Недарма в жанрах красується горрор, бо такого жахливого сценарію та постановки я не бачив давно. Єдине не зрозуміло, навіщо в розважальному кіно додали настільки емоційно важку сцену зі зґвалтуванням дівчинки
Прив'язки емоційної до персонажів взагалі немає, бо нам на початку показали тільки сцену, де персонаж Цимбалюка (я навіть не пам'ятаю як його звати) їбеться з героїнею, а потім його вбивають.
Шкода витраченого часу, добряче переварене лайно. 3/10 тільки за хороші кадри і моментами непоганий саспенс.

до речі, я тепер не вважаю тіні незабутих предків хуйовим жахастиком

базовичок?

Коротше, глянув я ваш новий Devil may cry, тепер буду рейджити. Раджу прибрати від прочитання цієї рецензії дітей, жінок і фанатів франшизи, так я поливати гівном роботу Аді Шанкара я буду смачно і безкомпромісно.

Отже, взяв один шоураннер ідею собі зробити мультик по своїй улюбленій франшизі. Ну типу від фаната для фанатів. І блять "ти ж гаваріл шо ти шаріш в етай тємє". А по факту, чувак юзонув стандартний рецепт плову, який насправді більше схожий на солянку. Напхав відсилок, босів з усіх частин, коротше Аді Шанкар явно не пожалів фансервісу. І нібито все круто, але... Основний кістяк сюжету -- це критика американської "демократії" (нагадаю, що світ дмс взагалі вигаданий і там немає вестернів). І вот на цьому будується сценарій. Ображений кід тільтонув через те, що його друзів демонів убила баба з групи тату і вирішив в якості смачного рейджу по приколу відкрити ворота в світ демонів, які свого часу запечатав так званий Спарда -- демон, який став на бік людства і боровся пліч-о-пліч з ними в боротьбі проти демонів. Ну в принципі, тут критика для розуміючих в серії тіпів, тому я пропущу стандартне інтро кожної частини серії і перейду до самого крінжа. Перший іконічний персонаж серії, який зустрічає глядача після Денчика -- це Леді. Ой сорян, тут вона ще Мері Аркхем. І якщо ви думали, що в аніме по дмс більше екранного часу мали б приділяти Данте, то сосіть хуй, в нас тут фемінна експансія сюжету. Коротше хуйня в чому, ображений кід, який став демоном кроликом пиздить меч Спарди (той що Force Edge, а не той, що ультовий). І ясєн хуй, що меч потрібен йому, щоб відкрити портал в світ демонів, це вже класика серії, правда в класиці серії ключем був Ямато, але пох+пох. Коротше, для того щоб відкрити цей рофл йому ще треба кров усього родоводу Спарди, а як ми знаємо Семен в нас мужик не фертильний і тому заспавнив тільки двох синків: Вергілія і Данте. Коротше, він прямо каже спеціальній структурі США по боротьбі з демонами, що от є мисливець, зловіть його і заєбок, на що дурники ведуться. Коротше, після кількох невдалих спроб вони виходять на Денчика, але він встигає стильно відвісити пизди кільком загонам найманців, але пройобує Мері Аркхем, яка тут до речі офіцер цієї структури. Вона до речі називається "Даркком" і керує нею набожний фанатик, який заодно і віце-прем'єр США. Коротше, далі Денчика зв'язують і нам вивалюють босів з усіх частин серії. Тут вам і Агні з Рудрою, і тянка флорофілка з четвірки і лицар з 5. І типу виглядає це імбово, якби вони мовчали, але Агні й Рудру зробили повними довбограями, не зважаючи на те, що в трійці вони не блищали розумом навіть. А ще більш ахуєнно їх дебафнули тим, що чуваки тепер в основному не мечами хуярять, а фаєрболи кидають. Але найбільше дебафнули Денчика звісно, бо його рівень сили це блять років за 10 так до трійки. Коротше, кенти вйобують, але Данте викрадає демон-кролик, а Леді одночасно пройобує весь свій загін і ловить люті флешбеки під дією психотропних речовин. До речі, Віталік там чілиться в пеклі у формі Нело Анджело (хоча став він ним тільки після трійки). Коротше, градус крінжа валить, автори намагаються вибудувати романтичні стосунки між Данилом і Леді, де вони зближуються як бойові товариші. А тепер я пропускаю невеличку частину, де герої то смачно розносять пачки демонів, то смокчуть від одного з них. А, до речі, Леді також з'ясовує, що Спарда замкнувши ворота до пекла, сам того не підозрюючи дає Володарю Демонів Мундусу їбейшу авторитарну владу і через це він робить пекло непридатним для життя. Слабших звичайно ж репресують і вони змушені тікати в світ людей. Допомагає їм в цьому той же Кролик, про якого зараз слід поговорити. Тіпа в дитинстві ніхуйово так чмирили, і одного разу коли він побачив розлом між світами вирішив перейти, бо подумав, що ця хрінь веде до країни див. Коротше, там він знайомиться з демонами, які приймають його як рідного, але коли ситуація з виживанням стає критичною він з пачкою демонів вйобує в світ людей, де їх зустрічає Мері, яка по класиці жанру їх захуярює. Коротше що, кінцівка.

Це повний пиздос, Денчик і Марічка дають пизди кролику, а влада штатів вирішує на цей раз почати війну не в якійсь із країн близького сходу, а в йобаному пеклі. Як завжди, тема ксенофобії розкрита повністю і в глядача навіть намагаються викликати хоч якусь емпатію. Ну і на останок, в опенінгу грає сука лімп бізкіт.

Тепер про плюси: ахуєнна анімація, круто поставлені бойові сцени. Їм звичайно не вистачає тої їбонутості, що в іграх, але Аді Шанкар не відстає. Класний саундтрек, за винятком лімп бізкіт.

Коротше, на останок скажу: дивіться чорноброві, та не з фанатами. Особисто я, як фан серії дико крінжую з цієї хуйні. Якщо ви не знаєте, що таке дмц, а каслванія вам набридла, то ось, обирайте.

а ну і блять, топ крінжа - Віталік в кінці, який i am the storm that ia approaching

До речі, писав трошки на емоціях, зараз трошки похвалю. Головний злодій не висосаний з пальця, а пропрацьований нормальний персонаж, якому співчуваєш (по суті кід реально тільтонув). 6 серія це сука абсолют сінема, я не рофлю, постановка базована і при тому, що в серії повністю відсутня озвучка, вона дає глядачу емоційно проникнутися бекґраундом двох ворогуючих сторін в порівнянні (а порівняння то по суті каже, що вони однакові). Правда замість Денчика там показали Леді й оце вже хуйня. Екшн сцени круті, драйвові і підкреслюються різноманітною музикою з 2000-х(тільки сука не лімп бізкіт). Правда, більше часу Данте стріляє з Ебоні та Айворі на лор яких забили, а Ребеліоном рубає взагалі рідко.

ласкаво просимо в академію відчаю

хороша ідея для декору

До речі, пишу все про фільми, а от тепер вирішив написати трошки про мій улюблений український фільм.

- "Тіні забутих предків", реж. Сергій Параджанов, 1965

Стрічка недарма займає перше місце в списку сотні кращих українських картин. В цьому фільмі зачаровує все: від постановки і звукового оформлення до неймовірної роботи з кадрами. Взагалі, Сергій Параджанов, як режисер просто неймовірний. Взяти до прикладу його ж стрічку "Колір граната", де він без слів зміг чудово подати сюжет і при тому створити кадри, кожен з яких виглядає настільки неймовірно, що в сучасності хочеться в'їбашити його на шпалери. Втім, я ж зараз не про це, а про іншу, не менш значиму його роботу. "Тіні забутих предків" з перших же хвилин вводять в глядача в стан напівсну, де ти то споглядаєш Карпати, то стаєш частиною гуцульських ритуалів. І справді ж, операторська робота Юрія Іллєнка в картині -- це взагалі наче окрема мова, візуальна мова. Естетика кожного кадру так зачаровує, ніби він знімався як окрема картина. Візуальний стиль фільму навіть досі виглядає унікально - жодних фільтрів чи комп'ютерноюї графіки, проте з глибиною, яку навряд чи побачиш в сучасному кіно. Фільм побудований на візуальних контрастах: яскраві кольори народного одягу на тлі темного лісу, біла сорочка на червоному тлі, силуети людей у густому тумані. Багато кадрів виглядають майже сюрреалістично — ніби сон, але при цьому дуже “земний”. Все максимально живе: світло природне, все знято вживу , а не в павільйонах. Це додає відчуття реальності й приземленості.

Сюжет фільму копіює однойменну повість Михайла Коцюбинського: Іван з Марічкою кохають одне одного, але через ворожнечу їх родин вони не можуть бути разом. Одного дня Марічка йде шукати загублену вівцю, зривається зі скелі й помирає. Іван замикається в собі на досить довгий час, поки не одружується з Палагною. Стосунки в них зрозуміло так собі, тому Палагна починає зраджувати з мольфаром Юрком. Іванові все частіше ввижається Марічка, і зрештою дружина просить коханця наслати чари на Івана і той, одного дня пішовши за примарою Марічки, помирає. Звичайно ж, що цю екранізацію варто розцінювати, як окремий твір, оскільки ті ж самі теми подаються, використовуючи інші засоби. Фільм намагається гратися з візуалом, роблячи природу Карпат не просто декорацією, а прямим персонажем. В першу чергу фільм протиставляє теми життя та смерті, культури та власної ідентичності і як лейтмотив стрічки - кохання і втрату. Трагічна історія кохання Івана до Марічки тягнеться як нитка. Ворожнеча двох родин робить стосунки героїв неможливими, Іванова любов до Марічки -- це протест традиціям, й зрештою він повністю губить свою ідентичність, коли одружується з Палагною. Вона так само відчужена, як і Іван. Після смерті Марічки він не може знайти себе, відсторонюється від людей, і зрештою, після шлюбу навіть від своєї дружини.

Фільм вартий до перегляду. Вартий хоча би тому, що це неймовірне культурне надбання.
Вартий тому, що це блять просто візуальна насолода. Вартий тому, що показує живі гуцульські звичаї. Коротше, 10/10.

Програмісти, коли ви вирішите, що ні на що не здатні, то згадайте яндередева, в якого код написаний повністю через if else

а коли йому оптимізували код, то він послав нахуй людей і хуярив далі по своєму