На цей раз вийшло нормально, завтра покажу 🤝🏻

Dead sky, black sun
Уріель Вентріс дарує милосердну смерть безшкірим

Уріель був колишнім капітаном Ультрамаринів, вигнаним на демонічний світ Медренгард, де мав знищити потужності із створення новобранців Залізних Воїнів, задля відновлення своєї честі. Процес створення нових кандидатів включав поневолення людей-рабів всередині демонкулаби - живого інкубатора, де вони мають стати астартес. Дуже мало із них «успішно» проходили процедуру, а решта в процесі розвивали каліцтва та недосконалості. Від безшкірих мутантів Залізні Воїни позбавлялись, викидаючи у пустельні простори Медренгарду, прирікаючи на стражденне існування.

Поки я малюю дещо в цифрі (самій не віриться), от вам космодесантники в класичному сай-фай сеттінгу. Я намалювала це минулої зими, але зараз дещо пофіксила + в повний зріст не викладала ніде, тож enjoy 💋

P. S. Взагалі за цією пікчею сюжет довжиною у "Відьмака", але це зовсім інша історія...

—

Space marines in classical sci-fi setting

This war of mine з малюванням в діджиталі
Може сьодні покажу готове 👀

Так, знов Уріель, але в наступний раз буде хтось інший, обіцяю
Я дуже старалась, поставте класи 🫴🏻

—

Yep it’s Uriel again but next time it’s gonna be someone else I promise

До речі, по ходу автор канонічних книжок любить його так само як і я, бо по сюжету Уріель втратив око в бою, але йому зробили аугментичне, яке за описом абсолютно нічим не відрізняється від справжнього, окрім кольору (синій замість сірого). Для Вархаммеру це настільки рідкісна подія насправді, бо зазвичай аугментика там дуже груба, наче в гаражах збирали, і на пів обличчя одразу

Пост-привітання та невеличкий підсумок року

Коли я створювала цей канал минулої зими, я не думала, що він стане цікавим комусь, окрім кола моїх друзів. Я дуже вдячна всім, хто слідкує, пише коментарі та ставить реакції, для мене це надзвичайно важливо та приємно, дякую!

В 2024 році після великої перерви я знову почала малювати, і що найголовніше - малювати те, що цікаво мені, а не лише роботи для університету. Хоч намалювала я не багато, але зате згадала, що мені це дуже подобається. Наявність каналу та аудиторії дуже мотивує, тож в новому році я планую малювати більше.

Також буду робити кроки в бік монетизації творчості, у вигляді замовлень та участі в комерційних проектах, stay tuned 👀

А всім бажаю в новому році зрозуміти себе та свої справжні мрії, робити усвідомлені вибори і насолоджуватись життям як тільки можна!

Feel free красти цю картинку для привітання друзів 🙃

Привіт ✋🏻
Поки в мене немає нічого нового і цікавого, покажу свою стару роботу. Я намалювала це просто по приколу, і виклала в Інстаграм. А там цю роботу побачив якийсь менеджер з АТБ і неіронічно захотів придбати її і ще дві на таку ж тематику, тобто АТБ в жанрі сай-фай. Потім прислав фотку як вони висять у нього в кабінеті в рамочках 🥺 (В коментах буде)

Згадала що не показувала тут свій магнум опус: «There was never any hope»

За сюжетом цей космічний корабель мав бути в авангарді експедиційного флоту для дослідження нових світів, але програму згорнули, і він так і не був завершений, назавжди залишившись іржавіти в доках. Місцеві часто приходять подивитись на нього і пофантазувати про космічну еру, що ніколи не почалась

Ще на тему космічних кораблів >>>>

Це нарешті сталося! Напевно, сама довга комішка для @civ_lt яка зайняла дуже багато часу. Було складно, але цікаво 🦾

Деякі інженери так і не змогли змиритись з закриттям космічної програми і намагаються збирати свої прототипи самостійно.

Вони знаходять закинуті старі будівлі і перетворюють їх на імпровізовані ангари.

Але ще жоден з цих саморобних апаратів не вийшов на орбіту, адже всі, хто ще не втратив ентузіазм, — одинаки-відлюдники, що не можуть працювати разом

Мої квіти в рамочці 🥰

I hope I won’t fuck up big time with this one