Лінк

#щоденник
Зараз поділюся спогадом, яким мені мама багато років докоряла, щоб викликати сором і змусити слухатися.
Але я його зараз переповім і він остаточно втратить наді мною владу)
Хоча за останні кілька років я навчилася ним пишатися)

Коротше. Коли була тиха година, я не могла спати, бо мене вдома до цього не змушували, тому в мене не було такої звички. Мені було 6 років. Тому натомість я тихо лежала і чекала, поки пройде час. Або ж іноді мені пропонували читати всім казку, коли вихователька дізналася, що я вмію читати. Хоча це був її обов'язок, але натомість вона йшла пити чай з колегами) Або, третій варіант, коли мені було особливо нудно, я закутувалася в ковдру і бігала між ліжками, забавляючи інших дітей. Мені було весело, а вони теж не дуже хотіли спати)) Хоча мене на цьому якось ловили і сварили.
Ну і в третього варіанту була ще цікавіша форма: я повністю роздягалася і стрибала по ліжках)
Такий собі веселий стриптиз під час тихої години)

Мама би не знала, але інша дівчинка-ябеда їй сказала "Тьотю, а Наташа скине труси і стрибає по ліжках". Ото коза вона, правда?))

З іншого боку, зараз я це пишу і зрозуміла, що це вона могла і вигадати, бо я пам'ятаю лише танці в ковдрі. Хоча загалом я мало що пам'ятаю, тож це як і могло дійсно статися, так і не могло.

Тим паче, що в цей самий садок ходило ще кілька моїх майбутніх однокласників, і вони мені про це ніколи не згадували. Хм.

Але це колись мене мучило, точніше, моя мама мучила, нагадуючи, тож тепер я вивільняю це все отут.
Кря 🦆