Уявіть до чого я довів чат жпт

Канонічнько

«451° за Фаренгейтом» як критика сучасності

Роман Рея Бредбері «451° за Фаренгейтом» був написаний ще в далекому 1953 році. Сюжет простий: у тоталітарній Америці майбутнього будь-які книги заборонені й підлягають спаленню. Головний герой — один із так званих «пожежників», які й займаються їх знищенням. Проте з часом він починає сумніватися в правильності своїх дій.

Роман, насправді, залишається досить актуальним і в наші дні, різко критикуючи суспільство споживання. Цензура в «451° за Фаренгейтом» здійснюється напряму через спалення книг, проте в нашому світі вона набуває більш витончених форм. Алгоритми соціальних мереж та пошукових систем показують користувачеві лише персоналізовані пости чи статті, тим самим сильно обмежуючи його можливість побачити іншу точку зору. Читаючи будь-яку новину, ти насамперед стикаєшся з суб’єктивністю автора і, навіть неохоче, але переймаєш його думку.
Інфопростір сьогодні нагадує ринок із натовпом галасливих торговців. Бути дезінформованим стає набагато легше. Маскування недостовірної інформації під достовірну є чудовим інструментом для маніпуляції суспільною думкою. Простий приклад — російські ІПСО-операції.

Ще одним негативним явищем інтернет-культури є так звана cancel culture. Причому скасування (відміна) часто набуває цілковитої абсурдності. Прагнення до справедливості перетворюється на небажану відмову від особистостей або культурних надбань.
Люди XXI століття живуть в умовах інформаційного перевантаження — те, що Бредбері теж чудово передбачив: у романі новини передаються короткими листівками. Це перегукується з сучасністю, де ми споживаємо новини у вигляді коротких повідомлень у Telegram, TikTok чи Instagram, не заглиблюючись у суть.

І нарешті — головна проблема, яку Бредбері передбачив. У світі «451° за Фаренгейтом» люди постійно оточені «стінами-телевізорами», що транслюють безперервні, поверхневі розважальні шоу. Вони носять «черепашки» у вухах (буквально — сучасні бездротові навушники), які постійно відтворюють музику або новини, ізолюючи людину від реальності. Це пряма аналогія з нашою залежністю від соціальних мереж. Нескінченні скролінг, лайки, коментарі, короткі відео (типу TikTok, Reels) забезпечують постійні, малі дофамінові викиди, створюючи ілюзію зайнятості та задоволення — але часто без жодної справжньої цінності.
У романі люди свідомо відмовляються від книг, бо ті змушують думати та засмучують. Суспільство прагне до абсолютного щастя, досягаючи його шляхом усунення будь-яких джерел інтелектуального чи емоційного дискомфорту. Так само і в сучасності: люди обирають дешеві розваги замість вирішення проблем. Замість глибокого аналізу — поверхневий перегляд кількох рядків, меми, короткі заголовки, що не несуть жодної інтелектуальної ваги.

Таким чином, «451° за Фаренгейтом» — це пророче попередження про те, як суспільство, надмірно захоплене пошуком миттєвих задоволень і втечею від будь-якого дискомфорту, може втратити здатність до критичного мислення, індивідуальність і, зрештою, саму людяність. Роман показує, що «дешевий дофамін» — це не просто невинна розвага, а потенційно потужний інструмент контролю та деградації суспільства, який ми, можливо, самі собі нав’язуємо.

До речі, оце вперше попросив чат жпт для більш довгих постів відредагувати текст орфографічно. Вийшло чудово, правда коли попросив оформити художньо, то він видав цілковиту хуйню.

Добриранок

Люк-Олів'є Мерсон "Есмеральда дає води Квазімодо", 1881

Якщо я виграю в лотерею, то я нікому не скажу, але будуть знаки

А ви любите візуальні романи?

Для тих, хто завдяки тіктоку відкрив для себе "Груз 200" накидаю справді хорошого нішевого трешака.

🔪"Гротеск", 2009 реж. Коджі Шіраіші

Молода пара — хлопець і дівчина — стають жертвами викрадення. Їх забирає психопатичний чоловік і утримує у підвалі, де піддає різноманітним жорстоким тортурам і приниженням. Упродовж фільму маніяк методично катує своїх жертв: ріже, відрізає частини тіла, а потім навіть «лікує» їх, щоб продовжити тортури.
Що ще цікаво, їх викрадають після того, як дівчина питає в хлопця: "А ти помреш заради мене?"
Фабули тут як такої немає, це скоріше шок фільм створений, щоб зрозуміти межі глядача.

👺"Антихрист", 2009 реж Ларс фон Трієр

В принципі, це не єдиний фільм цього режисера в моїй невеличкій добірці, сам фон Трієр взагалі їбонутий персонаж.
Сам фільм починається зі сцени, як пара втрачає свою новонароджену дитину, поки займається сексом. Ця втрата добряче руйнує психіку обох партнерів. Щоб вилікувати дружину, чоловік, який за сумісництвом працює психотерапевтом відвозить дружину до хатини посеред лісу з символічною назвою "Едем". Там поступово починає розкриватися дике, руйнівне начало у самій природі та в жінці. Дружина занурюється у божевілля, стає все більш агресивною, відчуває ненависть до себе і до чоловіка, а природа навколо постає як щось первісне, вороже і зле. Кульмінацією фільму є сцени шокуючого насильства, тілесної муки й сексуальної агресії.

Ще раджу переглянути всю трилогію "Депресії" фон Трієра, там чисто піздєц.

🎬 "Сербський фільм ", 2010 реж. Срджан Спасоевич

Один із найпровокативніших і найтрешовіших фільмів в історії кіно. Насправді, досить популярний, але надзвичайно важкий до перегляду. Головний герой — Мілош, колишній порноактор, який живе спокійним життям із дружиною та маленьким сином. Йому пропонують взяти участь у «мистецькому» фільмі, який знімає загадковий режисер Вукмір.
Мілош спочатку не знає деталей, але погоджується через великі гроші, щоб забезпечити сім’ю. З часом він розуміє, що зйомки перетворюються на справжнє жорстоке насильство, включаючи педофілію, некрофілію та тортури, і що виходу з цієї ролі вже немає. Режисер стверджував, що фільм є алюзією на те, як влада ґвалтує суспільство. Воно і не дивно, вважаючи що фільм знятий на території колишньої Югославії.

💩"Сало, або 120 днів Содому", 1975, реж. П'єр Паоло Пазоліні

Фільм створено за мотивами роману Маркіза де Сада "120 днів Содому, або школа розпусти". Ця стрічка -- це золота класика гротескного кіно, і в принципі самого Пазоліні(його після цього фільму, до речі вбили).
Дія відбувається під кінець Другої світової війни в маріонетковій Республіці Сало, що була під контролем італійських фашистів.
Чотири багаті й впливові чоловіки — герцог, єпископ, президент і магістрат — викрадають 18 хлопців і дівчат.
Протягом 120 днів у розкішній віллі вони катують, ґвалтують, принижують, змушують до канібалізму і скатофілії, а наприкінці вбивають своїх жертв. Сюжет поділено на чотири частини, аналогічно "Божественній комедії" Данте:
- Антеінферно (передпекло) – підготовка;
- Коло маній – сексуальні збочення;
- Коло гною – приниження і скатологія (в основному копро)
- Коло крові – тортури та смерть.
Фільм є своєрідною критикою фашизму, порівнюючи його з садизмом. Що цікаво, статичні кадри роблять стрічку навпаки заворожуючою.

Ще можу порадити глянути такі фільми, як: "Німфоманка", "Дім, який побудував Джек", "Іди й дивись", "Піаністка", "Людська багатоніжка"

Взагалі, сам феномен гротескного і жахаючого кіно розгляну дещо пізніше.

Ну чо, тепер до цікавого. Глянув "Піаністку", абсолют сінема. Напиздярив повноцінний огляд

Ігрожури внатурі розйобують дс 2 за відсутність повісточки? А як вам те, що Кокоджамба відсканував п'яточки Ель Фанінґ??

Ахахаха

До речі, про Ганеке. "Кумедні ігри" теж абсолют сінема. Так грати з мозком глядача, зробивши його безпосереднім учасником .

Нетфлікс проїбалися з екранізацією мого улюбленого оповідання Сапковського. По приходу розпишу свої емоції з пилу, з жару

Скачав я з плеймаркета хср нову гру по всесвіту марвел. Гра прикольна, є купа варіацій білдів та команд, хороший сюжет(тільки якщо ви знаєте інгліш). Загалом, в нас тут новий ворог по імені Найтмейр, який запечатав всіх героїв марвел у їх власних... кошмарах, як не дивно. Стівен вирішив дати піздов цьому негіднику і відправляє Місті Найт, Галка та Сліпвокера до Виміру снів, щоб витягнути кожного з героїв.

А тепер трошки про погане. Гра копіює хср від хойоверсів(які, нагадаю на вершині ланцюга гача дрочилень) і використовує не тільки схожий ґеймплей, прокачку і навіть конуси сука, а й убиваю всю систему прогресу для ф2п гравців. Пудів толком не дає і доводиться збирати пачку аби з чого, лиш би працювала. Проте, ресурсів на прокачку на ранній стадії не жаліє. Трошки перероблена стратегія хойо в хср, бо там все навпаки: пулів багато, ресурсів мало. А так то, цілком грабельна хуйня. Раджу, 7 Стівенів Стренджів з 10.