65 годин в Вальгаллі. Чесно, вже набридає як мінімум одноманітністю. Піди в той регіон, помоди там комусь стати королем, завоюй довіру і все. Чесно, світ великий, є де поблукати, але немає стимулу для дослідження аж ніякого. Я блін випадково почав грати в доповнення про Одна, побачив карту, де треба всього навсього купу скринь залутати, і кинув цю хуйню . Закрив 3 локи в Англії на 100%, перекачався для сюжету 🤡 Набіги теж були хорошими ґемплейним елементом, аж поки я не відкрив річкові набіги. Туди б додати роглайк систему, а не кожен раз плавати одним і тим же маршрутом, щоб розграбувати і пиздувати далі. Так само і в основному сюжеті. Поселення це взагалі окремий вид гемору. Хочеш його розвивати, то бігай як ненормальний по карті, лутайся, грабуй монастирі. Виконуй доручення мисливиці чи рибалки. При тому всьому якщо мисливство хоч цікаве, то рибалка взагалі хуйня повна. Мені легше брати дві піки, лізти в неглибоку водойму і хуярити рибу, чим стояти з тою волосінню і дрочити три години в надії на сома. Серйозно, хочете тут пройти рибалку, то беріть лук і через зір Одіна хуярте рибу в річці(і це показник проблеми, коли для того, щоб легше приходилося доводиться ламати механіку). Тенденція сучасних ААА ігор це напихати все й одразу, щоб вгодити всім і розкрити всі механіки годині так на 3-ій гри. Ця схема працює тільки для соєвих ґеймерів з мозочком не більшим за грецький горіх. Мене в цій грі тримає поки що можливість тестити різні варіації зброї хіба. Але на 100% вам скажу, що нові асасини не задумувалися, щоб їх проходити як completionist

#ігри@sofiaabelman

Загалом, недавно залип на "Військовий стан" і дуже в'їлася пісня "Криголам", яку взагалі помилково можна сприйняти як пісню про складні емоційні стосунки, але насправді це не зовсім так. Пісня буквально своїми метафорами розбирає анатомію травми. Образ півночі це режим виживання мозку. В психології травми є поняття емоційного охолодження. Коли людинп часто перебуває в небезпеці, її мозок вчиться виживати і переходить в режим емоційності. Це один з найпоширеніших проявів ПТСР. Наприклад, після Холодної Війни ветерани масово описували однаковий стан: "Я нічого не відчуваю, ні радості, ні суму". І причина тому була на поверхні: у джунглях мозок автоматично вимикає емоції, але не може ввімкнути їх назад, коли небезпека минає. Після повернення ветеранів з Афганістану до США кількість самогубств на фоні ПТСР складала в рази більше, ніж кількість військових втрат. І одною з основних причин стала емоційна відстороненість. І саме цей стан в пісні асоціюється з холодом.

"Твій розум холодний для зброї в руках" — рядок звучить не як характеристика характеру, а як опис адаптації. У небезпечному середовищі емоції можуть заважати виживанню. Співчуття сповільнює реакцію, страх паралізує, сумнів знижує ефективність. Тому психіка створює дистанцію між людиною і її почуттями. Холод стає інструментом функціонування. І як раз таки образ айсберга надзвичайно точний з точки зору травматичної психології. Айсберг має невелику видиму частину й величезну приховану масу під водою. Так само людина з ПТСР може виглядати спокійною, зібраною і навіть відстороненою, тоді як основний обсяг пережитого досвіду залишається невидимим. Ця прихована частина не зникає — вона лише занурена глибше, щоб не зруйнувати здатність жити далі.
Айсберг існує лише в холодному середовищі. Це важлива деталь: симптоми ПТСР часто стабілізуються саме в умовах, де потрібна постійна мобілізація. Повернення до безпеки не завжди приносить полегшення; іноді навпаки — захисна структура починає руйнуватися. Тепло, близькість, спокій можуть викликати тривогу, тому що психіка більше не знає, як існувати. І саме в цьому моменті з'являється образ "колібрі" — людини, яка жила без травматичного обмороження. Це рідні, волонтери, друзі. Колібрі — це птах з найшвидшим метаболізмом, йому буквально треба постійно рухатися, щоб не померти. Це символ емоційності, відкритості і здатності до співчуття. Але поруч з холодом ця теплота швидко згасає. "Твій айсберг розстане в тропічних морях, в північних замерзне колібрі" — дуже сильна метафора, яка б'є в саму суть. І авторка не засуджує, вона буквально каже "твій холод потрібний світу".

Особливо важливими є мотиви чекання й безсоння. Партнери та волонтери часто потрапляють у стан постійної настороженості: очікування дзвінка, страх тиші, життя між новинами і повідомленнями. Травма стає спільним середовищем, навіть якщо пережита лише однією людиною. І авторка не романтизує цей стан, вона показує головний парадокс травми — те, що допомогло вижити, заважатиме жити далі.

Найсильніше в тексті — відсутність вимоги змінитися. Героїня не намагається "розтопити" айсберг силою почуттів. Вона визнає його функцію. Це дуже точне розуміння травми: ПТСР не лікується любов’ю як магією, бо симптоми — не помилка характеру, а спосіб, яким мозок навчився виживати.
Таким чином пісня стає не історією про нещасливе кохання, а тихим свідченням про життя поруч із травмою. Вона говорить про людей, які прагнуть один до одного, але несуть різні температури досвіду. І в цьому її чесність: іноді найбільший прояв любові — не зігріти іншого будь-якою ціною, а зрозуміти, чому він став холодним і скільки болю потрібно було пережити, щоб цей холод з’явився.

#оффтоп@sofiaabelman

І правильно роблять. Тіпи продають хімію під виглядом "сувенірів", від якої померти можна. Навіть досвідчені планокури часто хейтять ці "кофішопи". А тепер зауважте, що жодних вікових обмежень в продажі немає. І ви досі паяєтеся, що ваша дитина купить енергетик в супермаркеті?

Блін, сюжет Геншина розвинувся з «ти мандрівник з амнезією» до того, що ти тепер частина космічного конфлікту, який вище за Богів Тейвату. Я буквально не грав у цю хуйню два роки.

Але взагалі з гача дрочилок геншин помойний. Він свого часу хайпонув тільки тому, що це фтп Зельда. В самих хойоверс є той же хонкай, який прям піздатий. Там героїня реально через травму міняється і стає сильнішою не по шьоненівськи. Та й хср сюжетно їбе, теж хороша дрочилка

Chainsaw man все. Якраз щойно дочитав, очікуйте якийсь пост, як трошки сам відійду, але поки можу сказати одне: з мемів у твіттері й реддіті ледь не проспойлерив все. Головний спойлер, до речі, Денжі не поїбався.

Thank you, chainsaw man

Фільми Кевіна Сміта, як хороша вечеря. Перед наступним треба обов'язково перетравити все, що з'їв перед цим.

Мій прощальний лист людині бензопилі.

https://telegra.ph/Dyakuyu-tob%D1%96-Lyudino-Benzopila-04-11

Подивився я ваш цей «Буремний перевал», на жаль...

Спойлери, бтв

Глянув «Острів Проклятих» вперше(!) Хороша психологічна драма на рівні з бійцівським клубом. Це настільки ахуєнно, що фільм водить самого глядача за носа.

Мех, трейлер другого сезону «Диявол може плакати» крутий, але якого хуя Вьорджилу Ямато підігнав Мундус? Ви чо, єблани? Хоч Іцуно і не дає прямого моменту, де Вьорджил отримав свою зброю, але чітко відомо, що він мав її з дитинства і її блять дав йому Спарда. Так само ж і Ребеліон Денчику.

Сподіваюся, головним героєм все таки в цьому сезоні буде Данте