Порахуй, Господь, Ти мої сльози
Що часто падали з очей моїх
Де не витримувала ті грози,
Які збивали мене з ніг

Ти порахуй, Господь, мої ридання,
З душі які зривалися вночі,
За біль у серці із зітханням,
За втрату рідної мені душі

Ти порахуй, Господь, мої молитви,
Що так здіймались часто в небеса,
Колись із силою, а колись без сили…
І в дні, коли ламалася моя душа.

Ти порахуй , Господь, Тебе благаю
Нехай прийдуть на памʼять усі дні,
Коли в смиренні я Тебе чекаю,
Коли Тобі приношу праці плід.

Прийди і вислухай зітхання тихе,
Щоб не зневірилась моя душа.
Бо плаче серце, неначе злива
І ледь здіймає очі в небеса…

Почуй мій Батьку, я вірю, знаєш
Як прагну я небесного дощу!
Крізь небеса мене Ти обіймаєш!
І вже готуєш відповідь Свою!
Аня П.

(Мій новий вірш)

Назбиралось куча фоточок за останні дні) цього літа вже не встигаю чистити памʼять на телефоні😁 так хочеться все зберегти у спогадах🤭

Тиждень назад зʼявилася можливість зʼїздити на день в Румунію, щоб побачити цю неймовірну красу… 🏔️
ще раз переконалася, що спонтанні поїздки самі запамʼятовуючі