А прикиньте США так само хотіли викрасти президента РФ і в них вже є банкетний, кучма і дипломат

Есмеральда жертва віктім блеймінґу і ви готові до цієї розмови.
Невеличке пояснення в новомодних термінах. Victim blaming — це коли провину за насильство перекладають на саму жертву. Есмеральда просто існує: танцює, розважається, живе в своєму тілі й все. Вона не просить нічиєї похоті(особливо пристаркуватого священника). І тут варто розібрати ще одну річ — як саме кожен чоловік з роману справляється зі своїм бажанням.

Фролло буквально перекидає всю вину на Есмеральду. "Вона мене спокушає, вона відьма, несе в собі гріх" і тому подібна єресь. Дуже типовий наратив, який пережив і королів, і релігії, й досі вживаний. Щоправда замість "вона відьма" тепер "вона шлюха", а замість "гріха" — "вона так вдягнулася".

Феб не перекидає вину на Есмеральду, він повністю визнає, що він і винен в своїй похоті. Так, він робить купу жахливих речей: він фліртує, обіцяє золоті гори і зраджує Фльор-де-Ліс. Це його моральна слабкість, проте він не каже, що саме Есмеральда в цьому винна. А це і є адекватна позиція.

Ну, і наостанок Квазімодо. Він не вважає Есмеральду причиною свого болю. Так, він хоче її, він страждає, проте жодного разу не перекидає провину на неї. Його любов не вимагає чогось натомість. Він рятує циганку, але не "виставляє рахунок" за це. Він деформований соціально й фізично, не може виражати свої почуття і ізолює їх. Теоретично, він міг би бути небезпечним, але ключова річ — він не робить цього вибору.

От і три сторони одного почуття.

Три найкращих найкращих книги, які варто прочитати кожному, щоб виділятися серед друзів своїм розумом

1. Біблія
Бажано новий заповіт. Книга має купу цитат, якими можна виїбнутися перед кентами. Ось кілька прикладів:
"Хто з вас без гріха, хай перший кине в неї камінь"
"Легше верблюдові пройти у вушко голки, ніж багатому в царство Боже"
І завжди лишайте незручну паузу. 99 відсотків диванних критиків навіть не відкривали біблію, а ти читав. Ще один момент — це головний герой. Ісус тут щоразу кидає фрази, які вводять людей у ступор, тому от що, читати біблію треба не бля просвітництва, а для того, щоб у правильний момент сказати: "так про це між іншим, в євангелії говорилося". Імба, 10/10 чисто для інтелектуальних виїбонів.

2. Імануїл Кант "Критика чистого розуму"
Це основа, база для кожного 14-тирічного філософа, якою можна виїбнутися добряче. Коротко — це книга про межі власної думки. Одна з головних думок: не все що ти бачиш реально, просто твій розум так фільтрує світ. А тепер три пункти як вз'їбати всіх своєю псевдоінтелектуальністю:
1. Кинь рандомну цитату Канта. Наприклад, "Час — це не об’єктивна реальність, а форма нашого внутрішнього сприйняття."(Якщо просто, то час не якась зовнішня штука, типу годинника, а внутрішній досвід)
Все, пауза.
2. Кинь якусь кантівську хуйню по типу "трансцендентальна форма"
3. Постав питання. Наприклад, "Ти ж розумієш, що твій мозок сам створює час?"
4. Ну і наостанок пошепки кинь "ну кант би сказав..."
І зразу міняй тему, щоб ніхто не доїбався до твоїх інтелектуальних здібностей. Все, перемога!

3. Дж. Орвелл "1984"

Книга про яку всі знають, але читали відсотків 70. Зазвичай, всі шарять за якусь попсову хуйню типу великого брата. Будь на крок попереду. Завжди кажи фразу по типу: "Це не просто антиутопія, це інструкція". Ну а ще можеш кидатися фразами по типу "Війна — це мир, свобода — рабство, а незнання — сила".

Ось вам ще простий приклад для розуміння цитати Канта, яку мені колись привів мій друг:
"От уяви, ти їдеш в автобусі стоячи, час іде дуже повільно, але як тільки з'явиться якась сраката тян на яку можна палити, час піде як ненормальний".
Приклад притягнутий за вуха, але тим не менш.

Такий же ламберджек як і я ірл

Накидаю трошки хорошої готичної і похмурої супергеройки.

— Batman та Batman Returns. Хороші фільми від піонера готики Тіма Бертона.
— The Crow (1994). Остання робота Брендона Лі. Максимально атмосферна хуйня, сюжет простий як два пальці: воскресіння, помста, коротше всі тогочасні штампи Голівуду, але який же він сука атмосферний. Якраз щойно дивився його.
— Blade(1998). Готика, вампіри, гротеск, шкіра, нічні клуби. Стилістичний аналог VTMB.
— Sin City. Не зовсім супергеройка, але атмосфера присутня.

Темний лицар Нолана ще забув!!!

🥩👻Happy Meat Halloween!👻🥩
#adminwork

Ну нарешті перемога!!!

В чєліка гриби вже всі мізки з'їли нахуй

Жорстокість в кіно приваблює не тому, що ми приховані маніяки, а тому що, воно дозволяє перейти межі дозволеного. Людям притаманно дивитися туди куди не можна. Смерті, приниження, біль — це табу в суспільстві, але кіно ніби відкриває двері: "Ось чувак, дивись, але не торкайся". Це цілком нормальне явище, якщо не переходити межу. З блек металом (й іншими більш нішевими жанрами музики) те саме. Воно руйнує естетику, дозволяє відмовитися від емпатії, хоча би уявно, хоча би на трохи. Це те мистецтво, яке не заспокоює, а дряпає зсередини.

Це я до речі, цієї думки прийшов після того, як випив дві літри львівського і почав в голові аналізувати трешові горрори типу людської багатоніжки.

У мене враження, що якщо я вип'ю ще, то викочу розбір "Німфоманки" фон Трієра з поясненням чому Шарлотта Генсбур його муза( бо вона ідеальне втілення його тем)

Сукі

Чому всім подобається Кінь Боджек та чому цей персонаж настільки контроверсійний?

Поговоримо сьогодні ми про персонажа з американського мультика з не дуже дитячим вмістом та темами «Кінь Боджек». Не зважаючи на те, що серіал має багато інших персонажів, яких можна було б розібрати, почнемо ми з головного героя — Коняки Боджека.

Його персонаж є одним з найбільш спірних в сучасній поп-культурі. Одні йому співпереживають, інші ж навпаки засуджують. Боджек — глибоко депресивний персонаж. Його думки типу «ти йобаний шматок гівна» часто резонують з самими глядачами. І коли Боджек робить щось жахливе, глядач, який вже асоціює себе з ним відчуває дисонанс: «Я розумію його, але це жахливо». Серіал навмисне ламає бінарність «Хороший/поганий». Боджек не старається робити боляче іншим, він це робить виключно тому, що не може зрозуміти себе. Він хоче, щоб його любили, боїться бути кинутим і ненавидить себе (ось чому він резонує з багатьма глядачами). Серіал так то майстерно показує коріння всіх його проблем: жахливе дитинство з емоційно холодною матір'ю, жорстокість шоу-бізнесу. Ми розуміємо чому він такий, але спірність виникає в питанні: «Чи звільняє тяжка психологічна травма від відповідальності за те, що ти руйнуєш життя інших?». Шоу прямим текстом це заперечує, ба навіть розвиває персонажа, в останніх сезонах він нарешті навчився брати відповідальність.

Боджек руйнує троп «Складного чоловіка». З початку нульових чоловік в кіно чоловіки здебільшого були крутими чи поганими хлопцями, як от Волтер Вайт, Тоні Сопрано чи Дон Дрейпер, до прикладу. «Кінь Боджек» руйнує цей шаблон, і це робить його культовим. Він не те, що не крутий протагоніст, він взагалі антигерой. Більшість його вчинків роблять його мудаком, і це нормально, бо він живий. В цьому і є людина(чи коняка). Ми вчимося на помилках, вчимося їх приймати і рости далі, навіть в Боджека це вийшло. В складних чоловіків зазвичай історія закінчується або грандіозною смертю або купанням в славі й успіху. Боджек не отримує жодного з цих фіналів. Він лишається жити з наслідками своїх дій.

Боджек настільки спірний, бо він людяний (знову проговорюю цю думку). Він змушує нас дивитися в дзеркало і запитувати себе: «Скільки ж поганих вчинків можна пробачити людині, якщо вона сама страждає?». Ми підсвідомо асоціюємо себе з самим Конем, яким би поганим він не був, але він живий. І в цьому і є магія самого персонажа і всього шоу.

P.S. Як творці серіалу вкинули застереження реальним глядачам, які романтизують Боджека?

В 5 сезоні Боджек грає персонажа Філберта. Він — це пародія на всі кліше супергероїв: живе в напівзруйнованій квартирі, похмурий і має темне минуле. Коли «Філберт» виходить на екрани (У всесвіті «Коня Боджека») глядачі починають захоплюватися ним. Він робить жахливі речі, але сценарій подає його скоріше як складну натуру. Всі почали говорити типу: «якшо Філберту так можна, то мені теж», навіть сам Боджек сказав, що всі ми трошки Філберти. І ця арка це не просто критика фанатів архетипу складного чоловіка, це критика глядачів «Боджека», які шукають собі виправдання в його діях і романтизують його.

Мабуть хороша гра