Перша глава 3 книги готова (не рахуючи пролог).

Друга глава 3 книги готова. Сьогодні у нас гаряча сцена (поки що найбільш гаряча за всю книгу) та невелика детективна вставка.

Сплітач та еротичні сцени.
Зізнаюсь, не люблю їх писати. Чомусь завжди хотілося залишити героям якусь долю приватності, а не творити "фансервіс". З іншого боку - відвертими сценами в літературі для дорослих читачів у 21 сьогодні уже нікого не здивуєш. Навпаки - якщо між персонажами є почуття, проте немає сексуальної сцени - виглядатиме дивно. "Як, ти вже стільки сторінок накатав, а герої досі ні-ні?" - якось запитали мене на більш ранніх етапах книги. Щоправда, це був більше жарт під час п'янки, та все ж. Загалом, я не маю нічого проти, сексуальні сцени оживляють та додають історії "перчинку". Та по тому, що вийшло - мені здається, що я не зміг вловити цей баланс між тим, щоби показати пристрасть та не звалитися у пошлятину. Буду якось правити...

А ось вам стильний Карі. За корекцію арту дякую Кужубці.

Спадкоємиця Айріні ар Ґренц.

Сьогодні буде дещо незвичне. На днях пані Світлана Макарова запропонувала мені підшукати для "Сплітача" музичний супровід. Тицьнувши паличкою "Джеміні" я зрозумів, що чекати щось від ШІ даремно, принаймні на дакнову етапі його розвтику, тож вирішив написати пісню сам. Хоча я звісно не поет. Отже, презантую на ваш суд вірш (взагалі перший мій вірш), який я в майбутньому хотів би бачити покладеним на музику.

"Вершителю"

Кров на снігу, на білім червоніла
Кров на снігу, мов холод і вогонь.
Рвав душу біль, бо битва знов гриміла
І сивина торкалася до скронь.

Навіщо ти притяг мене в ці землі?
Як іграшку в божественних руках.
Як ляльковод сплітаєш ниті темні.
І смертний люд вганяєш в долі страх.

Ти ж гру ведеш, немов на дошці в шахи.
А ми у ній — й ферзі, і королі.
Хтось зуби стис, хтось труситься від страху
А хтось уже давно лежить в землі.

Для чого ти сплітаєш наші долі?
Нащо мене ти змусив покохать?
В буремний час втікаєм від неволі.
Й за спинами у нас мости горять.

Хоч кажуть всі — плетіння не спинити.
Не розгадать, куди нас приведе.
Ми все пройдем, так просто нас не вбити!
Людськая воля фатум розведе.

Хто ти такий, союзник нам, чи ворог?
Та, боже, бачив ти, що обирав.
Ми сталь, ми гарт, ми зло зітрем у порох.
Бо молодь вірна вже стає до лав.

Злетить у небо сокіл величавий
Ікластий звір впаде йому до ніг.
І темний культ загине у неславі.
Бо не богам вирішувать, що гріх.

Пройдуть роки. Ми, люди, не безсмертні.
Колись і нам прийде час за Межу.
І знаю я, в останньому моменті.
Ти з'явишся, і я тобі скажу.

Були часи — тобі бажав я смерті.
І зараз не шкодую ні про що.
За смерть і біль, за душі, що роздерті.
Безсмертного хтів стерти у ніщо.

Та все ж, за дещо буду тобі вдячний.
За те, що звів мене з цими людьми.
Бо з ними і плетінням йти не лячно.
Й ставати пліч-о-пліч до боротьби.

Ох, що у мене буде! 😍 Сьогодні обіцяють відправити. Та похвалитися хочеться вже 😎

Усіх причетних вітаю з Днем Письменника! Побільше вас натхнення та визнання читачів!

Пропоную дві версії пісні. Поки так, а в ідеалі хотів би, щоби її озвучив "Люмос".