На тлі останніх бойових зіткнень у районі Земіо миротворці ООН опинилися втягнутими в співпрацю з силами Центральноафриканської Республіки та ПВК «Вагнера». Їхня участь, до речі, залишила більше запитань, ніж відчутних результатів.
Спочатку миротворці були задіяні в евакуації тіл. 30 квітня вони доставили останки чотирьох бійців FACA на тимчасовий аеродром, звідки тіла було переправлено до Бангі за допомогою авіації ПВК Вагнера. На цьому їхній внесок у події, здавалося, закінчився.
Лише через два дні, 2 травня, відбулася спроба більш активної участі. Представника МІНУСКА викликали до начальника Генштабу Зефірена Мамаду, після чого миротворці вирушили до зони конфлікту. Втім, їхня присутність зводилася до кількох символічних пострілів: бойові дії на той момент уже завершилися.
Проте вночі того ж дня миротворці все ж приєдналися до спільних розвідувально-пошукових заходів, діючи на рівних із силами FACA та підрозділами Вагнера, взявши участь у спільних боях з ПВК.
Знімок, зроблений в околицях Земіо, зафіксував цей малоймовірний союз — миротворців ООН, бійців ПВК та армію ЦАР, пліч-о-пліч на тлі центральноафриканської ночі.
Цікаво, що ще нещодавно, в іншій прекрасній країні, ООН відмовилася допомогти румунській ПВК Congo Protection, серед яких були й українці, білоруси, поляки, росіяни та навіть молдавани.
#PMC #Africa #вороже
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
_________________
Captain Shaina Koss, the first female infantry officer in the 75th Ranger Regiment. Photo taken while in Afghanistan, leading a Ranger platoon in 2019.
#SOF #USA #Afghanistan #MiddleEast
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
_________________
US Navy SEALs after seizing the Russian smuggling vessel "Volganeft 147" with Iranian oil in the Persian Gulf. 2000.
#SOF #USA #MiddleEast #вороже
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from Night Vision
Боєць ГрРСпП «Нептун» (частина 12-тої БрСпП «Азов» НГУ) із бінокуляром AN/PVS-21 у конфігурації з кріпленням «Skull Crusher».
Fighter of the «Neptune» group (part of the 12th Special Purpose Brigade «Azov») with AN/PVS-21 binoculars in the «Skull Crusher» mounting configuration.
@nightvisionworldwide
Fighter of the «Neptune» group (part of the 12th Special Purpose Brigade «Azov») with AN/PVS-21 binoculars in the «Skull Crusher» mounting configuration.
@nightvisionworldwide
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
В Іраку американська армія доволі часто застосовувала тактику, яку називають демонстрацією сили — show of force. Це коли авіація не завдає ударів, а просто проходить низько над позиціями ворога, створюючи гучний шум і хаос, але не випускаючи жодної ракети. Причин для такого підходу було кілька. Головна — надто високий ризик зачепити цивільних або своїх. Щільна міська забудова, натовпи на вулицях, заплутана ситуація, в якій ворог може ховатися за кожними дверима. Усе це робило прямий авіаудар надзвичайно ризикованим, а іноді політично чи тактично безвихідним. І тоді замість бомби, рев турбін і вражаюче світлове шоу від теплових пасток. Ворог розуміє, що його вже «тримають на прицілі», і це вибиває ґрунт з-під ніг.
Ефект від таких прольотів був далеко не декоративний. Коли над будинками на висоті кількох десятків метрів проноситься F-16 чи A-10 з увімкненим форсажем — звук такий, що аж вуха закладає навіть у тих, хто сидить у підвалі. Бойовики, особливо недосвідчені або без стійкого зв’язку, втрачали координацію, панікували, кидали позиції або йшли в глуху оборону. Це давало змогу піхоті просунутися вперед або принаймні перегрупуватися. Іноді було достатньо одного прольоту, щоб вогонь по союзних силах тимчасово вщух, люди банально боялися, що наступним кроком стане справжній удар.
Але демонстрацію сили застосовували не лише як засіб тиску. Її також активно використовували в ситуаціях, коли треба було евакуювати поранених з-під щільного вогню.
Уявімо бій у місті: ворог стріляє з дахів, з вікон, ховається за стінами, і викликати гелікоптер означає наражати його на ризик бути збитим або обстріляним з кількох напрямків. У такій ситуації піднімаються винищувачі. Вони пролітають над районом, скидають теплові пастки, заглушують усе своїм звуком і лякають не гірше за артилерію. Противник завмирає, на мить припиняє вогонь і цієї миті достатньо, щоб витягнути важкопораненого, вивести групу або перегрупувати піхоту.
Важливо розуміти, демонстрація сили — це частина стратегії тиску й контролю, особливо в конфліктах, де перемога не завжди визначається кількістю знищених ворогів. Коли твоя мета не лише вижити, а й показати, хто контролює небо, хто тримає простір, хто будь-якої миті може змінити психологічний тиск на реальну атаку. Сам факт того, що авіація кружляє над районом, уже змінює поведінку противника. Це тисне. Це змушує ворога помилятися. Це знижує його боєздатність, навіть якщо по ньому так і не відкрили вогонь.
Подібну тактику застосовували і в Афганістані, і в Сирії. Але саме в Іраку, в умовах щільної забудови й постійного ризику влучити по цивільних, її відпрацьовували особливо активно. Були навіть зафіксовані випадки, коли після кількох таких прольотів райони просто спорожнювали, бойовики перебазовувалися, а в американців з’являлася можливість зачистки або штурму з меншими втратами. Show of force це повноцінний інструмент управління полем бою не через вогонь, а через страх, звук і постійну присутність.
#USA #Iraq #video #Afghanistan #Syria #MiddleEast
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
#USA #SOF #тренування
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM