🦸🏻‍♀️ Раночку, українці! 💙💛

Хлопець мріяв про велосипед 🚲

А тим, хто мріяв про квадроцикл, - тим Справа громад їх відправила.
Звісно, таке сталося тому, що ми з вами допомагаємо Справі громад. 😏

Давайте ще назбираємо! Бо Справа громад не зупиняється! ⬇️

ТІЛЬКИ ДЛЯ ПРИВАТ24:
5169330520686400 (Антоніна Бузіло)

Для ІНШИХ банків:
5375411501778331 (Антоніна Бузіло)

💳 Більше варіантів - на сайті Справа громад

______
Підписатися на 🦸🏻‍♀️ та 🙃

92 бригада та підрозділ „ Ахіллес“ продовжують важку працю із очищення планети від мусору.

🐷🐶 MOSKAL HUNTER 💀☠️

​​😾 Олексій ПЕТРОВ:

Власне кажучи, я був неправий стосовно Марʼяни. Угу! Вибачаюсь! Я чомусь вважав, що ця Служка із агресивною завзятістю Моські, атакує лише Валерія Залужного, Сергія Шапталу, Михайла Забродського (усі до речі Герої України) та інших генералів, які зустріли повномасштабну війну очолюючи армію.

Ні! Ні, ні і ще раз… Ні!
Вона атакує… військо! По команді бʼє одразу по вищому військовому командуванню! Наносить шалені інформаційні удари по такому простому поняттю як «довіра до командира». Зверніть увагу, як все швидко. Від «Ахххх, який генерал!» до майже «Він зрадник» пролітають лічені місяці. Що виходить? До поганих і ні на що не здатних (ну Слуга народу краще знає) Залужного, Шаптали, Мойсюка, Тарнавського та інших генералів вже додались погані і ні на що не здатні… Сирський, Баргилевич, Содоль і так далі.

Що ви кажете, друзі? «Це ж повністю вбиває віру солдат в генералів і майже ставить хрест на усіх питаннях мобілізації?»… Угу! І я про це ж саме.

Причому, такими своїми діями це недолуге створіння наносить неабиякий удар по… свому шефу! Головному Слузі народу! Верховному Головнокомандувачу ЗСУ, Володимиру Зеленському! Виходить, що він дупля не відбиває в цій темі і призначає абикого?! Тобто дарма призначив Сирського, якщо сама Марʼяна через пару місяців розносить в пух і прах його кандидатуру?! Тоді питання! Хто просував генерала на посаду Главкома? Чи це така нова стратегія - міняти Головнокомандувачів раз на три місяці, тим самим вносячи ХАОС в процес керування військами? 

І це лише поодинокі питання. Але з часом їх точно буде багато. Набагато більше ніж дохріна!
Питання будуть. Обовʼязково!

А зараз можна лише спитати про те, що крутиться на язику?…

Може, проблема зовсім не в армії? Не в генералах, Залужному, Сирському, Шапталі чи Содолі? Може проблема в вас, політичні невігласи? В тих, хто жер горілку в Буковелі за півтора місяці до повномасштабного вторгнення? В тих, хто може лише розповідати красиві казки про мільйон дронів? В тих, хто навіть не здатний організувати елементарне… швидке та своєчасне будівництво оборонних споруд на певних клаптиках фронту? Може все набагато простіше, га?

І залиште, падлюки, в спокої армію. Усіх! Генералів, полковників… капітанів… сержантів та солдат! Не можете допомогти? Тоді хоча би не заважайте, намагаючись керувати військом в ручному режимі і знімаючи генералів з посад лише тому, що так у когось спермотоксикоз, себто так захотілось…

https://www.facebook.com/alex.petrov.3975/posts/pfbid0GK8X3NM3mGpNdQTPwnCUa5vztS9TgAFivDPHoGkXe3MrXMevLx7NcKQZzS48C4KAl

Отак. На помивку стояли перші. Але смерділи ротами. Але щось пішло не так.

Як справжня війна повністю витіснила з голови війну, побачену у кіно, так і знайомство зі справжніми героями показало, що вони геть не такі, як у книгах.

Але я досі дивуюся. Звичайні люди, молоді і старші, освічені і не дуже, сімейні і розлучені, чоловіки і жінки. Дехто з судимостями, а от щойно говорила з хлопцем, який признався: коли два місяці бомжував, то менше просив із простягнутою рукою, ніж зараз кругом бігає і для підрозділу просить.

І ще героїзм - ніяка не постійна величина. І ми нічого не знаємо про ті особливі хвилини, і коли вони настануть, і на кого випадуть. І що кожен із нас робитиме, якщо от так складуться обставини, тут навіть за себе не можна бути впевненим.

Можливість побачити їх справжніми, у реальному житті, зробила нас мудрішими. Ну або принаймні іншими. Я не скажу, що ми всі як один стали героїчною нацією, як це весь час повторюють політики. Поки що ми стали нацією, яка перероджується і піднімається над собою.

Дякую за захист, неідеальні наші чоловіки і жінки. Дякую вам, що ви не такі, як у кіно. Кіношні б не вивезли.

Нет никаких сомнений, что это будет моя любимая история на некоторое время.

Как вы помните, у нас тут приключился героический DAF Leyland в варианте авторемонтной мастерской, на который упала крыша здания, а он её удержал и уехал своим ходом с места приключения. (Правда, когда Порошенко говорит, что он доехал своим ходом на ремонт, то это не совсем правда. У него стёкол в кабине нет, это была бы та ещё поездка. Но теоретически — мог.)

Так вот дафчик этот во вторник добрался до Киева, на площадку "Справи громад". И я этого дафчика во вторник видел. И с военными, которые его привезли, разговаривал.

И между делом они вдруг говорят вещь, которую забыли просто сказать раньше. Что под DAF-ом в момент прилёта сидел чувак. И остался жив и более или менее здоров именно потому, что DAF удержал крышу. Вот прямо под боком машины сидел боец и его DAF спас.

Потому что рядом, в паре метров, стоял ещё бусик, и бусик короче тоже показали, и его DAF не защитил, и бусика больше нет. Там по-моему ремонтировать нечего. Он плоский стал.

А боец не стал плоским, и это хорошо. А история становится всё более эпичной.

#орк_волонтёрит ⬇️⬇️⬇️

Коли ми планували нові бренди ЗСУ, було кілька речей, які були за рамками дискусій - не обговорюється, це треба робити.
1. персональна символіка піхоти, бо завжди були бідною ріднею, а це не правильно.
2. серед усіх родів і видів та їх символік мають бути Титани - ССО, ДШВ і КМП (в порядку появи їх емблематичних комплексів).

Саме на візуальних стилістиках особливостей Вовкулак, Штурмовиків і Мариносів, їх наголошеній кольоровій окремішності, "фішках" і мав будуватися авангард нового образу збройників. Wow-ефект - вони. Найвиразніша естетика, в тому числі для рекрутингу - вони. Сталеві, Марунові (для дівчат - Вишеньки - саме так лагідно називали британці бордовий берет, коли його придумали), Смарагдові.

Сьогодні день людей кольору моря. Вони самі себе назвали Люди Трьох Стихій. Бо їх природнє середовище і "з неба", і "з води", і "на суходолі". Вони самі знайшли для себе "штормові берети".
Вони ті, кому жарт "це наше море, ми його копали" , не жарт, а мітка - це наше, не лізь.

Від початку ми бачили їх Корпус. Не скільки в розумінні логік структурних одиниць, більше як оформлене окреме явище. Нам самі військові казали "та який корпус...не буде, кілька бригад, максимум". Військові сумнівалися, а ми бачили, що в КМП мають бути свої вертушки, свої плавзасоби, арта. Військові посміхалися з нас цивільних, а ми говорили, що Маріносів має бути 7-8 бригад. Бесарабія, Одеса, Миколаїв, Приазов'я, Керч, Ак'яр, Західний Крим. Плюс арта, плюс... Корпус.

Час показав, що ми мали рацію.

Сьогодні день Морської Піхоти.
Те, що він співпав із Днем Героїв - не співпадіння.

🧐 Віталій ГАЙДУКЕВИЧ:

Атракціон. Епоха втрачених смислів.

Журналісти питають, «а що твоя бульбашка говорить про кінець офіційного президентського терміну Зеленського?». А я дивлюся чим переймаються соцмережі і бачу – якось знов не про те. Не про смисли. Про форму, а не про суть.

Замість задати питання – а що корисного країні зробив Шостий у штурвала держави, для обговорень мережі вкидають тему «термін легітимності». Вкидають помийки Банкової в першу чергу. Емоційні українці реагують, а Росія емоцією користується і множить своїми ботами. От таке перемикання уваги із болючого і проблемного (що зробив) на емоційно-маніпулятивне (термін придатності).

Чи «вичерпався президент Зеленський» чи і далі буде? Ще якийсь час буде. Не вичерпався. По формі – бо таке правове поле. По суті - бо і не починався.

Була розпіарена роль, але ніколи не було усвідомленого розкладеного по поличках «я це роблю для країни, тому що... потім будуть такі варіанти дій... а далі – наступні… кінцева мета – така-то». Звісно, коліщатка яких-ніяких але інституцій, що проявили резерв міцності (виявляється він був), за допомоги досвіду, інерції, свояцького «ти ж розумієш», «какой-то матєрі» і шкурняків, рухали нас в часі. Але це не було правління. Це була імітація.

Давайте відмотаємо трохи назад? Ми ніби йшли роззявивши рота великим атракціоном. Нас шорхали епатажні витівки, показушні заявочки, понтові кіношні сцени, наголошена гігантоманія і постійне хрипате-муркотіння відосиків. Нам згодовували ілюзію, ніби щось кудись розвивається, рухається, відбувається, а насправді… Від павільйону до павільйону нашу увагу хапало чергове шоу. І кожне годувало найгірших демонів суспільства.

Для ситої Заздрості розкрутили шоу «Баригоборці». Для підгодовування Пролетаря в народі, йому постійно згодовували ритуального винного в тих чи інших поточних негараздах (це нічого не додавало у вирішенні проблеми, але суспільний Пролетар тішився). Окремі порції харчу мали Інфантильність, Ривок До Корита, Какая Разніца, Гірше Не Буде, зрештою… Трусість - цей демон гриз тих, хто боявся зізнатися – навколо все шкереберть.

Ми йшли тим великим атракціоном і дружньо зашикували тих, хто насмілився засумніватися. Насправді ж ми на кожному кроці щось втрачали. Бо за фасадами шоу було все навпаки.

Ще влітку 2019 ми втратили Парламент. Дитя збоченого акту – (Популізм зґвалтував Конституцію) така Рада не мала шансів народитися здоровою. Явився покруч - ніби руки-ноги-голова-ходе-говоре, але суть…

Потім ми поступово втратили Уряд. Почали чахнути Місцеві Влади. Померли Суспільна Дискусія, Свобода Слова, Оборона, Важливість Компетенції, і без того хвороблива - Відповідальність.

Натомість розбуялися Вседозволеність, Хамство, Самозакоханість, Форсове Глупство, Кумівство (так-так, демону людської Інфантильності згодовували історії про кількох друзів дитинства Порошенка і прості люди відмовилися в притул бачити як скрізь тотально всівся весь Квартал Зеленського).

Картинки цього шоу змінювалися так швидко, гойдалка емоцій була така рвучка, перехід з холодного душу в окріп настільки контрастний, що… ми стали втрачати здатність сфокусуватися на тому чи іншому подразнику. Тисячі емоційних порізів, какофонія вводних, калейдоскоп протиріч… все це вводило в транс. Розгублені ми просто не розуміли, як реагувати і просто пливли за течією подій.

В тій бардачній фатаморгані ми і пролюбили головне – смисли.

Який смисл придивлятися до суті зробленого чиновником, якщо він прикольно катається по офісу на самокаті?

Який смисл думати, якщо можна написані попередниками законопроекти видати за твої?

Який смисл намагатися подивитися на кілька кроків вперед, якщо ти в голос визнав – ти не вмієш стратегічно думати?

Який смисл обтяжуватися якимсь парламентом, якщо можна напхати туди кілька сотень випадкових і залежних «конвертованих» людей, що мавпочками робитимуть «шо вєлєно»?

⤵️⤵️⤵️

​​Який смисл заморочуватися ризиками війни і клопотами оборони, якщо це страшно, а шашлик такий соковитий?

Який смисл докладати зусилля, що ми не в НАТО - бо ж Байден?

На кожен кейс чи історію знаходилося своє «який смисл…?».

Із останнього-показового – «Який смисл зносити Ярмо, якщо можна придумати йому якесь зручне пояснення?». Це, типу, «назвемо тюремну пайку – дієтою, а ґрати – узручненням споглядання зорь в конкретних квадратах… і взагалі їх можна в райдугу покрасить».

Іронія історії – цю гірку чашу доведеться випити до краплі. І Зеленському. І людям. «Простим» і притомним. А якщо є бажання повернути смисли, то «смакуючи» наслідки найбільш епічного фейлу відновленої державності, краще думати не над термінами, а над граблями – зійти.
…і позбирати їх, чи що.

https://www.facebook.com/v.haidukevych/posts/pfbid0o91UwF7U6oq89XyJ6XJFu1YScMoFAE1veYKva1LdgzpiEEqgX42nYouwuApU8oJol