Два місяці тому я розповідав про ремонт радянського комп'ютера БК-0010. Тоді я дійшов висновку, що проблема у спеціалізованій мікросхемі відеовиводу, які, звісно, більше не випускаються, і знайти нову шансів не багато. СтандартПрилад та ЗахідПрилад відповіли, що в наявності їх нема (хоча на сайтах вказано, що є). Треба було шукати донора. Знайомий поділився посиланням на оголошення з продажем постриженої плати (дякую, Паша) і я замовив плату. Домовились за 500 грн, але що значить пострижена? В ній були відсутні всі конденсатори.

Головна проблема більшості радянської техніки в тому, що туди ставили компоненти з вмістом дорогоцінних металів. І дуже багато її було подеребанено афінажниками в пошуках золота, паладія та інших цінних елементів. В них навіть є своє мерзенне ком'юніті та ютуб-канали 🤮, де вони розповідають, звідки скільки чого можна наколупати, справжні орки. Доволі часто вони азартно торгуються на аукціонах за старі компи з єдиною метою їх подеребанити. Але й тут є купа нюансів. По паспорту, в комп'ютері має бути, наприклад, 2 грами золота, які містяться в роз'ємах, але ці золоті роз'єми вкрали ще при виробництві і поставили звичайні "білі", які ніфіга не коштують, тому, переплативши, вони потім намагаються це за ті самі гроші продати. Буває, що вони можуть повикусувати лише КМ конденсатори, а буває, що тупо зрізають ножицями роз'єми разом з частиною плати. Іноді буває, що вони від "великого розуму" можуть заради 1000 грн навару вбити якусь унікальну плату, яких були одиниці чи навіть прототипи, як, наприклад, радянський 80286-й чіпсет КР1847, незрозуміло, з якої плати видраний, але плату розпізнати не вдалося, вона в жахливому стані... Як би гидко це не було, доводиться з ними взаємодіяти, розбиратись, скільки кожна плата важить "в золоті", торгуватися чи домовлятися, щоб вони обережно зняли те, що їм треба, а інше продали, бо все одно викинуть.

Повертаючись до плати БК-0010, продавець сказав, що комп, скоріше за все, був робочий, до того ж якість його плати мені більше сподобалася. Тут взагалі немає захисної маски, але плата виглядає більш акуратно, то ж, замість перепаювання відеочіпа я вирішив відновлювати цю плату. З тупого, незрозуміло нащо повикусували навіть електролітичні конденсатори 🤦‍♂️. На щастя, я таких нових купив цілу коробку по ціні щось менше гривні за штуку.
Запаяв на свої місця 44 конденсатори і плата запустилася з першої спроби. А ще ця плата без маски дуже круто виглядає на просвіт.

Останні 2 фото - це як раз 286-й чіпсет і плата від нього 😱

Сьогодні хочу розповісти про електронну гру, яка мене дуже вразила. Називається гра Super Kong і спочатку вона не здалася мені чимось цікавим, то ж декілька фактів про неї.

1 - Випустила її тайванська компанія CGL у 1982 році, але знайти цьому підтвердження доволі важко. Я намагався знайти якісь позначки всередині гри та навіть відпаяв дисплей щоб дістатись чіпа, але нічого, що б вказувало на дату виробництва, знайти не вдалося.

2 - На відміну від кишенькових Game & Watch (до речі, першу гру з Donkey Kong Nintendo теж випустила у 1982-му) з LCD екраном, в цій грі використовується вакуумний флуорисцентний дисплей (VFD), як в годинниках та еквалайзерах. Екран гри трикольоровий та має безліч дрібних дуже гарно зроблених елементів.

3 - Вся електрична схема - це лише перетворювач напруги та однокристальний 4-бітний мікрокомп'ютер (саме так написано в специфікації) Hitachi HD38800B1, який працює на частоті 0.4 МГц, має 160 4-бітних слів оперативної пам'яті, та ще й високовольтні виходи, здатні комутувати напругу до 50 вольт. Код гри містить 4352 байти, але інструкції тут 10-бітні, то ж один в один воно не транслюється.

Щодо самої гри, то вона доволі велика (я маю на увазі фізичні розміри) та дуже прикольна. Як і в оригінальній грі, треба залізти на самий верх, подолавши 5 рівнів, та врятувати кохану, яку схопила велика горила. Горила кидає в вас бочки, які можна перестрибувати по діагоналі, це було прям дуже несподівано. На третьому поверсі ще працює транспортерна стрічка, яка переміщує вас на початок, та ще й вагонетка їздить. На 4-му поверсі додаються ще вогнища, які теж треба перестрибувати. Але і це ще не все. Як тільки ви дістанетесь на самий верх, запускається другий рівень, де екран перетворюється на лабіринт, що рухається. Тут додаються ще й вертикальні стіни. В лабіринті треба зібрати загублені речі дівчини: капелюшок, парасольку, намисто, туфельку, каблучку та сумку, і лише після цього ви пройдете гру. На відміну від Game Watch, це все має непогану випадковість, то ж запам'ятати послідовність дій не вийде. Але якщо й цього замало, то перемикачем можна вибрати вищу складність, де все відбувається значно швидше, вагонеток їздить вже дві, що там в лабіринті, навіть уявити не можу :)

Гра живиться від 4 батарейок розміру С. Надрукував замість них перехідники з АА.

p.s. Знайшов на ютубі відео "геймплею" :)

Іноді хочеться робити щось монотонне, не напружуючи мозок, наприклад, рівняти ноги на процесорах. Перебирав запаси Socket 7, десь у половини з цієї "колекції" були погнуті ноги. Частина постраждала при переїздах-пересилках, деякі в такому вигляді до мене й потрапили. Найбільш ефективним інструментом виявилася голка потрібного діаметру, ця була в комплекті з паяльним флюсом. Записав навіть ASMR відео з процесом. На одному проці довелося припаювати ногу, але теж вийшло виправити. Всі вирівняні процесори перевірив, запустилися без проблем. Також надрукував зручні лотки для зберігання, щоб потім знову не рівняти ноги :)

До речі, як раз Socket 7 був моїм першим РС, я доволі пізно прийшов на x86, у 2000-му році дядько віддав мені свій старий Pentium 166, а до цього в мене був ZX Spectrum (Pentagon-128). Навіть частину курсових в технікумі ще на ньому робив, на матричному принтері друкував.