Поліція Луганської області
Рятував людей з-під руїн після російських атак, евакуйовував цивільних під обстрілами: історія поліцейського з Луганщини Івана Руденка
Майор поліції з початку повномасштабного вторгнення ніс службу на Бахмутському напрямку, брав участь в евакуаційно-гуманітарних місіях на деокупованих територіях Луганщини, допомагаючи цивільним залишати зону активних бойових дій. Він доставляв необхідні речі, розбирав завали після ракетних ударів і власноруч витягував постраждалих з-під руїн, допомагав військовим у транспортуванні поранених і тіл загиблих.
Іван Руденко — заступник начальника відділу управління об’єктами державної власності, капітального будівництва та пожежної безпеки.
💬 «Зараз я не тільки несу службу на блокпосту, а й відповідаю за стабільну роботу складу зведеного загону, за енергообладнання, технічну підтримку. Наші завдання — щоб усе працювало, щоб хлопці могли виконувати свою роботу без перебоїв», — розповідає поліцейський.
Іван народився у багатодітній родині в селі Невське. «Я найменший із трьох братів. Ми з дитинства знали, що таке праця, відповідальність і підтримка одне одного. Я завжди прагнув діяти, а не спостерігати осторонь. Вступивши до Луганського державного університету внутрішніх справ, остаточно вирішив пов’язати своє життя з поліцією — щоб допомагати людям і захищати закон».
У 2014 році, коли на сході України почалися бойові дії, Іван саме проходив стажування в Сєвєродонецькому міському відділі міліції. «Тоді все змінювалося на очах: то спроби захопити адміністрацію, то блокування телеканалу… Ми робили все, щоб не дозволити ворогу підняти над містом чужий прапор», — пригадує поліцейський.
Після випуску Іван розпочав службу на посаді оперативника. За розподілом три роки працював у місті Лозова Харківської області, а в 2017-му повернувся на рідну Луганщину. Служив в управліннях захисту економіки, стратегічних розслідувань, а згодом перевівся до управління логістики та матеріально-технічного забезпечення.
💬 «24 лютого 2022 року ми евакуювали службову документацію, техніку. Потім я ніс службу в Дніпрі — патрулював, охороняв стратегічні об’єкти. А коли почався Слобожанський контрнаступ, одним із перших поїхав у щойно звільнений Лиман — організовували пункт постачання для підрозділів поліції: забезпечували енергетичне живлення, паливо, засоби зв’язку, ремонт техніки, відновлення водо- й теплопостачання. Фактично, треба було налагодити все з нуля», — ділиться поліцейський.
Батьки Івана залишалися вдома, намагаючись жити звичним життям навіть тоді, коли бойові дії вже точилися за кількадесят кілометрів від їхнього села. Та згодом, під час повномасштабного вторгнення, лінія фронту наблизилася, і вони опинилися в окупації. «Ще ввечері було тихо, а вранці по вулицях уже ходили озброєні росіяни, на адмінбудівлі висів їхній триколор», — пригадує Іван.
Окупанти змушували місцевих селян працювати на них — готувати, лагодити техніку. «Один із місцевих видав, що в селі живе сім’я, у якої троє синів, і один із них — поліцейський. Тоді до батьків прийшли фсбшники: погрожували, казали, що я перебуваю під Бахмутом, і пропонували здатися армії рф».
Після деокупації старший брат вивіз батьків у безпечніше місце. Їм довелося залишити рідний дім.
Нині обидва брати служать у Збройних Силах України: старший — на одному з найгарячіших напрямків поблизу Покровська, середній — проходить реабілітацію після поранення в Часовому Яру.
Іван Руденко ніс службу в Бахмуті, Лимані, Куп’янську, Шевченковому, їздив у гуманітарні місії на деокуповані території рідного Сватівського району. «Морально було важко — приїжджати туди, де ти виріс, і бачити зруйновані будинки сусідів…»
💬 «Під час служби доводилося і поранених виносити, і загиблих евакуйовувати. А одного разу “Ураган” прилетів по установі, де ми були поруч. Ми з колегами першими прибули — допомогли вибратися шістьом пораненим, а ще знайшли під завалами тіло загиблої жінки… Це неможливо забути», — говорить Іван.
Війна забрала в нього дорогих серцю людей: «Загинув мій двоюрідний брат, багато хто з друзів…»
Поліцейський мріє після Перемоги обійняти своїх
Рятував людей з-під руїн після російських атак, евакуйовував цивільних під обстрілами: історія поліцейського з Луганщини Івана Руденка
Майор поліції з початку повномасштабного вторгнення ніс службу на Бахмутському напрямку, брав участь в евакуаційно-гуманітарних місіях на деокупованих територіях Луганщини, допомагаючи цивільним залишати зону активних бойових дій. Він доставляв необхідні речі, розбирав завали після ракетних ударів і власноруч витягував постраждалих з-під руїн, допомагав військовим у транспортуванні поранених і тіл загиблих.
Іван Руденко — заступник начальника відділу управління об’єктами державної власності, капітального будівництва та пожежної безпеки.
💬 «Зараз я не тільки несу службу на блокпосту, а й відповідаю за стабільну роботу складу зведеного загону, за енергообладнання, технічну підтримку. Наші завдання — щоб усе працювало, щоб хлопці могли виконувати свою роботу без перебоїв», — розповідає поліцейський.
Іван народився у багатодітній родині в селі Невське. «Я найменший із трьох братів. Ми з дитинства знали, що таке праця, відповідальність і підтримка одне одного. Я завжди прагнув діяти, а не спостерігати осторонь. Вступивши до Луганського державного університету внутрішніх справ, остаточно вирішив пов’язати своє життя з поліцією — щоб допомагати людям і захищати закон».
У 2014 році, коли на сході України почалися бойові дії, Іван саме проходив стажування в Сєвєродонецькому міському відділі міліції. «Тоді все змінювалося на очах: то спроби захопити адміністрацію, то блокування телеканалу… Ми робили все, щоб не дозволити ворогу підняти над містом чужий прапор», — пригадує поліцейський.
Після випуску Іван розпочав службу на посаді оперативника. За розподілом три роки працював у місті Лозова Харківської області, а в 2017-му повернувся на рідну Луганщину. Служив в управліннях захисту економіки, стратегічних розслідувань, а згодом перевівся до управління логістики та матеріально-технічного забезпечення.
💬 «24 лютого 2022 року ми евакуювали службову документацію, техніку. Потім я ніс службу в Дніпрі — патрулював, охороняв стратегічні об’єкти. А коли почався Слобожанський контрнаступ, одним із перших поїхав у щойно звільнений Лиман — організовували пункт постачання для підрозділів поліції: забезпечували енергетичне живлення, паливо, засоби зв’язку, ремонт техніки, відновлення водо- й теплопостачання. Фактично, треба було налагодити все з нуля», — ділиться поліцейський.
Батьки Івана залишалися вдома, намагаючись жити звичним життям навіть тоді, коли бойові дії вже точилися за кількадесят кілометрів від їхнього села. Та згодом, під час повномасштабного вторгнення, лінія фронту наблизилася, і вони опинилися в окупації. «Ще ввечері було тихо, а вранці по вулицях уже ходили озброєні росіяни, на адмінбудівлі висів їхній триколор», — пригадує Іван.
Окупанти змушували місцевих селян працювати на них — готувати, лагодити техніку. «Один із місцевих видав, що в селі живе сім’я, у якої троє синів, і один із них — поліцейський. Тоді до батьків прийшли фсбшники: погрожували, казали, що я перебуваю під Бахмутом, і пропонували здатися армії рф».
Після деокупації старший брат вивіз батьків у безпечніше місце. Їм довелося залишити рідний дім.
Нині обидва брати служать у Збройних Силах України: старший — на одному з найгарячіших напрямків поблизу Покровська, середній — проходить реабілітацію після поранення в Часовому Яру.
Іван Руденко ніс службу в Бахмуті, Лимані, Куп’янську, Шевченковому, їздив у гуманітарні місії на деокуповані території рідного Сватівського району. «Морально було важко — приїжджати туди, де ти виріс, і бачити зруйновані будинки сусідів…»
💬 «Під час служби доводилося і поранених виносити, і загиблих евакуйовувати. А одного разу “Ураган” прилетів по установі, де ми були поруч. Ми з колегами першими прибули — допомогли вибратися шістьом пораненим, а ще знайшли під завалами тіло загиблої жінки… Це неможливо забути», — говорить Іван.
Війна забрала в нього дорогих серцю людей: «Загинув мій двоюрідний брат, багато хто з друзів…»
Поліцейський мріє після Перемоги обійняти своїх
рідних, яких війна розкидала по різних регіонах, а ще — відвідати могили друзів, які віддали життя за Україну.
#НашіГерої
#поліція_на_війні
Луганська обласна державна адміністрація
#НашіГерої
#поліція_на_війні
Луганська обласна державна адміністрація
За матеріалами СБУ до 12 років ув’язнення заочно засуджено колаборанта, який очолив окупаційну газету на Луганщині
За доказовою базою Служби безпеки винесено обвинувальний вирок «головному редактору» окупаційної газети «Сватовскій вєстнік».
Корольовський районний суд м. Житомира визнав його винним у колабораційній діяльності за ч.6 ст.111-1 Кримінального кодексу України та заочно засудив до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Засудженим є Сергій Кривонос - колишній редактор однієї з районних газет Луганщини, член Національної та Міжрегіональної спілок письменників України.
Як задокументовано спецслужбою, із серпня 2022 року він добровільно очолив проросійське видання «Сватовскій вєстнік», створене окупаційною адміністрацією та підпорядковане так званому «медіахолдингу» пропагандистських ЗМІ «Луганьмедиа».
На посаді «головного редактора» Кривонос «запустив» пропагандистську кампанію, спрямовану на насадження «руського міра», дискредитацію Сил оборони, а також на виправдання агресії проти нашої держави.
Крім того, під час підготовки до псевдореферендуму він не лише активно висвітлював у газеті матеріали на підтримку окупаційної влади, а й особисто закликав мешканців Луганщини голосувати «за» приєднання регіону до складу рф.
Вирок суду набере законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Початок строку відбування покарання буде обчислюватися з моменту фактичного затримання засудженого.
За доказовою базою Служби безпеки винесено обвинувальний вирок «головному редактору» окупаційної газети «Сватовскій вєстнік».
Корольовський районний суд м. Житомира визнав його винним у колабораційній діяльності за ч.6 ст.111-1 Кримінального кодексу України та заочно засудив до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Засудженим є Сергій Кривонос - колишній редактор однієї з районних газет Луганщини, член Національної та Міжрегіональної спілок письменників України.
Як задокументовано спецслужбою, із серпня 2022 року він добровільно очолив проросійське видання «Сватовскій вєстнік», створене окупаційною адміністрацією та підпорядковане так званому «медіахолдингу» пропагандистських ЗМІ «Луганьмедиа».
На посаді «головного редактора» Кривонос «запустив» пропагандистську кампанію, спрямовану на насадження «руського міра», дискредитацію Сил оборони, а також на виправдання агресії проти нашої держави.
Крім того, під час підготовки до псевдореферендуму він не лише активно висвітлював у газеті матеріали на підтримку окупаційної влади, а й особисто закликав мешканців Луганщини голосувати «за» приєднання регіону до складу рф.
Вирок суду набере законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Початок строку відбування покарання буде обчислюватися з моменту фактичного затримання засудженого.
Підведені підсумки І етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад у громадах Сіверськодонецького району
Упродовж жовтня – листопада 2025 року в громадах Сіверськодонецького району проходив І (міський та територіальний) етап Всеукраїнських учнівських олімпіад з навчальних предметів.
Це традиційний, але водночас особливий освітній захід, який спрямований не лише на перевірку предметних знань здобувачів освіти, а й на розвиток їхніх аналітичних здібностей, самостійності, відповідальності та вміння діяти в умовах змагання.
Усі етапи олімпіад проводилися відповідно до Положення про учнівський олімпіадний та турнірний рух, наказів Міністерства освіти і науки України та Департаменту освіти і науки Луганської ОДА.
Цьогоріч особливу увагу було приділено академічній доброчесності, прозорості та рівності умов для всіх учасників — незалежно від місця проживання, форми здобуття освіти чи індивідуальних освітніх траєкторій.
Попри складні умови, пов’язані з безпековою ситуацією та вимушеним переміщенням частини учнів, громади Сіверськодонецького району продемонстрували високу організованість і залученість, а учні — вражаючу мотивацію до навчання.
Нижче подаємо детальні результати по кожній громаді.
У Гірській громаді учасниками стали 102 школярі 7–11 класів, які демонстрували свої знання з восьми навчальних дисциплін: української мови і літератури, історії, біології, математики, географії, правознавства, хімії та англійської мови. Високий рівень підготовки учнів підтверджують 73 призових місця.
У Попаснянській громаді важливою новацією стала онлайн-реєстрація учасників через сайт громади, що забезпечило прозорість та зручність участі. До змагань долучилися 147 учнів 8–11 класів, які отримали 64 призових місця.
У Кремінській громаді проведено І етап олімпіад з 12 предметів. Участь взяли 120 учнів 7–11 класів з п’яти ліцеїв. Цьогоріч Кремінська громада відзначилася однією з ключових тенденцій нового освітнього законодавства — добровільною реєстрацією учнів. Участь в олімпіадах також взяли учні громади, які нині вимушено проживають у країнах Європейського Союзу — Франції, Нідерландах, Польщі, Німеччині та Чорногорії. Це підкреслює значення онлайн-форматів у сучасному освітньому процесі. Усього переможців — 89.
У Лисичанській громаді 453 учні з 23 закладів загальної середньої освіти взяли участь у змаганнях. На обласний рівень рекомендовано 112 учнів, що є найвищим показником серед усіх громад Сіверськодонецького району.
У Рубіжанській громаді учні 6–11 класів уперше могли зареєструватися самостійно, без попереднього шкільного відбору. Було зареєстровано 140 учнів, з них – 94 переможці.
«Проведення І етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад у громадах Сіверськодонецького району стало важливою подією, яка засвідчила високий рівень мотивації та академічних здібностей учнів, ефективну роботу педагогічних колективів та готовність громад забезпечувати якісні освітні процеси навіть у складних умовах», – зазначила заступниця голови Сіверськодонецької РДА Олена Сухомлін.
За інформацією відділу освіти, охорони здоров'я, культури і спорту Сіверськодонецької райдержадміністрації
Упродовж жовтня – листопада 2025 року в громадах Сіверськодонецького району проходив І (міський та територіальний) етап Всеукраїнських учнівських олімпіад з навчальних предметів.
Це традиційний, але водночас особливий освітній захід, який спрямований не лише на перевірку предметних знань здобувачів освіти, а й на розвиток їхніх аналітичних здібностей, самостійності, відповідальності та вміння діяти в умовах змагання.
Усі етапи олімпіад проводилися відповідно до Положення про учнівський олімпіадний та турнірний рух, наказів Міністерства освіти і науки України та Департаменту освіти і науки Луганської ОДА.
Цьогоріч особливу увагу було приділено академічній доброчесності, прозорості та рівності умов для всіх учасників — незалежно від місця проживання, форми здобуття освіти чи індивідуальних освітніх траєкторій.
Попри складні умови, пов’язані з безпековою ситуацією та вимушеним переміщенням частини учнів, громади Сіверськодонецького району продемонстрували високу організованість і залученість, а учні — вражаючу мотивацію до навчання.
Нижче подаємо детальні результати по кожній громаді.
У Гірській громаді учасниками стали 102 школярі 7–11 класів, які демонстрували свої знання з восьми навчальних дисциплін: української мови і літератури, історії, біології, математики, географії, правознавства, хімії та англійської мови. Високий рівень підготовки учнів підтверджують 73 призових місця.
У Попаснянській громаді важливою новацією стала онлайн-реєстрація учасників через сайт громади, що забезпечило прозорість та зручність участі. До змагань долучилися 147 учнів 8–11 класів, які отримали 64 призових місця.
У Кремінській громаді проведено І етап олімпіад з 12 предметів. Участь взяли 120 учнів 7–11 класів з п’яти ліцеїв. Цьогоріч Кремінська громада відзначилася однією з ключових тенденцій нового освітнього законодавства — добровільною реєстрацією учнів. Участь в олімпіадах також взяли учні громади, які нині вимушено проживають у країнах Європейського Союзу — Франції, Нідерландах, Польщі, Німеччині та Чорногорії. Це підкреслює значення онлайн-форматів у сучасному освітньому процесі. Усього переможців — 89.
У Лисичанській громаді 453 учні з 23 закладів загальної середньої освіти взяли участь у змаганнях. На обласний рівень рекомендовано 112 учнів, що є найвищим показником серед усіх громад Сіверськодонецького району.
У Рубіжанській громаді учні 6–11 класів уперше могли зареєструватися самостійно, без попереднього шкільного відбору. Було зареєстровано 140 учнів, з них – 94 переможці.
«Проведення І етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад у громадах Сіверськодонецького району стало важливою подією, яка засвідчила високий рівень мотивації та академічних здібностей учнів, ефективну роботу педагогічних колективів та готовність громад забезпечувати якісні освітні процеси навіть у складних умовах», – зазначила заступниця голови Сіверськодонецької РДА Олена Сухомлін.
За інформацією відділу освіти, охорони здоров'я, культури і спорту Сіверськодонецької райдержадміністрації
Як успадкувати майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України
Останнім часом чимало українців вимушено стикаються з питанням спадкування майна, яке залишилось на тимчасово окупованій території України. І хоча видача свідоцтва про право на спадщину у таких випадках здійснюється за загальними правилами, процедура оформлення має деякі особливості.
Відповідно до статті 1221 Цивільного кодексу України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Проте у випадку, якщо останнє місце проживання спадкодавця є територія, де органи державної влади України не здійснюють своїх повноважень або ведуться бойові дії, місцем відкриття спадщини вважатиметься місце подання першої заяви.
Воно свідчитиме про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні такого майна, або вимоги кредиторів. На підставі отриманої першої заяви нотаріус заводить спадкову справу, яка підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, спадкова справа може бути відкрита в будь-якому населеному пункті на підконтрольній Україні території.
Більше деталей — у роз’ясненні Мін’юсту за посиланням: https://is.gd/ujWM8F
Джерело: Міністерство юстиції України
Останнім часом чимало українців вимушено стикаються з питанням спадкування майна, яке залишилось на тимчасово окупованій території України. І хоча видача свідоцтва про право на спадщину у таких випадках здійснюється за загальними правилами, процедура оформлення має деякі особливості.
Відповідно до статті 1221 Цивільного кодексу України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Проте у випадку, якщо останнє місце проживання спадкодавця є територія, де органи державної влади України не здійснюють своїх повноважень або ведуться бойові дії, місцем відкриття спадщини вважатиметься місце подання першої заяви.
Воно свідчитиме про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні такого майна, або вимоги кредиторів. На підставі отриманої першої заяви нотаріус заводить спадкову справу, яка підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, спадкова справа може бути відкрита в будь-якому населеному пункті на підконтрольній Україні території.
Більше деталей — у роз’ясненні Мін’юсту за посиланням: https://is.gd/ujWM8F
Джерело: Міністерство юстиції України
Розпочато реалізацію програми REDpreneur Women – ініціативи, спрямованої на підтримку ветеранок через розвиток бізнесу та соціальних інновацій в Україні
Програму впроваджує Український Червоний Хрест у партнерстві з Австрійським Червоним Хрестом, Міністерством у справах ветеранів України та Українським ветеранським фондом за підтримки фонду Neighbour in Need та Austrian Development Agency. Ініціатива реалізується у співпраці з Ukrainian Future Business Incubator у межах міжнародної франшизи REDpreneur.
У межах програми передбачено навчальну та менторську підтримку, участь у бізнес-тренінгах, доступ до онлайн-академії, інспіраційні сесії, можливості нетворкінгу та грантове фінансування у розмірі 7 000 євро для реалізації найкращих бізнес-проєктів. Під час фіналу учасниці презентуватимуть свої бізнес-ідеї та фінансові моделі, а 17 найсильніших проєктів отримають додаткову підтримку для впровадження.
До участі запрошуються жінки-ветеранки віком від 18 років, які не перебувають на військовій службі на момент подання заявки, мають бізнес-ідею з соціальною, екологічною чи інноваційною складовою та готові долучитися до онлайн-навчання.
Дедлайн подачі заявки – 18 грудня 2025 року.
З деталями можна ознайомитись за посиланням: https://ee.urcs.org.ua/587lD55F.
Програму впроваджує Український Червоний Хрест у партнерстві з Австрійським Червоним Хрестом, Міністерством у справах ветеранів України та Українським ветеранським фондом за підтримки фонду Neighbour in Need та Austrian Development Agency. Ініціатива реалізується у співпраці з Ukrainian Future Business Incubator у межах міжнародної франшизи REDpreneur.
У межах програми передбачено навчальну та менторську підтримку, участь у бізнес-тренінгах, доступ до онлайн-академії, інспіраційні сесії, можливості нетворкінгу та грантове фінансування у розмірі 7 000 євро для реалізації найкращих бізнес-проєктів. Під час фіналу учасниці презентуватимуть свої бізнес-ідеї та фінансові моделі, а 17 найсильніших проєктів отримають додаткову підтримку для впровадження.
До участі запрошуються жінки-ветеранки віком від 18 років, які не перебувають на військовій службі на момент подання заявки, мають бізнес-ідею з соціальною, екологічною чи інноваційною складовою та готові долучитися до онлайн-навчання.
Дедлайн подачі заявки – 18 грудня 2025 року.
З деталями можна ознайомитись за посиланням: https://ee.urcs.org.ua/587lD55F.