Freedom!!!! I finally had my German exam yesterday!!! It feels so good! Such a relief! The exam was difficult, with a lot of frustarting grammar. I don't know the results yet. But it's ok, these are problems of my future self, that have solutions.

2 weeks ago I almost burned out. The explosion of the Kahovka HPP; activism to deal with it somehow; the German course; 2 weekends in a row away from home and lack of sleep because I stayed with friends and had shallow sleep; a bike dear to my heart (which I brought from Ukraine 😢), the keys to the house with it (I had to change the lock); another conflict with my boyfriend. I thought a dance workshop for 6 hours 2 days in a row would help me. But at the end of the first day I felt like a squeezed out lemonade stand - exhausted. And on the second day, I didn't even dance thru the first 1.5 hours because I had a trigger and burst into tears.

The Monday before last, I threw up in the evening. I realized that my body was telling me, "Girl, enough. Go to bed." And so I did.

In 2.5 days I got some sleep; gave up on the course a bit; tried body therapy (or whatever it was) and I felt better. I decided to postpone the conflict resolution and relationship with it and the usual deep psychotherapy until after; to take it easier with activism; to stop worrying so much about the results and found coworking partners online. Then I had 2 more sessions of bodywork and 4 of physiotherapy. After that I almost didn't care about anything anymore. So the situation in Ukraine and an antifa dude, who's been trying to sell me russian propaganda for about 3 weeks, I'm approaching with a little humor. Our Ihor from FFF, who's been living in Kyiv all the time and was 5 km from the frontline with humanitarian aid, is almost a specialist in this. I recommend it, contact him.

But ahead is summer with a lot of pleasures to recover. 🥰

How are you doing? How are you coping? What helps you? What are your plans for the summer?

#LifeInDeutschland #activism

Дойчебан як завжди. Причина - ми маємо пропустити інші потяги. Мабуть буду їхати 7 год не 6 год до хлопця 😒
https://t.me/sketchesofalife/873
Deutschebahn is as usual. The reason - we have to let the other traisn pass or sth. Apparently I'm going to ride 7 hours instead of 6 hours to my boyfriend 😒

Повертаюся з Італії з концерту пррекрасної Аврори з Норвегії. Була без телеграму десь тиждень. Скачала на телефон неохоче. Здогадувалася, що будуть погані новини. І на жаль, моя інтуїція мене не підвела.

Минулої ночі був приліт у Львові 30 хв ходу від дому, де я прожила 11 років. Ця пісня - ода Львову.
Спершу я була дууууже зла. Зараз більше суму і тривоги.

Киньте своїх пісень бажано українських. Таких, що вас за душу беруть і не відпускають

https://open.spotify.com/track/56wSomSllGESHGhcfHrvEw?si=ous4BkuLScSU2YrfDssezg

I'm returning from Italy from a concert of the beautiful Aurora from Norway. I was without telegram for about a week. I was reluctant to download it to my phone again. I knew it would be bad news. And my intuition didn't let me down unfortunately.

Last night there was a missile landing in Lviv 30 min walk from where i lived for 11 years. This song (Misto Vesny - City of Spring) is an ode to the city.

At first i felt a looot of anger. Now i mostly feel sad and anxious.

Share your songs. The ones that touch and grab your soul. Preferably in your native language

500 днів повномасштабної війни. І жодного дня слабкості.
Дякую всім, хто бʼється заради свободи та незалежності України!
🇺🇦🇺🇦🇺🇦

——

500 days of the full-scale war. And not a single day of weakness.
Thank you to everyone who fights for the freedom and independence of Ukraine!
🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Емоційна підтримка прекрасної Аврори.

🎼 Ті, що тихі це мій хор
Жінки будуть моїми воїнками
З ношею життя на своїх плечах
Пий, доки не нап'єшся
Я вип'ю з твоїх рук
Я буду твоєю воїнкою
Я буду твоїм ягням

У тебе є дім у моєму королевстві
У тебе є місце у моєму королевстві

Як би хижо не було на душі, у мене місце у цьому чарівному місці, де я можу не боятися бути собою

Що ви слухаєте, коли вам хижо? Коли здається що весь світ проти вас?
П.С. Зараз, на щастя, не зовсім такв ситуація. Мої подруги мене все ж підтримують і вірять у мої сили знайти вихід з ситуації
https://open.spotify.com/track/3atXfSavxWkrzRNuwzlow6?si=QaFRMqGPQqSL3X1Q-EzeTA

Emotional support from amazing Aurora

🎼 The quiet ones are my choir
Women will be my warriors
With the weight of life on their shoulders
Drink untill you've had enough,
I'll drink from your hands
I will be your warrior
I will be your lamb

You have a home in my Queendom
You have a place in my Queendom

No matter how ravenous my heart is, I have a place in this magical place where I don't have to be afraid to be myself.

What do you listen to when you feel shitty, like the world is against you?

P.S. Now, fortunately, the situation is not quite like that. My female friends do support me and believe in my power to find a way out of the situation

Я трохи зникла з етеру цього місяця. Була на концерті Аврори в Італії, була у Фрайбурґу. А зараз їду у Вестервальд ("західний ліс", зх центр Німеччини) у йога ашрам (хто раптом не в курсі, ашрам - то місце де постійно живуть людиі практикують якусь релігію чи йогу та всякі дотичні до того штуки). Там буду 2 тижні волонтерити і брати участь у якихось їх програмах.

Перша половина місяця була все ж надто насиченою враженнями і стресами. Сподіваюся, хоч зараз зможу відпочити мозгами і попрацювати руками ну і може нарешті вироблю звичку робити йогу (майже) щодня. Навряд чи зможу щось постити. Ну хіба може якісь фоточки закину.

Після того, мене кличуть на табір кліматичної групи, який називається System Change (Зміна системи). Група (чи ГО) "право України на супротив" (німецькі ліваки, які за постачання нам зброї і розчехляють інших ліваків із залученням наших) хоче, щоби я щось розповіла про Україну, розчехлила трохи німців.

Потім мабуть в Україну поїду і на День Незалежності хочу вернутися в Німеччину, щоби на акцію потрапити. А далі ще не вирішила що. Буду чекати на початок курсів німецької, на вищий рівень вчитися

А які у вас плани на літо?

----

I disappeared from the airwaves a bit this month. I was at Aurora's concert in Italy, I was in Freiburg. And now I'm going to the Westerwald ("western forest", the west-centre of Germany) to a yoga ashram. I'm going to volunteer there for 2 weeks and participate in some of their programmes.

The first half of the month was still too full of impressions and stress. I hope that at least now I will be able to rest with my brain and work with my hands, and maybe I will finally develop the habit of doing yoga (almost) every day. I don't think I'll be able to post anything. Perhaps just some photos.

After that, I'm invited to a camp System Change by a climate group called . The group (or NGO) "Ukraine's Right to Resist" (German leftists, who supply us with weapons and enlighten other leftists with the help of Ukrainians) wants me to tell something about Ukraine, to enlighten the Germans a bit.

Then I'll probably go to Ukraine, and on Independence Day 24.08 I want to be back in Germany to attend a demo. I haven't decided what to do next. I guess just chilling home and waiting for the German course to start, to study for a higher level.

What are your plans for the summer?

По-трохи повертаюся з ашраму. Мала бути вдома ще вчора, але вже двічі переносила поїздку (на щастя flix train має таку опцію). Мій час там був дуже добрим. Були набридливі думки про стосунки, були прекрасні люди, індійський гуру, багато медитації, йоги і миття туалетів. Так, я там допомагала прибирати і за це жила безкоштовно.

Вчора у місті неподалік мала зустріч з українським солдатом, який там лікувався. Завтра він вже додому, нарешті. Дуже милий хлопчина Артем. Мене вразила його позитивність.

Запізнилася на потяг через це, то ночувала у тому ж місті у сирійця. Знайшла його, як і багатьох інших на сайтах гостинності.

Сьогодні дууууже довго добиралася автосотопом з того Кобленца до Франкфурта. 135 км - годин 5. Зрештою, знову запізнилася на поїзд. Але мені трапилися чудові водії! Один дядечко фанат України, який вчить українську. Інший - курд, який включав мені їх фольк музику, що до кісток пробирає. Я включала йому наш сучасний фольк. Йому теж дуже сподобалося. Він їхав до друзів вгості, а я чекала на дівчину українку, яка прийме мене у Франкфурті то поїхала з ним. Приємні хлопці. Теж цікавого розповіли у т.ч. про війну і культуру.

Детальніше дуже хочу написати довгий пост, переповісти розмови і роздуми. Я сумую за довгим і вдумливим письмом на сайті. Планую цього семестру знайти час на регулярне письмо, щоби хоч 1 раз на місяць публікувати.

#LifeInDeutschland

I'm slowly returning from the ashram. I was supposed to be home yesterday, but I've already rescheduled the train twice (fortunately, flix train has this option). My time there was very good. There were annoying thoughts about the relationship, beautiful people, good food, an Indian guru, a lot of meditation, yoga and cleaning toilets. Yes, I was helping about the house and for that lived there for free.

Yesterday, in a town nearby, I met a Ukrainian soldier who was being treated there. Tomorrow he's finally going bsck home. Artem is a very nice guy. I was impressed by his positivity.

I missed the train, so I spent the night at a Syrian guy's place in the same town. I found him like many others on hospitality websites.

Today I had a very long hitch hike from Koblenz to Frankfurt. 135 km - about 5 hours. In the end, I missed the train again. But I met some amazing drivers! One uncle is a fan of Ukraine trying to learn Ukrainian. The other was a Kurd who played me their folk music that gave me goosebumps. I played him our modern folk music. He also enjoyed it. He was going to visit his friends in a town near franfurt, and I'm waiting for a Ukrainian girl to host me in Frankfurt. So I went with him. They turned out to be nice guys. The friends also told me interesting things, including about their war and culture.

I really want to write a long post about my holidays, to recount the conversations and my reflections. I miss the long and thoughtful writing on my website. I plan to find time for regular writing this semester, so that I can publish there at least once a month.

#LifeInDeutschland

🎧 Як війна змінила українських жінок на передовій та за кордоном. англомовний подкаст

Поки весь світ дивиться і пише про Барбі, українські жінки захищають Україну та її честь в країні та за її межами 💙

Подкаст доступний на понад 10 платформах —  надсилайте його друзям з-закордону

------

How the war has changed Ukrainian women at the frontline and abroad. A podcast in English

While the whole world is talking about Barbie, Ukrainian women are defending Ukraine and its honour at home and abroad 💛

The podcast is available on 10+ platforms - share it with your English speaking friends

#ThisIsWar

Дуже люблю цей канал. Огляди Джо це завжди витвір мистецтва.
Перш ніж робити огляд, він досліджує (перед)історію - хто ще що творив з цієї книги чи аніме, що творці кажуть про свій твір. І це все так гармонійно вставляє у нарізки з самого аніме (чи гри, чи фільму) і так красиво розповідає, що не закохатися у результат неможливо. Хоча сам фільм чи гра можуть бути взагалі нецікавими мені, але те, як Джо подає, це прекрасно. В кінці у мене зазвичай таке тепло в грудях, таке "Ооо! як гарно, як добре"

Саме цей огляд є на історію про дівчинку в інвалідному візку. Вона тут не показана як бідна-нещасна, а як бійчиня швидше. Звісно вона страждає дуже від обмежень власного тіла і ще більше від суспільних. Але Куміко є голосною, незручною, часто злою, хоч на вигляд милою дівчинкою. І мораль історії Джо, що ми маємо право бути собою, іноді такими незручними

Beyond Ghibli

I really love this channel. His reviews are always a work of art.
Before making a video, he researches the (pre)story - who else has created what based on the book or anime, what the creators say about their work. And he inserts all this so harmoniously into the cuts from the anime (or game, or movie) itself and tells it so beautifully that it's impossible not to fall in love with the piece. Even though the movie or game itself may not be interesting to me at all, the way Joe presents it is beautiful. At the end I usually have this warm feeling in my chest, like, "Aw! How beautiful, how good."

This particular review is for a story about a girl in a wheelchair. She isn't shown here as a poor, unhappy girl, but rather as a fighter. Of course, she suffers a lot from the limitations of her own body and even more from the limitations of society. But Kumiko is a loud, uncomfortable, often angry, though looking sweet girl.
And the moral of Joe's story is that we have the right to be ourselves, sometimes uncomfortable ones

В ашрамі мене прорвало. Я говорила там переважно німецькою. І зараз мені німецькою говорити вупше ноу проблєм. Так си тішу з того! ☺️ нарешті!!! Звісно, з помилками, страшенно плутаю роди і всі ті закінчення. Але мене розуміють німці, а я їх розумію
------
In the ashram, I broke through. I spoke mostly German there. And now I have kein problem at all speaking German. I'm so happy about that! ☺️ at last!!! Of course, I make mistakes, I get the genders and all those endings terribly wrong. But the Germans understand me, and I understand them

#LifeInDeutschland

коли повертається світ спиною
і знов поміж нами відстань і стіни
говори зі мною
говори зі мною
хай навіть слова ці нічого не змінять

і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити

я одне лиш знаю і одне засвоїв
і прошу тебе тихо незграбно несміло:
говори зі мною
говори зі мною
і нехай твоє слово станеться тілом

Юрій Іздрик

pic. Evan M. Cohen

----
when the world turns its back
and there's distance and walls between us again
talk to me
talk to me
even if the words won't change anything

and when the smell of war is all around us
and the first battles are already being fought
speak to me
speak to me
because words can also be used to love

I only know one and have learned one thing
and I ask you quietly, clumsily, tentatively:
talk to me
speak to me
and let your word become a body

Yuriy Izdryk

pic. Evan M. Cohen

#poetry #ThisIsWar

Від вівторка на таборі лівацькому Ende Gälende "System Change" (Зміна Системи) у Ганновері. Тут повно різноманітних активістьких груп.

Втомилася. Трохи мерзну вночі і за день дуже втомлююся від спілкування. Все ж приїхала працювати, німців розчехляти. Зокрема про зброю і про нашу історію. Що ж, розчехляються по-трохи 😁 І корисні знайомства знаходжу :)

Сьогодні ввечері буду вдруге виступати - промова + обговорення. Трохи боюся, що знову налетять ліворадикали і почнуть кричати "Не називай їх фашистами. Я в антифа ГО, тому знаю! Це не геноцид, бо геноцид це то, шо гітлер робив з євреями!" 🙈
Але думаю, знайду людинку, яка буде сидіти поруч і, в разі чого, їх заткне.

А поки почитаю комікс. Фільм був пізніше знятий. До речі, у Хаяо Міядзакі у всіх роботах іде війна. Ви помічали раніше? Зрештою, старий сам народився у 2 св.в. чи одразу ж після. Трохи триґерно було дивитися фільм цієї зими. Якось раніше я на цю тему у нього не звертала уваги.
Але колись писала пост про екологічну тематику у його фільмах.

Since Tuesday I'm at the Ende Gälende "System Change" camp in Hannover. It's full of various activist groups, incl. Maxist-leninistic that are against wepons supply 😱

I'm tired. I get a little cold at night and very tired of socialising during the day. Afterall, I came to work, to enlighten the Germans. In particular, about weapons and our history. Well, i must admit it's working 😁 I'm also making useful contacts :)

Tonight I'm speaking for the second time here - a speech + Q&A. I'm a little afraid that left-wing radicals will come again and start shouting "Don't call them fascists! I'm in an antifa NGO, so I know! This is not a genocide, because genocide is what hitler did to the Jews!" 🙈
But I think I'll find someone who'll sit next to me and, if necessary, shut them up.

In the meantime, I'll read the comic book. The film was made later. By the way, Hayao Miyazaki has a war in all his works. Have you noticed this before? After all, the old man himself was born in the 2nd World War or right after.
It was a bit triggering to watch the film this winter. Strangely I hadn't paid attention to this topic there before.
But I wrote a post about the environmental themes in his films. It's an old post in Ukrainian, but i hope he auto translation is good enough.

#activism

Я от думаю завести собі політичний канальчик.

Там би перекладала висери русскіх політиків і хароших русскіх на англійську. Там би писала трішки про німецьку, європейську політику та економіку в контексті України двома мовами. Перекладала би (правда тільки з deepl, без редакції) про що пишуть у місцевих газетах про Україну і рососію.

А тут би більше враження від життя, перекази розмов і моїх думок.

Що думаєте? Чи варто мені витрачати енергію на це? Ви би читали?

----

I'm thinking of starting a political channel.

There I'd translate the rants of russian politicians and the "good russians" into English. I'd write a bit about German politics and economics in the context of Ukraine in two languages. I'd translate (though only with deepl, no editing) what local newspapers write about Ukraine and russiastan.

And here I'd have more impressions of my life, retelling conversations, sharing thoughts.

What do you think? Should I invest my energy into it? Would you follow it?

#activism

Моя хороша знайома з Дніпра веде аж 4 канальчики (як і я😅). Зокрема манюнький Шматочок Життя. Там вона репостить про творчість під час війни, психологічні поради, які допомагають нам не зійти з розуму у війні, та про волонтерство у війні. Іноді Аня наважується щось більш особисте запостити.

Загляньте, впевнена - знайдете і собі шматочок, який засмакує 💙💛

Їхала з табору автостопом, бо потягами добиратися 4+ год 145 км... Я люблю автостоп, бо трапляються часто дуже цікаві люди.

Підібрали поляки, які давно в Лондоні живуть. Виявилося жінка теж є активісткою, але через дітей займається суто кліматичною освітою. Розповіла, що британські FFF розпалися, через внутрішній конфлікт (до болю знайомо 😩) і зараз найактивнішими там є Greenpeace та Just Stop Oil (просто припини нафту). Що одні, що другі роблять акції прямої дії. Наприклад перші накрили резиденцію прем'єр міністра (мабуть того ж Бориса) чорною плівкою (типу нафта). А другі можуть супер повільно переходити вулицю і блокувати трафік.
Взагалі, в Британії протестувати стає складно. Поліція може затримати навіть за перехід вулиці.

------

I hitchhiked from the camp because it takes 4+ hours and 145 km to get there by train... I love hitchhiking because I often meet very interesting people.

I was picked up by Poles who have been living in London for a long time. It turned out that the woman is also an activist, but she's engaged in climate education because of her children. She told us that the British FFF had split due to internal conflict (painfully familiar 😩) and now the most active organisations there are Greenpeace and Just Stop Oil. Both organise direct action campaigns. For example, the former covered the residence of the Prime Minister (probably the same Boris) with a black film (kind of oil). And the latter can be crossing the street super slowly blocking traffic.
In general, it's becoming difficult to protest in Britain. The police can detain you even for crossing the street.

#travels

Мені дуже подобається виступати, бути в центрі уваги.

Раніше мене за це засуджували. Але тепер, коли я дорвалася до сцени і бачу реакції людей, я розумію, що це моє.

Я кайфонула на таборі від тих розмов. Від того, що люди мені дякують за те, що я ось тут розпинаюся перед ними. Але також я кайфую від того, що вони самі говорять.

Наприклад, у вівторок двоє чоловіків, обоє Юрґени (1 з них, власне, мене і запросив на табір) часто самі відповідали на питання аудиторії.

У середу я говорила з дівчинкою більше на рівні емоцій, висловлювала розуміння її позиції і пояснювала свою позицію. Каже, що трохи перевернула її уявлення про світ, явно заставила задуматися.

У четвер інша людина з аудиторії видала геніальну пропозицію для марксистів-ленінстів, які проти зброї - послати їх на фронт, хай реально воюють за допомогою Маркса, закидають русскіх його томиками. Нам усім дуже засмакувала ідея і ми дружньо засміялася. Ну, а шо? Як на мене дуже навіть реалістична ідея - деякі рашисти ідуть на фронт голі-босі і сибірські бабушки шаманки плетуть їм насочкі.

В середу їду на ще 1 табір вже суто FFF німецький.

----

I really enjoy performing, being in the spotlight.
I've been judged for this. But now that I've made it to the stage and see people's reactions, I realize that it's my thing.

I really enjoyed these conversations at the camp - people thanking me for being there, talking to them. I also liked what they said.

For example, on Tuesday, two men, both Jürgen (1 of them actually invited me to the camp) both great supporters of Ukraine, often answered questions from the audience themselves.

On Wednesday, I talked to a girl more on the level of emotions, expressed understanding of her position and explained my position. She says that I turned her perception of the world upside down a bit, and clearly made her think.

On Thursday, another person from the audience made a brilliant suggestion for Marxist-Leninists who are against weapons: send them to the front-lines and let them actually fight with the help of Marx - throw his volumes at the russians. We all laughed at it. Well, why not? As for me, it's quite a realistic idea - some ruscists come to Ukraine barefoot and Siberian babushki knit them socks.

On Wednesday I'm going to another camp, this time a national FFF Germany one.

#activism