ой, знаєте, у мене алергія на серйозні стосунки, апчі, можете, будь ласка, зі своїм хлопцем відійти від мене.

знали б ви, скільки романтичних моментів я зіпсувала питанням «ти що, п‘яний?».

ходімо до мене, я погодую тебе обіцянками.

опалення вже дали, а тобі так ніхто і не дає.

бачила сьогодні на вулиці бомжа. згадала про тебе.

— привіт. ти куди пропала? чому не відповідаєш?
— вибач, я так замоталась, що зовсім забула послати тебе нахрен.

їй погано.
вона усміхається.

прислухаєшся до свого внутрішнього голосу, а він знову хуйню якусь несе.

— як я тeбе впізнаю?
— я спатиму з твоєю подругою.

мені подобається тобі подобатися.

— а ти цікава, у тобі щось є.
— так, чотири коктейлі.

— що ти зробиш, якщо побачиш, що твій хлопець задихається?
— трохи піднімуся.

почуваєшся жахливо? ці сучки теж: @fruitdogs.
гаф.

до речі, зараз минають кращі роки твого життя. подобається?

скрізь бачу знаки долі, щоб ввечері хильнути вина.

ти влив у свій чай занадто багато марних сподівань.

ми вже цілий рік зустрічаємося. очима.

куди з очей моїх пропала радість?

і навіть в серці порожнеча вже якась не та.

гори, мила. тут так темно.

зрештою, якби я не лайкав всяких шльондр, ми б з тобою ніколи не познайомилися.