​​⚡️⚡️⚡️Рада підтримала законопроєкт про заборону РПЦ, раніше відомої як УПЦ Московського патріархату.

Поки що це лише перше читання, але все одно це історичне рішення.

Я, до слова, подала свій перший законопроєкт про PПЦ ще 26 березня 2022 року, коли Київ був в облозі. І тоді мені казали, що боротьба з ФCБ в рясах не на часі.

Я щаслива, що колеги змінили думку. Мені вкрай важливо покласти край діяльності PПЦ в Україні, тому я, звісно ж, підтримала законопроєкт уряду.

Щоб перемогти агресора, слід мислити асиметрично та не лишати для pociї жодних можливостей нам нашкодити.

Щасливі з колегами😏

​​⚡️СБУ та Нацполіція проводять обшуки в приміщеннях АллатРи по всій Україні. А здавалося б, за вікном дощ, ну що може підняти настрій?

Не знаю, що стало останньою краплею, але з 17 жовтня я отримую десятки звернень постраждалих від АллатРи осіб. З деким моя команда навіть зустрічалася. Історії про втрату рідних, які ми почули, дуже схожі, але від того не менш трагічні.

Я дуже рада, що правоохоронні органи зреагували, але АллатРа — це небезпечний вopoг
з потужними зв'язками навіть у владі, тож нам потрібні законодавчі запобіжники.

Серйозна проблема в тому, що в українському законодавстві є прогалина, що дозволяє релігійним за своєю сутністю організаціям реєструватися як громадські об'єднання.

І у нас відсутній механізм, щоб визнати таку громадську організацію релігійною, не залежно від суті її діяльності.

Але тут стає в пригоді законопроєкт №8371, ухвалений Радою в першому читанні. Він працюватиме не лише проти УПЦ МП, але й проти усіх релігійних організацій, центр яких знаходиться в державі-агресорі.

Дуже важливо, щоб заборона поширювалася і на псевдо громадські організації, які фактично є сектами й культами.

Тому сьогодні я подала правки до другого читання до №8371, які зокрема:

📌 унеможливлять утворення і діяльність громадських об'єднань, мета або діяльність яких за своїм характером відповідають діяльності релігійних організацій

📌 передбачають механізм проведення перевірки діяльності таких обʼєднань

📌 та інструмент, що зобовʼязує останні зареєструватися, як релігійна організація або ж припинити діяльність

Я дякую всім, хто зараз поширює свідчення та правдиву інформацію про так звану АллатРу, хто тегає СБУ та інші правоохоронні органи. І всім, хто робив це раніше. Обшуки — це лише початок, треба дотискати ситуацію. Я переконана, що це допоможе врятувати багато людей, яких вводять в оману та яким ламають життя.

​​Уявіть світ, де в школі до дівчат ставляться як до рівних, вчать стріляти та керувати дронами.
Хоча чого уявляти, такий центр військово-патріотичної підготовки є в Україні.

Я вже писала, що необхідно об'єднати програми предмета «Захисту України» для дівчат і хлопців.

✍️Міносвіти на початку навчального року створило робочу групу, щоб оновити програму. Але критичних змін не відбулося — до старої програми просто додали тему про БПЛА. Підхід, за яким дівчатка вчать накладати пов'язку «чепчик», а хлопчики вчаться стріляти, — не змінився.

Але мало просто змінити програму. У нас бракує вчителів і вчительок, які можуть толково й цікаво вести цей предмет, бракує обладнання для таких уроків.

Тож місяць тому разом із фондом Victory Drones ми почали працювати над комплексним оновленням цього предмета.

🏫Я завітала до однієї зі шкіл Київщини, де модель викладання «Захисту України» суттєво відрізняється. Учні й учениці зі всієї громади раз на місяць приїздять вчитися в центр військово-патріотичної підготовки.

Наповнення уроків не відрізняється за статтю, бо як сказали дівчата:
«це було несправедливо, ми теж хочемо вміти стріляти».
Так само хлопців вчать надавати першу домедичну допомогу.

4 вмотивованих і професійних учителів навчають 1000 учнів та учениць зі всього міста та сіл громади.
У центрі є кабінет топографії та домедичної допомоги, лазерний тир, зал для занять із самооборони. І до речі, ніхто тут не витрачає час на 8 годин стройової підготовки.

Які переваги такого підходу?
1) обладнати один центр військово-патріотичної підготовки фінансово вигідніше, ніж забезпечити всім необхідним кожен ліцей
2) вчителі, які працюють на повну ставку, матимуть вищий рівень мотивації вдосконалюватися й викладати якісніше

Ми поговорили з учителем, який з командою створював цей центр і дуже горить ідеєю, щоб до захисту України ставилися серйозно. Він розповів, що зустрів у Бахмуті трьох своїх учнів, яких навчав у 2017 році💔 його уроки «Захисту України» вплинули на їхнє бажання пов'язати життя з військовою справою.

Схожі ініціативи є й в інших містах, але поки це не стало системою. Ми хочемо поширити успішний досвід центру військово-патріотичної підготовки на всю Україну.

​​Бути публічною людиною — це велика відповідальність. Особливо, якщо ти політикиня. Особливо в країні, що веде війну за своє існування.

Навіть якщо ти орлиця.

І якщо ти викриваєш позиції ЗСУ або піддаєш cмepтельному ризику громадян на oкyпованих територіях, що чекають на Україну, — за цим має йти реакція правоохоронних органів.

Будь ти хоч сто разів фріком, яку вже давно ніхто не сприймає серйозно.

Розбиратися, зробила це Фаріон навмисно, чи тому, що вона Фаріон, мають правоохоронні органи. На це я й сподіваюся і подала заяву в правоохоронні органи.

​​🏫За навичками читання українські діти відстають від дітей з розвинених країн на 2,5 року навчання. Про це свідчить результати найбільшого і найбільш авторитетного дослідження PISA, яке порівнює навчальні результати 15 річних підлітків. От такі сумні новини в Тиждень читання.

У математиці та природничих дисциплінах українські школярі й школярки відстають від дітей з розвинених країн з Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) — на півтора року.

І причина не лише в повномасштабному вторгненні. Дослідження не проводилося в Донецькій, Луганській, Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській та Миколаївській областях, а також в Криму та Севастополі. Насправді наші показники значно гірші.

Так само менше українських підлітків досягають базового рівня грамотності порівняно з їхніми однолітками в країнах ОЕСР. З математики — це 58% дітей, з читання — 59%, з природничих дисциплін — 66%.

Українські учні досягають високих результатів суттєво рідше, ніж їхні однолітки в розвинених країнах. З математики — тільки 3% на противагу 9% в розвинених країнах, з природничих дисциплін та читання — 2% на противагу 7% в інших країнах. Ми любимо говорити про успіхи дітей на українських олімпіадах. Та, на жаль, ці успіхи статистично незначущі навіть серед дітей з високими показниками.

Ми очікувано маємо гірші результати, порівняно з попереднім дослідження PISA у 2018 році. З математики падіння — 12 балів, з природничих — 19, з читання — цілих 38 балів.

В Україні зберігається дуже висока нерівність в навчальних результатах, яка прив'язана до економічного стану родини та місця проживання дитини. Дітки з українських сіл демонструють результати з математики нижчі на 92 балів ніж їхні однолітки в містах. Це дорівнює 4,5 рокам навчання.

Також цей звіт оприявнив різницю між задачами в PISA і традиційними для українських шкіл завданнями. У нас досі в базовій і старшій школі досі застосовують примітивний підхід — визубри дати, визубри формули, визубри правило дев'ятки, що мав на увазі автор у кожному творі, розв'яжи 20 однотипних задач. Задачі PISA заточені на виявлення компетентностей, тут потрібно думати. Наших дітей часто це ставить в глухий кут.

З одного боку, все дуже погано. А справжні цифри, з урахуванням областей, де ведуться бойові дії або які перебували під pociйською окупацією, ще гірші.

З іншого, дуже добре, що у нас є ці цифри. Адже з 2020 року українська держава не змогла налагодити самостійний збір інформації про освітні втрати. Цей результат має стати дном, від якого ми маємо відштовхнутися. Тепер їх необхідно перекласти на конкретні рішення.

Понад половина успіхів дітей в навчанні — залежать від кваліфікації вчителів. Найкращі додатки для навчання не замінять хороших викладачів. Нам терміново потрібно повернутися до питання про сертифікацію педагогів.

Нам потрібен культ, що добре вчитися — це добре. Що світом керують ті, хто добре вчиться. Що читати приємно, корисно й потрібно. Нам терміново потрібно щось робити із якістю навчальних програм. На превеликий жаль, на цю тему ми зараз нічого не чуємо.

Нам потрібен надзвичайний стан в освіті. Адже йдеться про наше майбутнє.

​​🫠пyтiн прилетів у ОАЕ. А Зеленський — не прилетів. Навіть відеозвернення не записав.

Білий дім заявив, що кошти для допомоги Україні закінчаться до кінця року. Відмова Конгресу схвалити нову підтримку, за словами посадовців США, «поставить Київ на коліна на полі бою», а також «збільшить ймовірність воєнних перемог pociї».

І на фоні усіх цих новин в Україні несеться дискусія, хто й куди має їздити, і як кого обмежити в поїздках.

Перше враження від новин з США емоційне — чути це відверто боляче. Друге враження раціональне — на фоні дріб'язкових з'ясувань стосунків і cpaчів ми відверто програємо міжнародну співпрацю. Поки ми сваримося — про Україну на міжнародному рівні говорять усе менше й менше. Як країна, ми зацікавлені, щоб якомога більше притомних людей їздило за кордон і говорило від нашого імені та про нас. Будь-хто, хто добре говорить англійською, хто вміє спілкуватися з іноземною аудиторією на міжнародному рівні та має запрошення, — має їхати.

На власні очі я це бачила на кліматичній конференції ООН — COP28 в ОАЕ. Полетіла туди не коштом держбюджету, до речі (дякую німецьким партнерам). Українська делегація на COP28 була присутня, але не на рівні голів держав. Я вже мовчу про те, що Указу Президента про склади делегації не було до 5-го дня конференції. Непредставленість на найвищому політичному рівні — особливо на фоні прильоту пyтiна — це ж очевидний дипломатичний провал. Бо тут, між іншим, топові лідери світу. Навіть диктaтop лукашенко приїхав! Ви уявляєте, яка боротьба за змінами клімату в тoталiтарній Бiлopyci? Але він пpипxaвся, бо йому треба налагоджувати міжнародні, прости Господи, контакти. Бо COP28 — це про зміни клімату, так. Але це — один із найбільших майданчиків для зустрічей. І не використати його — помилка, яку ми не можемо собі дозволити.

Нехай Президент не зміг приїхати, але міг прилетіти Прем'єр? Міг же, правда? Ну якщо пyтiн зміг, і лукашенко — то, мабуть, варто було й нам краще підготуватись?

Та й взагалі. Знаєте, як вгадати, чи будуть на міжнародній події pociяни? Ніяк, не треба вгадувати, вони точно будуть. У будь-якому разі. Скрізь. У великих кількостях. До речі, в їхньому павільйоні на COP28 йшлося про те, чому треба інвестувати в pociю. Араби ходили, слухали.

Ми привезли на СОР28 експозицію про війну. Дуже круту, до речі. Я від кількох людей чула захоплення виставкою, яку підготувала Ярослава Гресь. Проте дискусії треба більше виводити за межі розмов про війну. Бо — хочеш того чи ні — але світ не думає тільки про нашу війну. Світ думає про економіку. І тому окрім нагадування про війну треба було говорити про інвестиції в Україну. На жаль, цього було суттєво менше ніж в pociйському павільйоні.

Це боляче визнавати, але нам потрібні нові наративи для світу. Бо ті, що працювали перший рік великої війни — зараз уже не діють. Але — на жаль — видається, що нічого нового ми сформулювати не можемо. Про Україну на своїх подіях на COP28 згадують представники буквально пари країн: американці, британці, німці. Все. Решта — вже перемкнулася на Палестину. Ситуація ставатиме дедалі гіршою.

Для того, щоб зрозуміти, як знайти спільну мову з іноземними партнерами, потрібно бути на цих заходах, слухати, про що говорять інші країни, розмовляти з ними про наші потреби — однією мовою. А ще краще — показати їхню зацікавленість в українській перемозі. Ми цього не робимо.

Я не розумію, що рухає керівництвом Верховної Ради й Офісу президента, коли воно ставить палиці в колеса, не погоджуючи депутатам поїздки на закордонні заходи. Процедура погодження відряджень складна й незрозуміла. А коли ви не можете підтвердити участь в події, бо ви не знаєте, чи підпишуть відрядження — вас менше запрошують. Хто від цього виграв? Точно не Україна.

Агов, українці й українки мають бути скрізь, щоб про нас не забували. Нам потрібна тактика «тисячі бджолиних укусів» — сотні таких зустрічей, тисячі, регулярно, на постійній основі, до перемоги.

Для того, аби тебе почули, — ти маєш говорити. Скрізь, де тільки можна. Українці сильні, коли діють толокою — усі разом, багато з власної ініціативи, хто що може.

Тут одни канал, @snidanokkhymery, просить мене відповісти на питання про те, коли мобілізація дійде до мого чоловіка, Тараса Доронюка.

При цьому на каналі закриті коментарі, тому не дуже зрозуміло, де я маю відповісти. Тому відповім тут. По-перше, Тарас мобілізований з травня. По-друге, ми з ним давно розлучені;)

По-третє, чоловік з яким я зараз разом, служить з першого дня вторгнення.

По-четверте, синові 11 років. Ну якщо вже комусь захочеться і про це спитати.

По-п'яте. Як думаєте, канал вибачиться за неправдивий закид?

https://t.me/snidanokkhymery/961?single

​​🏛️⚡️Верховна Рада підтримала законопроєкт №10343 в першому читанні! Ми писали його разом із Міністерством оборони та Міністерством охорони здоров'я.

Він передбачає, що у сфері військової медицини ми маємо користуватись лише стандартами, настановами, рекомендаціями НАТО та держав-членів НАТО. І оскільки єдині рекомендації щодо турнікетів створив Комітет ТССС при Міноборони США — їх і зможе затвердити МОЗ та Міноборони України.

І тепер, якщо іноземні партнери захочуть передати нам турнікети, у нас будуть чіткі правила: нам підходять лише турнікети, схвалені CoТССС, будемо за них дуже вдячні.

Дякуємо колегам з парламенту за підтримку!

​​🙄Дуже «люблю», коли телеграм канали з довгої відповіді на складне питання виривають окремі слова, решту вигадують і капсом дають у заголовок.

Всі охочі можуть переглянути нашу розмову з Еммою Антонюк у «Це Ніхто Не Буде Дивитись» (як бачимо, таки буде дивитися). Про мобілізацію там 25 хвилин, про мобілізацію жінок: 17:56 — 24:49
https://www.youtube.com/watch?v=6Q0N4WAJlKs

Але тезово, про що ж ми говорили.

Популярна відповідь на питання про мобілізацію жінок — «ні, жінок не можна мобілізовувати. Ніколи. Нізащо». Але дуже нерозумно думати про популярність в час загрози припинити існування як незалежна держава.

У нас в Конституції написано, що «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України». Там немає уточнень, що це стосується лише чоловіків чи лише жінок. Для чоловіків прописана обов’язкова служба у війську, але обов’язок захищати державу — у нас один для всіх.

У нас багато жінок, які вже служать в ЗСУ чи Нацгвардії. Тому якщо мобілізація окремих жінок буде необхідна для потреб оборони держави, якщо без цього ніяк, ми не витягуємо і не переможемо, — тоді нам доведеться піти на цей крок.

Як сказала Ярина Чорногуз: ці жінки мають бути з числа тих, хто не є єдиними опікунками дітей, людей з інвалідністю, або з жінок старшого віку, які мають вже дорослих дітей. І з умовою проходження відбору по фізо та доведенням вмотивованості виконувати свої обовʼязки під час бойових завдань на довгу дистанцію.

З яких телеграм фантазій взялося капслоком «УСІХ ЖІНОК», я не можу зрозуміти.

Так, ми живемо в патріархальному суспільстві. Так, до гендерної рівності нам дуже далеко. Так, армія не пристосована ні до кого, але до жінок вона пристосована менше за всіх. Так, коли жінки приходять у військкомат з власної волі, їх часто відправляють додому варити борщ. Так, жінки стикаються із сексизмом на службі.

Це все ганебні явища, з якими потрібно боротися. Але нам дуже важливо замінити частину людей, які вже давно на війні.

Служба у війську — це не лише штурми й не лише передова. Дуже часто це робота в тилу, задачі, які жінки цілком могли б виконувати.

‼️Ще раз, не УСІ жінки. Окремі категорії. І якщо в цьому буде критична необхідність.

Ви б обрали мобілізацію жінок чи програш у війні?

І відповім одразу на популярні в ці години питання, процитувавши свій давніший пост:

Мій коханий чоловік мобілізований з першого дня великої війни. Ні, не в тилу.

Мій перший чоловік і тато Мартина — мобілізований у травні 2023 року.
Мій син живе у Києві, не за кордоном.

Мій тато у перший день вторгнення відвіз маму на рідну Тернопільщину і повернувся додому, на Київщину, аби якось помагати військовим, які розташувалися в їхньому селі. На їхньому з мамою будинку досі помітні сліди уламків pociйських cнарядів...

Анонімні телеграм канали, які не чули про інформаційну гігієну, — це окремий біль.

📆Пройшло 6 місяців, як звільнили Ткаченка.

Міністра культури в Україні досі немає.

Як там наша культурна дипломатія? Підтримка літературної, мистецької, кінематографічної, театральної галузей? Збереження пам'яток? Вибудовування діалогу в суспільстві, пошук спільного, точок дотику?

Ніяк?🤷‍♀️

📝Верховна Рада підтримала законопроєкт №10343 у фінальному другому читанні!

Тепер українських військових лікуватимуть як в арміях країн НАТО. З такими ж високими стандартами обладнання.

Коли президент підпише законопроєкт, у сфері військової медицини ми будемо користуватись лише стандартами, настановами, рекомендаціями НАТО та держав-членів НАТО. Зокрема щодо турнікетів йдеться про рекомендації Комітету ТССС при Міноборони США.

🤝Дякую Міністерству оборони України, Міністерству охорони здоров'я України, Наталії Калмиковій та Марії Карчевич. Чекаємо на підпис президента.