неперекладене

"До нас приходив хлопець, в якого на руці було татуювання з написом «хліб і кисіль». Він пояснив, що це було найсмачніше, що він їв у полоні.
Його позивний - Грєнка, бо якось ще малим він їв сухарики і був весь у крихтах. І так став Грєнкою.
Грєнка - оборонець Азовсталі, один з наймолодших, але дуже завзятий. Він був у полоні, можливо, ви бачили, як він говорив з російськими пропагандистами.
Ми говорили тоді зі Святом Хоробрим і Грєнкою про Серебрянський ліс і він казав, що «це лєс чудєс, зайшов з ногами, вийшов - без». Такі собі жарти.
Назарій Гринцевич.
Йому був 21 рік. Він загинув на війні. Мабуть, десь на небі, чи де там воїни після загибелі, печуть свіжий хліб, варять запашний кисіль.
Хліб і кисіль, Друже Грєнка."

Настя Нагорна про «Грєнку».

Більше не буде ніяких розкуркулень і комунізмів.

Перемога - лише українська.

Закинь на ЗСУ 500 грн (або кратну суму) - і виграй квартиру в Києві на зло всім падлам, які розкуркулювали українців та вивозили на Магадан.

🫶 https://send.monobank.ua/jar/4K4dtvCAKx

UPD

що скажете, товариство?

До мене підійшли ТЦКшники під час моєї відпустки у Львові.
Я був в цивільному.
Звідки їм знати хто я?)
Перевіряють документи, показую паспорт.
Прошу пред‘явити посвідчення, що підтверджує посадову відповідність особи і наказ коменданта області.
Все виймають і показують.
Подивились на мене і старший каже:
«Молодий чоловіче, а проїдемо з нами в центр комплектації».
Питаю:
«Для чого?»
Відповідає:
«Для перевірки облікової документації».
Інші хлопці насторожуються в очікуванні мого спротиву або втечі))
Я кажу:
«А поїхали!».
ТЦКшники здивувались, але провели мене до бусіка.
Я загрузився, дую дудку, питаю старшого:
«Чого пішли в цю невдячну професію?».
Відповідає:
«Відправили по пораненню й інвалідності. А ти шо, служити не спішиш?»
Кажу:
«Нєа. Піду, тільки після дєпутатів жирних.»
Старший заглючив і замовк.
Вигружаємся. Ідем на прохідну.
Тупим хвилин 20, чекаєм.
Тоді підходить дівчинка, скеровує в розподільчу кімнату.
Я вже не стримую посмішки, зупиняю їх і виймаю свої посвідчення офіцера та інваліда війни.
Кажу:
«Всьо, побавились. Я пішов.»
Старший чухається:
«А нашо ти соглашався і коники строїв?».
Кажу:
«Чекав, коли будете мене піздити! Не почали».
Я розвернувся й пішов, а вони роздумливо улибались у спину.
⠀
Висновок сторітейлу простий.
⠀
1. Дурачки є усюди. Вам ніколи не покажуть випадок без «пакувань» і криків.
Цього ніхто не буде дивитись.
Але таких випадків тьма тьмуща.
2. Не треба зважати на те, що не пішли сини депутатів.
Треба зважати на те, що пішли ми.
3. Служба - не значить загибель.
Але Тиса - значить ганьба.
4. В нас немає іншої України, тож ви не знайдете її ані в Польщі, ані в Канаді.
Якщо ваше серце спокійно стукає після спалених у Маріку й Бучі дітей, тоді в мене погані новини для вас:
Україна дасть вам свободи рівно так само,
як ви надали Їй захисту.

🪖 шолтис