В першій сцені монета -- це шанс, а в другій лише фікція, ілюзія вибору. Навіть коли Карла Джин зриває маску його філософії, це нічого не міняє. Чигур -- це просто хаос, що несеться зміненим світом, тому шериф Белл завжди на крок позаду.
Власне, третя арка -- це арка шерифа Еда Тома Белла. Вона найбільш глибока, філософська й антигеройська, проте основна. Персонаж тут виступає скоріше спостерігачем, він завжди на крок позаду Мосса й Чігура, він намагається розслідувати справу, проте розуміє, що вже занадто старий і вирішує піти у відставку. Белл ніколи не мав прямої конфронтації з Чігуром і це ще один підрив жанру, адже у вестернах завжди шериф карає поганця. Навіть коли він заходить в кімнату, де імовірно ховається Чігур, він усвідомлює власне безсилля і нічого не робить. Структурним завершенням, як арки, так і фільму стає сцена з двома снами: перший про гроші(як і побічний сюжет), який швидко забувається, другий же про батька шерифа, який верхи їхав в холод, аби розпалити вогнище. Також важливою є сцена, де Белл розмовляє зі своїм братом про смерть їхнього дядька, якого вбили в принципі без причини.
Ця фраза підкреслює увесь фільм, один чоловік намагається боротися зі світом, який вже пережив його. І назва тут якраз влучна, бо в цьому світі
старим вже не місце.
#рецензії@sofiaabelman
Власне, третя арка -- це арка шерифа Еда Тома Белла. Вона найбільш глибока, філософська й антигеройська, проте основна. Персонаж тут виступає скоріше спостерігачем, він завжди на крок позаду Мосса й Чігура, він намагається розслідувати справу, проте розуміє, що вже занадто старий і вирішує піти у відставку. Белл ніколи не мав прямої конфронтації з Чігуром і це ще один підрив жанру, адже у вестернах завжди шериф карає поганця. Навіть коли він заходить в кімнату, де імовірно ховається Чігур, він усвідомлює власне безсилля і нічого не робить. Структурним завершенням, як арки, так і фільму стає сцена з двома снами: перший про гроші(як і побічний сюжет), який швидко забувається, другий же про батька шерифа, який верхи їхав в холод, аби розпалити вогнище. Також важливою є сцена, де Белл розмовляє зі своїм братом про смерть їхнього дядька, якого вбили в принципі без причини.
Ти не можеш зупинити те, що наближається. Це не залежить від тебе. Це марнославство .
Ця фраза підкреслює увесь фільм, один чоловік намагається боротися зі світом, який вже пережив його. І назва тут якраз влучна, бо в цьому світі
старим вже не місце.
#рецензії@sofiaabelman
Моя улюблена новелка, як її там... психофізіологічний стан гіпертимії, який характеризується вираженим підвищенням емоційного тонусу, суб’єктивним відчуттям благополуччя, задоволення, радості або всемогутності, що перевищує об’єктивно обґрунтований рівень емоційної реакції на зовнішні стимули.
#оффтоп@sofiaabelman
#оффтоп@sofiaabelman
❤1
Forwarded from бункер вересня (вересень)
а я то думаю, чому в ізраїлі бойкотують що музики burzum, що композиції вагнера. виявляється, варг вікернес і ріхард вагнер – це одна і та ж людина.
Коріолан Сноу насправді недооцінений герой всесвіту ГІ
Але чому? Катніс та Альма Коїн подаються читачеві, як герої, проте їх наміри та дії доводять зовсім протилежне. Сноу бажає зберегти мир та злагоду в Панемі, хоч і репресивними методами. Щось по типу Франциско Франко, тільки той був "Каудильйо, що рятує Іспанію", а цей "Президент, що рятує Панем". Сноу розуміє загрозу повстання і той факт, що якщо округи отримають забагато влади, то почнеться кровопролиття.
Самі Катніс та Коїн роблять досить сумнівні вчинки. Альма буквально дає добро на бомбардування дітей в Капітолії, що Катніс бачить на власні очі. Хоча, сама вона нічим не краща. Наприклад, атакує медичну групу й веде загін повстанців, щоб убити Сноу.
Ба більше, протягом серії Сноу, можна сказати виявляє до Катніс співчуття. Він рятує її та Піту на арені під 74-х ігор, не дає їй померти під час бомбардування Капітолію, навіть дотримується своєї обіцянки ніколи не брехати їй. Так, все крім останнього можна вважати й політичними маніпуляціями, що більше в дусі Сноу. Він також буквально вказує їй хто є справжнім ворогом - Альма Коїн.
Отож, дії президента Сноу могли мотивуватися прагненням до миру й стабільності, в той час як Катніс та Коїн навпаки створювали хаос. Його не можна назвати "героєм" в класичному значенні, він просто дуже добре прописаний лиходій. Втім, він все одно заслуговує визнання за спробу підтримати порядок в бурхливому суспільстві
#оффтоп@sofiaabelman
Але чому? Катніс та Альма Коїн подаються читачеві, як герої, проте їх наміри та дії доводять зовсім протилежне. Сноу бажає зберегти мир та злагоду в Панемі, хоч і репресивними методами. Щось по типу Франциско Франко, тільки той був "Каудильйо, що рятує Іспанію", а цей "Президент, що рятує Панем". Сноу розуміє загрозу повстання і той факт, що якщо округи отримають забагато влади, то почнеться кровопролиття.
Самі Катніс та Коїн роблять досить сумнівні вчинки. Альма буквально дає добро на бомбардування дітей в Капітолії, що Катніс бачить на власні очі. Хоча, сама вона нічим не краща. Наприклад, атакує медичну групу й веде загін повстанців, щоб убити Сноу.
Ба більше, протягом серії Сноу, можна сказати виявляє до Катніс співчуття. Він рятує її та Піту на арені під 74-х ігор, не дає їй померти під час бомбардування Капітолію, навіть дотримується своєї обіцянки ніколи не брехати їй. Так, все крім останнього можна вважати й політичними маніпуляціями, що більше в дусі Сноу. Він також буквально вказує їй хто є справжнім ворогом - Альма Коїн.
Отож, дії президента Сноу могли мотивуватися прагненням до миру й стабільності, в той час як Катніс та Коїн навпаки створювали хаос. Його не можна назвати "героєм" в класичному значенні, він просто дуже добре прописаний лиходій. Втім, він все одно заслуговує визнання за спробу підтримати порядок в бурхливому суспільстві
#оффтоп@sofiaabelman
Мій особистий топ антагоністів з поп культури.
1. Дарт Вейдер/Енакін Скайвокер(Зоряні війни)
Особиста трагедія людини, яка хотіла захистити дружину й дітей. Ідеальна історія росту героя в лиходія.
2. Коріолан Сноу (Голодні ігри)
Один з найбільш багатогранних антагоністів, на мою думку, прагматичний цинік з жагою влади, але з хорошою історією. Особливо потужніч завдяки своїй харизмі(ну ніяк без Дональда Сазерленда).
3. Лайт Яґамі (Зошит смерті)
Школяр з комплексом бога, який отримав силу того ж самого бога(щоправда бога смерті). Головна особливість -- на початку він не є лиходієм, проте поступово розкриває свою сутність самозакоханого егоїста.
4. Ганібал Лектер (Мовчання ягнят)
Жах, харизма, шарм. Ось так його можна описати. Це не просто психопат з класичної точки зору. В нього немає якихось порушень в плані когніції. Він просто має інші етичні цінності. Це й робить його жахливим.
5. Джокер (Темний лицар)
Його основна сила -- це божевілля і чиста анархія. Один із найвпізнаваніших лиходіїв поруч з Вейдером.
Цей список не є топом в класичному розумінні (типу на першому місці охуєнний, на останньому ні), просто моя особиста добірка, всі вони однаково хороші.
#оффтоп@sofiaabelman
1. Дарт Вейдер/Енакін Скайвокер(Зоряні війни)
Особиста трагедія людини, яка хотіла захистити дружину й дітей. Ідеальна історія росту героя в лиходія.
2. Коріолан Сноу (Голодні ігри)
Один з найбільш багатогранних антагоністів, на мою думку, прагматичний цинік з жагою влади, але з хорошою історією. Особливо потужніч завдяки своїй харизмі(ну ніяк без Дональда Сазерленда).
3. Лайт Яґамі (Зошит смерті)
Школяр з комплексом бога, який отримав силу того ж самого бога(щоправда бога смерті). Головна особливість -- на початку він не є лиходієм, проте поступово розкриває свою сутність самозакоханого егоїста.
4. Ганібал Лектер (Мовчання ягнят)
Жах, харизма, шарм. Ось так його можна описати. Це не просто психопат з класичної точки зору. В нього немає якихось порушень в плані когніції. Він просто має інші етичні цінності. Це й робить його жахливим.
5. Джокер (Темний лицар)
Його основна сила -- це божевілля і чиста анархія. Один із найвпізнаваніших лиходіїв поруч з Вейдером.
Цей список не є топом в класичному розумінні (типу на першому місці охуєнний, на останньому ні), просто моя особиста добірка, всі вони однаково хороші.
#оффтоп@sofiaabelman