Розбещене безмежною владою керівництво Росії не створило належних умов перебування у армії та гідної за те винагороди. Для утримання війська держава застосовує найгірші практики примусу щодо власних громадян, що супроводжуються приниженнями та знущаннями. Вартість людського життя та свободи у країні зведена в ніщо на користь молоха держави і нації, а "боротьбою за свободу" проголошенні найгірші форми рабства. Армійська система забезпечує владою людей найгірших моральних якостей, поставивши їх на вершині піраміди традиційно-радянської субординації. Не так давно РФ розпочала мобілізацію увʼязнених. Пропаганда примусової мобілізації цілком замінила належне озброєння збройних сил.
У російській державі вводяться виправдані війною історично високі податки з населення, гроші з яких, проте, напряму до армії не потрапляють. Економічна політика стає усе глибше деспотичною, і тим більше ігнорує інтереси громадян, за чий рахунок проводиться. Дипломатія відзначається цілковитою відсутністю будь-якої візії, декларовані плани - сміхотворністю та впертістю, а тому жоден міжнародний гравець не сприймає Росію та її зовнішню політику всерйоз, лише зручно користуючись її жалюгідним становищем.
Суспільству насаджується масова істерія та людожерські ідеї, виправдані ресентиментарними збоченнями та демагогією. Так звані "громадські активісти" навіть з найменшим медійним впливом, особливо колишня "опозиція", упиваються кров'ю власних співвітчизників, яких вважають невідповідними власній ідеології. Державою проводяться псевдоопозиційні акції та демонстрації з метою створення картинки громадянського суспільства. Підконтрольні Кремлю медіа під виглядом патріотичного виховання продовжують насаджувати населенню жорстку пропаганду, яка вже перейшла ту межу, коли її хтось сприймав усерйоз. Поклоніння ідолу держави межує з релігійним фанатизмом, і знову модною стає старозавітня сакральність держави і, як наслідок, заперечення людської гідності та будь-яких проявів індивідуального. Російська верхівка цілком свідомо вибрала шлях ефективності й повернення до тваринних законів організації суспільства.

Держава, що намагається знизити цінність індивідів, аби зробити із них слухняні інструменти власних проектів (навіть у найкращих ціляй), дуже скоро прийде до висновку, що неможливо здійснити великі цілі малими людьми, і досконалий механізм, якому все принесено у жертву, ні для чого більше не згодиться саме через відсутність вітального духу, подавленого для прискорення рухів самого механізму.

Джон Стюарт Мілль

Ми стаємо країною непросвітної темряви і всі, хто залишиться, будуть мати криві зуби і питимуть дешеву горілку

Христос народився!

Народ азіатський позбавлений будь-якої мужності, крім того, і через їхні закони, бо більшість Азії керується владою царів. Там, де люди самі над собою не владні і не автономні, а підпорядковані владиці, турбота у них не про те, щоб вправлятися у військових справах, але про те, щоб здаватися нездатними до війни. І справді, небезпеки не однакові. Адже підданим необхідно вирушати за своїх панів на війну і переносити праці та смерть далеко від дітей, дружин та друзів. І які б не були хороші та мужні їхні справи, пани від них звеличуються і зростають; самі ж вони, крім небезпек і смертей, нічого не пожинають. При цьому невідворотно земля у таких людей залишається необробленою як через нашестя ворогів, так і внаслідок беспечності їх самих; так що навіть якщо хтось за природою буде хоробрим і мужнім, закони відвернуть його від цього. Великим доказом цього є те, що всі ті греки і варвари Азії, які зовсім не підпорядковані государям, а вільно трудяться самі для себе, є найвойовничішими з усіх, бо вони наражаються на небезпеку для себе і як отримують нагороду за хоробрість, так і несуть покарання за боягузтво.

"Про повітря, воду й місця", Гіппократ

Знаєте, дослідження високих матерій у людей пристойних завжди починалося з усвідомлення власного місця у світі - від "знай себе" на вході Дельфійського храму до Критики чистого розуму. Зараз ті, хто модно вважають, ніби користуються власним розумом, насправді знаходяться у нього в рабстві – інакше як можна назвати заперечення усього, що його перевершує і виходить за його межі? Тим не менш, найгіршою формою рабства залишається український націоналізм.

Чим ближче крах імперії, тим ефективніша її мобілізація

Українська національна ідея в одній картинці.

Усвідомлення права розвиває усвідомлення обов'язку. Загальний закон — це свобода, яка закінчується там, де починається свобода іншого.
— Віктор Гюго

Набути силу - недешево: сила притупляє розум... Питається, чи мислять зараз німці, які вважалися колись народом мислячим? Тепер ум наводить на німців нудьгу, німці дивляться на нього з підозрою; політика поглинула собою усю серйозність, необхідну для справді розумних речей. "Чи є зараз німецькі філософи? Чи є зараз німецькі поети? Чи є хороші німецькі книги?" - питають у мене закордоном. Я червонію, але з тією хоробрістю, яка завжди з'являється у мене в критичних випадках, відповідаю: "Так, Бісмарк!". Хіба я міг сказати відверто, які книги читають в теперішній час?.. Нехай буде проклятим інстинкт посередності!

...

Ніхто не може тратити більше, ніж має, - це стосується як окремих особистостей, так і народів. Якщо народ буде тяжіти до могутності, політики у обширних розмірах, до втілення економічних принципів, до злягання з усім світом, до парламентаризму, до військових інтересів і буде витрачати на це запас розуму, серйозності, волі, усвідомлення власної гідності, то його не вистачить на інше. Держава і цивілізація - нехай упевниться у цьому всякий - це, скажемо так, два антагоністи: вислів "цивілізована держава" був придуманий лише у новітній час. Одне живе за рахунок іншого і процвітає за рахунок іншого. Усі великі епохи цивілізації є в той самий час і епохами політичного занепаду: те, що вважається великим у сенсі цивілізації, ніколи не відповідало політиці, було навіть антиполітичним... У той самий час, коли Німеччина є могутньою державою, Франція також набуває великого значення, але значення іншого роду - вона стає цивілізованою державою. Наразі вже багато з нових серйозних і пристрасних умів переселилися на жительство в Париж; тому питання про песимізм, питання про Вагнера, майже усі питання, що стосуються психології і мистецтва, обговорюються там незрівнянно глибше і старанніше, ніж у Німеччині, - німці навіть не здатні до такого серйозного відношення до справи. В історії європейської цивілізації посилення держави означає перш за все втрату рівноваги. Тепер стало відомим уже всім і кожному, що у головному - чим завжди і залишиться цивілізація - німці не мають жодного впливу. Їх питають: чи можете ви вказати хоча б на один такий ум, який належав би до європейських умів, як належали до них ваш Гьоте, ваш Гегель, ваш Генріх Гейне, ваш Шопенгауер? Усі не можуть надивуватися з того, що в Німеччині рішуче немає жодного філософа.

"Сутінки ідолів", Ніцше

Кілька років тому я мав честь особисто спілкуватися з Ієронімом Босхом. Він розповів мені, шо попри усі старання не зміг зобразити чогось більш потворного і карикатурного, ніж українське «громадянське суспільство».
Кожного із новозачатих борців за демократію дотепер або не цікавила ситуація з людськими правами і свободами в Україні, або повністю вдовольняла. Особисто я не знаходжу принципової різниці між орками, для яких свобода - це ніщо, і активістами, для яких мірило свободи - це наявність бюрократичних гавноінститутів

Я раджу вам, друзі мої: не довіряйте нікому з тих, у кого сильне прагнення карати! Це - народ низького сорту і походження; на їх лицях видно ката і нишпорку. Не довіряйте усім тим, хто багато говорить про свою справедливість! Воістину, їх душам недостає не одного лише меду. І якщо вони звуть себе "добрими і праведними", не забувайте, що їм бракує лише влади, щоб стати фарисеями.

Подивися, ось яма тарантула! Ось він іде добровільно: будь здоровий, тарантуле! Чорним сидить на твоїй спині твій трикутник і твоя ознака; і я також знаю, що сидить у твоїй душі. Помста сидить у твоїй душі: куди ти вкусиш, там виростає чорний струп, помстою змушує твій яд кружитися душу!
Нехай буде людина позбавлена помсти - ось для мене міст, шлях до найвищої надії, і веселкове небо після довгих гріз. Але іншого, звісно, хочуть тарантули. "По-нашому, справедливість буде саме в тому, щоб світ був наповнений грозами нашої помсти" - так говорять вони між собою. У кожній скарзі їхній звучить помста, в кожній похвалі є бажання причинити біль; і бути суддями їм здається блаженством.
Горе! Тут вкусив мене самого тарантул, мій старий ворог! Божественно впевнено і прекрасно вкусив він мене за палець! "Має бути покарання і справедливість - так думає він, - бо недарма ж йому співати тут гімни на честь ворожнечі!" Так, він помстився за себе! І, горе! Тепер помстою змусить він кружитися мою душу! Але щоб не став я кружитися, друзі мої, прив'яжіть мене міцніше до цього стовпа! Вже краще буду я стовпником, ніж вихором помсти! Воістину, не вихор і не смерч Заратустра; а якщо він і танцюрист, то аж ніяк не танцюрист тарантели!

На думку деяких дослідників, згідно з давньою ведичною традицією усе суспільство було вибудуване лише заради однієї мети - здійснення ритуалів, що допомагають богам у боротьбі проти ракшасів. Касти, звичаї, передання, мудрості - усі вони мали на меті створення людського комп'ютеру, хайв-майнду, що дозволив би приносити жертви богам з найбільшою ефективністю.
Тішуся, що жодна з українських церков не забула власних арійських коренів та віддано продовжує службу Червоним Богам.

Чарівний Хрещатик