Radial Matrix
1.06K subscribers
1.7K photos
93 videos
104 links
Канал про всяке, бо без всякого нецікаво
Download Telegram
«Убік» Філіпа К. Діка і його неекранізована історія

Роман був опублікований ще в далекому 1969 році, проте досі так і не зміг дістатися великих екранів, при тому, що це один з найвідоміших творів автора, відгомін якого можна зустріти і в «Матриці» Вачовскі, і в «Inception» (не люблю локалізовану назву) Нолана, і в «Ванільному небі» і навіть в «Вічному сяйві чистого розуму» Ґондрі.

Першу відому спробу здійснив французький режисер Жан-П’єр Ґорен, який 1974 року замовив сценарій самому Діку. Письменник завершив текст приблизно за три тижні (що навіть багато як для Діка😅). Проте Ґорен не зміг знайти необхідне фінансування і фільм так і не був знятий, а написаний Діком сценарій 1985 року вийшов окремою книжкою під назвою Ubik: The Screenplay.

На «Убік» свого часу звертав увагу й Річард Лінклейтер. Він навіть написав власний сценарій, однак зіткнувся з проблемою прав на роман. Зрештою він переключився на інший роман Діка «Затьмарення» і це ледь не найкраща й найточніша з екранізацій Діка з шаленим кастом.

У 2008 році нову спробу запустила французька компанія Celluloid Dreams. Там планувалась екранізація за участі Іси Дік Гекетт, доньки письменника. Однак проєкт так і не дійшов до зйомок.

2011 року до «Убіка» долучився й безпосередньо сам Мішель Ґондрі: він мав написати сценарій і поставити фільм, проте залишив проєкт. Згодом він пояснював, що роман блискучий як літературний твір, але йому бракує драматичної структури, яка зробила б із нього хороше кіно.

Пізніше над власною адаптацією працював сценарист і Джефф Вінтар (автор «Я, робот» з Віллом Смітом), але теж не склалося.

До роману також придивлявся й Террі Ґілліам, однак передумав бо як сам казав, проблема роману полягає в тому, що за десятиліття кіно вже запозичило так багато ідей із «Убіка», що сьогодні вони можуть уже не здаватися глядачеві такими свіжими.

Проте надія на екранізацію все ж лишається, бо той же Лінклейтер досі таки не полишає бажання його екранізувати
❤‍🔥24❤14😢1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Алехандро Ходоровський
🔥11❤6❤‍🔥1
Письменник Девід Воллес був дуже талановитою та кмітливою людиною. Настільки, що навчаючись у коледжі він навіть написав одночасно дві дипломні роботи. Одну з філософії під назвою Richard Taylor’s «Fatalism» and the Semantics of Physical Modality, яку пізніше опублікували книгою під назвою Fate, Time, and Language (звучить ну дуже по-філософськи😅). А другу з англійської літератури (а точніше з творчого письма) — це був майже 500-сторінковий рукопис роману, який згодом також було опубліковано.

Проте, коли молода літературна агентка автора, Бонні Нейдел, отримала рукопис майбутнього роману, то виявила, що письменник з іменем Девід Воллес вже існує. А точніше, Девід Рейнс Воллес. І це був досить відомий автор книжок про природу та екологію. Ну типу норм, але ж не то😅
Тож щоб не повторюватися вона разом з керівником агентства запропонували молодому автору змінити імʼя й він додав до свого імені дівоче прізвище матері — Фостер. Так, власне, і з’явився парубок у бандані, повний літературний псевдонім якого Девід Фостер Воллес. А тим романом став дебют Воллеса в художній літературі під назвою The Broom of the System.

Бонні Нейдел, до речі, так до кінця життя Воллеса і лишалася його єдиною літературною агенткою.
❤44🔥9❤‍🔥4
Що ж. Цей вступний пост про Девіда Фостера Воллеса був не випадковим. Бо нескінченне не може тривати вічно😅 І далі у мене до вас буде пропозиція аж на 2 томи, майже на 1320 сторінок і десь на 3 з гаком місяці🙂

Як на мене то саме зараз настав найідеальніший час для прочитання роману «Нескінченний жарт».
(а комусь і перечитування — з цим талмудом не вгадаєш кому що😅)
І я б хотів розділити цей досвід з вами. Тож якщо у вас є бажання пірнути у світ параної, наркотиків, тенісу, візочків і смішних канадців — запрошую пройти його разом.

В планах створити окремий чат і разом ділитися думками й проміжним обговоренням впродовж усієї тривалості книги. Читати розраховую неквапно і чіпляючись приблизно до кожного слова, а тому вирішив розділити книгу на 15 тижнів (по 90-100 сторінок на тиждень плюс примітки, мені здається ще більш менш поблажливим на тлі цих його нескінченних абзаців😅). Звичайно, у кожного свої норми і підходи до книг, але мені здається, що саме гуртом і легше длубати цей граніт, плюс буде колективна підтримка одне одного, щоб впевненіше дійти до кінця.

Тож поки мені просто хочеться дізнатися чи було б вам таке цікаво і чи не лишуся я сам на сам із цим мужиком у бандані)
Якщо таки зацікавило то дайте будь ласка знати реакціями і коментарями. І відпишіть хоча б плюсиком хто точно б долучився. Бо вирішується доля цілого Жарту і це вам не жарти😅

Все планується безкоштовно і на добровільних засадах. Тож приходьте самі, приводьте друзів🤗
❤‍🔥35❤19🔥4👏1
Виявляється ось яка цікава штука. Відомий письменник Вашингтон Ірвінґ посприяв популяризації теорії про пласку землю. У своїй книзі 1828 року «Історія життя і подорожей Христофора Колумба» він описав дискусію, в якій брав участь Колумб з тогочасними наївними церковниками та вченими на раді в Саламанці. Вони намагалися його переконати, що Земля таки пласка, а він їм відповідав: «вертів я на кулі вашу думку» (ну або щось подібне, бо цитата не точна😅).

Проте, згодом (вже ближче до XIX століття) через популярність Ірвінґа (та й, власне, Колумб не був прям пройдисвітом — тут я сам собі поаплодував, що підібрав саме це слово😅) народ поступово так і почав сприймати тогочасних людей. Мов у середньовічні освічені люди поголовно були пласкоземельцями.

Насправді ж усе не так. Наприклад історик Джеффрі Бертон Рассел у книзі «Винайдена плоска Земля» 1991 року (я чомусь думав, що оця вся всеохопна дурка з пласкою Землею почалася значно пізніше) доказово стверджував, що вже з античних часів люди знали, що Земля таки сферична. А в часи Колумба суперечка стосувалася радше не форми, а розміру самої планети та відстані до Азії. Колумб дещо недооцінював розміри окружності Землі й поговорюють, що йому таки пощастило, що Америка існує і він її «знайшов». Бо слідуючи своїм розрахункам він би нікуди не доплив.

Тож, постає надважливе питання, так що було першим: кругла куриця чи пласке яйце?
❤‍🔥21👏2😎1
Що ж, цей день таки настав)
І виявляється, що у вас зацікавлення на товсті жарти навіть більше ніж я міг очікувати😅. Тому запрошую всіх бажаючих до спільних читань книги Девіда Фостера Воллеса «Нескінченний жарт», де, надіюсь, гарно проведемо час і розплутаємо глобальний задум автора (ну або хоча б по черзі поносимо бандану). Всі деталі щодо графіків, обговорень та інших нюансів вже будемо вирішувати безпосередньо там.
Ласкаво прошу до нескінченних читань!

https://t.me/RMneskinchennechytannya
🔥30❤9❤‍🔥7
У 1722 році Даніель Дефо опублікував книгу з однією з найбільших назв в літературі, яку зазвичай скорочують просто до Colonel Jack. Повна ж назва складається із майже ста слів і звучить так:
The History and Remarkable Life of the truly Honourable Col. Jacque, commonly call’d Col. Jack, who was Born a Gentleman, put ’Prentice to a Pick-Pocket, was Six and Twenty Years a Thief, and then Kidnapp’d to Virginia, Came back a Merchant; was Five times married to Four Whores; went into the Wars, behav’d bravely, got Preferment, was made Colonel of a Regiment, came over, and fled with the Chevalier, is still abroad compleating a Life of Wonders, and resolves to dye a General.

Єдиний плюс такої назви від веселуна Дефо, що вона буквально переповідає увесь роман (або ж безбожно його спойлерить😅):
«Історія та визначне життя дійсно вельмишанованого полковника Жака, зазвичай знаного як полковник Джек, який народився джентльменом, був відданий у науку кишеньковому злодію, двадцять шість років промишляв крадіжками, а згодом був викрадений до Вірджинії, звідки повернувся купцем; п'ять разів одружувався з чотирма повіями; брав участь у війнах, виявляв хоробрість, отримав підвищення, став полковником полку, повернувся і втік із кавалером, і досі перебуває за кордоном, довершуючи своє дивовижне життя і маючи намір померти генералом»

А тепер вгадайте про що книга😅
😁30❤5❤‍🔥1
Передивлявся нещодавно один зі своїх найулюбленіших мультфільмів «Незрівнянний містер Фокс» знятий за дитячою книгою Роальда Даля «Фантастичний містер Лис»
(усі питання не узгоджених назв до перекладачів і локалізаторів🙂)

І виявляється, що книга Роальда Даля «Фантастичний містер Лис», написана в період з 1962 по 1965 роки, виникла як певний наслідок пережитого непростого періоду в житті автора. Певне найскладнішого...
У грудні 1960 року його чотиримісячного сина Тео в Нью-Йорку збило таксі, коли нянька з візочком переходила дорогу. Дитина отримала тяжкі черепно-мозкові травми й так звану «водянку головного мозку». Даль не лише доглядав сина під час численних операцій, а й разом із нейрохірургом Кеннетом Тіллом й інженером Стенлі Вейдом розробив спеціальний клапан, що отримав назву Wade-Dahl-Till, який потім допоміг тисячам дітей із подібною патологією.

А через два роки, у листопаді 1962-го, його семирічна донька Олівія померла від енцефаліту, внаслідок кору. І Даля це зовсім зламало (а кого б ні?😭). Він відчув певну безпорадність перед суворістю життя, як батько, що нездатний захистити своїх дітей. Пізніше він присвятив Олівії дві свої книжки: «Джеймс і гігантський персик» та «ВДВ» (то не я — так справді переклали BFG) й активно виступав за вакцинацію від кору, щоб інші батьки не стикалися з подібним горем.

Саме цей досвід утрати й боротьби, ймовірно й підштовхнув його до створення історії, у якій батько постає захисником свого сімейства. Так, «Фантастичного містера Лиса» називають найбільш автобіографічною з дитячих історій Даля. В якій батько (aka Лис/Фокс) заради сім’ї ризикує життям, шукає різних варіантів як прогодувати дружину й лисенят, і рятує загалом усю тваринну спільноту від трьох злих фермерів. Саме цей образ батька, який оптимістично ніколи не здається і завжди знаходить вихід в усіх складних ситуаціях і став для письменника своєрідною відповіддю на реальні випробування світу.
❤37💔23❤‍🔥5
Forwarded from Pigmalion
книжкові обкладинки зі свинями 🐽
❤‍🔥28❤12