Після виснажливого дня в Зоні, де небезпеки чатують на кожному кроці, перепочинок на базі стає справжнім порятунком: тут можна зняти напругу, вгамувати голод і обмінятися історіями з іншими сталкерами, відновлюючи сили перед новими викликами.

«Декілька місяців тому, Маркус робив вилазку за припасами до упавшого літака, де він натрапив на цю бідолаху. Крило в неї було порізане гострим шматочком металу чи чимось подібним, ймовірно, якимось аномальним сміттям з «Каруселі». Маркус, він не з боягузливих - акуратно взяв пташку, не відлякав. Відніс її в табір, як пораненого сталкера, де він промив її рану, зробив пов'язку з того, що було під рукою, і дав пиття. Каже, щодня дивиться на неї, як на символ надії. В Аномалії, де часто думаєш тільки про виживання, ця маленька ворона нагадала йому - життя важливе в будь-якій формі. Відтоді Маркус від неї не відходив, доглядав постійно та нарік Гайкою, ще й клітку для неї, на горищі пансіонату, знайшов. Уся ця історія - привід задуматись, що навіть у цьому похмурому місці, де смерть чекає на кожному кроці, можна знайти щось живе, що варто берегти.»

«Він спостерігає…»