Історія про правило п'яти рукостискань.
Коли я готував пост про Atari Pong, то шукав в публічному доступі якісь фото його плати чи схеми. Разом з тим я написав листа Дагу Спайсеру який є добрим другом нашого музею. В листі я спитав, може в них щось є і отримав наступну відповідь:

Hi Oleksander,
We don’t seem to have photos of the PONG prototype main board, so I’ve emailed Al Alcorn and asked him if he has any.
We just made him a Fellow of the CHM this year, btw, along with Nolan Bushnell and Steve Mayer (designer of Atari 400 and 800).
Stay tuned… more to come!
:_)
Dag

За два дні Даг надіслав фото :)
На жаль, детального фото плати все ще не видно, але можна зрозуміти, що там макетка, зроблена накрутками. Даг також попросив про наступне:

PS If you use the photo, please credit (c) Al Alcorn.

То ж публікую фото Pong від третього співробітника Atari Ела Алкорна :)

20 років тому, 12 грудня 2004 року, Sony випустила Play Station Portable, зазіхнувши на ринок, яким монопольно володіла Nintendo. Вікі каже, що було продано більше 80 млн приставок. Схоже, це всі версії, окрім PSP Vita.
Моя (ну, точніше, брата) PSP першої ревізії PSP-1004 ще досі непогано себе почуває, навіть диски читає впевнено.

Два місяці тому я розповідав про ремонт радянського комп'ютера БК-0010. Тоді я дійшов висновку, що проблема у спеціалізованій мікросхемі відеовиводу, які, звісно, більше не випускаються, і знайти нову шансів не багато. СтандартПрилад та ЗахідПрилад відповіли, що в наявності їх нема (хоча на сайтах вказано, що є). Треба було шукати донора. Знайомий поділився посиланням на оголошення з продажем постриженої плати (дякую, Паша) і я замовив плату. Домовились за 500 грн, але що значить пострижена? В ній були відсутні всі конденсатори.

Головна проблема більшості радянської техніки в тому, що туди ставили компоненти з вмістом дорогоцінних металів. І дуже багато її було подеребанено афінажниками в пошуках золота, паладія та інших цінних елементів. В них навіть є своє мерзенне ком'юніті та ютуб-канали 🤮, де вони розповідають, звідки скільки чого можна наколупати, справжні орки. Доволі часто вони азартно торгуються на аукціонах за старі компи з єдиною метою їх подеребанити. Але й тут є купа нюансів. По паспорту, в комп'ютері має бути, наприклад, 2 грами золота, які містяться в роз'ємах, але ці золоті роз'єми вкрали ще при виробництві і поставили звичайні "білі", які ніфіга не коштують, тому, переплативши, вони потім намагаються це за ті самі гроші продати. Буває, що вони можуть повикусувати лише КМ конденсатори, а буває, що тупо зрізають ножицями роз'єми разом з частиною плати. Іноді буває, що вони від "великого розуму" можуть заради 1000 грн навару вбити якусь унікальну плату, яких були одиниці чи навіть прототипи, як, наприклад, радянський 80286-й чіпсет КР1847, незрозуміло, з якої плати видраний, але плату розпізнати не вдалося, вона в жахливому стані... Як би гидко це не було, доводиться з ними взаємодіяти, розбиратись, скільки кожна плата важить "в золоті", торгуватися чи домовлятися, щоб вони обережно зняли те, що їм треба, а інше продали, бо все одно викинуть.

Повертаючись до плати БК-0010, продавець сказав, що комп, скоріше за все, був робочий, до того ж якість його плати мені більше сподобалася. Тут взагалі немає захисної маски, але плата виглядає більш акуратно, то ж, замість перепаювання відеочіпа я вирішив відновлювати цю плату. З тупого, незрозуміло нащо повикусували навіть електролітичні конденсатори 🤦‍♂️. На щастя, я таких нових купив цілу коробку по ціні щось менше гривні за штуку.
Запаяв на свої місця 44 конденсатори і плата запустилася з першої спроби. А ще ця плата без маски дуже круто виглядає на просвіт.

Останні 2 фото - це як раз 286-й чіпсет і плата від нього 😱

Сьогодні хочу розповісти про електронну гру, яка мене дуже вразила. Називається гра Super Kong і спочатку вона не здалася мені чимось цікавим, то ж декілька фактів про неї.

1 - Випустила її тайванська компанія CGL у 1982 році, але знайти цьому підтвердження доволі важко. Я намагався знайти якісь позначки всередині гри та навіть відпаяв дисплей щоб дістатись чіпа, але нічого, що б вказувало на дату виробництва, знайти не вдалося.

2 - На відміну від кишенькових Game & Watch (до речі, першу гру з Donkey Kong Nintendo теж випустила у 1982-му) з LCD екраном, в цій грі використовується вакуумний флуорисцентний дисплей (VFD), як в годинниках та еквалайзерах. Екран гри трикольоровий та має безліч дрібних дуже гарно зроблених елементів.

3 - Вся електрична схема - це лише перетворювач напруги та однокристальний 4-бітний мікрокомп'ютер (саме так написано в специфікації) Hitachi HD38800B1, який працює на частоті 0.4 МГц, має 160 4-бітних слів оперативної пам'яті, та ще й високовольтні виходи, здатні комутувати напругу до 50 вольт. Код гри містить 4352 байти, але інструкції тут 10-бітні, то ж один в один воно не транслюється.

Щодо самої гри, то вона доволі велика (я маю на увазі фізичні розміри) та дуже прикольна. Як і в оригінальній грі, треба залізти на самий верх, подолавши 5 рівнів, та врятувати кохану, яку схопила велика горила. Горила кидає в вас бочки, які можна перестрибувати по діагоналі, це було прям дуже несподівано. На третьому поверсі ще працює транспортерна стрічка, яка переміщує вас на початок, та ще й вагонетка їздить. На 4-му поверсі додаються ще вогнища, які теж треба перестрибувати. Але і це ще не все. Як тільки ви дістанетесь на самий верх, запускається другий рівень, де екран перетворюється на лабіринт, що рухається. Тут додаються ще й вертикальні стіни. В лабіринті треба зібрати загублені речі дівчини: капелюшок, парасольку, намисто, туфельку, каблучку та сумку, і лише після цього ви пройдете гру. На відміну від Game Watch, це все має непогану випадковість, то ж запам'ятати послідовність дій не вийде. Але якщо й цього замало, то перемикачем можна вибрати вищу складність, де все відбувається значно швидше, вагонеток їздить вже дві, що там в лабіринті, навіть уявити не можу :)

Гра живиться від 4 батарейок розміру С. Надрукував замість них перехідники з АА.

p.s. Знайшов на ютубі відео "геймплею" :)