Флавій Валерій Константин Август не перший втнув те, що називається британським маневром - захопити трон з Британії. Британія як екстремальна, далека, міфічна земля на заході давала ґрунт для проголошених легіонами імператорів.

До Константина був Клодій Альбін, який рушив на Рим, Каравсій, а потім Алект. Утім, різниця в тому, що у Константина вийшло. Він побачив знак хреста у небі та пізнав, що Христос є Господом.

Він навернув імперію до Христа. Відвів від бісівських звичаїв. Він побудував місто, недалечко від старої Трої, не споганене демонічними жертвами та гладіаторськими боями. Він був тим імператором, якого таки навернув святий Павло, хоч це сталося триста років потому. Його мати підняла Хрест з землі та виставила на поклоніння народам.

Ось так наша праця може дати плід уже після нашої смерті і всього ми знати не можемо.

Святі Костянтине та Олена моліть Бога за нас, за навернення наших сердець!

Радуйся, Макарію, архієреїв чесна окрасо.

Я от чудово розумію як тебе не любити.

Довгі століття глибоко провінційне місто до невпізнаваності змінене в післявоєнний період і добите та розтерзане забудовами сучасності.

Тож якщо хочете не любити — це дуже просто.

А от вміти любити — це мистецтво. Вміти бачити, цінувати, вміти тут жити — це дар.

Тож можете, звісно, нарікати. Але я запрошую вас його полюбити. І спробувати зрозуміти найкраще з давніх міст.

УПЦ дібиває підсумки двох років після собору в Феофанії, але цікаві висновки робить о. Феогност.

Стверджує, що за його даними УПЦ загальмувало процес руху в сторону автокефалії після консультацій з іншими помісними церквами. Ніхто не погодився внести Онуфрія до диптиху.

Так це чи ні, але аргумент про те що Онуфрія визнають всі помісні церкви завжди виглядав максимально смішно. Визнають-то визнають. Але ким? Ієрархом РПЦ.

Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим що в гробах життя дарував!

Що це значить? Що смерті більше нема. А смерть — вона ж джерело всіх наших тривог.

Ми переживаєм за безліч життєвих обставин. Дрібних і суттєвих. Але в підсумку ми боїмося смерті.

Боїмося втратити прибуток, житло, комфорт, рідних. Але все через те що боїмося смерті і того абсолютного кінця, який несе вона нашій темній неєвангелізованій душі.

Натомість Христос переміг смерть і каже: тобі більше немає чого боятись.

А якщо немає чого боятись, то за що переживати? Через що дратуватись?

Христос переміг смерть і став для нас невичерпним джерелом любові. Не лише тому що Він безмежно любить нас, а тому що дав нам змогу безмежно любити наших ближніх.

Коли, переобтяжені клопотами наших непевних часів, ви вчергове зриваючись на крик сваритиметесь зі своєю дружиною, дітьми, батьками, братами чи колегами, згадайте що для цього нема причини. Всі ті клопоти, що роблять вашу нервову систему схожою на натягнуті струни — нічого не варті. Христос переміг смерть, і вам більше нічого боятись. Нагадавши собі, що Христос воскрес, ви можете з радістю відпустити всі турботи і з чистим серцем присвятити кожну хвилинку свого життя служінню ближнім. Піклуватись про них, любити їх, прямувати з ними до спасіння.

Христос воскрес!

Намагаюсь розібратись в темі Європейського союзу.

І до того ж в чудовій компанії. Запрошую послухати.

https://t.me/XIIsterne/257

УПЦ відновила євхаристійну єдність з Константинополем?

До УПЦ з візитом прибув предстоятель Православної Церкви Америки архієпископ Тихон.

Нагадаю ПЦА отримала Томос від РПЦ в 70х. Проте більшість православних церков визнають їх частиною РПЦ.

Архієпископ Тихон сьогодні очолив літургію в монастирі на Буковині у співслужінні з ієрархами УПЦ, включно з Онуфрієм (здається).

Цікаво, що Тихон на великому вході зачитував диптих і поминав там і Варфоломія, і Феодора Александрійського, і Афінського та Кіпрського архієпископа.

Онуфрія, як предстоятеля, звісно ж не поминав.

Чого досягли в УПЦ цим візитом з канонічної точки зору?…🤷

Чи є ОСА (Православна церква Америки) рускомірівцями?

Хибно робити когось прихильником ідеології суто через якісь зв'язки чи приналежність. Вина через асоціацію є хибою.

УПЦ, загалом, йшла шляхом ОСА, але остання отримала автокефалію від Москви (яку не визнає Константинополь, але через це спілкування не порушено), а перша не отримала свого часу. Річ у тім, що американського православ'я ще не існує, отже й помісна церква (на звання якої претендує ОСА) не можлива.

ОСА загалом близька по дуу до ПЦУ: акцент на необхідності народної мови, акцент на необхідності новоюліанського календаря (саме вони перейшли на нього експліцитно з причини, що він точніший) і таке інше. Вони змогли вирватися з іммігрантського гетто( це вживаю не у негативному ключі) і масово навертати американців, які стосунку до православ'я не мали. Так, у значній мірі вона складається з новонавернених.

Утім, ОСА значно більше бореться з елементами латинізації Традиції( не поверхнево, а глибше) та намагається зробити службу релевантною життю.

Загалом, чи треба шукати ворогів, де їх немає? Не треба.