ласкаво просимо в академію відчаю

хороша ідея для декору

До речі, пишу все про фільми, а от тепер вирішив написати трошки про мій улюблений український фільм.

- "Тіні забутих предків", реж. Сергій Параджанов, 1965

Стрічка недарма займає перше місце в списку сотні кращих українських картин. В цьому фільмі зачаровує все: від постановки і звукового оформлення до неймовірної роботи з кадрами. Взагалі, Сергій Параджанов, як режисер просто неймовірний. Взяти до прикладу його ж стрічку "Колір граната", де він без слів зміг чудово подати сюжет і при тому створити кадри, кожен з яких виглядає настільки неймовірно, що в сучасності хочеться в'їбашити його на шпалери. Втім, я ж зараз не про це, а про іншу, не менш значиму його роботу. "Тіні забутих предків" з перших же хвилин вводять в глядача в стан напівсну, де ти то споглядаєш Карпати, то стаєш частиною гуцульських ритуалів. І справді ж, операторська робота Юрія Іллєнка в картині -- це взагалі наче окрема мова, візуальна мова. Естетика кожного кадру так зачаровує, ніби він знімався як окрема картина. Візуальний стиль фільму навіть досі виглядає унікально - жодних фільтрів чи комп'ютерноюї графіки, проте з глибиною, яку навряд чи побачиш в сучасному кіно. Фільм побудований на візуальних контрастах: яскраві кольори народного одягу на тлі темного лісу, біла сорочка на червоному тлі, силуети людей у густому тумані. Багато кадрів виглядають майже сюрреалістично — ніби сон, але при цьому дуже “земний”. Все максимально живе: світло природне, все знято вживу , а не в павільйонах. Це додає відчуття реальності й приземленості.

Сюжет фільму копіює однойменну повість Михайла Коцюбинського: Іван з Марічкою кохають одне одного, але через ворожнечу їх родин вони не можуть бути разом. Одного дня Марічка йде шукати загублену вівцю, зривається зі скелі й помирає. Іван замикається в собі на досить довгий час, поки не одружується з Палагною. Стосунки в них зрозуміло так собі, тому Палагна починає зраджувати з мольфаром Юрком. Іванові все частіше ввижається Марічка, і зрештою дружина просить коханця наслати чари на Івана і той, одного дня пішовши за примарою Марічки, помирає. Звичайно ж, що цю екранізацію варто розцінювати, як окремий твір, оскільки ті ж самі теми подаються, використовуючи інші засоби. Фільм намагається гратися з візуалом, роблячи природу Карпат не просто декорацією, а прямим персонажем. В першу чергу фільм протиставляє теми життя та смерті, культури та власної ідентичності і як лейтмотив стрічки - кохання і втрату. Трагічна історія кохання Івана до Марічки тягнеться як нитка. Ворожнеча двох родин робить стосунки героїв неможливими, Іванова любов до Марічки -- це протест традиціям, й зрештою він повністю губить свою ідентичність, коли одружується з Палагною. Вона так само відчужена, як і Іван. Після смерті Марічки він не може знайти себе, відсторонюється від людей, і зрештою, після шлюбу навіть від своєї дружини.

Фільм вартий до перегляду. Вартий хоча би тому, що це неймовірне культурне надбання.
Вартий тому, що це блять просто візуальна насолода. Вартий тому, що показує живі гуцульські звичаї. Коротше, 10/10.

Програмісти, коли ви вирішите, що ні на що не здатні, то згадайте яндередева, в якого код написаний повністю через if else

а коли йому оптимізували код, то він послав нахуй людей і хуярив далі по своєму

від творців хіта "Конотопська відьма"

📣 Вийшов тизер першого в Україні антирадянського зомбі-муві «Каховський обʼєкт»!

Жодної ностальгії. Ніяких бєзсмєртних полків. 100% антисовкового екшну. У кіно вже з 1 жовтня  🔥

Офіційний тизер

дякую, не треба