Початок XX століття. Успенський собор. Полтава.
#стараполтава

1938 рік. Особливо цікаво було б глянути на балетну групу НКВД, яка виступала в Жовтневому саду.

До речі, парк Франка, це сучасний парк "Перемога"
фото: Шурік Матко
#стараполтава

Напишу, мабуть, про Проводи (так у нашій частині Полтавщини називають гробки). В часи мого дитинства звична традиція - лишати на хрестах цукерки, крашанки і маленькі паски. Все це збирали діти. Це було нормою і є ще досі. Просто дітей зараз дуже мало в селі. Я і сам ходив збирав.

Наше покоління вже було балуване: більшість дітей збирала тільки цукерки. Старші люди ображалися, що крашанки мало хто збирає. Зараз на хрести і пам'ятники, (які в останні років 15 стали витісняти традиційні дубові хрести) кладуть тільки цукерки.

Але основна функція Проводів - саме соціальна. На Проводи в селі з'їжджалися всі колишні односельці: хто міг сам, а кого привозили діти чи внуки. Згадався дід Морочок, якого з Вороньків привезла дочка машиною і він потім на двох ковгіньках пішов до могил, де похована його рідня.

В день Проводів за рахунок колишніх односельців населення села може подвоїтися. Часто кладовище в цей день - можливість побачити багатьох людей, яких не бачив давно. З батьком завжди говорить якісь незнайомі люди. Виявляється, що це або однокласники, або колишні сусіди по вулиці.

Ще одне важлива функція Проводів - пригадування і незабування. Мертві нікуди не дінуться, але в цей день говориш з ними наче вони живі. Хто любив випити за життя - тому ще й чарку на могилу поставлять.

Ніколи не розумів оцих аргументів про "розвіяти порох", щоб на могилі потім не прибирати. Дивно, що люди можуть знайти час поїхати в закордонне турне у відпустку (ну це до 22 року), а один день прибрати могили родичів - ой як же важко і тяжко.

На жаль, все з часом забувається. На кладовищі є вже чимало могил, за якими нема кому дивитися. Вони заросли барвінком, хрести вгрузли в землю. За кілька сотень років тут може бути пасовисько чи поле...У діда на Чернігівщині частина сінокосу була на місці старого кладовища 19 ст.

На старій частині кладовища поховано кілька моїх родичів, які померли в 1920/50х. Батько вже не пам'ятає, де одна з могил точно, тому додатково прибирає ще одну - або там, або там точно лежить рідня. І цукерки кладе і туди, і туди. Точно б сказала його тітка, але вона в Макіївці.

Посилання на тред. Автор: Сім глеків сикери

1942 рік. Хрестовоздвиженський монастир. Полтава.
фото: німецький фотоархів
#стараполтава

Полтава, пам'ятник Марусі Чурай.

Фото Myroslava Moklyak

Після втрати Незалежності і програшу національно-визвольних змагань на початку минулого століття, українці ще довго опиралися. Звісно в підручниках історії за часів "совка" ніхто не розповідав, що опір повстанців і придушення селянства тривало понад 10 років і "різко припинилось" Голодомором.

Деякі повстанські загони нараховували до 3 тисяч чоловік. Думаю, якби українці усвідомлювали, що принесе з собою "червоний терор", то усі і політична еліта також, були б більш згуртовані...Але сталося як сталося.

інформація на скріні з розсекречених архівів СБУ
#стараполтава

Антибільшовицький каральний загін. До попереднього повідомлення. Діяли під виглядом чекістів в Опішнянській громаді. Фото 1921 рік.
Джерело: архів СБУ

1972 рік.
фото: видавництво "Мистецтво"
#стараполтава