Учасники бойових дій мають право на отримання земельних ділянок під будівництво, садівництво, дачу і тд. Землі на всіх не вистачає. Хтось розказав про це бійцям РДК

Погано звісно, що багато достойних хлопців отримали каліцтва за час війни. Та можливо хоч такою ціною ми зможемо побороти залишки совка у вигляді ВЛК та МСЕК. Розголос від медійних поранених бійців дійсно пішов, тому поділюсь своїм досвідом також

За останній рік я пройшов три військово-лікарські комісії та МСЕК. Це дійсно пекло для поранених. Розказано про них багато, але то словами не передати - то треба відчути. Я ж розкажу про маловідоме коло пекла - льотну комісію

Відправили мене з частини на ту комісію, аби отримати дозвіл працювати з безпілотниками. Приїхав я до столиці, у вже знайомий шпиталь, де тижнем раніше проходив ВЛК після поранення. Льотна комісія це точно те ж саме ВЛК, той же самий обхід кабінетів з тими ж самими лікарями, після яких потрапляєш до того ж самого секретаря комісії. Різниця лише в тому, що секретар виписує тобі інший папірець. Іду відразу ж до секретаря, показую картку з пройденими тиждень тому лікарями та печатками і прошу виписати сраний папірець. Звичайно ж натрапляю на бюрократичне «так треба» і повертаюсь цілий день сидіти в чергах. Ввечорі закінчую нарешті той обхід, приходжу до секретаря комісії за тим же сраним фінальним папірцем. І тут найцікавіше: папірець мені не дають, бо літати без селезінки не можна. На всякий випадок нагадую секретарю, що я не на літаку і навіть не на гвинтокрилі зібрався літати, а для пульту мені нахуй не потрібна селезінка. Знову чую бюрократичне «так вказано в постанові». І мені реально показують якусь постанову, написану в 1488 році до нашої ери. Тобто: після мого поранення я можу бути у розвідці, можу бігати, повзати, носити важку вагу, але не можу керувати безпілотником. Бо постанова одна що для космонавта, що для пілота літака, що для оператора БПЛА - всі ж з польотами повʼязані. Підлаштовуватись під сучасні реалії ці люди не збираються

Про яку війну технологій тоді можна говорити?

Бажаю смерті представникам лгбт. Фрост красавчик

«Ми за Україну будемо воювати». То що заважає зараз? Звичайно, воювати на умовному економічному фронті зручніше. Адже там не отримаєш поранень і не загинеш

Щоб говорити про батька Бандеру 15 років тому потрібна була мужність. Мужність, з якою воювали бандерівці. Мужність, яку проявив Олександр Мацієвський вигукнувший «Слава Україні» перед розстрілом. Мужність, яка тримає тисячі бійців на позиціях. Мужність, про яку не мають морального права говорити різні меловіни попиваючи коктейль в Мюнхені

Замість ударних БПЛА - серіал з низькопробним гумором. Потужна відповідь ворогу! Так переможемо🫡

Розумію що це різні статті бюджету, але подібне марнотратство деморалізує суспільство та відбивається на зменшенні допомоги військовим. Чому одні мають затягувати пояси, а інші витрачають колосальні кошти на шароварщину. Ще й називають культурним фронтом те, що немає жодного стосунку до справжньої української культури

Українців мотивують відео розбитих росіян, а не чергове «скажене весілля»

Змонтував наглядний приклад для тих, хто вимірює війну з росією у днях. Війна триває поколіннями

Дрищ, що стоїть крайній праворуч то мій рідний молодший брат. Для роботи на сході його підрозділу потрібне авто. Задонатьте хлопцям, бо вони зовсім не медійні і самі ніколи не зберуть, а тачка справді потрібна

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/5YcwBdppse

💳Номер картки банки
5375 4112 0785 9906

Мінуси?

Мій тесть - колишній спецпризначенець. Зростом два метри, важить близько 130 кілограм. Враховуючи участь в миротворчих місіях він раніше пішов на пенсію і кайфував собі, поки не почалась повномасштабка. 24 лютого пішов в ТРО

Не показуйте йому Сару Елтон Чертілу, бо коли він дізнається про трансгендера в ТРО - вирве йому хребет і зʼїсть

Нарешті вагома допомога з заходу

Дивно, коли авторами жартів про економічний, хуічний і ще якісь фронти стають люди, які девʼять років тому самі обрали залишатись на цих фронтах

Девʼять років тому умовний спортік Василь не поїхав на Донбас. Коли тема заходила про війну, у нього була знову умовна причина «яжневійськовий» або «от коли до мене додому у Львів прийдуть - я точно візьму зброю в руки». 24 лютого Василя мобілізують, він потрапляє на нуль, достойно воює. Тепер Василь красавчик, який спокутував пройоб девʼятирічної давнини. Василь жартує про «яжневійськового» спортіка Івана, з яким до повномасштабки ходив в качалку. Ставить статус в інстаграмі про спортивний фронт. Завтра мобілізують Івана і він втратить ноги на штурмі посадки. Чи спокутує Іван свій пройоб? Очевидно що так

Вчора говорив з неумовним другом. Позивний Малой. Він пішов воювати влітку 2014, в шістнадцятирічному віці. Малой бачив дорослих дядьок з татухами «вальгалла», які залишились в спортзалах під приводом «яумамиодин», «хтомоюсімʼюзабезпечить» і тд. Деякі з тих дядьків все-таки потрапили на війну і точкою відрахунку вважають день своєї мобілізації. Хтось з них може навіть сказати: «Зараз не та війна, що була в 2014». Звичайно, тоді не було ракетних обстрілів, авціації і такої кількості особового складу противника. Але тоді і монобанок не було. І зарплата сильно відрізнялась: з однієї купували плитоноску, з наступної форму, з наступної взуття. Про машини і певееси взагалі мовчу. Про забезпечення сімей теж мови не йшло. Якщо зараз військовий висилає частину зарплати на утримання родини, то раніше родини висилали частину зарплати на утримання військових

До чого це я. Зараз іде та сама війна, що і девʼять років тому. Війна в іншому форматі, але та ж сама. Завтра вона не закінчиться. Хтось пішов девʼять років тому, хтось півтора роки тому, хтось вчора. А хтось піде завтра-післязавтра. У кожного є шанс спокутувати минулі пройоби. Краще ж пізно, ніж ніколи. Але не варто накручувати себе після того як станеш у лави. Бо бути на війні - обовʼязок, а не подвиг

Практичний посібник з мотивації бійців

Можна побудувати тисячу мостів та один раз відсмоктати. І тебе запамʼятають хуєсосом, а не мостобудівником. Колись так казали

Випуск набрав більше мільйона переглядів. Тіпи зможуть купити мавік або навіть тачку на фронт. В історію увійдуть волонтерами. Ніхто не згадає поїздки в росію та придністровʼя під час війни. Забудеться використання аудиторії для заробітку в продажних політичних кампаніях. Подібний дегенеративний контент з кожним випуском ставатиме все більш звичним для молоді. Зараз все до того іде

Нам же не потрібне покоління воїнів. Давайте більше довбойобів.

Оце так рекламу русаки дали моєму скромному каналу😳

Тільки і встигаю тепер банити ботів, які хочуть заробити брелок

А я вам брелок просто так подарую🫶

Справжній патріотизм - писати Росія з маленької літери, співати «Вова, їбаш їх блядь» та мати фотку з псом Патроном