я хотів не цю пісню кинути

а цю.

терпи, терпець тебе шліфує, я колись знову почну писати.

а не срати в канал. :)

І коли закінчиться
Остання експедиція до твого серця?
Під буреломами
Та в свіжовиритих могилах.


Тандемом закопуючи яму,
Чи відвертаючи обличчя
Перед пострілом
Вигукуючи якісь слова
Що не мають змісту поодинці
Але ж ми стоїмо разом?

Я пам'ятаю той день, коли хотів аби всі померли
І першим став би в чергу
Я помилка бога, якого не визнаю

І коли помру, не матиму ні тіла, ні діла
Наче досвідчений ескапізм, якому навчаєшся все життя
Єдине що торкатиметься мене - вітер

Як танки, що починають виповзати з глибин лісу,
Прокопуючи величезні траншеї
Лишаючи лише громіздкі сліди та ями



Губитися у послідовності помилкових подій
І робити все, аби не було пустоти
Зникати, наче ніколи більше не існувати
Заперечувати власне життя.
А ти, благаю, будь в порядку.
Збирай рюкзак неспішно
І пішли в гори.

(с) Звісно

#мої_рідні_люди

#спосіб_безсмертя

в мене на роботі два стефана

і вони мають різні імена, лол

загадка не для галичан

бо галичанам то на один зуб

вони ще й ображаються коли їх плутають

бля, посони, походу в мене біполярка, кек.

Заходить Скорек в бар, а він другого типу…

Йобаний нахуй, пулатова дропнула альбом

Фльор, для танкістів

ніхуя не весело

мені дуже подобається коли людям діагностують біполярку в їх 15 років, а я 11 років маю ходити до різних лікарів щоб отримати ПІДОЗРУ на біполярку.