Вікторе, подивись на це фото.
​Ми стоїмо поруч у часи, коли майбутнє нашого регіону здавалося нам спільним, зрозумілим і світлим. Тоді ми разом вірили, що свобода — це не просто слово, а найвищий дар, за який варто боротися. Я пам’ятаю тебе іншим. Я пам’ятаю лідера, який розумів ціну гідності та знав, що таке визволення від імперського гніту.

​Сьогодні я дивлюся на твої дії і запитую себе: де подівся той Віктор? ​Як сталося, що людина, яка бачила становлення вільної Угорщини, сьогодні підігрує силам, які хочуть знищити свободу сусіда?

Україна сьогодні стікає кров’ю за ті самі цінності, про які ми колись дискутували за столом переговорів. Ми захищаємо не лише свою землю, ми захищаємо спокій і твоєї країни, як і всієї Європи.

​Політика — це не лише цифри, вигода чи газ. Це передусім цінності. Коли ти обираєш сторону агресора, ти зраджуєш не лише Україну — ти зраджуєш пам’ять власного народу, який знає, що таке радянські танки на вулицях Будапешта.

​Вікторе, зупинись і згадай, ким ти був. Історія — суворий суддя. Вона не вибачає тих, хто мовчав або допомагав злу в часи великих випробувань. Ще не пізно повернутися до світла, до справжнього європейського братерства, де цінують честь, а не сумнівні політичні угоди.

​Закликаю тебе поглянути у вічі правді. Будь тим лідером, якого колись поважав світ і який знав, що свобода — це єдиний шлях.