Для прикладу зразки викопної флори, знайденої у 1966 році поблизу Камишевахи (Луганська область) учнями краєзнавчого гуртка школи №25 міста Попасна. Зразки невеликі, але до чого ж милі! Відбитки рослин 320 мільйоноліть лежали в землі та ще 58 років у закутку музейного сховища. Сподіваюсь, після визначення фахівцями зразки будуть представлені в експозиції палеонтологічного відділу Національного науково-природничого музею. А поки що можете побачити на фото в пості вище)

У складському приміщенні знайшов експедиційний ящик із матеріалами, які зібрав Іван Підоплічко під час експедиції на Далекий Схід. Зоологічні зразки запаковано в гільзи набоїв дробовика, ботанічні зразки перекладено шматками газети "Правда" за жовтень 1939 року.
Зокрема є інтерв'ю Ріббентропа японському кореспонденту Кусіямі. Наведу деякі фрагменти. Перекладати не став, щоб не робити подвійного перекладу. Так-так, апостроф в слові "об'явила" – так надруковано в газеті.
Див. наступний пост👉

"Я очень удовлетворен ходом и результатами переговоров между Германией и СССР, которые привели к выяснению обстановки в бывшей польской области. […] Я думаю далее, что такое урегулирование вопроса является уроком для поджигателей войны и будет искренне приветствоваться всеми миролюбивыми народами. Германия и Советская Россия в своем заявлении предложили Англии и Франции выбор: хотят они войны или мира. Решение зависит от западных держав. […] Германия всегда хотела мира, а не войны. Война с Польшей была нам навязана вопреки всем благоразумным предложениям фюрера. Также и на западе об'явила войну не Германия, а Англия и Франция. Если Германия все еще готова заключить мир, то это не новость. Во всяком случае западные державы должны в скором времени принять решение. Бессмысленной угрозе английских поджигателей войны – "уничтожить гитлеризм", - что означает ни что иное, как уничтожение германского народа."
Виглядає цинічно, нахабно, але… не дивно. А чи зараз не те ж сама в мocкoвитcьких засобах пропаганди пишуть?
Інші статті та замітки допомагають зануритись в життя країни "вкусного пломбіра".
Стаття про учнів, що в Сибіру замерзли на смерть по дорозі зі школи до села починається словами:
"Директор Клявлінської школи Кудряшов вирішив не попереджати учнів про канікули, через острах, що деякі поїдуть передчасно. Тільки 29 грудня діти дізнались про дні канікул. Повідомити батьків їм не вдалось". На жаль, теж частково актуальна історія. Деякі нинішні директори вважають школу власною вотчиною.
У замітці "Зліт юних друзів оборони" оповідується як учні Свердловська вислухали "не велику, але яскраву доповідь секретаря обкома ВКП(б) товариша Пшеніцина про оборонну роботу дітей", а також "Бурею оплесків зустріли пропозицію послати вітання кращому другу дітей великому Сталіну, наркому оборони товаришу Ворошилову, керівнику комсомола товаришу Косарєву та секретарю обкома партії товаришу Кабакову".
Також привернула увагу стаття "Втрачена скромність" із критикою книги В. Корзун "Три роки на Ельбрусі". Із тексту очевидно, що критика притягнута за вуха і текст відверто замовний. Погуглив чи не розстріляли часом Віктора Корзуна після такої статті. Виявилось… і да і ні. Розстріляли, але не альпініста Віктора Корзуна, а його тезко – альпініста В'ячеслава Корзуна. А книгу Віктора після критики майже повністю знищили. За що? Схоже, що за збіг прізвищ. Цілком можливо, що Віктор Корзун – перший, хто здійснив зимове сходження на Ельбрус. Але це залишається лише припущенням. Через "не правильне" прізвище його добряче підтерли з історії альпінізму. Зате не розстріляли. І пломбір був вкусний.
Наприкінці повідомлення про книжкову новинку:
"Надійшла до продажу нова книга: "Докатились… Троцкістсько-зінов'євські бандити – авангард міжнародної контрреволюційної буржуазії, її посібники в найбільш брудних, найбільш підлих справах у боротьбі з соціалізмом". 1936. Стр. 144. Тираж 75000. Ціна 1 р.25 коп. Вимагайте в усіх магазинах та кіосках Книготоргового об'єднання державних видавництв".

“Вербниця - зима вернеться”☃️, “Пасха пізня, то й весна буде пізньою💨” - погляньте за вікно і переконайтесь у недоречності народних прикмет🤔
І справа не в кліматичних змінах або який календар “правильний”. А в тому, що ні Вхід Господній до Єрусалиму (“Вербна неділя”), ні Воскресіння Господнє (Пасха) в своєму початковому задумі не орієнтовані на передбачення погоди. Правильна датою Пасхи є не та, що обчислена за православним чи католицьким календарем, а та, в якій свято не зводиться до фарбування яєць👩🏻‍🎨🥚
⛈Кліматичні зміни відбуваються - це факт. Але до чого тут Пасха? День свята вираховували не на основі спостережень за погодою, а орієнтуючись на згадки в Євангелії. У 325 році постановили вираховувати Великдень наступним чином:
🌞 орієнтуємось на день весняного рівнодення
🌕 дивимось коли після рівнодення настає фаза повного Місяця
📆 дивимось коли настає перша неділя після повні - це і буде Пасха.
Тоді орієнтувались на “старий стиль” (нового не було) - календарній системі, в якій високосний рік кожні 4 роки. Прийнято вважати, що в тижні сім днів. Для 4 та 7 найменше спільне кратне число - 28. Отож, підбірка із 28 календарів є “вічним календарем”. Поставте їх по колу і користуйтесь безкінечно хоч вперед хоч назад⌛️⏳
Окрім того, вважалось, що фази Місяця змінюються послідовно за 19 років. Підбірка місячних календарів за 19 років також була “вічною”🌗🌑🌓
Найменше спільне кратне для 28 та 19 - 532. Отож, підбірка дат Пасхи за 532 роки є “вічною”. У 1492, 960 та 428 роках Пасха була того ж дня, що цього року (2024-532=1492; 1492-532=960 і т.д.).
Цей 532-річний цикл не може відображати послідовність кліматичних змін. Зауважте - цикл Пасхи залежить від такого чинника як семиденний тиждень. А він обумовлений можливістю людським зором побачити на небосхилі “рухомі” тіла👀: Сонце☀️, Місяць🌙, Меркурій, Венеру, Марс, Юпітер і Сатурн🪐. Кожному тілу відповідав день тижня. Людським око не побачити Урану і Нептуна, інакше тиждень був би восьмиденним чи дев'ятиденним. А якби Сатурн був менше і невидимим із Землі, то мали б шестиденний тиждень.
Отже, послідовність змін дат Пасхи залежить від того скільки рухомих небесних тіл спроможні розгледіти людські очі. А це аж ніяк не впливає на послідовність погодних змін🌦
🌟Наприклад, якби ми бачили лише чотири небесні тіла, то тиждень був би чотириденним, а "вічний календар Пасхи" складався з 76 років (4х19=76).
🌟Якби бачили 5 небесних тіл, то цикл Пасхи був би в 380 роки (4 роки сонячного календаря х 5 днів тижня = 20 років; 20х19=380)
🌟Якби гострота нашого зору дозволяла побачити Уран, то тиждень був би восьмиденним, а цикл Пасхи 152 роки (8 – кратне для тижня і сонячного календаря; 8х19=152).

Ідея передбачення погоди за днем Вербниці чи Пасхи дуже приваблива, можна було б чимало чого спланувати поглянувши в календар… Але не менш корисно знати, що в реальності цього взаємозв'язку немає.

Мій “чистий четвер” розпочався три тижні тому з того, що в рамках проєкту “Цінні види тварин у матеріалах із археологічних пам'яток України” придбали для природничого музею професійний пилосос. Так вдалось розпочати велике прибирання в сховищі і мине ще чимало четвергів, перш ніж закінчимо.

У кожному великому музеї світу знайдуться свої “скелети в шафі”. У нашому випадку це не приказка, а дійсно сотні ящиків із кістками, які нагромаджували впродовж ХХ століття. Відомо, що поклади на горищах починаються із слів “Нехай поки тут постоїть”. Мабуть і наш випадок не виняток, однак відкладали довше і в більших обсягах.

Навести лад у старих зборах - виклик не простий, але того вартий. Завдяки цьому вдасться знову отримати доступ до палеонтологічних та зооархеологічних знахідок ХХ століття. А також поповнити остеологічну колекцію сучасних тварин, що не менш важливо. Якось, на початку 2000-х, старший колега мені сказав: “Це раніше ти міг хоч 200 синиць на м’ясорубку перекрутити і потім сказати - експеримент не вдався. Сьогодні потрібно кожну дію обгрунтовувати з позиції біоетики”. Цікаво, що в 2009 році майже те саме написала Дейл Серйянтсон у книзі: “Birds (Cambridge Manuals in Archaeology)”: “Минули ті часи, коли, як зауважив один, куратор музею, нині давно на пенсії “якщо нам була потрібна серія із 200 птахів, ми просто виходили і стріляли їх”. Сьогодні в багатьох частинах світу це заборонено.”
Я радий, що сьогодні не можна убивати тварин скільки заманеться. Хоч це ускладнює роботу, доводиться поповнювати остеологічну колекцію за рахунок тварин, що знайдені мертвими або ж померли в зоопарку. Ще один спосіб - проглянути старі збори. Наприклад сьогодні знайшов ящик із кістками птахів, що їх настріляли у 1980 році в Азербайджані та Туркменістані. Всі види нині занесені до Червоної книги України: пугач, орел степовий, орлан-білохвіст, сапсан, балабан, пелікан рожевий, гуска мала. Стріляти в цих птахів, навіть заради наукової мети - злочин. Аж, ось тепер їхні кістки поповнять остеологічну колекцію природничого музею. Так поступового зібрання в Києві стає одним із найкращих у Європі. Нещодавно до мене звернулись колеги із Польщі з проханням надіслати проміри підорлика великого. Виявилось, що кістки цього птаха відсутні в УСІХ європейських музеях! Окрім того, що в Києві. Впевнений, що сапсанів та орлів в музеях світу не так багато.

Деякі сучасні кістки вже стали історією. Наприклад черепи лосів, добутих у 1979 році в Мелітопольському районі. Це південна околиця ареалу лося, їх там ніколи не було багато і невідомо чи ще є хтось нині. Важливо зберегти матеріали, вони можуть знадобитись майбутнім дослідникам (промірів, аналізу ДНК тощо).

Коли починали проєкт, очікували, що знайдемо збори із палеонтологічних, археологічних та зоологічних експедицій. Проте деякі матеріали були в дивовижу. Наприклад скелет гіпопотама, що непомітно приховався у куточку. Та найбільш загадковою виявилась маленька коробочка із засохлою бурою субстанцією та етикеткою “М’ясо індійського слона”. Всі слова зрозумілі, але запитання залишились. Впевнений, що продовження роботи ще не раз здивує.

На фото в наступному пості деякі знахідки та робочі моменти

Лелека - перший (і єдиний птах), якого мені вдалось вигодувати, поставити на крило і відправити у широкий світ. Було ще декілька спроб (сойка і костогриз), які закінчились невдачею.
Сьогодні о 19:00 візьму участь у стрімі на каналі про відомого лелеку Грицька з Полтавщини. Запис буде, запитання можна писати на каналі. Посилання на стрім: https://www.youtube.com/live/o-ANQpLxmu4?si=rFiCMGCBXTrdYDPk
Ілюстрація з Київської Псалтирі - перше зображення ієродія (лелеки) в Україні. Адже про минуле лелек також будемо говорити.

На початку травня співробітники телеканалу 2+2 дістали із архівів сюжет кількарічної давнини про те як на Полтавщині знайшли кістки динозавра, та ще й не самі - поруч лежали його яйця [1]. Відео закінчується словами ведучого: "Якщо у вас є своя неймовірна історія – пишіть на адресу, яку зараз бачите на свої екранах."
Маю неймовірну історію. Пишу.

Із прадавніх часів повелась традиція 1 квітня розважатись побрехеньками. Жартують не лише близькі знайомі. Цілком поважні видання також публікують усілякі верзунки, зокрема про "наукові відкриття". Так 1 квітня 2008 року, коли ще й гадки не було про усілякі "діпфейки" та "штучні інтелекти", ВВС виклало трейлер "науково-популярного фільму" про літаючих пінгвінів [2]. Чимало хто повірив.

У різні роки повідомлялось про спостереження Біг Фута або чупакабри. Звісно, динозаври – такі любі людям, також неодноразово вигулькували у першоквітневих жартах. Відверто кажучи, зазвичай про них писали не цікаво. На сайті Музею американського мистецтва Crystal Bridges довго і нудно описували знахідку динозавра Arkansaurus fridayi і лише наприкінці дописали: "День сміху!" [3]

Або ж Зоопарк Сан-Антоніо (штат Техас) 31 березня 2018 року розмістили на своїй фб-сторінці оголошення, мовляв, їхній зоопарк обрано як місце проживання першого відродженого динозавра – компсогната [4]. Повідомлення репостнуло 1300 користувачів, тоді як інші матеріали спільноти – відео із справжніми тваринами не набирають навіть пів сотні. Чи то в авторів гумор вичерпався на вигадці, чи то хотіли зробити оголошення схожим на правду, але написано цілком серйозно.

Інша справа вигадка від журналіста та історика Володимира Ейсмонта, опублікована 1 квітня 2018 року у кременчуцькому виданні АVтограф [5]. Оповідалось як у Чикалівському кар'єрі, що неподалік Кременчука, знайдено цілісінький скелет брахіозавра. Та ще й не один, поруч лежала кладка яєць, в яких "дуже добре збереглися обриси невилуплених дитинчат ящера".
Досліджувати кістки прибули археологи – цим самим обіграно відому помилку журналістів, які раз за разом примушують шукати динозаврів археологів, а не палеонтологів.

У тексті розміщено очевидні натяки про жарт. Зокрема чиновник, буцімто, оповідаючи про прибуття іноземного науковця каже: "Першого квітня до Києва має прилетіти з Японії академік Ікуо Кушіро, мені доручено зустріти його в Борисполі та провести до Кременчука. Японська Академія наук пропонує чималі гроші. Я гадаю, це буде дуже серйозним наповненням бюджету. Ми зможемо тоді не чекати, поки дадуть гроші на міст, а самі збудувати його. І не десь під Горішніми Плавнями, а в Кременчуці, як ми й хочемо ".

Тут у жартівливій формі піднімається справжня проблема, що турбувала жителів Кременчука – побудова мосту через Дніпро. Дійсно, подейкували, що полтавська влада планувала звести новий міст далеченько від Кременчуга в районі Чикалівського кар'єру (власне саме тому його було обрано за місце "сенсаційної знахідки"). Тож далі у жарті наука цілком поступається суперечці довкола грошей, не згіршій, ніж боротьба Кайдашів за грушу.

"Мене обурили плани Полтави накласти руки на наші яйця! Що це таке? Нам самим є куди витратити японські гроші!" – каже місцева активістка.
"Динозавра знайшли не у Кременечуці, а в районі. – заявив нам один з керівників РДА, який попросив поки що не називати його прізвища. – Тож ящір і його яйця – власність району. І ми, і громада Кам’яних Потоків мають право на частку. Будемо будувати дорогу і новий клуб."

Фінал далекий від науки: "Очевидно, що знахідка, яка могла принести Кременчуку міжнародну славу та мільйонні прибутки, загрожує перетворитися на скандал, з якого виграє лише обласний центр."

Дехто з місцевих жителів повірив, дехто посміявся, а дехто… повідомив передачу "Загублений світ". Минуло декілька місяців, у редакцію АVтограф зателефонували із 2+2 та розпитати подробиці. Їм повідомили, що то була лише першоквітнева усмішка. Однак якщо у 2+2 хтось твердо вирішив знімати сюжет про "полтавських динозаврів", то сюжет буде.

Із історії будь які натяки на жарт та додали власної маячні. Згаданого в початковому сюжеті справжнього полтавського археолога В'ячеслав Шерстюка перетворили на якогось Шерстюкова. Суперечку про гроші довкола яєць замінили в обіцянкою клонувати брахіозаврів. А вік "знахідки" зменшили із десятків мільйонів років до якихсь 4 тисяч років. Так, за версією "Загубленого світу" за часів трипільців на території Полтавщини жили динозаври. Для більшої правдоподібності посадили на стільця письменника Сергія Куліду, який в камеру сказав: "Це можливо".

Так потішний жарт кременчуцьких журналістів, завдяки столичній телекомпанії перетворився на просту побрехеньку. Та щей заяложену – її раз на декілька років дістають із загашників, щоб дурити людей в живі очі. Як на мене ця історія варта окремого сюжету більше, ніж той "динозавр" із Чикалівського кар'єру.

__
Джерела натхнення

1. https://2plus2.ua/zateryannyj-mir/novyny/povniy-skelet-ta-gnizdo-z-yaycyami-v-kremenchuci-znayshli-dokazi-togo-scho-v-ukraini-zhili-dinozavri?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR1EQijdSU2E5cbVrxt90SUMyTdAdPh2H-AbuJMTjZCcOFAWmAj3XnzhNJw_aem_Acabobgg5UEbd4unpTcm89LhhvjKleOf8Jrs27QHSyzStYtDjassh7dJFz6ixFf1q5oXrUDVnHkZB1ja31Wcs-LN
2. https://www.youtube.com/watch?v=9dfWzp7rYR4&ab_channel=BBC
3. https://crystalbridges.org/blog/dinosaur-finds-halt-construction-at-crystal-bridges/
4. https://www.facebook.com/SanAntonioZoo/posts/10156024259126539?ref=embed_post
5. https://kremen.today/2018/04/01/cherez-znajdeni-pid-kremenchukom-yajtsya-dinozavra-rozgorayetsya-velikij-skandal/?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR1_TAQUlwqYWNe7f9MtNtRaVQxt0IKMexzTwEuvwXZ_8qgLhPLrCslN7I0_aem_AQnfr6eC1NOWT0p0PSuFmT5sug-Q33LRG3zwlfS0lDjOgW2-kJ4Gl-yv4lod9u23XaeO8vky1BtlEn0wp-INGLjI

📕Згідно із Червоною книгою України в наших водах має плавати шість видів осетрових: шип, турпак, севрюга, стерлядь, білуга та осетер атлантичний. Для всіх вказано одні й ті ж самі причини зниження чисельності: "Зникнення типових біотопів, потрібних для природного відтворення, у результаті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом, забрудненням води, надмірниим виловом".

🎑Так, будівництво каскаду дніпровських гребель завдало шкоди природі, зокрема осетрам. Однак у деяких видів проблеми розпочались значно раніше, аніж в Україні з'явились греблі.

📝 У травні в "International Journal of Osteoarchaeology" було опубліковано статтю Тита Волинського та доктора Олександра Ковальчука з оглядом решток осетрів в археологічних пам'ятках України*. Автори не піднімають питання впливу каскаду ГЕС на чисельність осетрів, але наводять дані, які вказують – деяким видам стало сутужно задовго до 20 століття.

Зокрема це можна стверджувати для білуги – найбільшої риби наших вод. Білугу доволі часто знаходять у пам'ятках античних часів і не виявлено в більш пізніх поселеннях Середніх віків та Нового Часу. Справа не лише в тому, що більшість античних поселень знаходилось на чорноморському узбережжі, де плавати білугам сам Бог велів. У статті наведено карту знахідок осетрових, яка вказує, що риб возили на сотні кілометрів від моря, Дніпра та Бугу. Їх виявлено зокрема в Рівненській, Хмельницькій та Харківській областях. Якби білуга залишалась чисельною у виловах, її б возили б перш за все, це риба велика, отже на бенкеті виглядає прикрасою. Так, є письмові згадки про білугу, але в тексті люди фіксують зазвичай щось рідкісне, дивугідне. Зооархеологи досліджують так звані "кухонні рештки" (це термін) і мають справу із продуктами масового споживання. Білуга давно вийшла із категорії чисельної риби.
Можлива таж щербата доля – зменшення чисельності в результаті перевилову багато століть тому спіткала севрюгу. Її рештки звичайні в античності, рідкісні в Середні віки та не виявлені в Нові часи.

Турпак та стерлядь більш-менш звичайні впродовж віків і стали рідкісними нещодавно. Цим видам дійсно довелось зіткнутись із побудовою гребель і, можливо, це стало суттєвою причиною зменшення чисельності.

🤔 Найбільш загадкова ситуація із осетром атлантичним та шипом – видам, які в Червоній книзі України мають статус "зниклі". Зооархеологічні знахідки шипа згадуються в двох публікаціях 1960 та 1994 років, в обох випадках є сумніви що методів ідентифікації виду. Рештки осетра атлантичного взагалі відсутні. Виникає запитання: а чи були вони на території України в історичні часи? В тексті Червоної книги повідомляється, що цих риб не бачили в Україні з 1960-х, і, буцімто, зрідка ловили на початку 20 століття. Однак, це інформація, що базується на усних повідомленнях рибалок. Зооархеологічні дослідження вказують – перш ніж проголошувати шипа та осетра атлантичного зниклими, спершу варто встановити чи вони взагалі існували.
______
* Маю честь співпрацювати із доктором Олександром Ковальчуком та Титом Волинським у проєкті #Цінні_види тварин фауни України за археологічними матеріалами: таксономічний склад, динаміка чисельності та просторове розповсюдження
Власне стаття тутечки https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1002/oa.3310?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR0BNnB_283iwvDUdBc84IyJ6liwrjYOFL3l3Q5gQ64tzUfz8WQnhBOIXI4_aem_AeBDwBxBWjumg1tz6jFPN_ihY2aGF2kc5wornvTssB8mZmuuB9jkHNH3yyIf_wFvre_pslC_W8hzCg48CbX-m-_S

Інтервʼю на BohdanFProject вийшло справжньою “строматою”, тобто “клаптиковою ковдрою”. По клаптику обговорили різні теми - палеонтологію, креаціоністів, московитів, шкільну освіту. Для зручності вибору теми під відео є таймкоди

Ютуб - https://youtu.be/akmMQtDBI-o

Спотіфай - https://open.spotify.com/episode/6UMUBy6lwTCHtFCpVo9kcR?si=pxBDA3FpRyODlSlJkXjlVg

⬆️ На цьому малюнку спробував зобразити 50 об'єктів, виготовлених цілком або частково із нафтопродуктів.
Ми існуємо в світі, в якому більшість речей так чи інак мають компоненти, виготовлені із нафти. У деяких випадках її можна замінити, в деяких нічим. Навіть найбільш просте використання – паливо. Здається, що тут вже достеменно можна відмовитись від нафти, переобладнавши автомобілі електродвигунами. Очевидно в ньому мають бути дротики і бажано ізольовані гумою, що також виготовлена із нафти. Так, доклавши грошенят, гуму можна замінити каучуком… Однак навіть тоді буде потреба в паливі з нафти, адже літак на батарейках годиться хіба що для транспортування котиків до сусіднього міста.