За останні часи я не дуже часто їздила на конференції (бо думала що вік вже не той🙈), але ця конференція просто, як ковток свіжого повітря, як відро холодної води, щоб нарешті зібралася з силами, щоб згадала для чого я в цьому світі, щоб згадала, Хто є моєю силою, моєю підтримку, щоб взяла нарешті себе в руки і далі горіла Світлом в цьому світі, щоб з новими силами працювала на ниві Божій.
Нам всім іноді потрібне перезавантаження!!!
Дякую Богові і ще одній людині за таку можливість!!!✨✨

Чи не ідеальний вечір?😌🥹✨

«Відпустити»
Тема, яка знайома багатьом. Глибока, чесна, болюча
Я не добре вмію писати гарні, філософські тексти. Але люблю бути в міру відкритою та чесною. Вважаю, що класно ділитись досвідом пережитого, бо всі ми люди і в деяких моментах потребуємо розуміння і підтримки)
Ділюсь пережитим…


Відпустити — це шлях крізь біль до свободи.
І це не тільки про людину. Це може бути ситуація, спогади, звичка… все до чого ми привʼязались, а воно нам не на користь.
Коли приймаємо рішення відпустити, ми маємо бути готовими до етапів, котрі нам треба пройти. І скажу, що це не легко.

1.Спершу — заперечення: важко прийняти, що те, до чого ми привʼязались не завжди воля Бога. Це може бути моя воля, яку важко залишити.

2.Потім — смуток і пустота. Але Господь близький до скрушених серцем (Пс. 34:19).

3.Настає боротьба — тримати чи відпустити? Але відпускання — не поразка, а довіра.

4.І тоді приходить прийняття. Тихе, не без болю, але з надією.

5.А згодом — свобода. Бо відпустити — це звільнити руки для Божого нового.

Так часто ми самі являємось затримкою для Божих благословінь у нашому житті. Бо тримаємось не за те…

А ти… Чи готовий відпустити те, що не є волею Бога для Твого життя?
#роздумипроосбисте