Напевно масштаб подій на Близькому Сході та питання чи буде сьогодні масований обстріл Ірану з боку США, нашому втомленому розуму більш цікаві та інтригуючі, ніж черговий обстріл росіянами Запоріжжя, Павлограда чи Словʼянська. Я вже мовчу про ще більш повсякденні події російської війни проти України.

Менш із тим, перед поверненням до повсякденної рутини, поки американські бомбардувальники прямують до зони виконання, а противники розмовляють і блефують, не можу стриматися щоб не оглянутися трішки назад та не вловити іронію.

Сьогодні Такер Карлсон, який підтримував Трампа на виборах, їздив брати інтервʼю в хуйла, вихваляв московське життя та загалом демонстрував свою приязнь до росіян, сьогодні відмовився від Трампа. Це звісно не означає, що він все ще не любить росіян. Проте, один з найбільших публічних прихильників, який багато зробив аби Трамп виграв вибори, сьогодні критикує його. Адже він підтримував політика, який виступав проти участі США у війнах. Який би фрейм ми не використовували. Хоч для України це означало б припинення будь якої допомоги та дуже вірогідну поразку у війні. Не забуваймо все ж таки, що Такер любить путіна… який розвʼязав війну. Але вже не любить Трампа… який наче теж розвʼязав війну. Піди та зрозумій тамтешніх «консерваторів».

Демократи в США вже просять задіяти конституційний механізм усунення Трампа. Там є норма, згідно з якою, якщо очільник держави «не в адекваті», то його можна цілком легально усунути від влади. Не зрозуміло тільки хто на таке піде. Курка підлабузників, які носять подароване взуття більшого розміру, аби не злити шефа?

Гірка іронія полягає в тому, що Венс, який може замінити Трампа (а якщо мова про дострокове - то ще й має), порівняно з дідом для нас певно ще гірший варіант. Всі єством він демонструє ненависть до України. Хоча щодо діда колись він вже перезувся. Можливо він буде першим, хто потім палитиме портрети Нерона з автозасмагою та розвінчувати культ особистості.

Зрештою, чим би не закінчилась сьогоднішня ніч чи найближчі «два-три тижні», нам своє робить. Комусь пʼятий рік. Комусь більше.

​​СОУ завдали понад 400 ударів по російських засобах на окупованій території України в 2026 році. Clément Molin наніс ці удари на карту.

♦Українські далекобійні удари по окупованих територіях проти засобів ППО з січня 2026 року. 27 цілей ППО (3 засоби ППО гарматного типу) та 26 радарів.

-7 ТОР
-1 С300
-6 Панцир
-2 Оса
-7 Бук
-3 зенітні гармати (на вантажівці)
-1 3С55

♦Удари по потягах (паливні цистерни).
16 окремих влучань по ~8 різним поїздам.


♦Загальна кількість ударів: 400+

-52 засоби ППО + радари
-8 РСЗВ + пускові установки ракет
-12 вантажівок та пікапів
-16 поїздів
-17 літаків
-5 вертольотів
-287 інших (склади, електричні трансформатори, тилові бази, склади боєприпасів, паливні склади тощо).

путін оголосив "великоднє перемир'я". Минулого року така історія вже була. Як вона виглядала, можна прочитати на скріні допису річної давнини.

Крім того, було чимало історій, коли на смугах різних підрозділів москалі не дотримувалися жодного перемир'я і відповідно отримували у відповідь. Ніхто підрозділам руки ща спиною звісно ж не викручував щоб давати відповідь.

Думаю, цього року ситуація відрізнятися особливо не буде. Хіба що гра на Вашингтонську публіку можливо буде на більш родючому ґрунті, оскільки рудому очевидно кортить і надалі послаблювати санкції на російську нафту.

Clément Molin оновив раніше опубліковану карту українських ударів по росіянах на окупованій території України. Також уточнив критерії.

Мова йде про удари по військовій техніці (ппо, рсзв, борти), складах, об'єктах енергетики та логістики (склади, залізничіні цистерни тощо) на відстані 20+ кілометрів від лінії бойового зіткнення. Попередній варіант карти я публікував вище.

Він верифікував 415+ ударів у 2026 році.

Імовірно загальна мета ударів - це послаблення ППО росіян на ТОТ і півдні рф щоб полегшити удари по південній частині території росії та окупованому Криму.

​​Масштабна проблема Чорного моря росії гірша, ніж здається - Naval News

На папері Військово-морський флот росії залишається домінуючою силою в Чорному морі. Але після того, як він фактично поступився контролем Україні через застосування безекіпажних надводних дронів, він стикається з наростаючою кризою: його ключова база в Новоросійську стає дедалі менш придатною для використання — якщо Москва не готова й надалі нести втрати бойових кораблів.

Атака по російському фрегату 5 квітня, яка була частиною ширшого удару по російському чорноморському порту доповнює і без того довгий перелік яскравих епізодів цієї війни. Втім, вона глибше показує реальність у Чорному морі. Кораблі російського флоту більше не в безпеці на базі у Новоросійську. Перебазувавшись із Севастополя, щоб уникнути українських ударів, вони тепер стикаються зі схожим рівнем загроз у місці, яке раніше вважалося безпечним прихистком. Але виникає проблема — куди їм іти?

Корабель проєкту 11356М класу «Григорович», імовірно «Адмірал Ессен», є одним із лише двох російських фрегатів у Чорному морі. Після знищення ракетного крейсера класу «Слава» «Москва» 14 квітня 2022 року вони стали найбільшими бойовими кораблями російського флоту в цьому регіоні та важливим стратегічним активом. Озброєні крилатими ракетами «Калібр», вони регулярно брали участь у ракетних ударах по Україні. Вони можуть запускати ракети, не виходячи з порту, і, ймовірно, саме до цього готувався цей корабель. Він стояв біля зовнішньої морської стінки, а не на звичному місці глибше всередині бази.

Українські дрони зайшли з морського напрямку, щоб вразити фрегат, успішно влучили по нафтовій інфраструктурі поблизу, спричинивши масштабні пожежі.

російський Чорноморський флот фактично замкнений у Новоросійську. Під загрозою безекіпажних надводних апаратів (USV), підводних дронів (AUV) і повітряних безпілотників (UAV), кораблі рідко виходять у море. Підводні човни часто занурюються прямо на місцях стоянки, щоб зменшити помітність для дронів.

Тепер захисні хвилеломи Новоросійська перетворюються на пастку. Зростаюча точність і впевненість українських дронових сил означає, що це лише питання часу, коли буде завдано ще серйозніших ушкоджень. Розташований у гірській затоці на російському узбережжі Чорного моря, Новоросійськ знаходиться за 200–350 морських миль від територій, контрольованих Україною.

Проблема росії полягає в тому, що в Чорному морі немає іншого порту для відступу. Порт у Сочі або Очамчирі (Грузія) є невеликими й мають обмежені можливості. А відступ через Волго-Донський канал до Каспійського моря може виявитися незворотним.

Отже, цілком можливо, що невдовзі їх змусить вийти в море — обмінявши вразливість до повітряних дронів у порту на постійну загрозу від надводних безекіпажних апаратів у відкритих водах. У війні, де Росія фактично воює з країною «без флоту», кожна втрата корабля буде приниженням.

Морський домен - це явно не моя спеціалізація, але статтю поширив для того, щоб було розуміння, як профільні видання оцінюють ситуацію. Та й працює все у комплексі. Лише в цьому році СОУ завдали понад 400 ударів на ТОТ, значна частина з яких була спрямована по засобах ППО. Відповідно ураження їх уможливлює ударі далі в бік Новоросійська і полювання на кораблі.

За давньою християнською традицією, відомою ще з часів імператора Нерона, всі праведні християни в цю неділю молилися за те, щоб московська підстилка Орбан з тріском програв вибори і драпав у Ростов.

In Factum передрукував мій доповнений текст про fpv дрони з крилом із X. Якщо коротко, то рішення схожого типу зафіксували на фронті і з нашого боку.

▪️ Недавно в мережі з’явилися зображення нового російського FPV-дрона з кільцевим крилом. Фактично це гібрид квадрокоптера з крилом, який потенційно може збільшити дальність польоту. Таке крило зменшує кількість енергії, потрібної для подолання відстані.

▪️ Борт виглядає доволі незвично, хоча це не перший випадок, коли FPV-коптер намагаються «покласти» на крило. Російська компанія «Ушкуйнік» (крім досить дивного неймінгу) заявляє, що їхній виріб нібито може літати на відстань до 50 км.

▪️ Сергій Флеш на своєму каналі поставив відкрите питання до фахівців з аеродинаміки: чи ефективна така конструкція? Я поспілкувався з професійним авіаінженером. По-перше, він пояснив, що це ніяка не новинка у світі аеродинаміки. По-друге, така конструкція неефективна… для літаків. Саме для літаків кільцеве крило спочатку і створювалося.

▪️ При цьому ідею почали тестувати дуже давно. Ще в 1906 році у Франції намагалися підняти в повітря Blériot III/IV — аероплани з різними варіантами кільцевого крила [2]. Щоправда, вони не полетіли. У 1930–1940-х роках подібні проєкти розробляли в Німеччині та СРСР — усі безуспішно.

▪️ Сьогодні різні варіанти кільцевого крила використовують у різних апаратах: від фінського пластикового гідролітака до китайського стратегічного розвідувального БПЛА. У росіян теж є цивільний літак з кільцевим крилом.

▪️ Щодо FPV-дрона з такою конструкцією — про його ефективність ми, ймовірно, скоро дізнаємося. Одне можна сказати точно: якщо ці борти запустили в серійне виробництво, значить їх уже випробували і дійшли висновку, що рішення працює. Якщо цей дрон дасть росіянам таку ж дальність польоту, як умовна «Молнія», це стане для нас ще однією проблемою. Особливо з урахуванням постійного зростання кількості ворожих екіпажів. Щільність контролю з повітря на дальності «Молній» тоді ще більше збільшиться.

▪️ Наші інженери теж працюють над подібними рішеннями. Нещодавно противник опублікував зображення [нашого] FPV-дрона коптерного типу з крилом, але іншої конструкції. Імовірно, «рубіконівці» намагалися його збити [3]

▪️ Повертаючись до нового російського дрона з кільцевим крилом: якщо рішення робоче, то є ще кілька важливих моментів щодо розгортання та застосування — наприклад, вибір позицій і логістика.

▪️ Противник заявляє про дальність польоту до 50 км — приблизно як у «Молнії». Відповідно, розрахунки таких дронів зможуть виконувати завдання на схожій глибині. Оскільки ці борти досить габаритні, їхня логістика вимагатиме зусиль, подібних до «Молній».

▪️ Це наводить на висновок, що позиції розрахунків, які працюватимуть з цими дронами, розташовуватимуться в тому ж ешелоні, що й пілоти «Молній». Можливо, трохи ближче до лінії зіткнення, оскільки не потрібно розгортати катапульту, а отже, менше демасуючих факторів.

Живемо в епоху, коли на тебе в твіторі може підписатися Талібан.

Навігатор по каналу.

Автор військовий. На війні - з перших днів повномасштабки. До того вивчав як працює російська дезінформація та написав про це книгу.

Тут пишу від себе та іноді передруковую матеріали, які вважаю важливими.

Дякую тим, хто підтримує канал репостами і донатами. Вони йдуть або на оплату цифрових інструментів для роботи, або на ремонт «корчів» опційно.

Моно
https://send.monobank.ua/jar/4mxJwUTytv

PayPal - solonko1648@gmail.com

Buy me a coffee
https://buymeacoffee.com/solonko1648

Також в якості підтримки можете купити книгу:
https://markobook.com/knigarnya/infodemia

Можете знайти мене в X

https://x.com/solonko1648

Також маю резервний канал, де поширюю те, що вважаю вартим уваги (щоб не перевантажувати вас тут):

https://t.me/HNSalt

​​ISW опублікував статтю про оборонний пояс України в Донецькій області. Аналіз в розрізі висот, урбанізації, водних перешкод і фортифікацій. Загалом він повторює ряд матеріалів, які виходили до цього та містить ряд недоліків, але аналітики інституту підготували додаткові карти і виклали аналіз з точки зору сприйняття на заході.

🔺19% Донецької області, що перебувають під контролем України, є критично важливими для оборони України. Це концентрація чотирьох великих міст Донецької області та їхніх супутніх поселень, що простягаються з півночі на південь вздовж шосе H-20 Костянтинівка-Слов'янськ. "Пояс" має довжину 50 кілометрів (приблизно відстань між Вашингтоном, округ Колумбія, і Балтимором, Меріленд)... до вторгнення населення становило понад 380 000 осіб. Україна протягом останніх 11 років вкладала час, гроші та зусилля у зміцнення Поясу фортець та створення значної оборонної інфраструктури в цих містах і навколо них.

🔺"Пояс" є ключовим для забезпечення збереження Україною оборонної лінії фронту на сході. Розуміння топографічного значення є надзвичайно важливим для політики США. Протягом останнього року адміністрація Трампа веде переговори з Росією та Україною щодо завершення війни. Однією з передумов міцного і сталого миру є забезпечення збереження Україною географічно захищеної лінії фронту, щоб не дати росії відновити наступ.

🔺Міста підсилюють оборону і вимагають від росіян високих втрат для їх захоплення. російський спосіб ведення міських боїв виснажливий. Високі витрати, які росія заплатила у битві за Бахмут або кампанії за Покровськ, будуть незначними у порівнянні з необхідними для захоплення "Поясу фортець", якщо російські війська взагалі зможуть досягти успіху.

🔺російським військам знадобилася тривала дев'ятимісячна кампанія, щоб захопити Бахмут — місто з населенням 71 000 осіб — і 22-місячна кампанія для захоплення Покровська — міста з населенням 60 000 осіб. Міська територія чотирьох основних міст "Фортечного поясу" більш, ніж у чотири рази більша за площу Бахмута і більш ніж у сім разів більша, ніж у Покровська.
(зазначу від себе, що наводити аналогії по кількості населення - це не зовсім правильно, а тим більше, що Покровськ не можна розглядати окремо від Мирнограда, що майже подвоює населення та точно подвоює площу. Крім того, Покровськ і Бахмут розташовані принципово по-різному. Детальніше можна прочитати тут: https://t.me/silukr/872 )

🔺Рельєф на захід від "поясу" (на півдні від Харкова) малозаселений. Тут менше поселень, здатних слугувати опорними точками для укріплення української оборонної лінії, і менше доріг для підтримки української логістики. Більшість поселень у цьому районі — це села. У межах 100 кілометрів від "поясу" лише 18 міст середнього розміру, контрольованих Україною. Найбільша за чисельністю населення — Лозова на півдні від Харкова (довоєнне населення 53 000 осіб), але вона знаходиться більш ніж за 80 кілометрів від "поясу" і стоїть ізольовано, далеко від інших міст, які могли б утворити лінію.

🔺Дані, що показують щільність населення, розташування міст середнього розміру та використання земель, дають чітку картину. Існує географічно вразливий розрив, який було б легше використати російським військам, якби росія контролювала "пояс". Особливо тривожний у цьому плані є сільський коридор між Лозовою та Ізюмом.

🔺Водні об'єкти відіграють значну роль у тому, що рельєф "поясу" стає за своєю суттю сприятливим для оборони. Північний фланг захищений річками Сіверський Донець і Оскіл. Вигин Сіверського Дінця змушує росіян змушує штурмувати частину укріплень в лоб. Натомість рельєф на захід від "поясу" має значно менше водних перешкод, навколо яких українські сили можуть організувати оборону. Цей рельєф надасть російським атакуючим військам більшу свободу пересування і не оптимізований для каналізації російських сил у підготовлені зон ураження. Втрата "поясу" пустить російські війська на західний берег річки Сіверський Донець та кількох її приток, де є оптимальний рельєф для подальшого просування на захід.

​​Продовження матеріалу ISW про оборонний пояс України в Донецькій області.

🔺Схід України загалом рівнинний, але існують особливості місцевості, пов'язані з висотою та нахилом, які оптимізують рельєф "поясу" для оборони. "Фортечний пояс" розташований на рельєфі з більш крутими схилами. Ці деталі мікрорельєфу надають українським захисникам різні тактичні висоти для оборони. Висота також важлива для сучасної війни з дронами.

🔺Натомість рельєф на захід Краматорська має порівняно неглибокі схили. Крім того, цей рельєф веде до Дніпровської низовини України — рівнинної відкритої степової зони та заплав, ідеальних для швидкого переміщення великих сил. Якби російські війська контролювали "пояс", рухаючись на захід, вони наступали б у цю низовину.

🔺Українські інженери за останні 11 років побудували широку мережу польових укріплень, протитранспортні рови, ряди драконячих зубів, колючий дріт і мінні поля для посилення природно захищених рельєфів, згаданих вище. Втрата "поясу" змусить Україну будувати нові укріплення в Харковській та Дніпропетровській областях, але характеристики цієї місцевості погано пристосовані для оборони.

🔺"Пояс" оптимізований для оборони майже за всіма топографічними та географічними характеристиками. Якщо росія отримає контроль над ним, Москва займе вигідні позиції для проведення наступів у вразливу місцевість, яка надасть перевагу атакуючим силам над захисниками. Саме з цих причин стратегія переговорів Кремля прагне досягти політичного врегулювання, за яким Україна без бою передасть критичну територію Донецької області.

🔺Реальність поля бою така, що росія навряд чи захопить "пояс" найближчим часом. Лінії України тримаються і, ймовірно, триматимуться далі. Хоча російські наступи залишаються небезпечними, падіння оборони України стає дедалі менш імовірним. Найкращі перспективи російських сил у 2026 році — це подальші незначні здобутки. Росія цього року не захопить решту Донецької області (російські війська можуть захопити Донецьк наприкінці 2027 або на початку 2028 року, за умови, що міжнародні партнери України й надалі підтримуватимуть Україну). Але навіть цей прогноз, з припущеннями на користь російських результатів, не є гарантовано достовірним.

🔺"Фортечний пояс" України має й надалі слугувати наріжним каменем майбутньої української геометрії поля бою, яка стане військово захищеною. Розумною відправною точкою для припинення конфлікту є нинішні фактичні лінії контролю, включаючи контрольований Україною Пояс Фортеці. Превентивна здача Україною ділянки стратегічно важливої укріпленої території була б стратегічною помилкою... Захоплення цієї території силою не є невідворотним, і незрозуміло, чи зможуть економіка росії, оборонно-промислова база та система генерації сил витримати кілька років додаткових кампаній, необхідних для його захоплення.