Наконец-то приехали фирменные поло и футболки ЛБ, которые мы заказывали специально для наших друзей - донаторов LB.ua

Как вы знаете, недавно мы запустили кампанию фандрайзинга ЛБ и, разумеется, сразу же придумали подарки для тех, кто нас донатит и поддерживает.
Причём не просто подарки, а подарки особенные.

Во-первых, поло и футболки LB.ua создавала и реализовывала «Авіація Галичини»!
А они в этом деле - лучшие.
Объективно.
Качество - космос. У меня пол-шкафа их поло и, как одеваешь, не хочешь потом снимать.
Наши фирменные получились совсем крутые).

Во-вторых, к кампании продвижения решено было привлечь одно очень узнаваемое лицо.
Ладно, мордочку).
Гатькину.
Посколько главный специалист по бабахам, на самом деле, он, а я - так, ассистентом у него подрабатываю).

Поэтому.
Все те, кто уже задонейтил нас на определённые суммы, скоро получит посылку).
Кто ещё не задонейтил, но тоже хочет - сделать это можно здесь

https://lb.ua/donate

Мы благодарны за любую поддержку и всегда рады новым друзьям!

Интересная история у человека получается.
Сначала ты скрываешься от правосудия в соседней стране. Более того, тебя туда, якобы вывозят люди действующего президента.

Потом, чтобы насолить этому бывшему президенту, уже люди нынешнего, якобы похищают тебя уже из Молдовы.
Якобы

Тебя находят грязным и почти голым в селе Винницкой области и сразу тебя хватает СБУ, везёт в Киев. В это время их преследует НАБУ, силовики за тебя чуть ли не дерутся.

Когда-то про Чауса снимут фильм или мини-сериал, а пока читайте его историю на Lb.ua и следите за развитием событий.

Главный герой наверняка много знает и его показания могут привести к началу политического кризиса, который может затронуть как Порошенко так и Зеленского.

https://lb.ua/news/2021/07/31/490671_vikradennya_stolittya_shcho_vidomo_pro.html

Парню 26 лет. Вышел на пробежку и внезапно «повесился».
Типа сам.
Ясно же, что не сам.
Ясно, что здесь - политическое убийство с с целью запугивания и устрашения граждан Беларуси, спасающихся от безумного режима в других странах.
В частности в Украине.


И тут у меня возникает бооооольшой вопрос ко всему нашему силовому блоку: СБУ, полиции, разведке и тд.
Как так получается, что спецслужбы недружественной страны орудуют на территории Украины как у себя дома (понятно же, кому выгодно и кто исполнитель)?? !
Тем более, если учесть, что Беларусь и Россия в данном случае - в одной связке.

У вас там все в порядке, вы точно тем занимаетесь?



https://lb.ua/society/2021/08/03/490817_kerivnika_biloruskogo_domu.html

Трохи більше як місяць тому ми запустили фандрайзингову кампанію для Lb
І останніми днями я мала надзвичайну приємність (так, на це пішло кілька днів і то я не до кінця ще справилася) - особисто писала та телефонувала тим із наших друзів, хто обрав для себе статус «Меценат» та/і «Натхненник».
З єдиною метою - сказати Д-Я-К-У-Ю.
За те, що ми разом, що ви допомагаєте, що надихаєте робити більше і краще - звісно, що для вас.
Ваша енергія, наше спілкування - щось неймовірне!!!
Особливо коли телефона трубка з’єднує тебе із раніше незнайомою особисто людиною).

Lb - це про дорослий погляд на світ.
З усіма витікаючими: виваженим поглядом ра події, глибиною, відповідальністю.
Як вже говорила, наші друзі-донатори («Натхненники» та «Меценати») незабаром отримають від нас подарунок - поло та футболки «Авіації Галичини» (що може бути крутіше?)

Приєднатися можна тут.
Сподіваюся, скоро з усіма новоприбулими познайомимося особисто)

https://lb.ua/donate

Непростой и очень яркой судьбы человек.
Почитайте в новости о его вехах.
Думаю, так и должно быть. Жизнь нужно прожить так, чтоб описание главных ее этапов с трудом вмещалось даже в очень большую новость.
А ещё он был большой жизнелюб.
Покойтесь с миром, Евгений Кириллович.

https://lb.ua/news/2021/08/05/490983_pomer_ievgen_marchuk.html?fbclid=IwAR2D4-dxI3gNSXVx7klBzdaEv-bMW6KyHszI7exL0ohAXJXJlDbBV9Hiq1M

Уроки Незалежності

Незабаром Україна святкуватиме тридцятиріччя Незалежності. За гучними привітаннями, славнями і обіцянками кращого майбутнього варто замислитися: а чого навчили нас ці три десятиліття?
Яких помилок ми припустилися? Чому?
Чи можна їх було уникнути? Чи зроблені висновки - аби не допустити подібного завтра? 

Усе це ми - редакція LB.ua - аналізували, задумуючи для вас спецпроєкт «Уроки Незалежності». «Свідки епохи» ми його ще між собою називаємо. Свідки епохи - люди, які не просто добре пам’ятають той чи інший період новітньої історії, явище, але виступали його активними співтворцями. Вони говорять не на задану тему загалом, а про те, до чого долучалися самі і що кардинально змінило їхнє власне життя. 

Політики, президенти, дипломати, банкіри, письменники, волонтери, фінансисти, ветерани, освітяни. Леонід Кравчук і Сергій Жадан, Кирило Говорун і Віктор Пинзеник, Оксана Забужко та Ігор Гордійчук («Сумрак»), Леонід Кучма й Олександр Ройтбурд, Юрій Луценко та Геннадій Москаль, Роман Шпек і Борис Гудзяк. Багато-багато інших.
Свідки епохи, які самі ж виступали її архітекторами. Відтак мають право на оцінки, узагальнення, рекомендації. 
Шостого серпня починаємо символічно - із засадничого інтерв’ю Леоніда Макаровича Кравчука.

Надалі публікуватимемо два тексти на тиждень - щопонеділка та щочетверга. Продовжуватимемо також і після 24 серпня - матеріалу багато. Наше завдання: не просто «прив’язатися» до дати, але переосмислити важливе разом із вами - нашими читачами.

Переосмислити, щоб будувати нове на здоровому, стабільному ґрунті. Долучайтеся!

https://lb.ua/world/2021/08/05/490822_leonid_kravchuk_moya_naybilsha.html

Напишу позже
Сейчас у меня просто нет слов
Прощай, мой хороший, добрый, светлый Друг
Спасибо, что был

https://lb.ua/culture/2021/08/08/491188_pomer_hudozhnik_i_golova_odeskogo.html

Памяти Саши

Мы собрали основное с 2009 года
Сейчас готовим к печати последнее интервью.
Записывали в июне в Одессе

https://lb.ua/culture/2021/08/08/491197_pamyati_oleksandra_roytburda_v.html

И ещё немного
Личного
Очень личного
Но искреннего

П.с. Господи, какая же боль(

https://lb.ua/blog/sonya_koshkina/491203_dorogoy_sasha.html

Сьогодні маємо другий текст із циклу Lb.ua “Уроки Незалежності».
Перша розмова, як ви пам’ятаєте, була із Леонідом Кравчуком (що і символічно, і логічно).
Сьогодні - архімандрит Кирило Говорун. Без перебільшення: найбільш знаний українець богослов у світі.

Ми не випадково обрали саме такий порядок публікацій. Адже церква є інституцією, якій українці довіряють - за даними опитувань - чи не найбільше. Причому багато років підряд.
І ця інституція суттєво впливає на життя абсолютно кожного із нас, навіть якщо людина є атеїстом.

Отже:
Як Філарет не очолив РПЦ, натомість заснувавши КП;
яку роль відігравали секти на кшталт Білого братства в буремні 90-ті;
як греко-католики виходили з підпілля;
чому ми не здобули автокефалію ще 2008-го;
як постала ПЦУ та якою є подальша доля МП в Україні.

Читайте. Ми старалися для вас)

https://lb.ua/news/2021/08/09/491165_kirilo_govorun_vidbulasya.html

В эфире наша постоянная рубрика «а что я говорила»
Ещё на прошлой недел

Андрей Крищенко написал рапорт и ушёл с должности главы полиции Киева
Причина не в том, что назначался он при Авакове, неа.
Но просто у него, как многолетнего руководителя столичной полиции, сложились ровные рабочие отношения с мэром.
Логично вообще-то, верно?

Но по нынешним временам это не ок. По нынешним временам тут нужен «свой», кто бы Кличко активно не любил. Активно - в силу полномочий.

Такие дела)



https://lb.ua/news/2021/08/11/491407_krishchenko_pishov_z_posadi_nachalnika.html

Сегодня Одесса провожает в последний путь Сашу Ройтбурда.

И сегодня утром мы опубликовали одно из последних (записывалось после открытия обновлённого второго этажа ОХМ «от 20-х до 20-х) его интервью.
В чем, кроме даты записи, его особенность?

В тексте вы не найдёте вопросов в духе «зачем вы пошли в депутаты» (через полтора года после выборов, ага);
как вы сумели продать ту скандальную картину (мы с Сашей ее еще в 2018 году продали);
и «что вы уже сделали для музея» (почитайте, подготовьтесь, прежде чем на разговор отправляться!)

Их ему задавали чуть ли не каждый раз.
Что его дико раздражало, понятное дело.

Это интервью Ройтбурда мы задумывали в рамках проекта «Уроки Независимости» - как концептуальный анализ основных вех украинской культуры за 30 лет.

О «разрешенном искусстве» конца 80-х; «одесском круге» художников;
Москве как тогдашнем культурном центре (прости Господи);
Осознании национальной идентичности в культуре;
Ассоциации «Новое искусство»;
Выставках середины 90-х;
Постмодернизме/постсоцреализме в украинской живописи;
Институте кураторства и многом-многом другом.

Он бы остался доволен.
Читайте
Помните
Делайте выводы

https://lb.ua/culture/2021/08/11/491308_aleksandr_roytburd_mne_vazhnee.html

Сегодня четверг.
А значит, мы публикуем очередной текст в рамках спецпроекта «Уроки Незалежності».

…Знаете, конкретно этот текст особенный.
Совершенно особенный.
Пронимает до дрожи.
Заставляет задуматься.
Крепко задуматься.

Мы же часто говорим об окупированном Крыме, верно? (Что, несомненно, и правильно, и нужно).
Но как часто мы вспоминаем о (не)потерянном поколении - молодежи Донбасса?
Их больше полумиллиона.
Они среди нас.
Те, кто выходил в 2014 на проукраинские митинги студентом (а то и старшеклассником); кого потом за это бросали на подвал (как нашего Андрея Оленин. Да-да, эта история - и о его судьбе тоже), отправляли на «исправительные работы».
Те, кто спасались бегством с родной земли, бросив все и часто первое, что искали на новом месте - не только работу, но и университет.

Дальше - прямая речь

«Сонце України встає на Донбасі», – такий банер висів біля студентських гуртожитків Донецького національного університету по досі не декомунізованій вулиці Рози Люксембург.
Це слоган ультрас «Шахтаря» і добровольчого батальйону «Артемівськ».

Саме він найкраще характеризує молодих людей регіону, які народилися, коли Радянський Союз доживав віку, та вже в новій незалежній Україні.

Коли почалась окупація Криму, а в Донецьку дивні люди взялися вішати на адмінбудівлі прапори чужої держави, молоді люди не розуміли, що коїться, проте для них це було протиприродно.
Вони відчували себе українцями – попри російську мову, засилля міфів про бандерівців і Донбас, який усіх годує, попри тотальну ностальгію за СРСР регіону, де годинник частіше звіряли з Москвою, аніж з Києвом.

Як же вони такі там народилися?

Ми розповідаємо про молодь Донбасу.

Тих, хто обрав Україну і хто неймовірно цінує її незалежність.
Про довоєнне життя, спробу опиратися російській агресії, полон, війну, освіту, окупацію, вимушений переїзд та інтеграцію.
Кожна історія – унікальна, та разом вони створюють колективний портрет близько пів мільйона молодих людей – віком від 18 до 35 років – вимушених переселенців.

П.с. Сегодня - первая часть, вторая будет в пн

https://lb.ua/society/2021/08/12/491303__donbas_nevtrachene_pokolinnya_ch1.html

Думаете, Афганистан далеко и вас это не касается?
Как бы ни так(
Почитайте
Оперативная аналитика
Как и всегда от любимого Lb.ua

***
Ви тільки подивіться на ці кадри: бойовики на мотоциклетах і пікапах змушують відступати армію з важким озброєнням. І це при тому, що проти 200 тис. афганських військових воює близько 60 тис. талібів. Так може відбуватися або уві сні, або навмисне. Так само іракська армія в 2014 році здавала територію ІДІЛ, маючи всі можливості для придушення терористів. Тоді вони звільняли дорогу новим силам. Яким? Ми з вами сьогодні знаємо.

https://lb.ua/world/2021/08/15/491704_kabul_rukah_talibanu_amerikantsi.html

«До початку подій 2014 року я був звичайним 18-річним хлопцем, який навчався в університеті і мріяв про світле майбутнє. Україну я любив з дитинства і знав, що це моя держава. Навіть думав вступити до Львівського національного університету імені Франка, щоб у побуті спілкуватись українською.
Коли по телевізору показали, що на центральній площі Донецька встановили прапор іншої держави, взяла злість.

…За мить двері у квартиру були вибиті, зайшли чотири чоловіки з автоматами, в масках і бронежилетах. Один повалив мене на підлогу, скрутив руки і запитав: «Ты знаешь, за что?» Я чомусь сказав: «Да».
…У великій душовій стояв звичайний стілець, поряд стіл і лампа. Від мене хотіли почути те, чого я банально, навіть якби хотів, не міг розказати, бо не знав. Почали бити, потім ножем повільно різали живіт. Не для того, щоб убити чи покалічити, а щоб було боляче. Дістали акумулятор і причепили дві клеми до сосків. Після розряду я нічого не пам'ятаю.
…Потім був полон».

Сьогодні в рамках проекту «Уроки Незалежності» публікуємо другу частину великого тексту про Невтрачене покоління  - молодь Донбасу, що вибрала Україну.
Почитайте

https://lb.ua/society/2021/08/16/491305_donbas_nevtrachene_pokolinnya_ch2.html

Присвоение Одесскому областному худ музею статуса Национального было мечтой Александра Ройтбурда.

Процесс этот непростой и не однодневный. Много важной подготовительной работы уже проделано, сегодня - выход на новый этап.

Сегодня глава Одесской ОГА Сергей Гриневецкий подписал письмо на главу Минкульта Александра Ткаченко с просьбой обратиться - в рамках его, министра, полномочий - к Кабмину относительно статуса Музея (копия письма - в новости).
Ранее Ткаченко уже говорил, что всячески поддерживает эту идею и все, что от него зависит, постарается сделать.
Верю, так и будет.
Дальше.
Кабмин принимает решение.
И тут начинается самое интересное).
Потому как мало присвоить статус.
Важно, чтоб государство взялось финансировать Музей.
После того, как одесский облсовет передаст его государству на баланс, разумеется.
Это даст ему возможность развиваться, двигаться вперёд, обогатит и Одессу, и Украину.
Собственно, только так можно вполне воплотить Сашину мечту.
«Взялось финансировать» - значит включило в госбюджет на 2022 год. Наравне с другими культурными объектами, имеющими статус «Национальных».

Убеждена, максимальное внимание общественности к данной теме не позволит ее «замять».
Первый проект бюджета поступает в Раду уже 15 сентября (плюс-минус, но бюджетный кодекс предусматривает так).
14 октября Саше должно было бы исполниться 60 лет.
Очень надеюсь. Очень верю. Мы все постараемся, чтобы к этой дате вопрос был бы решён.

https://lb.ua/culture/2021/08/17/491837_odeska_oda_prosit_nadati_odeskomu.html

В этом заявлении - не предположение, но знание.
Ибо в пятницу - заседание СНБО.
По Киевской теме (если, конечно, ничего не изменится в последнюю минуту).
С обязательной явкой всех.
Так что Кличко играет на опережение.
Запомните, как говорится, этот твит)

https://lb.ua/news/2021/08/16/491796_klichko_zapisav_videozvernennya_i.html

В копилочку)
А утром было Управление образования )

https://lb.ua/society/2021/08/18/491926_zastupnika_glavi_kmda_proveli.html

Сегодня целый день занималась вопросом пятничного заседания СНБО относительно Киева.

Предварительный сценарий: в пятницу столица получит нового главу КГГА.
На каком юридическом основании? Не спрашивайте?
Нет его.
От слова совсем.
Был бы во втором чтении принят новый закон о столице (четко разделяющий мэра и главу КГГА) - питань нема.
Но вот почему-то сей прекрасный документ как в первом чтении в октябре 2019 проголосовали, так и все.
До второго чтения руки не доходят.
Читай: голосов нет. При условии своего большинства. Ага).

Но я отвлеклась.
Если КГГА, то кто во главе?
Фигурировали две наиболее вероятные фамилии.
Геннадий Плис (в своё время был у Кличко замом, очень хорошо знает город) и Алексей Чернышов (по совместительству с нынешней должностью, «покласти виконання обов’язків на перший період». Что значит «перший період» - тоже не уточняется).
Проверила.
Нет.
Геннадий Плис с удовольствием и хорошими результатами работает во главе госаудиторской службы.
Алексей Чернышов, как министр развития общин и территорий, занимается всеми регионами страны. Киев - в их числе.
Ни Плис, ни Чернышев на КГГА в настоящее время не идут.
Что дальше - буду следить, докладывать

Сьогодні четвер, а значить в нашому спецпроекті «Уроки Незалежності» виходить ще один текст.

Наразі - про війну, армію, майбутнє збройних сил.
При підготовці проекту, ми, звісно, не могли оминути цю тему стороною. Але дуже довго визначалися з героєм тексту. Адже багато, дуже багато друзів Lb.ua - наших постійних респондентів, є Героями війни на Сході.
З 2014-го року нашу Незалежність омито кров’ю. І вони прекрасно знають цьому ціну.

Зрештою ми в редакції зійшлися на фігурі легендарного Ігоря Гордійчука («Сумрака»).
Того ж 2014-го, він брав участь в обороні Савур-Могили. І був єдиним, кого вороги не взяли в полон - настільки важко був поранений. Його просто кинули вмирати. Але він вижив.
Пройшов надтяжку реабілітацію (одних тільки операцій - два десятки). В 2016-му на параді до 24 серпня отримав генеральські погони і наразі очолює Київський військовий ліцей імені Івана Богуна  - виховує майбутніх захисників України.

Почитайте.
Розмова з ним - важлива й грунтовна.
Про ціну нашого з вами нині мирного неба.

https://lb.ua/society/2021/08/19/491734_igor_gordiychuk_vorogi_hochut_abi.html

На это можно и нужно смотреть вечно!!!!
Репетиция парада.
Путин - ХУЙЛО!
Обязательно со звуком)

https://t.me/oleksiihoncharenko/7406