Привіт, Ісус 🙋‍♀️
Прийшла, щоб помовчати.
В Твоїх обіймах завше маю мир.
Ти Ідеальний.
Бог.
Орієнтир.

Я хочу усім серцем відчувати,
Що Ти не просто десь Собі живеш
І через рік чи тисячу прийдеш,
Когось візьмеш,
А інших - не візьмеш.

Я хочу, щоб Ти був для мене Татом.

Хто я без Тебе?
Ніби птах без крил.
Як кошеня покинуте.
Як пустка.

Усе без сенсу.
Ні мети.
Ні сил.
Неначе квітка,
Тільки без пелюсток.

Ти - сенс життя.
Ти мій наріжний камінь.
Незмінний.
Вічний.
Люблячий.
Живий.

Щодня Ти відкриваєш нові грані.
А я дивуюсь,
Як такий святий
Мене прийняв
Таку недосконалу.
Найідеальніший - неідеальну.

Навчи мене такої-от любові
І, якщо хочеш,
Обійми міцніше.
Заглянь у очі,
Зрозумій без слова
І говори до мене.

Можна віршем.
Або в піснях.
Або дощем небесним.
Або й мовчанням.

Не люблю мовчанням.
Та все ж, воно буває голоснішим
Аніж пісні або прекрасні вірші:
Благословіння у випробуванні!

Мій Тату, вірю,
Все пройдемо разом.
І Вифлиєм, і ясла, і хреста.
А поміж тим, прошу,
Хоч час від часу,
Давай удвох мовчати про життя.

📜Наталка Вознюк