7 років тому Антон Трубніков, Сергій Цимбал та я відкрили у Харкові The Software & Computer Museum.
Почалось все майже на рік раніше з моєї публікації-запиту на DOU про пошук партнерів для відкриття музея, далі був ланцюжок цікавих співпадінь, завдяки якому потрібні люди зустрілися у потрібному місці. На першій зустрічі з'ясувалося, що я робив для Антона один embedded проект декілька років тому і один раз ми вже зустрічалися. Друге співпадіння - в якості локації для музею Антон запропонував приміщення в тому самому БЦ, в який я за 3 тижні мав вийти на нову роботу.

То ж 29 серпня 2017 року ми відкрилися на другому поверсі БЦ "Капіталіст" на проспекті Науки в Харкові. Цьому передувала багатомісячна робота цілої команди по підготовці приміщення, розробці друкованої продукції, дизайну та виготовленю стелажів, підготовці експонатів.

За перший рік музей відвідало більше 10 тисяч людей. Вхід весь час був безкоштовним, під час канікул школярів привозили цілими групами. Більше того, ми якось дізналися, що певні "дільці" навіть продавали автобусні тури в музей (звісно, не тільки в наш музей, але він був однією з зупинок) з інших міст, а коли ми почали просити не привозити групи більше 20 людей одночасно, бо приміщення не дозволяло комфортно всіх розмістити, вони або ображалися, або просто ставили нас перед фактом, що люди вже чекають внизу.

29 вересня в Київ приїздив Стів Возняк, ми зконтактували з ним, дуже здивувалися, коли він відповів, та майже вмовили його завітати в гості. Але подорож в додаткові 1000 км (туди-назад), його, на жаль, не надихнула.

Ще один цікавий факт, Dag Spicer, куратор Каліфорнійського Computer History Museum є офіційним консультантом нашого музею, він регулярно допомагає порадами та цікавиться, як у нас справи. На початку війни написав про нас в блозі музею.

Щоб бути більш впізнаваними, в грудні ми вирішили завітати на Games Gathering в Києві. Участь для нас була безкоштовною. Транспортування та оренда виставкового обладнання (столи, крісла-мішки і так далі) потягнула на нормальну статтю видатків, але воно було того варте, багато хто казав, що наш стенд був найбільш відвідуваним. На наступний рік GG вже самі нас запросили.

21-го грудня 17-го року ми відкрили ще один музей в Києві.
Він був в ще більш зручному місці, на першому поверсі БЦ на Саксаганського, з окремим входом, що також сприяло його відвідуванню. Певний час ми навіть були на першому місці в переліку "Specialty Museums in Kyiv" на TripAdvisor.

Ще одна реклама прийшла звідти, звідки взагалі не чекали. Turkish Airlines додали нас в свій рекламний ролік про Харків, який вони показують на спинках крісел в літаках. Знайомий випадково сфотографував і поділився зі мною

Далі було ще два переїзди, в Харкові ми за підтримки ХПІ отримали окреме приміщення на вул. Г. Сковороди (пушкінській) в самому центрі міста. Його, правда, треба було ще відремонтувати :) Але не треба було платити аренду.

В Києві також довелося переїжджати, але спочатку почалася пандемія, а потім - війна, тому в Києві, на жаль, так і не встигли відкритися знову.
В Харкові під час війни музей попрацював 2 місяці влітку 2023-го, але посилилися обстріли і ми вирішили закритись знов.

То ж це були цікаві 7 років. Поки важкі часи, обидва музеї закриті, але ми віримо в світле майбутнє, далі буде :)

Якщо спитати, що було першою портативною ігровою системою на картриджах з рідкокристалевим екраном, більшість скаже Nintendo Gameboy. Навіть якщо викинути з питання картриджі, відповідь все одно, скоріше за все, буде Nintendo. Оті всі Game & Watch з Міккі-Маусом та здерта з них Електроніка з вовком.

Але першу таку консоль в 1979 році випустила компанія Milton Bradley, виробник настольних ігор з 1860-го року. Називалася ця штука Microvision.

Це консоль з екраном розміром 2 дюйми по діагоналі та роздільною здатністю лише 16х16 пікселів. Кожна гра-картридж була окремою накладкою з клавіатурою та прозорим екраном. Причому сама консоль мала лише екран, 4-бітний мікроконтролер з прошивкою містився саме в картриджі. Контролер працював на частоті 0.1 МГц, мав 64 байти оперативної пам'яті та 2 кБ пам'яті програми. І це все за 10 років до виходу Gameboy. Наприклад, між Atari 2600 та Sega MegaDrive лише 11 років. На старті продажів Microvision коштувала 49$. На неї випустили лише 12 ігор, а продажі припинилися у 1981-му.

На жаль, якість виробництва екранів в ті часи була доволі низька, та й часу минуло 45 років. Знайти зараз Microvision з працюючим екраном доволі важко, він покривається плямами, і "гниє". На обох моїх консолях ця проблема присутня. Як саме виглядали ігри, можна зрозуміти з останнього фото, "графіка" дуже нагадує тайванський "тетріс" з іграми з кубіків. Доречі, сам Тетріс Олексій Пажитнов теж напише лише через 5 років :)

Сьогодні пробував пофіксити японську Super Famicom (SNES). Має проблему з зображенням, воно або пливе, або, на деяких картриджах, ледве помітне контурне. Діагностика осцилографом показала наявність лише сигналу синхронізації, а от RGB на виході контролера відсутній. Треба міняти весь відеочип, потрібен донор.

До речі, може хто знає, чи існують USB осцилографи з можливістю програмного декодування різних відеосигналів?

Треба було надрукувати на вінілі трішки стікерів на картриджі, подивився, що є вільне місце і згадав, що на моєму Timex 2068 теж нема стікера. Добрі люди з фейсбука поділилися фото, але ж це не вектор :)
Сиджу, малюю в InkScape, довелося згадати геометрію за 7-й клас. Як закінчу, десь закину в публічний доступ.

Непогано вийшло :)
На Atari Pitfall теж надрукував, майже як оригінал.
p.s. Timex закинув сюди

Розповім про те, як я розбирався з геймпадом від SNES/SuperFamicom.
В перших джойстиках, наприклад, для Atari або Sega Master System, контакти напрямку (Up,Down,Left,Right) та кнопки підключалися безпосередньо до консолі. В Master System використовувались 8 ліній (4 напрямку, 2 кнопки, земля та тригер світлового пістолету). За такої схеми, чим більше кнопок, тим більше треба ліній.

В Ninendo Famicom (1983 рік), при тій самій кількості кнопок, використали більш технологічне рішення. Всередині контролера стояла мікросхема регістру зсуву Shift Register, якій були потрібні тактова частота CLOCK та строб LATCH, але на вихід вона видавала значення 8 входів у двійковому коді. В SNES треба було зчитувати 12 ліній (4 напрями, 4 кнопки, 2 бокових шифти, Start та Select), то ж Nintendo просто поставили послідовно два таких регістри. Кількість проводів при цьому залишилася та сама, як і в Famicom.

Проблема полягала в тому, що джойстик не працював, а виявити несправність лише осцилографом важко, бо важлива різниця між сигналом стробу та сигналом даних. Довелося поповнити лабораторію та купити логічний аналізатор (давно хотів). За допомогою цієї крутої штуки на ім'я DSLogic Plus все стало чудово видно. Зсув імпульса на третій лінії відносно стробу на другій визначає, яка кнопка натиснута. Сам джойстик, схоже, полагодився магічним чином, коли я підпаював контакти аналізатора, так буває 🤦‍♂️

Продовжуємо колупати старі компи. На цей раз - БК-0010, розроблений в місті Зєлєноград на росії. Залізо компа - це 16-бітний процесор К1801ВМ1 за системою команд сумісний з архітектурою DEC PDP-11, 32 кБ оперативної пам'яті та декілька ROM, одна з яких містить BIOS, а інша - Basic.

Комп не потрапив до афінажників, тому всі зелені паладієві КМ конденсатори та керамічний процесор с золотими ніжками на місці, це тішить. Сам комп запускається, але через декілька хвилин підвисає, треба розбиратись. Ще в нього жахлива клавіатура, в якій залипають кнопки. Скоріш за все можна буде якось змастити її, подивимось. В мене нема ніякого попереднього досвіду ані з PDP-11 ані з БК-0010, то ж це буде певне дослідження заліза та бібліотеки програм. Тут є непогана демосцена та, навіть, портували Prince of Persia.

upd. Комп не висне, то клава залипала. З "цікавих" рішень, схоже, місцева промисловість не вміла в кнопки з фіксацією тому для перемикання регістру цілих 2 кнопки (ЗАГЛ/СТР). Та сама ситуація з перемиканням розкладки (РУС/ЛАТ).