Лелека - перший (і єдиний птах), якого мені вдалось вигодувати, поставити на крило і відправити у широкий світ. Було ще декілька спроб (сойка і костогриз), які закінчились невдачею.
Сьогодні о 19:00 візьму участь у стрімі на каналі про відомого лелеку Грицька з Полтавщини. Запис буде, запитання можна писати на каналі. Посилання на стрім: https://www.youtube.com/live/o-ANQpLxmu4?si=rFiCMGCBXTrdYDPk
Ілюстрація з Київської Псалтирі - перше зображення ієродія (лелеки) в Україні. Адже про минуле лелек також будемо говорити.

На початку травня співробітники телеканалу 2+2 дістали із архівів сюжет кількарічної давнини про те як на Полтавщині знайшли кістки динозавра, та ще й не самі - поруч лежали його яйця [1]. Відео закінчується словами ведучого: "Якщо у вас є своя неймовірна історія – пишіть на адресу, яку зараз бачите на свої екранах."
Маю неймовірну історію. Пишу.

Із прадавніх часів повелась традиція 1 квітня розважатись побрехеньками. Жартують не лише близькі знайомі. Цілком поважні видання також публікують усілякі верзунки, зокрема про "наукові відкриття". Так 1 квітня 2008 року, коли ще й гадки не було про усілякі "діпфейки" та "штучні інтелекти", ВВС виклало трейлер "науково-популярного фільму" про літаючих пінгвінів [2]. Чимало хто повірив.

У різні роки повідомлялось про спостереження Біг Фута або чупакабри. Звісно, динозаври – такі любі людям, також неодноразово вигулькували у першоквітневих жартах. Відверто кажучи, зазвичай про них писали не цікаво. На сайті Музею американського мистецтва Crystal Bridges довго і нудно описували знахідку динозавра Arkansaurus fridayi і лише наприкінці дописали: "День сміху!" [3]

Або ж Зоопарк Сан-Антоніо (штат Техас) 31 березня 2018 року розмістили на своїй фб-сторінці оголошення, мовляв, їхній зоопарк обрано як місце проживання першого відродженого динозавра – компсогната [4]. Повідомлення репостнуло 1300 користувачів, тоді як інші матеріали спільноти – відео із справжніми тваринами не набирають навіть пів сотні. Чи то в авторів гумор вичерпався на вигадці, чи то хотіли зробити оголошення схожим на правду, але написано цілком серйозно.

Інша справа вигадка від журналіста та історика Володимира Ейсмонта, опублікована 1 квітня 2018 року у кременчуцькому виданні АVтограф [5]. Оповідалось як у Чикалівському кар'єрі, що неподалік Кременчука, знайдено цілісінький скелет брахіозавра. Та ще й не один, поруч лежала кладка яєць, в яких "дуже добре збереглися обриси невилуплених дитинчат ящера".
Досліджувати кістки прибули археологи – цим самим обіграно відому помилку журналістів, які раз за разом примушують шукати динозаврів археологів, а не палеонтологів.

У тексті розміщено очевидні натяки про жарт. Зокрема чиновник, буцімто, оповідаючи про прибуття іноземного науковця каже: "Першого квітня до Києва має прилетіти з Японії академік Ікуо Кушіро, мені доручено зустріти його в Борисполі та провести до Кременчука. Японська Академія наук пропонує чималі гроші. Я гадаю, це буде дуже серйозним наповненням бюджету. Ми зможемо тоді не чекати, поки дадуть гроші на міст, а самі збудувати його. І не десь під Горішніми Плавнями, а в Кременчуці, як ми й хочемо ".

Тут у жартівливій формі піднімається справжня проблема, що турбувала жителів Кременчука – побудова мосту через Дніпро. Дійсно, подейкували, що полтавська влада планувала звести новий міст далеченько від Кременчуга в районі Чикалівського кар'єру (власне саме тому його було обрано за місце "сенсаційної знахідки"). Тож далі у жарті наука цілком поступається суперечці довкола грошей, не згіршій, ніж боротьба Кайдашів за грушу.

"Мене обурили плани Полтави накласти руки на наші яйця! Що це таке? Нам самим є куди витратити японські гроші!" – каже місцева активістка.
"Динозавра знайшли не у Кременечуці, а в районі. – заявив нам один з керівників РДА, який попросив поки що не називати його прізвища. – Тож ящір і його яйця – власність району. І ми, і громада Кам’яних Потоків мають право на частку. Будемо будувати дорогу і новий клуб."

Фінал далекий від науки: "Очевидно, що знахідка, яка могла принести Кременчуку міжнародну славу та мільйонні прибутки, загрожує перетворитися на скандал, з якого виграє лише обласний центр."

Дехто з місцевих жителів повірив, дехто посміявся, а дехто… повідомив передачу "Загублений світ". Минуло декілька місяців, у редакцію АVтограф зателефонували із 2+2 та розпитати подробиці. Їм повідомили, що то була лише першоквітнева усмішка. Однак якщо у 2+2 хтось твердо вирішив знімати сюжет про "полтавських динозаврів", то сюжет буде.

Із історії будь які натяки на жарт та додали власної маячні. Згаданого в початковому сюжеті справжнього полтавського археолога В'ячеслав Шерстюка перетворили на якогось Шерстюкова. Суперечку про гроші довкола яєць замінили в обіцянкою клонувати брахіозаврів. А вік "знахідки" зменшили із десятків мільйонів років до якихсь 4 тисяч років. Так, за версією "Загубленого світу" за часів трипільців на території Полтавщини жили динозаври. Для більшої правдоподібності посадили на стільця письменника Сергія Куліду, який в камеру сказав: "Це можливо".

Так потішний жарт кременчуцьких журналістів, завдяки столичній телекомпанії перетворився на просту побрехеньку. Та щей заяложену – її раз на декілька років дістають із загашників, щоб дурити людей в живі очі. Як на мене ця історія варта окремого сюжету більше, ніж той "динозавр" із Чикалівського кар'єру.

__
Джерела натхнення

1. https://2plus2.ua/zateryannyj-mir/novyny/povniy-skelet-ta-gnizdo-z-yaycyami-v-kremenchuci-znayshli-dokazi-togo-scho-v-ukraini-zhili-dinozavri?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR1EQijdSU2E5cbVrxt90SUMyTdAdPh2H-AbuJMTjZCcOFAWmAj3XnzhNJw_aem_Acabobgg5UEbd4unpTcm89LhhvjKleOf8Jrs27QHSyzStYtDjassh7dJFz6ixFf1q5oXrUDVnHkZB1ja31Wcs-LN
2. https://www.youtube.com/watch?v=9dfWzp7rYR4&ab_channel=BBC
3. https://crystalbridges.org/blog/dinosaur-finds-halt-construction-at-crystal-bridges/
4. https://www.facebook.com/SanAntonioZoo/posts/10156024259126539?ref=embed_post
5. https://kremen.today/2018/04/01/cherez-znajdeni-pid-kremenchukom-yajtsya-dinozavra-rozgorayetsya-velikij-skandal/?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR1_TAQUlwqYWNe7f9MtNtRaVQxt0IKMexzTwEuvwXZ_8qgLhPLrCslN7I0_aem_AQnfr6eC1NOWT0p0PSuFmT5sug-Q33LRG3zwlfS0lDjOgW2-kJ4Gl-yv4lod9u23XaeO8vky1BtlEn0wp-INGLjI

📕Згідно із Червоною книгою України в наших водах має плавати шість видів осетрових: шип, турпак, севрюга, стерлядь, білуга та осетер атлантичний. Для всіх вказано одні й ті ж самі причини зниження чисельності: "Зникнення типових біотопів, потрібних для природного відтворення, у результаті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом, забрудненням води, надмірниим виловом".

🎑Так, будівництво каскаду дніпровських гребель завдало шкоди природі, зокрема осетрам. Однак у деяких видів проблеми розпочались значно раніше, аніж в Україні з'явились греблі.

📝 У травні в "International Journal of Osteoarchaeology" було опубліковано статтю Тита Волинського та доктора Олександра Ковальчука з оглядом решток осетрів в археологічних пам'ятках України*. Автори не піднімають питання впливу каскаду ГЕС на чисельність осетрів, але наводять дані, які вказують – деяким видам стало сутужно задовго до 20 століття.

Зокрема це можна стверджувати для білуги – найбільшої риби наших вод. Білугу доволі часто знаходять у пам'ятках античних часів і не виявлено в більш пізніх поселеннях Середніх віків та Нового Часу. Справа не лише в тому, що більшість античних поселень знаходилось на чорноморському узбережжі, де плавати білугам сам Бог велів. У статті наведено карту знахідок осетрових, яка вказує, що риб возили на сотні кілометрів від моря, Дніпра та Бугу. Їх виявлено зокрема в Рівненській, Хмельницькій та Харківській областях. Якби білуга залишалась чисельною у виловах, її б возили б перш за все, це риба велика, отже на бенкеті виглядає прикрасою. Так, є письмові згадки про білугу, але в тексті люди фіксують зазвичай щось рідкісне, дивугідне. Зооархеологи досліджують так звані "кухонні рештки" (це термін) і мають справу із продуктами масового споживання. Білуга давно вийшла із категорії чисельної риби.
Можлива таж щербата доля – зменшення чисельності в результаті перевилову багато століть тому спіткала севрюгу. Її рештки звичайні в античності, рідкісні в Середні віки та не виявлені в Нові часи.

Турпак та стерлядь більш-менш звичайні впродовж віків і стали рідкісними нещодавно. Цим видам дійсно довелось зіткнутись із побудовою гребель і, можливо, це стало суттєвою причиною зменшення чисельності.

🤔 Найбільш загадкова ситуація із осетром атлантичним та шипом – видам, які в Червоній книзі України мають статус "зниклі". Зооархеологічні знахідки шипа згадуються в двох публікаціях 1960 та 1994 років, в обох випадках є сумніви що методів ідентифікації виду. Рештки осетра атлантичного взагалі відсутні. Виникає запитання: а чи були вони на території України в історичні часи? В тексті Червоної книги повідомляється, що цих риб не бачили в Україні з 1960-х, і, буцімто, зрідка ловили на початку 20 століття. Однак, це інформація, що базується на усних повідомленнях рибалок. Зооархеологічні дослідження вказують – перш ніж проголошувати шипа та осетра атлантичного зниклими, спершу варто встановити чи вони взагалі існували.
______
* Маю честь співпрацювати із доктором Олександром Ковальчуком та Титом Волинським у проєкті #Цінні_види тварин фауни України за археологічними матеріалами: таксономічний склад, динаміка чисельності та просторове розповсюдження
Власне стаття тутечки https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1002/oa.3310?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR0BNnB_283iwvDUdBc84IyJ6liwrjYOFL3l3Q5gQ64tzUfz8WQnhBOIXI4_aem_AeBDwBxBWjumg1tz6jFPN_ihY2aGF2kc5wornvTssB8mZmuuB9jkHNH3yyIf_wFvre_pslC_W8hzCg48CbX-m-_S

Інтервʼю на BohdanFProject вийшло справжньою “строматою”, тобто “клаптиковою ковдрою”. По клаптику обговорили різні теми - палеонтологію, креаціоністів, московитів, шкільну освіту. Для зручності вибору теми під відео є таймкоди

Ютуб - https://youtu.be/akmMQtDBI-o

Спотіфай - https://open.spotify.com/episode/6UMUBy6lwTCHtFCpVo9kcR?si=pxBDA3FpRyODlSlJkXjlVg

⬆️ На цьому малюнку спробував зобразити 50 об'єктів, виготовлених цілком або частково із нафтопродуктів.
Ми існуємо в світі, в якому більшість речей так чи інак мають компоненти, виготовлені із нафти. У деяких випадках її можна замінити, в деяких нічим. Навіть найбільш просте використання – паливо. Здається, що тут вже достеменно можна відмовитись від нафти, переобладнавши автомобілі електродвигунами. Очевидно в ньому мають бути дротики і бажано ізольовані гумою, що також виготовлена із нафти. Так, доклавши грошенят, гуму можна замінити каучуком… Однак навіть тоді буде потреба в паливі з нафти, адже літак на батарейках годиться хіба що для транспортування котиків до сусіднього міста.

Важко уявити, як зміниться світ, якщо ресурси нафти буде вичерпано. А подібні попередження лунають давно. Дуже давно…
Так давно, коли ще Пантелеймон Куліш не завершив "Чорну раду", а Чарльз Дарвін "Походження видів". У 1855 році нафтовидобувна компанія Kier's Rock Oil закликала купувати нафту попереджаючи: "Поспішайте, допоки цей чудовий продукт не вичерпано в лабораторії Природи!" [1]. Відтоді і на подальші віки, прогнозисти щодо запасів нафти поділились на два табори – оптимістів та песимістів (у фаховому середовищі їх часом називають прихильниками теорій "ріг достатку" та "небо падає"). Втім, сьогодні навіть песимісти частенько не стверджують, що нафта вичерпується, лише констатують, що нафти не вистачає [2]. (Щоб відчути, що мається на увазі уявіть різницю між ситуаціями "в мене гроші закінчуються" і "мені не вистачає грошей для всіх потреб")

Прихильники прогнозів "небо падає" не такі вже й далекі від істини, їхні аргументи мають підґрунтя. Та не враховують одного чинника – наукового прогресу. Розрахунки запасів оглядаються на методи видобутку, що наявні в певний історичний період. Час від часу з'являються нові методи і те що нещодавно було "камінням" раптово стає нафтовидобувним регіоном.

Одним із таких винаходів була розробка у 1947 році фрекінгу, або гідравлічного розриву пласта. Існують суперечки, щодо його впливу на довкілля, та чомусь не обговорюють вплив на історію. Без фрекінгу людство давно відчуло ДУЖЕ велику нестачу нафти.

У гідравлічних розривах пласту використовується гуарова камедь – згущувач, що видобувають із гуарових бобів (Cyamopsis tetragonoloba). У дикій природі гуарові боби невідомі, вчені схиляються до думки, що їхнім предком є африканський вид Cyamopsis senegalensis. Десь так між ІХ-ХІІІ століттями нашої ери, арабські торгівці почали використовувати рослину на корм коням. І задля цього принесли її із Сенегалу до Пакистану [3]. А це не блигомий світ – від Атлантичного океану до Індійського! Десь на теренах Пакистану та Індії люди вивели гуарові боби.

А тепер те, що особисто мене вражає найбільше. Знову згадуємо значення нафти в житті кожної сучасної людини. Згадуємо, що справа не лише в бензині та поліетиленових пакетах. А також металопластикових вікнах, ізоляції дротів, комплектуючих вашої техніки, лінолеуму/ламінату/або паркетному лаку підлоги та інших речах довкола, включно із резинкою в трусах.

Нафта доступна, тому що винайшли фрекінг.
Фрекінг ефективний, тому що існує гуарова камедь.
Гуарова камедь існує, тому що араби добрались до Сенегалу (теоретично це могли зробити європейці, які годують коней вівсом і не звернули увагу на предка гуарових бобів)
Гуарова камедь існує тому що якомусь арабу спало на думку вигодовувати нею домашніх коней.
Домашні коні існують, тому що комусь спало на думку їх приручити. Теоретично люди могли їх просто з'їсти, як це зробили предки індіанців в Америці. Або знищити як зробили жителі Євразії із дикими кіньми (тарпан та кінь Пржевальського мали/мають багато генів дикого предка та все ж мають трохи від домашніх).

Приберіть хоча б один із цих чинників і не було б ніякого фрекінгу. Була б шалено дефіцитна нафта. Резинка в трусах також була б. Але не нова, а підштопана, успадкована від діда.
_______
Джерела натхнення
1. Porter E.D. (1995) Are We Running Out of Oil? American Petroleum Institute Policy Analysis And Strategic Planning Department. Discussion Paper #081. див. епіграф до Chapter 1
2. Balaban O. & Tsatskin A. (2010) The paradox of oil reserve forecasts: The political implications of predictingoil reserves and oil consumption. Energy Policy, 38, р.1340.
3. Santonoceto C. & all. (2019) Morpho-agronomic characterization and genetic variability assessment of a guar germplasm collection by a novel SSR panel. Industrial Crops and Products, 138 (5), p. 1.

Подтверждаю - чистейшая правда. Серпетнологи оманьівать не будут. Гадюки с отрицательньім генезисом. В правому зубе яд кураре, в левом - стрихнин. Чешуя из обогащенного урана, прикосновение смертельно опастно для русских. Чтобьі избежать встречи с гадиной напишите на лбу древний заговор - ПТН ПНХ

🤔Буває так, що живе собі страус, яйця відкладає. Живе-живе і здохне. А минуть мільйони років і його скамʼянілі маслаки🦴 та яйця🥚почнуть задля пропаганди використовувати📢. Подробиці 👉 в моїй статті для Куншт

😼ЧИ ПЕРЕДБАЧАЮТЬ ТВАРИНИ МАЙБУТНІ ЛИХА?

Від початку війни причин турбуватись про завтрашній день в українців хоч глетом глитай. Анексія Криму, шабаш “народних республік”, падіння курсу гривні, пандемія, повномасштабне вторгнення…😬😡 Звісно, що в таких обставинах кортить заглянути в майбутнє🫣 якщо не на рік, то хоч би день, а інколи на годинку і дізнатись що буде і що куди летить. Останні пару років українці почали більш активно цікавитись картами таро, астрологією та іншою хєромантією🀄️ [1], забуваючи настанову професора Дамблдора🧙🏻‍♂️: “Передбачення - дуже непевна частина магії”.
Певну частку в “передбаченнях” віддано домашнім тваринам. Мабуть кожен чув оповіді про “кота, що врятував господарів від ракети🙀📢🚀” або “собаку, що попереджає бійців про обстріл🐶📢💥”.
Щодо порятунку - заперечень не маю. Дійсно рятують. Тим же робом, як один з учасників мітингу врятував Дональда Трампа. Прийшов із транспарантом, на хвильку привернув увагу, Трамп повернув голову і куля пройшла повз. 🤨Врятував? Так. 🧐Але чи передбачив? Звісно ні. Тож якщо в когось котик почав нявчати (а коти це діло люблять) і цим самим посприяв переміщенню господарів у безпечне місце незадовго до вибуху - то можна його чухати за вушком і називати рятівником😻. Та немає підстав стверджувати, що передбачив😼

❓А чи спроможні тварини передбачити лихо?

❗️Спершу розділимо передбачення на дві групи, які назвімо “передбачення-висновок” та “передбачення-откровення”.
У передбаченнях-висновках майбутнє відоме завдяки знанню про події, які ВЖЕ відбулись. Складність може бути різною від побутового передбачення запізнення🤷🏻 на основі інформації про дорожній трафік до неймовірно складних макроекономічних передбачень📊 Але в обох випадках для прогнозу майбутнього треба дещо знати про минуле🕐🔜🕔
Передбачення-откровення не має жодних попередніх даних, майбутнє відоме, тому що відоме ◼️🕔

❗️Який би різновид передбачень не проголошували властивим тваринам, слід пам’ятати про теорію еволюції. Пам’ятати, що ознака стає притаманною істотам у тому випадку, коли підвищує шанси на розмноження. Якщо властивість дуже корисна, то виникає багаторазово в різних груп (наприклад здатність до польоту🕊🐝). Якщо властивість дуже-дуже корисна, то природний добір підхоплює її за прадавніх часів і зберігає у численних нащадків (наприклад зір - здатність сприймати світлові промені певної довжини хвилі👀).

😦На жаль, наведені постулати забувають в дослідженнях та оповідях про передбачення від тварин. Скажімо публікація відомого етолога (дослідника поведінки тварин) Мартіна Вікельські із співавторами, в якій показано здатність тварин передбачати землетрус [2]. Це передбачення-прогноз, вчені вказують на необхідність передвісників землетрусу, які відчують тварини🙀🔊🆘. Знаний науковець🧑🏻‍🎓, престижний журнал📔, красиві графіки📈, але… автори нехтують теорією еволюції. Вони просто споглядали за животинками і будували графіки. У результаті спостережень за шістьма коровами🐄, п’ятьма вівцями🐑 та двома собаками🐕, десятеро дослідників🧑🏻‍🎓👩🏼‍🔬👩🏼‍🎓🧑🏾‍🔬 прийшли до висновку, що собаки чутливі до землетрусів, корови так-сяк, а на поведінку овець можна зважати не більш, ніж на торішні хмари💨

😲І жодного пояснення, як же це так еволюція закрутила. Як чутливість до землетрусів впливала на репродуктивний успіх предків собак? Більшість із них жила далеко від сейсмічно активних регіонів🤨. А потім були тисячі років співжиття із людьми, коли селекція більше йшла по здатності вихиляти хвостом, ніж попереджати про землетруси. Від кого можна було б очікувати чутливості, так це від овець. Їхні предки - муфлони Близького Сходу. Навряд чи вони занадто потерпали від землетрусів, та принаймні бачили, що таке буває🙁

Чи можливе передбачення-висновок артилерійського обстрілу чи ракетного удару? Відразу запитання навіть не на мільйон, а на мільярди доларів - яка природа попереджуючого сигналу? Якими органами чуття їх сприймати? Це було б дійсно важливо дізнатись з метою розробки пристроїв, що попереджають про небезпеку. Однак… немає в тварин таких органів чуття. Невідомі.

😜Трішки вийдемо за межі науки і припустимо, що тварини передбачають приліт не органами зору, слуху, нюху, смаку чи дотику, а якимсь невідомим шостим (сьомим, восьмим, двадцять п’ятим) органом чуття. Згадуємо про еволюцію - щоб таке чуття існувало, необхідно, щоб воно впродовж поколінь збільшувало репродуктивний успіх❗️ Яким чином передчуття прильоту ракети збільшувало виживання котів? Ця зброя з’явилась пів століття тому 🙀

🤪Зайдемо ще далі від науки - припустимо існування невідомого органу чуття, який невідомо як передчуває будь-яку небезпеку. Так би мовити, “погану енергетику в інформаційному полі Землі”, даруйте за псевдонаукове словоблуддя🧌. Дуже корисна властивість, але чому вона не виникла в інших тварин? Кожного року мільйони тварин гинуть від природних катаклізмів - в ураганах, піщаних бурях, селевих потоках, паводках та інших приключках⚡️💥🌨. Чому дикі тварини не передчувають лиха, а домашні улюбленці мають відчувати приліт ракет?

🤔Ті ж самі питання щодо передбачення-откровення. Але в даному випадку окрім науки (чи то пак її відсутності) додається суттєва моральна проблема😇. Припускаємо, що тварина передчуває майбутнє, без жодної прив’язки до подій в минулому. На момент передбачення ланцюжок подій ще не почався, однак тварина вже турбується🙀🔜🆘. В такому випадку десь на передовій починає скавчати песик, тому що передчуває, що незабаром русскій Льоха💩 отримає наказ до обстрілу українських позицій і приступить до реалізації. Льоха💩 про це ще не знає. Аж ось отримує наказ. У нього є вибір: 1) виконати злочинний наказ; 2) напитись, заснути і дивитись сни про рідну Сизрань; 3) усвідомити помилки і спробувати здатись ЗСУ. Звісно, на останній варіант надії мало, але такий вибір є. І саме тому Льоха💩, почавши обстріл, є співучасником злочину. Якби в нього не було вибору, то відповідальність за вбивства не більше ніж у буревію чи холерної палички. Коли допускаємо, що скавчання песика є 100% передбаченням обстрілу, цим самим мимовільно знімаємо відповідальність із русского Льохі💩. А що він? Стріляв, тому що світ так влаштовано, в нього не було вибору, он песик підтвердить🤷🏻‍♂️
🤔Я не хочу жити в світі, в якому люди не відповідають за свої вчинки. Саме тому, не вірю в здатність тварин до передбачень-откровень. В здатність до передбачень-висновків готовий повірити, якщо будуть докази. Поки що їх не знаю, зокрема аналіз передбачень тваринами землетрусу не має достовірних підтверджень [2].
_____
Джерела натхнення
1. Конкретних досліджень не знайшов, скористався інструментом Google Trends. Пошукові запити “карти таро” та “астрологія” стали більш популярні наприкінці лютого 2022 року. Щоправда цікаво, таро досі стабільно зростає, в астрології шалений пік на початку вторгення. З інтересом почитав би детальну роботу на цю тему.
2. Wikelski M. & al. (2020) Potential short-term earthquake forecasting by farm animal monitoring. Ethology, 126 (9).
3. Woith, H., Petersen, G., Hainzl, S., Dahm, T. (2018). Review: Can Animals Predict Earthquakes? - Bulletin of the Seismological Society of America, 108, 3A, p. 1031.

🦅На фото рештки орла степового, знайденого в скіфському похованні поблизу села Біленьке (Запорізька область). Це одна із знахідок, що використана для нашого дослідження, опублікованого нещодавно "Хижі птахи в історичному минулому Східної Європи: свідчення на кістках". Посилання на статтю осьдечки, нижче знайдете інформацію про результати 👇

В основі роботи дослідження знахідок 241 кістки хижих птахів в археологічних пам'ятках від неоліту до 19 століття.
241 – це мало, чи не так? На сьогодні у фондах Національного науково-природничого музею записано понад 17 тисяч решток птахів. Частина з регіонів далеких від України (Чукотка, Кавказ, Прикаспій тощо). Більшість знахідок – рештки домашніх птахів, все ж таки курей та гусей з'їдено чимало. Загалом від неоліту до 19 століття музею дісталось 2913 кісток диких видів птахів. Так мало? Менше трьох тисяч знахідок за період більш ніж 7 тисяч років?! Як казала відома дослідниця історії мистецтв Хелен Кантор пор знахідки кераміки: "Свідчення, які із плином часу дійшли для нас, складають лише малу частку того, що існувало колись. Кожна імпортована посудина уособлює десятки зниклих". Із зооархеологічним знахідками та ж ситуація, з поправкою, що за кожною знайденою кісточкою тисячі зниклих. Вкрай низька ймовірність, що якийсь птах один-єдиний раз залетів у наші краї і його кістки були знайдені археологами. Дослідження кісток, як і у випадку із знахідками кераміки, монет або зброї, ґрунтується на припущенні, що це не поодинокий випадок, а свідчення більш масових процесів та явищ. Звісно, допоки не доведено протилежне, виняткові знахідки також трапляються.

Отож, 241 кістка хижого птаха – це понад 8% від загальної кількості решток диких птахів, що не так вже й мало, беручи до уваги, що качок або куріпок люди вбивали/ловили значно частіше. Розклавши кістки по історичним періодам (такий собі "зооархеологічний пасьянс") вдалось виявити речі, раніше не помітні.

Такі як інтерес людей неоліту-бронзового віку до сов. Їх знаходять навіть у маленьких вибірках. Наприклад в неолітичному поселенні на Шулаївому острові знайдено 11 пташиних кісток, з яких одна пугача, одна сови сірої. У трипільському поселенні Бернова Лука знайдено лише сім пташиних кісток із яких дві совині. У трипільському поселенні Поливанів Яр виявлено лише одну пташину кісточку і та сови довгохвостої. Щось люди надумали про сов таке, що стимулювало на них полювати. До слова згадаймо трипільські статуетки жінок із обличчям сови.

За часів Залізного віку інтерес до сов суттєво впав. Це помітно не лише на кістках, відсутність сов у мистецтві скіфів раніше відмічала українська дослідниця античності Оксана Ліфантій. Натомість зросла зацікавленість у денних хижих птахах. Кістки шулік, канюків, лунів, а особливо орлів знайдено не лише в античних колоніях, але й поселеннях скіфів та вельбарської культури (перші століття н.е.). Можливо потяг до денних хижаків прийшов від Середземномор'я, загальновідома любов римлян до орлів. Та є більш суттєве питання на яке не маю відповіді – з чим пов'язана зацікавленість совами у давніші часи і зменшення інтересу в античності? Впевнений, що за цією зміною "кісткового набору" археологічних знахідок приховані переміни в міфах, у світогляді. Але які саме?.. Не знаю.

У Ранньому Середньовіччі в наших краях схоже, що дикими птахами мало цікавились. У ранніх слов'ян не те що хижих птахів, а й навіть диких качок знайдено не багато. Здебільше кури та й кури. Натомість за часів Русі інтерес знову повертається. Знайдено різні види: беркута, скопу і навіть сипа білоголового в давньоруській фортеці Воїнь. Та найбільше виявлено яструбів і соколів – більше ніж в будь яку іншу епоху. Загадки немає – то був розквіт полювання з ловчими птахами. Схоже, що його практикували як заможні люди так і широкі верстви. З тією різницею, що простолюд більше використовував яструбів ніж соколів. В процесі роботи над публікацією знайшов у науковій літературі для себе цікаву інформацію. Полювання з птахами було відоме в Азії давно, за часів античності так певно. Але римляни не поспішали переймати цю забавку і вочевидь не з турботи про тварин. В Колізеї влаштовували видовища куди більш криваві ніж полювання з яструбом на качку. Для них хижі птахи асоціювались із божествами, використання їх у повсякденні було святотатством. Поширення християнства зняло цю перепону і від Середньовіччя ловчі соколи та яструби популярні в Європі. Це один із багатьох прикладів мимовільних взаємозв'язків між різними історичними процесами. В самому християнстві немає нічого про ловчих птахів. Але християнізація зробила можливою соколине полювання в Європі.
По занепаду Русі інтерес до хижих птахів зникає. В пам'ятках 15-19 століть знайдено рештки лише трьох видів – беркута в Житомирі та канюка і пугача у фортеці Меджибіж. Цілком можливо, що це були рештки птахів, убитих без певної мети, лишень заради безглуздої розваги. Загалом в сучасній культурі значеннях хижих птахів стало куди менше ніж у минулому. То й на краще, що з них ні амулетів не роблять, ні пір'я на прикраси не вискубують. На жаль, подекуди пропонують туристам сфотографуватись із замученим соколом або яструбом, сподіваюсь ви не підтримуєте цей бізнес? Попри мою зацікавленість у пташиних кістках, найбільше краси в птаху, що летить в небесах.
________
Наукове дослідження виконано в рамках проєкту " #Цінні_види тварин фауни України за археологічними матеріалами: таксономічний склад, динаміка чисельності та просторове розповсюдження" від Національної академії наук України

Наводячи лад на музейному горищі, надибав цікавий експонат – череп ховраха, добутий 17 вересня 1941 року поблизу села Рингач в Чернівецькій області. Вирує друга світова війна, а хтось (на жаль мені невідомий) ховрахів збирає для музейних колекцій… І добре робив. Це тоді ховрах європейський був чисельним видом Поділля, Буковини та Закарпаття, вважався "шкідником народного господарства". Сьогодні цей вид зник на території України. Все. В нас нема, хочете побачити ховраха – їдьте до Румунії. Тому кожен екземпляр ховрахів із України має цінність для природничих колекцій.
Ця знахідка дає відповідь на два запитання.
1) Що має зберігатись в музеях?
Все. Сьогодні воно здається чисельним, а завтра його лизнем злиже.
2) Коли варто збирати музейні колекції?
Будь-коли. Війна не привід зупинятись.