та ще й без власної назви. Вираз "шовковий шлях" з'явився лише у ХІХ столітті. Але шовк у ній був вкрай важливий. Недарма римляни, отримуючи товари із сходу Азії, заговорили про країну Серіка, тобто "шовкову країну". Можна сказати, що так вони називали Китай, з обмовкою, що уявлення римлян про Китай були вкрай плутаними. Якщо прибрати вигадки, то залишиться лише "країна далеко на сході, звідки привозять шовк". Як з'являється сам шовк у Середземномор'ї довго гадки не мали. Припускали, що його виготовляють чи то з квітів, чи з пуху птахів або ж виділень велетенських жуків. Втім, більшість римлян походження шовку цікавило не більше ніж торішні хмари. Перш за все його цінували як дорогу тканину і платили золотом та сріблом. Зауважте - китайська земля не багата на благородні метали, тож в Піднебесній були зацікавлені в торгівлі, хоч про Римську імперію знали не на шмат більше ніж римляни про "Серіку".

Отже "шовковий шлях" був мережею, по якій на захід прямував недовговічний шовк, а на схід золото і срібло, спроможні зберігатись. Не знайшов підрахунків скільки тонн дорогоцінних металів покинуло Римську імперію через пристрасть до шовку, але впевнений, що чимало. Таким чином непримітні метелики доклались до ослаблення економіки однієї з найбільших держав в історії.
___
Щодо смаку лялечок, то таке собі. Запах взагалі жахливий, більшість учнів так і не наважилось скуштувати. Що ж, знайомство із корейськими смаколиками можна прийняти за ще один привід любити Україну💙💛

Мабуть разів 5-7 зустрічав в Україні змій-мідянок і все то були смирні, безпечні створіння. Частенько чув про небезпеку мідянок, мовляв, агресивні, отрутні, убивають ледь не поглядом. Гадав, що то звичайне перебільшення небезпеки - будь-яку повзучу істоту оголошувати смертельно небезпечною. Виявилось, вигадки про небезпеку мідянок можна підкріплювати публікаціями із ВВС. У данному матеріалі йдеться про представника фауни Австралії - австралійського мідноголова (рід Austrelaps), якого переклали "мідянкою". Дійсно, так інколи перекладають. Але справжня мідянка плазує в Україні. Вона не отрутна. Те що в Австралії - то отрутне, хоч не на стільки як про те говорять в статті. І не мідянка, а австралійський мідноголов. Остерігайтесь підробок.

⏳До поширення літочислення "від Різдва Христового" більшість народів якщо послуговувались хронологією, то точкою відліку був прихід до влади чергового правителя. Схоже в підручниках історії досі імпліцитно притримуються такого підходу. Історія від бронзового віку і далі описана здебільше крізь імена можновладців, які не ліпили горщиків датованих "серединою десятої династії", не перекладали "Біблію короля Якова", не досліджували Землю Франца-Йосифа і не розробляли юліанський календар. Тема винаходів у багатьох підручниках обмежується колесом, писемністю, Великими географічними відкриттями і двома-трьома пунктами із "чотирьох великих китайських винаходів". А скільки ж всього було винайдено, що докорінно змінило хід подій!

🪞Для прикладу звичайнісіньке прозоре скло. Як винахід прозорого скла вплинув на людство?

🧊Власне скло почали виготовляти ще в бронзовому віці чи то на Близькому Сході чи в Єгипті. За цей винахід їм дяка, але то було скло із низькою прозорістю. Його люди використовували впродовж щонайменше трьох тисяч років. Річ корисна, однак, при потребі було чим замінити.

💎Вперше прозоре скло виготовив венеціанський майстер Анджело Баров'є наприкінці XV століття. Венеціанці намагались тримати монополію. Втім секрети виробництва поступово поширювались, вдосконалювались, скло ставало дедалі дешевше. Спершу його використовували для виготовлення предметів розкоші, пізніше для інструментів, а згодом у побуті. Внаслідок цього…

🔭З'явились телескопи, що дало поштовх розвитку астрономії. Власне наука в сучасному розумінні починається не від давніх греків (при всій повазі), а із становлення астрономії в XVII столітті.

🔭Телескопи переробили в підзорні труби. З цим інструментом офіцер міг керувати вогнем артилерії. За умови, що мав достатній рівень математичних знань і вмів розраховувати точність пострілу. Виникла потреба в офіцерах не стільки звитяжних, скільки розумних. Отже з'явилась можливість зробити військову кар'єру завдяки навчанню, а не титулу, успадкованого від далекого прадідуся. Це зменшило класове розшарування.

🔬🔎З'явились лупи та оптичні мікроскопи – пристрої які без суттєвих змін досі затребувані в біології та медицині.

🪟Виникла можливість поставити скло в шибки. Це не просто зробило оселі світліше. У багатьох професіях потрібне освітлення (кравці, швачки, вишивальниці, виробники дрібного краму та інші). Чим більше світла – тим більша тривалість робочого дня та, відповідно, заробітку. Звісно, працювали також при свічках та каганцях. Але це менш ефективно і дорожче. У подальшому, із винаходом гасу, скло знадобилось для гасових ламп. Це покращило освітлення робочих місць і збільшило можливості заробляти.

🌱Завдяки склу у XVII столітті з'явились теплиці, що вплинуло на розвиток сільського господарства і зменшило продовольчу кризу.

💡З появою скла на заміну смолоскипам та паперовим ліхтарям прийшли справжні ліхтарі, з якими можна вийти надвір у негоду. Так, предки за потреби пересувались поночі, ще коли по деревам лазили. Але чого їм те вартувало! Уявіть, що змушені йти в дощову ніч, не маючи чим присвітити. Ліхтарі із склом зробило нічні мандрівки значно комфортніше. Заразом з'явилась можливість вуличного освітлення, що ускладнило життя лиходіям та порадувало доброчесних городян.

📸📽Можна продовжувати: вдосконалення маяків, окуляри для корекції зору, окуляри захисні, фотоапарати, кінокамери, оптоволоконні кабелі… Цікаво, в скількох підручниках історії згадано винайдення прозорого скла?..

Моя стаття про теорію еволюції на сторінках журналу… «Патріярхат» (видання УГКЦ)
https://www.patriyarkhat.org.ua/statti-zhurnalu/khrystyiany-ateisty-i-teoriia-evoliutsii/

🐘 ЖИТТЯ, СМЕРТЬ і ПОСМЕРТНІ ПРИГОДИ СЛОНА ЯМБО

🏛Наводячи лад в музейних колекціях ХХ століття час від часу знаходжу фрагменти індійського слона з надписом Ямбо. Ось сьогодні трапились залишки його ступні (на фото👀). Раніше в різних ящиках траплялись хребці, ребра, лопатки і деякі кістки кінцівок Ямбо. Хто зна, можливо колись зберу цей 3D пазл?🕵🏻‍♂️

🐘Хто такий Ямбо?
читайте нижче👇

🐘У Київському зоопарку слонів з таким іменем не було. На початку ХХ століття жив Ямбо в Одесі, трохи згодом був Ямбо в Харківському зоопарку. Знайдені фрагменти колись були змонтовані в єдиний скелет, тож навряд чи належали харківському Ямбо. Той загинув внаслідок бомбардування у 1943 році😢 У розпал Другої світової війни не до виготовлення скелетів слонів, занадто це марудна справа. А якби хтось і зробив, то про нього мали чути, ще живі люди, що пам'ятають 1940-ві роки. Уточнив у Євгена Кіосі - заступника завідувача культурно- просвітницького відділу Харківського зоопарку. Зі спогадів старожилів відомо лише те, що м'ясо слонів у Харкові роздали людям. Про долю кісток чи монтування скелету ніхто не чув.

⚓️Тому більш вірогідна кандидатура одеського Ямбо. До того ж у 1930-ті природничий музей та музей в Одеському університеті обмінювались матеріалами. Ймовірно, так скелет Ямбо опинився в Києві.

📰Цей слон запам'ятався сучасникам. Про нього писали в газетах, подейкують, Ямбо надихнув Купріна написати оповідання "Дівчинка і слон". До нього слонів в Україні бачили в далекому 1621 році. То були бойові слони Османа ІІ, що брали облогою Хотин🏰

Ямбо – перший "мирний" індійський слон в Україні (африканських слонів у нас ніколи не було). Його привезли до Одеси наприкінці ХІХ століття, коштом Фрідриха Фальц-Фейна і використовували для вистав у цирку Лорбербаума 🎪😥
Спершу тварина була лагідною до людей, однак з 1913 року його норов ставав дедалі агресивніше і небезпечним. Ймовірно це було пов'язано із неправильними умовами утримання. Згодом допустились ще однієї помилки – діагностували в Ямбо сказ, хоч насправді тварина була здоровою. Було прийнято рішення вбити Ямбо, що й реалізували 21 червня 1914 року 😭

Сумно, але вже як є🤷‍♂️
Смерть не поставила крапки в історії Ямбо. Вірогідно було виготовлено скелет, який потрапив до Києва. У подальшому експонат чи то демонтували чи було пошкоджено за часів Другої світової війни. Поступово кістки було рознесено по різних складських приміщеннях і забуто до недавнього часу. Впродовж останніх декількох років із колегами працюємо над впорядкуванням сховищ, сподіваюсь віднайдемо якщо не повний скелет Ямбо, то принаймні значну частину🦴